,


Наш опрос
Как изменилась Ваша зарплата в гривнах за последние полгода?
Существенно выросла
Выросла, но не существенно
Не изменилась
Уменьшилась, но не существенно
Существенно уменьшилось
Меня сократили и теперь я ничего не получаю


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Lenta.ru: Ще не вмерла!
  • 8 января 2010 |
  • 10:01 |
  • Batman |
  • Просмотров: 31445
  • |
  • Комментарии: 72
  • |
0
Lenta.ru: Ще не вмерла!

Україна - країна трохи парадоксальна, тому основна подія 2009 року відбудеться в січні 2010-го. Мова, звичайно, йде про вибори президента, призначені на 17-е число. Однак ніякі хронологічні невідповідності не заважали тому, щоб українська дійсність у 2009 році еволюціонувала під впливом майбутнього голосування. Хоча були й винятки, пише Іван Яковина на сайті Lenta.ru.

Січень

Вранці 1 січня за старою доброю традицією українці жували завітрений олів'є і допивали вивітрене шампанське під новини з газових фронтів. Україна і Росія, як завжди, не змогли домовитися про оплату палива заздалегідь, тому громадян розважали не стільки музиканти і гумористи, скільки чиновники, а також співробітники Нафтогазу і Газпрому. Менеджери обох компаній нишпорили між Москвою і Києвом, відповідальні особи робили гучні заяви, компресорні станції стояли без діла, а Європа мерзла. Домовитися сторони змогли лише 17 січня. Згідно з новою угодою, Україна зобов'язалася купувати російський газ за ціною, що формується за особливою формулою. Причому в 2009 році Росія надала Україні 20-відсоткову знижку. Деталі угоди деякий час залишалися в таємниці, проте потім, коли їх оприлюднили, контракт піддався принизливій критиці з боку опонентів головної української переговорщиці - Юлії Тимошенко. Вони визнали, що угоди нерівноправні, а Київ потрапляє в кабальні умови. Але справу вже було зроблено.

Не встигла відлунатиканонада "газової війни", як на Юлію Тимошенко знову обрушилися неприємності. Міністр фінансів в її уряді Віктор Пинзеник написав прем'єру листа, суть якого зводилася до того, що бюджет країни на 2009 рік абсолютно нереалістичний. Якщо його не змінити, то Україну чекає економічний колапс, попередив міністр. Тимошенко на це відповіла в тому дусі, що все буде нормально, а паніка - абсолютно ні до чого. У результаті Пинзеник пішов у відставку, а прем'єр-міністр звернулася за допомогою до МВФ. У фонді, як виявилося, сидять нормальні люди, а не скнари якісь. Вони виділили Україні 16,5 мільярда доларів, які країна повинна була отримати кількома траншами відповідно до виконання висунутих умов МВФ. Щоправда, умови фонду ніхто, природно, виконувати не збирався: в передвиборчий рік підвищувати тарифи, різати зарплати і пенсії в плани уряду не входило. Панікер Пинзеник був засоромлений: українці весь рік жили більш-менш непогано, нехай і в борг (державний). Правда, у листопаді фонд щось почав кобенитися і гроші перераховувати перестав. Але про це - нижче.

Через безгрошів'я, що почалося в країні, спливла й інша неприємність: через недофінансування закрився дитячий табір Артек, який раніше припиняв роботу тільки під час гітлерівської окупації. Преса та громадськість здійняли стосовно цього великий галас: пропонували навіть передати табір більш заможній Росії. Після цього, щоправда, гроші знайшлися, і вже в лютому Артек запрацював у звичайному режимі. До чого він допрацювався - це окрема історія, про яку теж буде сказано нижче.

Лютий

Другий місяць року для України видався відносно спокійним: він запам'ятався лише продовженням ще січневих скандалів і раптовою появою у медіа-просторі Арсенія Яценюка - колишнього спікера Верховної Ради, який став стрімко набирати популярність в українців, які розчарувалися в "старій еліті". Приблизно в цей час багато хто побачив у молодому політику потенційного кандидата в президенти, здатного посунути "велику трійку" - Віктора Ющенка, Юлію Тимошенко і Віктора Януковича. Однак на той момент Кролик (прізвисько Яценюка) затаївся - йому ще не було 35 років, що є необхідною умовою для висування в президенти.

Березень

Зате березень, незважаючи на загальний авітаміноз, видався напрочуд бурхливим. Так, робітники одного з херсонських заводів, протестуючи проти багатомісячної невиплати зарплати, захопили не тільки підприємство, а й будівлю обласної адміністрації. Як тільки ситуація стала нагадувати революційну, гроші на виплати у влади знайшлися, після чого робітники розійшлися по домівках.

Однак головні події місяця відбувалися, як годиться, в Києві. Почалося все з того, що в офіс держкомпанії Нафтогаз увірвалися озброєні спецназівці, які нишпорили по кабінетах у пошуках якихось документів. Пізніше з'ясувалося, що вони шукали додаткові протоколи до газової угоди з Росією. Ці документи потрібні для того, щоб внести ясність: звідки у власності Нафтогазу з'явилися 11 з гаком мільярдів кубометрів газу, які раніше належали компанії RosUkrEnergo. Після бурхливих обурень прем'єр-міністра і співробітників держкомпанії, спецназівці пішли ні з чим. Однак копії документів, що вони шукали, незабаром з'явилися в пресі. З них стало ясно, що газ змінив власника в ході реалізації дуже дивної схеми. Тоді, втім, RosUkrEnergo з якихось причин сильно обурюватися не стала. Швейцарський посередник подав до суду на Нафтогаз, вимагаючи оплатити паливо, лише в листопаді.

Ющенко і Тимошенко, які в цій суперечці перебували по різні боки барикад, до кінця березня все-таки зуміли примиритися. Це відбулося на ґрунті підписання спільної декларації з Євросоюзом про модернізацію української ГТС. У разі реалізації цей документ загрожував зривом багатьох стратегічних планів Газпрому, що викликало в Москві справжній шок. Росії довелося натиснути на європейських та українських партнерів, щоб не допустити виконання цієї декларації. І, схоже, це вийшло: з різних причин спільна з ЄС модернізація українських труб відкладена на невизначений термін.

Неспокійно у березні було і в київській мерії. На столичного градоначальника Леоніда Черновецького, відомого ексцентричною поведінкою, озброїлися депутати Верховної Ради. За їхніми словами виходило, що мер - психічно хвора людина, яку потрібно усунути від управління містом. Черновецький довідки депутатам показувати не став. Замість цього він влаштував справжню виставу на одному з міських стадіонів. Там мер бігав і підтягувався, потім попрямував до басейну, де проплив дистанцію на час. Після цього відбулася імпровізована прес-конференція, під час якої мер, сидячи перед телекамерами в одних плавках, розповідав журналістам, що він - абсолютно нормальна людина. Треба сказати, повірили в це далеко не всі, але скандал якось вдалося зам'яти.

Сумним цей місяць виявився і для міністра закордонних справ України Володимира Огризка, якого Верховна Рада відправила у відставку. За час перебування на своїй посаді Огризко встиг зіпсувати відносини майже з усіма політиками країни, тому шансів утриматися в міністерському кріслі у нього майже не було. "Останньою краплею", що призвела до його звільнення, став таємний циркуляр, розісланий в українські посольства. У цьому документі від дипломатів, що працюють за кордоном, вимагали виставляти в невигідному світлі діяльність Юлії Тимошенко. У БЮТ вирішили, що це вже перебір. Частина прихильників прем'єра проголосувала за відставку Огризка. 3 березня він перестав бути міністром.

Квітень

Весь квітень українські політики займалися ворожінням на календарі - вираховували дату виборів президента і можливу дату позачергових виборів Верховної Ради. Президент і парламент ніяк не могли дати загальну відповідь на запитання: "Що таке п'ять років?". Ющенко вважав, що п'ятирічний термін його президентства закінчується 17 січня 2010, а депутати відміряли йому часу лише до 25 жовтня 2009 року. Хронологічні та юридичні суперечки більш-менш стихли лише після того, як відповісти на хвилююче всіх запита висновку, що рацію має все-таки Ющенко, після чого вибори були призначені на 17 січня.

Крім того, у квітні стало зовсім очевидно, що непримиренні вороги - Партія регіонів і Блок Юлії Тимошенко - готуються створити коаліцію у Верховній Раді. Янукович і Тимошенко зробили по вояжу до Москви, після чого з'явилися підозри, що альянс найбільших парламентських фракцій, здатний створити конституційну більшість, створюється за участю Кремля. Разом БЮТ і ПР могли легко подолати будь-яке вето Ющенка і поміняти конституцію під себе. Це майже гарантувало обом партіям довгі роки спільної влади. Однак, забігаючи наперед, треба сказати, що об'єднання так і не відбулося: протиріччя між потенційними партнерами виявилися дуже гострими, а амбіції їхніх лідерів - занадто високими.

Травень

Цей місяць на все своє життя запам'ятає міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко. В аеропорту Франкфурта-на-Майні, звідки глава МВС збирався вилетіти в Сеул, члени української делегації випили "трохи пива", після чого їх не пустили на літак. Тоді Луценко і його свита спробували прорватися на борт силою. Виникла бійка, в якій, крім українців, взяли участь співробітники аеропорту і поліцейські. Луценко і його команда програли, в результаті чого їм довелося проводити ніч у відділку. Зранку їх звідти визволив співробітник українського консульства. В Україні тим часом розгорівся скандал: опозиція зажадала негайної відставки міністра, який проштрафився. Проте Юлія Тимошенко "свого" голову МВС не здала. Регіонали Луценка полякали, та звільнити не змогли: голосів у Раді не вистачило.

Інша помітна подія травня - це вихід у відставку глави секретаріату президента - Віктора Балоги. "Сірий кардинал", як його іноді називали в Україні, поскаржився, що президент його не чує і, незважаючи ні на що, збирається переобиратися на другий термін. Крім того, Балога розповів, що Ющенко не виконав обіцянок, заявлених цілей не досяг, розвалив систему управління країною і оточив себе сумнівними особистостями, що рвуться "покерувати" країною. Загалом, не зійшлися характерами.

Червень

Цього місяця в Україні підійшла до завершення "епоха Черномирдіна". Колишній керівник Газпрому вісім років працював російським послом в Києві і став майже невід'ємним елементом місцевого політичного пейзажу. Однак з роками здоров'я ветерана похитнулося, а пріоритети і цілі Москви в Україні змінилися. В результаті Віктора Степановича з пошаною відкликали на батьківщину. Заміна йому знайшлася майже відразу. У Кремлі оголосили, що працювати послом до Києва вирушить Михайло Зурабов. Проте прибуття нового глави дипмісії затяглося: у Москві настільки розчарувалися у Вікторі Ющенку, що вирішили почекати до його відходу з посади президента. Зурабов, судячи з усього, буде вручати Вірчу грамоту вже новому главі української держави.

Головною політичною новиною червня стало об'єднання БЮТ і Партії регіонів в парламентську коаліцію, яке не відбулося. Переговори щодо подібного союзу тривали кілька місяців: сторони збиралися віддати пост прем'єра (реального керівника) Юлії Тимошенко, а президента (номінального глави держави) - Віктору Януковичу. Але, коли вже все було готове, лідер регіоналів дав "задній хід" і відмовився від створення коаліції. На думку спостерігачів, його бажання стати всенародно обраним президентом все-таки переважило гарантії довгого і безтурботного перебування в ролі англійської королеви. Для Тимошенко, яка вже бачила себе неподільним володарем країни, це стало страшним ударом. Вона оголосила, що піде на вибори президента і переможе. Зате з полегшенням зітхнув Віктор Ющенко, якому за нової коаліції місця у владі і навіть біля неї не знайшлося б.

Ну а найгучнішою і "довгограючою" історією початку літа стало"полювання на людину". У Кіровоградській області за дивних обставин загинув місцевий житель Валерій Олійник. Як з'ясувалося через кілька тижнів, він нагодився під гарячу руку відразу трьом відповідальним особам: начальнику місцевої міліції, районному прокурору і депутату від БЮТ Віктору Лозінському. Саме депутат, за версією слідства, вистрілив у Олійника, що втікав від начальників, від чого той пізніше помер. Спочатку однопартійці намагалися вигородити Лозінського. Але після того, як доказів проти нього набралося непристойно багато, депутати Верховної Ради проголосували за зняття з колеги недоторканності. Відразу після цього Лозінський перейшов у розряд підозрюваних у кримінальній справі, однак заарештувати його не вдалося: екс-депутат встиг сховатися. Його шукають досі.

Липень

Усередині літа - у традиційно "мертвий" у новинному сенсі період - в Україні відбулася одна дуже важлива подія: правоохоронним органам вдалося знайти та заарештувати відставного генерала МВС Олексія Пукача, який до цього кілька років перебував у розшуку. Цей чоловік підозрюється в тому, що в 2000 році особисто вбив опозиційного журналіста Георгія Ґонґадзе. Арешт самого Пукача - безсумнівний успіх, однак слідчі сподіваються ще й на те, що він допоможе їм вийти на замовників вбивства, серед яких можуть виявитися досить високопоставлені люди. У генеральній прокуратурі України заявляють, що Пукач активно співпрацює зі слідством. І небезрезультатно: завдяки його свідченням був виявлений череп обезголовленого після смерті Ґонґадзе Зараз вся Україна чекає, кого Пукач назве замовником вбивства, однак у прокуратурі поки не дають ніякої інформації у цій справі, посилаючись на таємницю слідства.

Ще одна історія, що заслуговує на увагу, трапилась в Україні на вильоті місяці. Українське МЗС ополчилося на двох російських дипломатів, які, за версією Києва, займалися "антиукраїнською діяльністю". Видворяти за межі країни їх, правда, не стали, а лише "рекомендували" відкликати раніше терміну. Російське МЗС у відповідь від душі поглумилося над "непрофесіоналізмом" сусідів і так само "рекомендувало" українцям відкликати додому двох своїх дипломатів. У Києві зніяковіли, спробували відіграти ситуацію назад, однак не вийшло: один з росіян, чий термін служби в Україні вже підходив до кінця, дійсно поїхав додому. Довелося і українському дипломату збирати валізи. Навіщо все це було зроблено - так і залишилося загадкою.

Серпень

На тлі відносного липневого затишшя серпень вийшов вельми насиченим. На початку місяця українські та російські ЗМІ пильно стежили за пересуваннями патріарха Кирила, який приїхав в Україну з пасторський візитом. Націоналістично налаштовані спостерігачі з усіх сил намагалися знайти у виступах і діях патріарха політичний підтекст, їхні ідеологічні опоненти - довести відсутність жодного. Але поїздка Кирила виявилася спокійною, навіть нудною. Ніяких особливих інцидентів не було, екстраординарних речей від нього ніхто не почув. У результаті всі залишилися при своїх: націоналісти назвали візит політичним, а проросійські ЗМІ - звичайним пасторський. Посварилися - розійшлися.

Куди більше суперечок викликало відкрите відеопослання президента РФ його українському колезі. Складно сказати, яка муха вкусила Дмитра Анатолійовича на відпочинку в Сочі, однак він чомусь вирішив сказати Віктору Андрійовичу все, що він про нього думає. Від Медведєва, що стоїть на тлі чорноморського заходу, Ющенку дісталося і за "витіснення російської мови", і за "героїзацію нацистських посібників", і за "розрив сформованих економічних зв'язків з Росією". У список претензій також увійшли: підтримка Михайла Саакашвілі, бажання вступити в НАТО, чіпляння до Чорноморського флоту, втручання у справи церкви і багато іншого. наголосивши, що претензії стосуються особисто Ющенка, а зовсім не "братнього" українського народу, Медведєв сказав, що ніяких справ з українським президентом мати більше не бажає і Зурабова в Київ до нових виборів не відправить. Відповідь українського президента прийшов через два дні. Суть його була приблизно такою: Росія втручається у внутрішні справи України і взагалі сама в усьому винна. Діалог відбувся. Обидві сторони залишилися задоволені ефектом: Медведєв сказав, що його цілком влаштувала реакція суспільства на його листа, а Ющенко використав цю нагоду для того, щоб наголосити, що він - повністю незалежний від Москви, так його там лають. Мляві суперечки на тему обміну президентськими посланнями в російській та українській пресі тривають досі.

Але, незважаючи на всі суперечки, завершився серпень в Україні все-таки на відносно мажорній ноті: жителі країни святкували 18-й День незалежності. З цієї нагоди у Києві відбувся військовий парад, на потіху публіці над містом пролетіли літаки, а на його вулиці військові вивели військову техніку. Правда, промови політиків, що виступали під час свята свята, особливо святковими не були: передвиборна боротьба вже розпочалася, а економічна криза не закінчилася. Так що українцям у день повноліття їхньої країни дісталися, в основному, видовища. Хлібом порадували тільки в Донецьку, де відбувся фестиваль національної кухні.

Вересень

Початок осені 2009 року запам'ятається численними, але досить дрібними подіями. Деякі з них стосувалися передвиборчої кампанії, яка ось-ось мала розпочатися. Верховна Рада працювала у дивному режимі: п'ять хвилин засідання і тиждень блокування, Тимошенко наказала своїй команді "мочити" тільки Януковича, не чіпаючи інших кандидатів (їхня підтримка може стати в нагоді), а Ющенко оскаржив у КС закон про вибори глави держави. Крім того, у Новій Каховці відбулася грандіозна битва за коньячний завод, у Севастополі частково вибухнув флагман ЧФ - ракетний крейсер Москва, а противники президента розповіли, що діоксинове отруєння 2004 року - це зовсім не те, про що кажуть у Генпрокуратурі. Ще одна помітна історія вересня - це напад на оператора одеської телекомпанії АТВ, проте він так і залишилося нерозкритим.

Але найбільшу тривогу в українських журналістів викликав навіть не напад на їхнього колегу, а дії прихильників Тимошенко, які через суд домоглися заборони на "недобросовісну критику" прем'єр-міністра та її уряду. Всі відразу зрозуміли, що справа йде до обмеження свободи слова. У пресі піднявся великий шум: БЮТ і його лідера почали на всі лади звинувачувати в авторитаризмі. Прихильники Тимошенко неохоче відкликали свій позов, заявивши при цьому, що їх просто "неправильно зрозуміли". Тим не менше, осад залишився.

Жовтень

Другий осінній місяць виявився дуже багатим на події. Що, загалом, і не дивно: стартувала передвиборча кампанія, і кандидати кинули в бій кращі сили. Почалося все з того, що Рада в муках прийняла закон про підвищення соціальних виплат населенню. Янукович і його соратники були задоволені: вони кілька місяців блокували парламентську трибуну саме заради цього. У таборі Тимошенко приводів для радості було куди менше. Сама прем'єр-міністр назвала закон "бомбою під фінансовою системою країни", натякаючи на те, що його виконання призведе до гіперінфляції та обвалу гривні. Але кабінет міністрів знайшов оригінальний вихід із ситуації: закон вирішили просто не виконувати.

Продовжився місяць історією Андрія Кислинського - соратника Ющенка, який займався популяризацією теми Голодомору на посаді заступника голови СБУ. З'ясувалося, що ця людина з дипломом історика насправді є "спеціалістом з експлуатації та ремонту гірничого електромеханічного обладнання та автоматичного обладнання". Його вузівський диплом виявився фальшивкою. Кислинського з ганьбою погнали з усіх посад.

Але це ще квіточки. Ягідки пішли в середині жовтня, коли відразу два депутати Верховної Ради оголосили, що в Артеку якісь високопоставлені особи влаштовували оргії за участю неповнолітніх. Минуло кілька днів, у пресі з'явилися дані про те, що дітей розбещували депутати. Ще через день були названі імена цих депутатів - як і у випадку з Лозінським, під підозру потрапили бютівці. Прихильники Тимошенко кинулися спростовувати свою причетність до цієї справи. Слідство поки продовжується, тому про всю цю історію точно сказати можна тільки одне: брудніше за неї в Україні ще не було.

Листопад

Педофільний скандал тривав весь залишок жовтня, але поступово перемістився з преси в кабінети слідчих - тема набридла, а нових подробиць не було. Тут українцям підкинули нову страшилку: головною темою новин став грип-вбивця. Взагалі-то те, що іноді від грипу помирають люди - не новина. Але чиновники та ЗМІ з таким запалом почали розповідати про жахи штаму H1N1, що українці перелякалися не на жарт: західні області країни були оголошені зоною карантину, всі масові заходи були скасовані, вулиці міст спорожніли, серед громадян стали поширюватися дикі чутки. З аптек пропали не тільки ліки, але і захисні маски і марля. Більше того, до небес злетіли ціни на цибулю, часник і лимони. Минув тиждень, люди почали приходити до тями й усвідомлювати, що все, що відбувається, нагадує якесь марення. Українці почали сміятися над собою і своїми страхами, країхною почали гуляти анекдоти на грипозну тему. "Епідемія" закінчилася.

Епідемія закінчилася, але економічна ситуація в країні не стала кращою. Через те, що керівництво країни не виконало вимог МВФ (підвищення тарифів на газ для населення, прийняття збалансованого бюджету), фонд відмовив Україні в перерахуванні останнього траншу 16-мільярдного кредиту. Уряд, зіткнувшись з жорстким дефіцитом коштів, почав вигрібати всі гроші з казначейських рахунків. У результаті майже без грошей залишилася місцева влада, яка у свій час терпіла, але до кінця листопада прямо-таки завила: повсякденна діяльність міських і сільських рад опинилася під загрозою припинення. Кабінет міністрів мовчав. У країні заговорили про можливий дефолт.

На цьому тлі ковтком свіжого повітря для Тимошенко стало рішення Росії не штрафувати Нафтогаз за недобір палива в 2009 році. Завдяки цьому Україна уникла необхідності виплачувати кілька мільярдів доларів, яких і так не було. Однак те, як відбувалися переговори Тимошенко-Путін, в Україні багатьох обурило: російський прем'єр нахабно жартував про Ющенка і Саакашвілі, а його українська колега послужливо підсміювалася. За таку поведінку Тимошенко удостоїлася дуже невтішних відгуків у місцевій пресі, а її спроби виправдатися (мовляв, хихикала над своїми думками, а не над жартами Путіна) виглядали досить безглуздо.

Грудень

Разом із зимою в Україну прийшла передостання стадія виборчої кампанії: майже всі новини приходили про вибори , але зубодробильних ударів по рейтингах один одного кандидати поки не наносили: мабуть, чекають самого передодня голосування. Тимошенко, наприклад, для початку вирішила обмежити пресу в спілкуванні з нею: на прямі телеефіри за участю прем'єра перестали пускати журналістів, які можуть і вміють ставити дуже неприємні запитання. Найтривожніше, що робиться це з мовчазної згоди інших журналістів, які в гонитві за високопоставленими гостями в студії (і, відповідно, рейтингами) йдуть на повідку у політиків і не кличуть на ефір "незручних" для політиків людей.

Однією з помітних подій грудня, які безпосередньо не стосуються виборів, став від'їзд із Севастополя співробітників ФСБ, які працювали в "особливих відділах" в частинах і на кораблях Чорноморського флоту. Росія підкорилася вимозі української сторони і не стала влаштовувати з цієї історії скандалу. Справа в тому, що російська влада, без сумніву, перед виборами не хоче давати Ющенку зайвого приводу показати народу його "патріотизм" і готовність "до кінця" боротися проти російської присутності в Криму. Крім того, влада в Україні скоро зміниться, і контррозвідники так чи інакше повернуться. Адже військового флоту без контррозвідки просто бути не може.

Але основними в грудні все ж стали новини з передвиборчих полів. Спочатку міністр внутрішніх справ Юрій Луценко та президент Віктор Ющенко зчепилися у непристойній суперечці з використанням непарламентських виразів. До обміну люб'язностями негайно підключилися лідер соціалістів Олександр Мороз і регіонали Віктора Януковича. Виглядало все це дуже дивно. Потім основні кандидати, мабуть вичерпавши запас міцних виразів, відмовилися від очних дебатів у прямому ефірі до публікації підсумків першого туру виборів.

Але під кінець року все-таки "бабахнуло". Якийсь Ярослав Козачок оголосив, що президент Віктор Ющенко та лідер опозиції Віктор Янукович підписали таємний пакт про передвиборчий ненапад. Козачок навіть представив документ, згідно з яким ці політики заздалегідь розподілили посади в керівництві України після виборів: президентом стане Янукович, а прем'єром - Ющенко. Виборці вважали б таку угоду зрадою і напевно відвернулися б від обох, чим спробувала скористатися Юлія Тимошенко. Проте їй такої можливості не дали: телеведучий Савік Шустер не пустив її в ефір своєї програми. Момент було втрачено: Ющенко і Янукович відхрестилися від паперу, а Козачком зайнялася Генеральна прокуратура.

Замість висновку

Незважаючи на всі перипетії, передвиборчий чад і не надто хороший економічний стан країни більшість українців живуть, не відчуваючи якихось зовсім вже позамежних труднощів. Так, непросто, але ніхто і не обіцяв, що в кризу все буде чудово. 2009-й рік видався непростим, 2010-й може виявитися ще важчим, але надії на краще ніхто не втрачає. Країну, схоже, витягнуть не новий президент, уряд і Рада, а самі її жителі, які, треба віддати їм належне, ніколи не втрачають бадьорого, глузливого і незлого погляду в майбутнє. З Новим Роком, Україно!

***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.




Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх