,


Наш опрос
Как изменилась Ваша зарплата в гривнах за последние полгода?
Существенно выросла
Выросла, но не существенно
Не изменилась
Уменьшилась, но не существенно
Существенно уменьшилось
Меня сократили и теперь я ничего не получаю


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


У столиці Болгарії проходить виставка українського петриківського розпису
+1
Петриківського розпису на Придніпров'ї навчають із дитсадочка. Створюють це диво пальцями та пензлями з котячої шерсті
Населених пунктів із назвами-варіаціями імені «Петро» в Україні понад півтори сотні. Й лише одна-єдина Петриківка відома геть усім. Хоча багато хто дивується, довідавшись, що знаходиться вона не на Полтавщині чи десь у Карпатах, а на індустріальному Сході.
З часів гетьмана Калнишевського

До Петриківки з Дніпродзержинська кілометри 22, а з Дніпропетровська, чи то пак Січеслава, – вдвічі більше. Місцеві тішаться, бо кольоровий туман-смог із заводів, ще барвистіший за петриківські барви, сюди не дістає.

П'ятитисячна Петриківка – це лише смт, хоча за статусом є райцентром. «1772 рік» – напис на стелі при в’їзді в Петриківку. Це дата першої письмової згадки про неї: прохання кошового Калнишевського – того самого, останнього отамана Запорозької Січі – до вищого духовенства про освячення тут церкви. Цю подію деякі історики й уважають основоположною, а назву села трактують як увіковічення саме Петра Калнишевського.

Петриківці свою батьківщину поміж собою ласкаво-іронічно звуть «чепурушка». Так до 20-х років минулого сторіччя казали на господинь, які завзято стежили за зовнішнім виглядом своїх осель: до кожного більш-менш помітного свята освіжали або ж заново перемальовували візерунки на стінах. І бажано було не повторюватися в орнаментах, а то сусідки засміють. Нерозписаних домівок у Петриківці за минувшини майже не було, в таких хатах жили хіба що жінки несповна розуму.

Із приходом комуністичного режиму звичаї господинь-чепурушок стають «буржуйською відрижкою», розпис хат піддається офіційній огуді. Фірмовий декор інтер’єру залишається в минулому. Петриківський розпис, проте, якось вижив – але тільки на посуді й кухонному начинні. Та згодом йому судилося стати не лише народним промислом, а й своєрідною мистецькою течією.

«Ми називаємо це «тикати калину». Контури майбутнього кетяга на картоні малюють вихователі, а дітлашня потім розфарбовує. Але обов’язково додає щось від себе. Ось як Настя зараз робить», – розповідає про технологію викладання петриківського розпису для молодшої групи Олена Говоруха. В садочку вона вихователькою вже 17 років працює. «А я хочу троянду намалювати. І свого кота Ґарфілда», – ділиться творчими задумами маленька Саша.

«Так, вона намалює, я впевнена. І кожний із цих діток. У нас багато таких, як Саша, тобто династійних. Діти, внуки, правнуки тутешніх майстрів, – каже Галина Кравець, завідувачка дошкільного закладу. – Ви не уявляєте, як ці мальовки (імпровізації в межах жанру. – ред.) настрій підіймають. Спробуйте!»
Вмочую палець у фарбу... Та де там! Незграбна пляма замість виразної калинової ягідки-намистинки. «Пензликом буде легше», – заспокоює пані Галина. І справді: пробую пензлем – вийшло!

«Уся таємниця в знарядді. Є пензлики з рогози (болотяна рослина. – ред.), а – є з котячої шерсті», – пояснює пані Галина. Мимоволі озираюся на морську свинку, яка бігає в клітці у кутку. «Ні, нашого Чудасика на пензлі не скубемо!» – сміється жінка.

My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх