,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Щоденний "бєспрєдєл" став рутиною, цинізм - нормою інформаційних потоків.
  • 10 августа 2012 |
  • 23:08 |
  • Alive |
  • Просмотров: 327
  • |
  • Комментарии: 4
  • |
Міняються країна за країною із символічними кордонами, які зазначені лише написами - а люди довкола й далі лишаються привітними й живими.

Це дуже суб'єктивне відчуття, але ефект митного переходу з одного світу в інший поступово щороку слабшав.

І такий "прогрес" був очевидним на початку двохтисячних. Але... Цього разу перетин кордону чомусь знову відновив забуте щемке відчуття першого виїзду "за залізну завісу" у часи конаючого Радянського Союзу.

І це не через товарно-економічні контрасти із Європейською унією, а саме через величезну різницю між Україною вчорашньою і нинішнім "покращеним Донбасом", який простягнувся від Чопу до Луганська. Це не різниця між ними й нами, це різниця між нами учора й нами сьогодні...

Мандри Балканами та північними землями Італії лише укріпили переконаність у банальній істині: нам би вашу кризу! Попри економічну рецесію атмосфера вільного простору для вільних людей залишається без змін.

Політичні дискусії у правлячій еліті Словенії, економічні реалії нового уряду Італії, який прийшов після скандального усунення Берлусконі, обговорення проблем інтеграції Хорватії, якій наступного року вступати в ЄС - усе це мало змінило атмосферу і поведінку самих людей за рік від останньої поїздки.

Банальна фраза "просто люди тут хороші" навіть не похитнулася попри всі проблеми єврозони останнього року.

Останнє опитування Центру Разумкова чітко відповідає на питання, а чим наші "хороші люди" відрізняються від їхніх "хороших людей".

Як би не урізалися соціальні видатки урядів, скільки б не скорочували "бюджетників" з метою балансу бюджетів, але для цих європейських слов'ян (як і для італійців, зрештою) гарантоване користування демократичними свободами і правами лишається ключовим у виборі способу свого життя.

Спочатку свобода, а вже потім як наслідок - праця, зарплата, економіка й зайнятість. Четвертий рік кризи не змінив піраміди цінностей для балканців, хоча ще двадцять років тому усі ці люди жили з нами у спільному совковому просторі - славили вождів, кляли Захід, переслідувалися міліцією та спецслужбами за інакодумство. Були собі такими балканськими совками.

Люди тут на щодень не вдаються до глибоких філософських дискурсів про важливість свободи над економічними та фінансовими чинниками - вони просто знають і відчувають це: вільний - отже зможу жити, діяти і працювати. У нас таких - заледве 10 відсотків.

Для решти усі ці "демократії" до одного місця, у порівнянні з розміром зарплат, пенсій. Ключик діалогу людина-держава тут серед східних європейців чітко зрозумілий: право на протест і незгоду та можливість відстояти свої права і власність через незалежний суд.

Такого рівня розуміння ролі судової гілки влади і її впливу на все в країні (зайнятість, працю, зарплати, сімейний добробут ) досягли лише 18,6% українців. П'ята частина громадян за 20 років незалежності - це багато чи мало?!

Тобто, питання у нас відкрите: чи здатні 10-18% запобігти перетворенню країни на "усьо будєт Данбас", на новітню совкову зону інтересів декількох ОЗУ при владі під наглядом неосталініста Путіна з єдиного геополітичного центру?

Готовність більшості українців виміняти права і свободи на продуктово-грошовий пакет від тих, хто захопив владу, уже сягає білорусько-російських реалій.

Перші вісті, які через інтернет падають на телефон, коли той радісно вловлює українського мобільного оператора, саме на тому самому загадженому мості над Тисою, сухо повідомляють, що міліція в Миколаєві та Севастополі затримала людей, які роздавали листівки "не голосуй за Партію Регіонів".

Те, що міліція перетворюється на гібрид російської царської охранки та бойовий загін оновлених чекістів-гебістів - уже й не дивує.

Лякає те, що лише 10 відсотків розуміють, що за таких реалій, коли протест є справою лише поодиноких молодих людей, а їх незаконне затримання та арешти не викликають масових акцій солідарності - це пряма, спринтерська дистанція до ще однієї білоруської квазі-"зони" з центром в Києві.

Дух чи шлунок - це і буде осіннім українським вибором-2012?

My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх