Відомий дніпропетровський політик Андрій Денисенко, радник голово партії ВО "Свобода", який є єдиним кандидатом від опозиційних партій на виборах 3 березня до обласної ради по правобережній частині Дніпропетровська, на своїй сторінці у мережі Фейсбук поділився основними гаслами своєї виборчої кампанії. Нижче наведено текст запису. Стилістика збережена.
Гасло №1 моєї виборчої кампанії - ЗВІЛЬНИЛИ ВІД НІМЕЦЬКИХ, ЗВІЛЬНИМО Й ВІД ДОНЕЦЬКИХ!
Так, це чисто дніпрянське ретро-2004. Людина, яка це придумала, - Андрій Золотарьов, як і я, працював тоді заступником начальника обласного штабу Ющенка.
А, власне, що змінилося з тих часів? Стало тільки гірше - при Кучмі в нас не було донецьких прокурорів, донецьких суддів, податківців, не було червоної ганчірки і офіційної московитської балачки.
Дніпро реально був серцем України. Фінансовим, кадровим, політичним. Сьогодні - це глуха провінція Донбасу, звідки віджимаються останні бюджетні краплі до сімейного єнакієвсько-межигірського "общаку".
Регіон-лідер насправді є регіоном-донором - для дотаційного Донецьку, регіоном-полігоном різних антисоціальних афер режиму типу медреформи, яка насправді є обрізанням медбюджету по самі "нікуди" і фактичним знищенням галузі.
Глибину дніпрянсько-криворізького прогину перед новоявленими господарями життя соромно і важко собі уявити. Ахметівські менеджери-губернатори, з ласки яких, якщо вірити офіційному зомбоящику, несуться курки, колоситься пшениця і сходить сонце, поводяться не краще туземних поліцаїв при чужинських гауляйтерах...
Тоді, у 2004-му, попри екзіт-поли, на правому березі Дніпра нам показали менше голосів, ніж в Януковича. Але ми контролювали центр міста, правий берег. Ми не здавалися, збиралися щодня і в підсумку перемогли.
Бо ми вірили. У свободу і в себе. Після жовтня 12-го в нас теж є всі підстави знову повірити - в себе і в Свободу.
Звідси й гасло №2 - СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ!
My Webpage
Гасло №1 моєї виборчої кампанії - ЗВІЛЬНИЛИ ВІД НІМЕЦЬКИХ, ЗВІЛЬНИМО Й ВІД ДОНЕЦЬКИХ!
Так, це чисто дніпрянське ретро-2004. Людина, яка це придумала, - Андрій Золотарьов, як і я, працював тоді заступником начальника обласного штабу Ющенка.
А, власне, що змінилося з тих часів? Стало тільки гірше - при Кучмі в нас не було донецьких прокурорів, донецьких суддів, податківців, не було червоної ганчірки і офіційної московитської балачки.
Дніпро реально був серцем України. Фінансовим, кадровим, політичним. Сьогодні - це глуха провінція Донбасу, звідки віджимаються останні бюджетні краплі до сімейного єнакієвсько-межигірського "общаку".
Регіон-лідер насправді є регіоном-донором - для дотаційного Донецьку, регіоном-полігоном різних антисоціальних афер режиму типу медреформи, яка насправді є обрізанням медбюджету по самі "нікуди" і фактичним знищенням галузі.
Глибину дніпрянсько-криворізького прогину перед новоявленими господарями життя соромно і важко собі уявити. Ахметівські менеджери-губернатори, з ласки яких, якщо вірити офіційному зомбоящику, несуться курки, колоситься пшениця і сходить сонце, поводяться не краще туземних поліцаїв при чужинських гауляйтерах...
Тоді, у 2004-му, попри екзіт-поли, на правому березі Дніпра нам показали менше голосів, ніж в Януковича. Але ми контролювали центр міста, правий берег. Ми не здавалися, збиралися щодня і в підсумку перемогли.
Бо ми вірили. У свободу і в себе. Після жовтня 12-го в нас теж є всі підстави знову повірити - в себе і в Свободу.
Звідси й гасло №2 - СВОБОДУ НЕ СПИНИТИ!
My Webpage