,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Етнографічний музей «Слобожанські скарби» ім. Гната Хоткевича
  • 30 мая 2011 |
  • 10:05 |
  • bayard |
  • Просмотров: 120689
  • |
  • Комментарии: 11
  • |
0
Кількісно зібрання музею невелике – понад 1000 одиниць зберігання. Однак ми і не намагаємося накопичити якомога більше старих речей (тим більше при відсутності спеціального приміщення). Наша мета – дізнатися якомога більше про кожну річ: як вона сприймалася людиною традиційної народної культури, як використовувалась у магічних обрядах, які повір’я, прикмети, прислів’я з нею пов’язані. Речі, які в нас є, дають достатнє уявлення про характер матеріальної культури українців та росіян. Більшість експонатів датується ХІХ–ХХ ст. (хоча є речі XVII і XVIIІ ст.) і походить переважно з Східної України, Білгородщини та Курщини. Серед них – вишиті домоткані рушники, сорочки, фартухи, підзори; керсетки, пояси, личаки; прядка, веретено, мотовило, кужіль, гребні, елементи ткацького верстата; праник, рубель, качалка, залізні праски, кочерга, рогачі, чепіла, хлібна лопата; ночви, дерев’яна цеберка, коромисло, колиска, ступа, макогін, ваги, ковганки, ціпи, ярмо, серп, ключка, сажалка, істик, дерев’яне колесо,дерев’яна лопата з металевим наконечником (1880-хрр.), дерев’яний і глиняний посуд, кахлі (1830-х рр.), писанки, зразки обрядового печива, іграшки-свистунці, ікони, вишиті народні «картинки» і багато чого іншого.

Окрема експозиція – меморіальна, присвячена Гнатові Хоткевичу. Тут – фотографії та книги, подаровані Галиною Хоткевич, донькою письменника-фольклориста, випускника харківської «Техноложки». Наприкінці 1997 р. – на початку 1998р. у музеї експонувалася виставка малюнків самодіяльної художниці з с.Гонтів Яр на Валківщині Л.М. Ручки. Одна з кращих робіт Любові Миколаївни і зараз прикрашає музей, є його символом, як і робота сліпого художника Дмитра Дідоренка «Шлях». Музей був співорганізатором Першої міжнародної міждисциплінарної конференції «Побут. Ритуал. Традиція.», за матеріалами якої було видано збірку[1]. З 1999 р. музей є одним з організаторів щорічних обласних учнівських науково-практичних народознавчих конференцій. За матеріалами цих конференцій також були видані збірки[2].

Щорічно поповнюється архів музею: це студентські звіти про польові дослідження, фотографії, фоно- та відеозаписи. На їх основі підготований до видання 1-й том «Вісника» музею, присвячений традиційній народній культурі України, готується і другий том, присвячений сучасним міським субкультурам. Музей за роки його існування відвідали сотні людей – студенти і викладачі ХПІ та інших вищих навчальних закладів, учні, краєзнавці, іноземні гості. Залишаючись у повному розумінні цього слова само-діяльним і не одержуючи жодної копійки від держави, музей діє сам. Це – важко. Дуже важко. Але, можливо, наш досвід – заперечення формули: «все вирішують гроші», яка для багатьох є апологією песимізму і бездіяльності.
My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх