,


Наш опрос
Как изменилась Ваша зарплата в гривнах за последние полгода?
Существенно выросла
Выросла, но не существенно
Не изменилась
Уменьшилась, но не существенно
Существенно уменьшилось
Меня сократили и теперь я ничего не получаю


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Протест у Дніпропетровську: творці свого майбуття
  • 15 января 2014 |
  • 13:01 |
  • polvic |
  • Просмотров: 656
  • |
  • Комментарии: 4
  • |
-20
Журналісти та активісти, рядові громадяни — кожен з-за свого кутка — чекали, коли протестом розродиться Дніпропетровськ, що тут буде відбуватися і як? Адже це місто — своєрідний форпост між українською та пострадянською Україною.

Один з учасників: Я ніколи у Європі не був. Але вона мені уявляється світом, де поважають закони та відпрацьовані механізми відповідальності чиновників перед людьми.

24 листопада у Дніпропетровську відбулася перша і найбільш мотивуюча акція. На Європейську площу вийшли близько півтисячі людей. І кожен був здивований як кількістю, так і якістю цього зібрання — такого в місті давно не було. З того часу щонеділі місто намагається побити власний рекорд, збираючи за різними оцінками від двох до восьми тисяч небайдужих. А щодня на Європейській площі підтримують дух майдану близько сотні активістів.

Молодь розпочала і молодь завершить

У першу неділю дніпропетровський Євромайдан запам’ятався великою кількістю молодих і красивих, прогресивних і амбітних людей. Але вони переважно стояли трохи осторонь, придивляючись, що буде далі, та вишукуючи собі подібних. Хтось чув вже заїжджені «Ганьба» і «Владу геть» — та йшов. А хтось продовжував шукати. За ці кілька тижнів такі шукачі сформували свій «кістяк майдану». Вони пригощають активістів чаєм, створюють креативні прикраси як то український герб із гірлянд, прибирають площу, приносять цікаву музику та танцюють посеред площі.

— Вони мене надихають. Повертають віру у те, що в цій країні не все продається та купується, що є світлі голови та чисті серця. Особливо молодь. Вони ж розумні! Грамотні, творчі, книжки читають, — ділиться враженнями 29-річна Марина Давидова, журналістка місцевого порталу Dnepr.com.

Вона прийшла на акцію, «щоб висвітлювати, доносити, переконувати». Проте вже за кілька днів стала активним і незмінним учасником майдану. Згодом вмовила редакцію свого порталу додати розділ «Блог», де має можливість відійти від редакційної політики неупередженості та ділитися суб’єктивними враженнями від Євромайдана.

— Я роботодавець, через мене тільки за цей рік пройшло близько десятка робітників. Достатньо, щоб зневіритись. А в цих я вірю. Я б хотіла, щоб у мене працювала така команда. Ця молодь змінить країну, ось побачите! — переконує Марина.

Не одразу, але молодь таки починає брати ініціативу у свої руки. Із 19 грудня Дніпропетровський Євромайдана можна дивитися через онлайн-трансляцію. Її організував 19-річний студент-політолог Антон Салюк. На майдані він із перших днів.

Навіть якщо мене виженуть — я не хочу навчатися в університеті, який дасть мені диплом, а потім сидіти і сумувати, бо я нікуди не влаштуюся, — пояснює Антон.

Невдоволеність роботою ЗМІ спонукала його самого стати журналістом.

— Вони приходять, коли нас мало, але не приходять зовсім у неділю (на наймасовіші збори — авт.). Нас немає де побачити. Хтось не може прийти, студенти, може, бояться. Вони можуть подивитися, як у нас насправді, що у нас весело, прийти і приєднатися, — каже Антон.

Він не з чуток знає, що на студентів-активістів чиниться тиск. За поїздку на Євромайдан до Києва він був змушений писати пояснювальну записку в деканаті. Але це його не зупиняє.

— А чого боятися? Я хочу висловлювати свою думку, я вільний українець, живу у вільній демократичній державі. Навіть якщо мене виженуть — я не хочу навчатися в університеті, який дасть мені диплом, а потім сидіти і сумувати, бо я нікуди не влаштуюся, — пояснює Антон. Свою майбутню професію він опановує на майдані — планує стати журналістом, бо хоче більше об’єктивності у ЗМІ.

Зламати систему…

На одному майдані зустрічаються і «революціонери зі стажем» — учасники Помаранчевої революції, і люди, які вийшли на свій перший протест. Тоді були чіткі вимоги і план дій. Сьогодні кожен бачить зміни по-своєму, і ще не зовсім усвідомлює, наскільки все залежить особисто від нього.

Справа не в «зеку» і не в Юлі. Мені здається це дуже звужує процес. Справа взагалі не в людині. Навіть якщо буде янгол небесний, але залишиться система, то і при цьому янголі буде диктатура і тиранія.

Розчарований наслідкам помаранчевої революції 27-річний Максим Мірошниченко тривалий час тримався осторонь політики, але Євромайдан повернув його до політичного життя. Він підтримав протести у Дніпропетровську й Києві та пояснює, чому для нього це важливо:

— У суспільстві розмивається саме поняття закону та необхідності його виконання. Люди, котрі зібралися на Майдані, втомилися від цього. Вийти на площу і побачити там вільних людей, які протестують не проти політиків, а за цінності — це вже і є результат. Питання євроінтеграції уже відійшло на другий план. Я ніколи у Європі не був. Але вона мені уявляється світом, де поважають закони та відпрацьовані механізми відповідальності чиновників перед людьми.

Протест у Дніпропетровську: творці свого майбуття


Максим впевнений, що косметичні зміни у державі не зупинять майдан: «Якщо підсумком Майдана стане банальна зміна людей біля годівнички бюджету, то люди знову вийдуть та будуть протестувати».

Змінити систему — ось головна мета цього протесту вважає 37-річний викладач логіки та етики Андрій Бондик. На дніпропетровському євромайдані він від початку і майже щодня. Зустрічав тут своїх колег і студентів.

— Мене дратує, коли я чую «Зека — геть» чи «Юлі волю». Бо справа не в «зеку» і не в Юлі. Мені здається це дуже звужує процес. Справа взагалі не в людині. Навіть якщо буде янгол небесний, але залишиться система, то і при цьому янголі буде диктатура і тиранія. Зміна системи — це дійсно європейське гасло. Бо саме змін у правоохоронних органах, у виборчому законодавстві вимагали від нас у Вільнюсі. Саме це Янукович не може прийняти. Значить це — його больова точка, і саме сюди треба бити, — із такими словами Андрій Бондик виступав перед дніпропетровським Євромайданом. Каже, після промови на нього обурилися представники старшого покоління, які бачать ікону в Юлії Тимошенко, проте підтримали багато молодих людей віком від 20 до 40, які прагнуть змінити систему.

…та побудувати нову

Окрім роботи на майдані, у Дніпропетровську розпочинається рух над створенням громадського активу нового штибу. І над цим працює низка громадських осередків, в тому числі й митці.

— Люди, які вийшли на нашу Європейську площу, вийшли від обурення, від утоми цим режимом, від безперспективності. І найгірше в цьому моменті було те, що Дніпропетровськ за 22 роки незалежності так і не зміг створити якийсь дієвий громадський осередок, — констатує співзасновниця галереї-книгарні «Чорна ящірка» 31-річна Алла Рибіцька. Саме тому Дніпропетровськ так довго і нерішуче народжував свій Євромайдан.

— Євромайдан — це перша (і, на диво, успішна) спроба українців сказати світові, що ми — є. Що наша влада не є репрезентатором країни й громадян. Що ми не є частиною Росії, яка ганебно і грубо втручається в політичні справи України. Євромайдан — це демонстрація українській політичній опозиції, що громадян не влаштовує їхня інертність, недієвість та популізм, — ділиться Алла. Вона також вважає, що міжнародна підтримка морально допомагає борцям із режимом, але бачить її недостатньою.

Тепер на Європейській площі влаштували… базар. Дніпропетровськ ніби повернувся у 90-ті. Саме тоді на головній площі міста — нині сучасному місці відпочинку городян — був стихійний непривабливий ринок.

Майдан захлинув «Чорну ящірку» цілком і повністю. Це не просто галерея-книгарня. Це осередок митців та інтелектуалів, які були в авангарді Помаранчевої революції, і протягом десятка років просувають українську модерну культуру в Дніпропетровську. До їхніх планів, окрім участі у київському майдані, входить низка акцій та флеш-мобів у Дніпропетровську, а також «круглі столи» для пошуку рішень виходу із кризи та інформування людей про ситуацію в суспільстві.

Вистояти всупереч усім перешкодам

Дніпропетровський Євромайдан пережив і абсурдні судові заборони, і напади, і ярмарок… Спочатку виконком дніпропетровської міської ради просив заборонити збори всім і вся аж до кінця року ледь не на всіх прощах міста. Але 19 грудня свій позов відкликав.

25 листопада ввечері на активістів, що лишилися ночувати на євромайдані напали кілька десятків спортивних молодиків. Та навіть найбільш побиті активісти лишаються найактивнішими на майдані. Хто нападав — міліція досі мовчить.

Тепер на Європейській площі влаштували… базар. Дніпропетровськ ніби повернувся у 90-ті. Саме тоді на головній площі міста — нині сучасному місці відпочинку городян — був стихійний непривабливий ринок. Тут знову торгують: ялинковими прикрасами, виробами із дерева, хутра і шкіри, солодощами, медом та навіть м’ясом… Напевно, торгові лотки, дозволити торгівлю яким може тільки міська влада, мали би створювати незручності мітингувальникам. Проте і торговці і активісти просто ніби не помічають одне одного.

Щодня майдан підтримують 500—700 людей. Так оцінює 26-річний активіст Роман Сердюк. Він працює юристом у державній установі. Щодня після роботи — він на майдані. Був і в числі постраждалих від нападу наприкінці листопада.

— Коли нас залишилося 25 людей, було страшно. Але на наступний день, коли про все це дізналися зі ЗМІ, то почали підходити козацькі та інші громадські організації, вони були готові стояти до кінця і захищати майдан. Наступного дня нас було вже близько тисячі. Люди готові стояти до кінця. Не хочуть навіть сприймати думку, що вони розійдуться без виконання їхніх вимог, — переконаний Роман.

Кожен може по-своєму бачити неоднозначний, проте стійкий дніпропетровський Євромайдан. Та найголовніше, аби бачили, чули і знали: ми — хто хоче змін і творить їх, ми — в більшості чи меншості, але ми — є.

My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх