,


Наш опрос
Нравиться ли вам рубрика "Этот день год назад"?
Да, продолжайте в том же духе.
Нет, мне это надоело.
Мне пофиг.


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Голодомор: два десятки доказів і жодного спростування
  • 12 августа 2012 |
  • 06:08 |
  • Alive |
  • Просмотров: 871
  • |
  • Комментарии: 14
  • |
Звісно, можна сказати, що перепис 1937 року організували шкідники троцькісти-бухарінці, за що їх було суворо покарано радянським правосуддям. Але як тоді бути з даними офіційно визнаного в СРСР радянського перепису 1939-го? А вони свідчать, що кількість українців з 1926-го по 1939 рік скоротилася з 31,195 до 28,111 мільйона, тобто на 11 відсотків. За цей же час, приміром, кількість росіян зросла з 77,791 до 99,591 мільйона, тобто на 28%. Населення СРСР загалом зросло на 16% — з 147,028 до 170,557 мільйона. Якби до України застосувати хоча б середньосоюзні темпи зростання населення, навіть з урахуванням показників у республіці, то тоді кількість українців у 1939 році мала б становити 36,186 мільйона, тобто на 8,075 мільйона більше, ніж їх виявилося насправді.

І це при тому, що ще на початку ХХ століття Україну за швидкістю зростання населення порівнювали з Китаєм. А сьогодні наша країна — №1 у світі за стрімкістю зменшення населення.
Можна було б людям, які заперечують геноцидний характер Голодомору, поставити ще чимало запитань. Наприклад, такі:

— Чому в українських селах, де проводилися відповідні обрахунки, число загиблих унаслідок Голодомору більше, ніж у Другій світовій війні (а в ній загинуло щонайменше шість із половиною мільйонів мешканців України)?
Області України, населені пункти, а також кордон УРСР у 1932 — 1933 роках були оточені військовими загонами, у сутичках з військовослужбовцями загинуло багато втікачів. Є сила-силенна доказів цього та свідчень досі живих людей.
— Чому єдиним регіоном СРСР, крім України, де в 1932 — 1933 роках були застосовані збройні сили для огородження територій після вилучення харчів у населення, стала Кубань, де на той час переважало українське населення?
— Чому по всьому периметру кордону України, від Житомирщини до Луганщини, жителі численних українських сіл вимирали від голоду, а за кілька кілометрів, на території Росії та Білорусії, населення не згадує жертв голодомору?
— Чому тільки щодо населення України було

ухвалено постанову, яка запровадила вилучення в селян не лише зерна, а всіх без винятку харчових запасів?
— Чому в розпал голоду 22 січня 1933 року Кремль спеціальною директивою наказав не дозволяти виїзду селян із території України й Кубані в інші райони, а «тих, хто пробрався на північ», негайно заарештовувати і після виявлення «контрреволюційних елементів» висилати на місця попереднього проживання?

— Чому в розпал Голодомору, 17 березня 1933 року, було прийнято постанову, згідно з якою вихід із колгоспу допускався тільки з дозволу адміністрації на основі організованого набору робочої сили?
— Чому поселенців і червоноармійців, які заселялися в хати померлих селян, влада забезпечувала харчами, а місцеве населення — ні?
— Чому Голодомор проводився одночасно з відновленням масштабних репресій проти культурної еліти України та згортанням українізації в Україні й на Кубані?
— Чому про Голод у Поволжі 1921 — 1922 років у СРСР можна було вільно писати, а за бодай згадування про Голодомор в Україні ще в 1980-х роках можна було потрапити за ґрати? Чому в розпал Голодомору в Україні СРСР називав повідомлення про нього у світі «брудними наклепами» й продовжував так робити ще кілька десятиліть опісля?
— Чому під час Голодомору в Україні в 1932 — 1933 роках СРСР експортував за кордон мільйони тонн зерна та великі обсяги інших харчів, на що є безліч підтверджень в офіційній біржовій статистиці?
— Убивство мільйонів українців завдало значної шкоди економіці СРСР. Найбільш вразливими до голоду є діти. Вони мали б стати продуктивним населенням й основою економічної могутності країни. Однак СРСР усе одно пішов на їхнє вбивство. Врятувати українських селян від голодної смерті коштувало б копійки порівняно з тим, як багато ці люди щороку заробляли для країни. Однак керівництво СРСР їх не врятувало. Чому?
— Невже в такій країні, як СРСР, де люди часто боялися говорити навіть пошепки про «заборонені» речі, могли вмирати від голоду мільйонами протягом майже двох років без відома й схвалення цього в Москві?
— Чому іноземні дипломати повідомляли про приватні заяви радянських керівників про те, що в Україні внаслідок голоду «етногра­фічний матеріал буде змінено»?
— Чому свідки розмови Сталіна з участю Постишева і Косіора розпо­відали, як Сталін похвалив їх за звіти про кількість померлих від голоду в Україні і сказав Постишеву: «Ты, Паша, назначен нами туда в роли главгола (главнокомандующего голодом), и этим оружием сделаешь там больше, чем Семен конными армиями. Стасик (Косіор) немного растерялся, а у тебя рука и воля железные»?
— Чи є підстави не довіряти самому генеральному секретареві Комуністичної партії Хрущову, який на ХХ з’їзді КПРС зізнався у тому, що Сталін мав намір виселити всіх українців з України: «Українці уникнули цієї долі тому, що їх занадто багато й нікуди було вислати. А то він (Сталін) і їх би виселив». Ця ідея була реалізована в наказі народного комісара внутрішніх справ СРСР Берії та заступника народного комісара оборони СРСР Жукова від 22 червня 1944 року про виселення всіх українців до Сибіру. У своїх спогадах радянські генерали зізналися в існуванні такого наказу та готовності його виконати. Згідно зі спогадами американського державного секретаря Стеттініуса, під час переговорів у Ялті в 1945 році Сталін нарікав на «ненадійне» становище в Україні та шкодував, що не прийняв остаточного рішення про виселення українців до Сибіру. Якщо в 1944 році керівництво СРСР схилялося до геноциду українців посеред війни, то чому вони не могли цього хотіти в 1933-у?

Якщо важливі правда і повага до земляків, то на ці запитання повинні бути логічні відповіді.
Олександр ПАЛІЙ,
політолог.

[www.chornomorka.com]

My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх