,


Наш опрос
Нравиться ли вам рубрика "Этот день год назад"?
Да, продолжайте в том же духе.
Нет, мне это надоело.
Мне пофиг.


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Вони завжди там де найгарячіше. Вони — українські воїни-танкісти!
  • 13 сентября 2015 |
  • 11:09 |
  • FOX |
  • Просмотров: 280
  • |
  • Комментарии: 1
  • |
+1
Вони завжди там де найгарячіше. Вони — українські воїни-танкісти!

Неможливо переоцінити роль українських танкових підрозділів у цій неоголошеній війні. Своєю мужністю, героїзмом та професіоналізмом танкісти вписують нові сторінки в історію сучасних Збройних Сил України. Їхні подвиги вже стали прикладом для молодого покоління.

Під час виконання бойових завдань в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, вони роблять неймовірне можливим, вони завжди там де найгарячіше, вони успішно виконують надважкі завдання. Вони — українські танкісти!

Командир танку «Маляр»

Вік — не лише цифри. Це твердження неодноразово доводили також і видатні спортсмени. Серед танкістів знайдеться чимало військовослужбовців, які не дивлячись на свій поважний вік дадуть фору молодим хлопцям. І Геннадій у свої 58 років саме із таких людей.

Родом з Донецька, Геннадій з позивним «маляр» майже все життя прожив у цьому чудовому місті. Однак, коли «руська весна», неначе чума перекинулася з Криму на Донбас, він зрозумів, що нічим добрим все це не закінчиться, і перебрався до друзів у Київ.

Там, чоловік прийняв для себе рішення повернутися до війська, адже в минулому, ще за радянських часів, він був інструктором у навчальному підрозділі, де готували танкістів. Однак, одразу військовий однострій одягти не вийшло. Граничний вік першої черги мобілізації не перевищував 55 років. Та зупинити таку людину як Геннадій не просто. Він записався добровольцем до батальйону «Донбас», і пішов захищати рідний край від російсько-терористичних загарбників.

— У складі батальйону я пройшов чимало, однак після Іловайську взяв невелику перерву, переїхав до Івано-Франківської області і одружився, — розповідає Геннадій. — Тоді нам пощастило. 24 серпня командир роти відправив нас супроводжувати поранених до Дніпропетровська, а повернутися нам вже не вдалося через погіршення обстановки в Іловайську. Коли ж в Україні граничний вік призову підняли до шістдесяти років, я пішов до військкомату і підписав контракт.

За словами «маляра», його здивували зміни, які відбулись у Збройних Силах України. У порівняні із ситуацією, яка була рік назад, зараз по всіх напрямках діяльності дуже багато позитивних змін. Починаючи від тилового забезпечення, і закінчуючи підготовкою особового складу.

— На своєму танчику я воюю майже рік, за цей час у мене змінилося два екіпажі, — розповідає Геннадій. — Всі хлопці, з ким мені довелося працювати — справжні професіонали. Був у мене навідник, про таких говорять «справжній козак», зараз вступив до вищого військового навчального закладу. От він гарно клав снаряди, міг влучити по будь-якій цілі, не важливо стоїть вона на місці чи знаходиться в русі!

Щодо виконання бойових завдань командир танку говорить неохоче. На його думку тут немає нічого надзвичайного, це просто така робота. Його підрозділ неодноразово працював у найгарячіших точках Донецького напрямку, а це і аеропорт, і південні околиці Авдіївки, селище Піски. І кожного разу поставлені завдання разом зі своїм екіпажем він виконував успішно.

— Якщо бути відвертим, для мене під час виконання завдання все відбувається як в кіно, — продовжує ділитися своїми думками Геннадій. — Виїхали на позицію, розстріляли боєкомплект, повернулися, поповнили боєзапас і знову в бій. Ніяких зайвих емоцій, страху немає, лише зосередженість на поставленій задачі. Звичайно, по нам теж стріляли у відповідь, однак на це просто вже не звертаєш уваги.

За професією Геннадій автомаляр, звідси і позивний. «Маляр» свою бойову машину не розмальовував і називає її лагідно «танчик», каже, що на підпорядкованій йому техніці немає бути нічого зайвого. Свій «танчик» Геннадій отримав ще в листопаді минулого року, і за цей час машина жодного разу не підвела свого господаря, і справа тут не в удачі, просто екіпаж танку слідкує за технікою та тримає її у постійній готовності до виконання бойових завдань.

Наразі Геннадій, планує продовжити службу. За мужність та професіоналізм виявлені під час бойових дій, військовослужбовця подано на отримання державної нагороди.

Командир танку «Горобець»

А от Станіслав у цивільному житті працював автослюсарем. Потім прийшла повістка, він не ховався і пішов до війська. Раніше Станіслав проходив строкову службу артилеристом, однак в навчальному центрі йому запропонували перекваліфікуватися на танкіста, і він не заперечував. Працює «горобець» на Т-64 БВ, і, за його словами, ні за яких обставин не проміняв цю бойову машину на іншу.

— Спочатку було важко освоїти таку техніку, але у нас дуже добрий колектив і товариші по службі, на перших етапах, неодноразово допомагали, — згадує Станіслав. — Тому я опанував цей танк доволі швидко. Особливістю Т-64 БВ є те, що машина надзвичайно слухняна, плавно реагує на всі дії екіпажу і доволі проста в експлуатації.

Вдома на Станіслава чекають батьки. У свої 31 рік власною сім’ю чоловік обзавестись ще не встиг. «Горобець» жартуючи говорить, що після служби планує вирішувати це питання у першочерговому порядку.

Щодо виконання бойових завдань, Станіслав переконаний: формула успіху криється у злагодженості екіпажу. Своїми підлеглими командир танку задоволений, каже, що бувають моменти, коли без взаємовиручки можна потрапити у халепу.

— Одного разу, ми поверталися після бойового чергування, тоді нас трохи потріпали, однак ні одна з машин нашого підрозділу не отримала серйозних пошкоджень, — пригадує «Горобець». — Але раптово на одному з танків сталося загоряння електрики. Знаєте, всі діяли майже мовчки, нікому не потрібно було говорити, що робити. За лічені хвилини ми дістали з танку залишки боєкомплекту та загасили пожежу, і невдовзі колона продовжила рух. Встигли відійти десь на триста метрів, і по тому місцю де стався інцидент, вдарила ворожа артилерія. Тому злагодженість колективу в прямому сенсі рятує життя.

За словами військовослужбовця, його шокувало те запустіння і розруха, які полишає по собі війна. Безліч покинутих будинків, більшість з яких постраждали від постійних обстрілів. Особливо це відчувається у Пісках, де останні декілька місяців ворожа артилерія зруйнувала багато колись дуже гарних та затишних осель. Втім, Станіслав переконаний, що пройде час, закінчиться ця кровопролитна війна, і на цій землі знову запанують мир і спокій.

Залишається додати, що з початком затишшя, бойової роботи в українських танкістів поменшало, однак це не причина сидіти склавши руки. Військовослужбовці постійно тренуються, вдосконалюють навички та тримають як кажуть порох сухим. Тим не менш, у будь-яку хвилину воїн-танкісти готові розігріти двигуни, загрузити «БК» та в чергове показати російським найманцям, хто справжній господар українського Донбасу!

Олександр Завтонов, Донецький напрямок

Вони завжди там де найгарячіше. Вони — українські воїни-танкісти!

Вони завжди там де найгарячіше. Вони — українські воїни-танкісти!

Вони завжди там де найгарячіше. Вони — українські воїни-танкісти!



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх