,


Наш опрос
Как изменилась Ваша зарплата в гривнах за последние полгода?
Существенно выросла
Выросла, но не существенно
Не изменилась
Уменьшилась, но не существенно
Существенно уменьшилось
Меня сократили и теперь я ничего не получаю


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Дипломати УНР ставилися з повагою до галичан
  • 12 февраля 2011 |
  • 15:02 |
  • bayard |
  • Просмотров: 101243
  • |
  • Комментарии: 2
  • |
-1
Наприкінці минулого тижня Львівському історичному музею подарували майже столітню «Карту України» 1918 року. Карта видана у відомому австрійському картографічному видавництві Фрайтаґа і Берндта. Її 26 років тому на "барахолці" в Івано-Франківську разом з журналами з радіотехніки придбав за кілька рублів Михайло Гаврилів.

Він зрозумів, що карта цінна, тому поклав знахідку до родинних документів та фотографій та згодом забув про неї. І лише три роки тому під час ремонту пан Михайло, знайшовши її, вирішив передати тому, хто її цінуватиме. Наприклад, благодійному фонду «Україна-Русь», який своєю чергою передав мапу до музею.

На карті можна побачити, як проходили кордони української держави у жовтні 1918 року. За межами України опинилися Галичина, Буковина, Закарпаття, Луганщина, а також південь Одеської і схід Донецької областей. Натомість до української держави входило Придністров’я, величезні обшири сучасної Білорусі, що простягалися вглиб сучасної сусідньої держави до 80, а подекуди і 120 км (це Берестейщина, Гомельщина, відомі міста Пінськ, Турів, Мозер, Гомель), від сьогоднішньої Російської Федерації до складу України 1918 р. входила Стародубщина (регіон над Чернігівською областю). Також входила східна Слобожанщина, тепер це територія Курської та Воронежської областей – цей клин простягався на 250 км. До складу України входив Крим.

Карта дуже цінна, запевнив історик та архівіст Іван Сварник, на ній вперше написано, що це карта України, тобто України як держави. А також вперше проведено її державні кордони. Про карту, про те, що вона означає в інтерв’ю з Іваном Сварником.

- Ця карта є важливим документальним свідченням…

- Це відкриття в українській картографії, тому що досі була відома карта Івана Величка 1896 року – карта українських земель. Але карта 1918 року цінна тим, що на ній вперше написано, що це карта України, тобто України як держави. Тут вперше нанесено державні кордони України.

З цієї карти абсолютно чітко зрозуміло, як українці мислили собі свою територію 1918 року. Саме тоді, коли було проголошено незалежність, самостійність української держави. Для багатьох людей ця карта відігравала важливу роль саме тоді – 1918 року, коли українці усвідомлювали всю територію, яку охоплює їхня держава, розуміли, які землі вони повинні захищати, з якого боку відбувається напад і було видно, хто нападає на українську державу.

З позиції картографії – це не була перша карта. Я вже згадував карту Величка. У Львові працював Степан Рудницький, який дуже багато зробив для окреслення українських теренів. Також у цьому напрямі працював В. Кубійович – видатний картограф, який згодом опублікував дуже цінну карту «Атлас України і сумежних країв». Карта, що базована на цій карті, але охоплює ширшу територію, тому що тут відсутні західні області України, де було проголошено в листопаді того ж 1918 року Західно-Українську Народну Республіку. УНР-івські дипломати воліли не чіпати цієї території, і чекали, що галичани вирішать самі: чи вони будуть в Україні, чи вони створять ще одну незалежну українську державу. Це свідчить про велику повагу до галицьких політиків, до галицьких українців з боку наддніпрянської України. Тож для мене це надзвичайно промовистий факт, що свідчить: Акт злуки і ті умови, які висунули Галичани до УНР, до Грушевського, Винниченка та інших членів Центральної ради, були заздалегідь відомі наддніпрянським політикам, які на все погоджувалися, аби Галичина на будь-яких умовах приєдналася до соборної української держави.

- Кордони України на сході держави 1918 року входили вглиб Росії…

- Це загальновідомі речі для істориків. Зрозуміла річ, що Слобідська Україна охоплювала великий шматок Росії і південь Росії взагалі був незаселений. Заснування там міст і сіл. Зокрема Харків виник на так би мовити російських теренах. Ці пусті терени, які були на території нинішньої Росії, а тоді московського царства, освоювали українські козаки. Після кожного невдалого повстання, вцілілі відступали за кордон московської держави, засновували там села, слободи, хутори, міста, і провадили там нормальне життя. Саме вони для Московії становили той колонізаційний, або цивілізаційний елемент, який освоював Дике поле, незаселені місця. Московія надавала надзвичайно великої уваги цим процесам: надавала привілеї, так звані слободи або звільнення від податків на певний час.

- Чи може ця карта надавати нам, сучасникам право на щось?

- Карта передусім є фіксацією стану населення того моменту, коли вона надрукована. Це фіксація стану національної, територіальної свідомості, самоусвідомлення українців 1918 року.

- На урочистій передачі карти Львівському історичному музеї дехто зазначив, що по цій карті 1918 року дуже добре видно мотивацію голодомору…

- Це були терени, які в радянський час перебували під надзвичайно пильним поглядом, особливо з погляду ідеології, ідеології того населення, яке усвідомлювало, хто вони такі: вони не совєцький народ, вони – українці, чиї предки заснували міста, села, чиї предки принесли у цей край цивілізацію. Тож для українців Слобожанщина та північ Росії тривалий час залишалася їхньою батьківщиною, їхніми землями… Зрештою вся Україна була приєднана до Московії ще 1654 року, тож Слобідська Україна не була якимось винятком.

- Чи були раніше якісь згадки, що така карта взагалі існує?

- Загалом я припускав, що мусить бути карта України. Видавництво Фрайтаґа і Берндта публікувало протягом всіх років І Світової війни карти теренів бойових дій, вони публікували карту Румунії, карту Бесарабії, карту Східного театру війни. В архіві зберігаються навіть «щоденні карти», коли за підсумками боїв, що тривали протягом тижня, видавалася нова карта з територіями, які перейшли з одних рук в інші. Тому воєнні карти – це спеціалізація цього видавництва. А оскільки значна частина України в ході І Світової війни була тереном бойових дій, то, звичайно, це видавництво було в курсі того матеріалу, і саме до цього видавництва наші картографи звернулися для друкування карти для своїх потреб. Не для європейського світу, оскільки всі написи на карті зроблені українською мовою, а не німецькою. Тому зрозуміло, що це карта України для українців.

- На презентації карти прозвучало також, що ця карта безцінна

- Так, карта безцінна. Вона є свідченням епохи. Документом 1918 року. Документом, який зберігся в дуже небагатьох примірниках. Досі я не чув про таку карту. Й Історичний музей, який збирає матеріали до експозиції визвольної боротьби – не мав нічого подібного.

- Можливо, у Відні може зберігатися така карта.

- У Відні вона могла зберегтися. Адже видавництво видало не один примірник такої карти, вони видавали карти масовим накладом, і очевидно, що «Карта України 1918» була виготовлена великим накладом, однак з огляду на сам напис і дату, вона потім підлягала дуже цілеспрямованому і систематичному знищенню. З усіх фондів вона вилучалася, бо це була карта України, яку не можна було оприлюднювати, афішувати і вивчати за Радянського союзу.

Можливо, в криївках, у приватних архівах вона могла зберегтися. Однак не забувайте - якби у будь-якому домі знайшли таку карту, то людина підлягала репресіям, вона б дістала 10 років таборів за зберігання націоналістичного матеріалу. Якби там не було напису «Україна» - ще можна було пояснити її присутність вивченням географії.

- Не виключаю, що знайдуться особи, які будуть говорити, що це не справжня карта, що це підробка.

- Судячи з самого стану і з самих написів, це є автентична карта того періоду, тобто 1918 року. Надрукована вона була у відомій фірмі. По каталогах картографічної продукції віденських друкарень можна легко встановити, що така карта дійсно була видана, навіть можна уточнити цю інформацію, але це справа дослідників картографії.

- Але для сучасної України ця карта – сенсація?

- Так, звичайно. Це є така річ, на яку я навіть не сподівався. Не думав, що таке збереглося, оскільки вона була дуже небезпечною. Карта Кубійовича, яка видавалася і перевидавалася, всі ці території охоплює, зокрема і Галичину, яка тут поки що не фігурує.

My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх