,


Наш опрос
Нравиться ли вам рубрика "Этот день год назад"?
Да, продолжайте в том же духе.
Нет, мне это надоело.
Мне пофиг.


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Гарапник
  • 6 марта 2011 |
  • 17:03 |
  • bayard |
  • Просмотров: 78297
  • |
  • Комментарии: 10
  • |
0
Великий словник української мови пояснює слово “гарапник” як довгий батіг, який вживають до коней. Крім того, що цьому найповнішому словникові з радянських часів варто вірити помірковано, відразу ж виявляється нехіть чи неспроможність тодішніх філологів до пережиття предметного світу. Бо що за дефініція – вживають до коней?
То як? Коней б’ється по-різному. І щоразу іншим батогом. Коли коні не запряжені, коли вони летять стадом. Коли спутаний кінь заходить не туди, де безпечно. Коли коні у возі (це одне), коли у фіакрі чи тачанці (це зовсім друге і третє). Коли осідланий кінь під тобою. Коли під тобою кінь без сідла. А коли на коня…
І наш галицький гарапник насправді дуже короткий. Адже арабських скакунів не запрягають.

Тридцять сантиметрів точеного дерева і тридцять сантиметрів шкіри. П’ять, шість чи сім квадратних у перерізі твердих смужок. На кінці руків’я є ще дірка, в яку просилений шнурок, щоби вдягати цей інструмент на кисть. Щоби раптом не випустити. Ще у дев’ятнадцятому столітті коней стало значно менше, ніж гарапників, ніж людей, які, не маючи коня, хотіли мати нагайку. Така була, скажімо, мода. Побивати, скажімо, гарапником по халяві чобота, траскати ним по ляді у шинку, свистіти помахом вздовж тіла. Були ще й інші застосування. Після того, як заборонили носити при собі холодну зброю, гарапник залишався мало не єдиним поважним знаряддям захисту і нападу. Тільки трошки вміння, і потуги ідеально виваженого співвідношення дерев’яного плеча-опори і густого тягаря твердої шкіри досить, щоби вибити ніж з чиєїсь руки, позбавити на якийсь час зору або слуху, пустити багато крові, розсікши делікатні місця тіла, збити з ніг ударом під коліно…

Згодом чомусь минулося і це. На кілька десятиліть гарапник став певним символом домашнього порядку і родинної педагогіки. Мало хто з нормальних батьків насправді бив ним своїх коханих дітей. А ще менше було таких, у кого гарапник не висів на видному місці. Діти (а тоді переважно було дітей багато) могли собі дозволяти дуріти доти, заки тато не подивився на цвяшок, на якому висіла шестихвістка. Погляду було досить. І дурійки, значить, теж.
My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх