,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Соборність в розмаїтості
0
Часто аналітики різного пошибу, політологи, історики, соціологи а особливо політики намагаючись пояснити "галицьку антирадянськість" кажуть приблизно так: "Галичина протягом століть весь час перебувала під гнітом різних поневолювачів: литовців, поляків, австрійців... Вона радо зустріла вересень 1939 р., надіючись на вільний національний розвиток в нехай підрадянській, але все-таки квазіукраїнській державі, але тут її знову зустріло національне поневолення".

Кажуть ще деякі аналітики, особливо імперсько-проросійського штибу, що українці в російській імперії були не пригніченою, а пануючою нацією, про що свідчать самі прізвища релігійних і державних діячів. Справді, починаючи від Мелетія Смотрицького, а далі Феофана Прокоповича, Олександра Безбородька і через Маршалів Радянського Союзу С. Тимошенко і Г. Кулика аж до останніх правителів здихаючої імперії українці були вагомою частиною еліти російської, а пізніше радянської імперії і не ущемлялися владою.

Але це якщо мати на увазі соціальний статус. В російській імперії українці не були інородцями і відповідно як православні мали рівні з росіянами права (імперія окремої української нації не визнавала). Лише 18 лютого 1905 р. – загальні збори Імператорської Академії Наук схвалили записку "Про відміну утисків малоруського друкованого слова" (Объ отмене стеснений малорусскаго печатного слова). 17 жовтня 1905 р. – набули чинності "Тимчасові правила про друк" (Временные правила о печати), що скасували закони 1876 та 1881 р.р., які забороняли друкування текстів українською мовою. Діяльність української преси та книговидання узаконено, як один з різновидів "друку інородницького" (печати инородческой). Це був один із позитивних результатів першої російської революції, яка почалася 9 січня 1905 року з розстрілу багатотисячної мирної демонстрація робітників, що направлялись з петицією до царя, в якій містилося прохання поліпшити умови їхнього життя. Демонстрацiю очолював відомий священик українського походження Георгій Гапон.

Фактично вищенаведені документи є визнанням російською імперською владою окремої української нації. Цей факт спростовує по-перше твердження комуністів про те, що лише жовтневий переворот 1917 року забезпечив українцям їхні національні права, а по-друге, спростовує теж нинішніх російських шовіністів, які твердять, що українців придумали комуністи вкупі з австріяками і поляками. Надання українцям статусу "інородців" в імперії забезпечувало їм національні права, але разом з тим обмежувало кар"єрні можливості.

Але повернімося в ті часи, коли українці ще не були "інородцями" і інтенсивно русифікувалися. Звичайно, не всі. Після Мазепи їх називали "мазепинцями", ними займалася охранка і звичайно, ніяких перспектив на успішну кар'єру вони не мали. Приблизно такою ж ситація була і в СРСР. З тією різницею, що до "петлюрівців" влада проявляла ще більшу жорстокість, ніж до "мазепинців" (попри офіційне визнання окремої української нації). Формально переслідування "петлюрівців" пояснювали не національною, а класовою потребою.

Що стосується українців-галичан, то в складі російської імперії вони взагалі ніколи не були, потрапили до радянсько-російської фактично уже в останні роки правління Сталіна. А тому вони не мають досвіду підданих російського імператора. А ось коли порівнювати досвід часів Австрії чи Польщі з радянським, то він аж ніяк не на користь СРСР. Незважаючи на те, що в складі СРСР Україна ніби-то реалізувала свої державницькі амбіції, українська мова на відміну від Австрії чи Польщі мала офіційний (хоча обмежений російською в певних сферах) статус українці почувалися в Радянській Україні менш комфортно, ніж в чужих державах. Перш за все тому, що вони були включені до складу населення, над яким проводили грандіозний соціальний експеримент – створення нової людини, "кращої" чи навіть "справжньої". Від цієї війни ідеології з природою страждали всі. Коли Солженіцина один із іноземних кореспондентів запитав, скільки в Радянському Союзі політв"язнів, той відповів: 235 мільйонів (на той час згідно статистики сукупне населення СРСР). Але українці на відміну від росіян крім комуністичного гніту терпіли ще й національний, піком якого була зима 32-33 р.р. За рік до закінчення другої світової війни КПРС і радянський уряд намірилися завдати нації ще страшніший удар:

1. Выслать в отдаленные края Союза ССР всех украинцев, проживающих под властью немецких оккупантов.

2. Выселение производить:

а) в первую очередь украинцев, которые работали и служили у немцев;

б) во вторую очередь выслать всех остальных украинцев, которые знакомы с жизнью во время немецкой оккупации;

в) выселение начать после того, как будет собран урожай и сдан государству для нужд Красной Армии;

г) выселение производить только ночью и внезапно, чтобы не дать скрыться одним и не дать знать членам его семьи, которые находятся в Красной Армии.

3. Над красноармейцами и командирами из оккупированных областей установить следующий контроль:

а) завести в особых отделах специальные дела на каждого;

б) все письма проверять не через цензуру, а через особый отдел;

в) прикрепить одного секретного сотрудника на 5 человек командиров и красноармейцев.

4. Для борьбы с антисоветскими бандами перебросить 12-ую и 25-ую карательные дивизии НКВД. Приказ объявить до командира полка включительно.

Приказ N007/42 22 июня 1944 года г. Москва По народному комиссариату внутренних дел Союза и народному комиссариату обороны Союза ССР.

Не всі пункти із запланованого вдалося виконати. Дякувати Богу українців набагато більше ніж кримських татар чи чеченців, виконати перший і другий пункти наказу не було технічної можливості. Кажуть, що особисто Сталіна переконали, що для депортації просто не вистачить вагонів, і він погодився. А що стосується решти пунктів, то їхнє виконання суворо контролювалося партією і "компетентними" органами...

Нині червоний прапор, під яким планувалися і чинилися нечувані у світі злочини знову став офіційним символом України. Це наруга... Гірко і сумно... Монстр уже мертвий, а ми і далі змушені боротися з ним.

Але чи мертвий?

Українці, єднаймося! І в щасливі, і в смутні часи ми повинні бути разом!
My Webpage

Соборність в розмаїтості



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх