,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


На що пішла Тимошенко, щоб здобути лояльність Москви
  • 6 марта 2017 |
  • 10:03 |
  • kasta |
  • Просмотров: 361
  • |
  • Комментарии: 13
  • |
+1
У Росії розглядають народного депутата, лідера партії “Батьківщина” Юлію Тимошенко як одну з можливих кандидатур на заміну чинному президенту України Петру Порошенку.

Політику вдалося переконати Кремль у своїй відданості та запевнити, що вона може знову стати потужним опозиційним гравцем, а надалі – й перспективним учасником президентських виборів.

Заради втілення нового плану Юлія Тимошенко їздила до Вашингтона, де намагалася встановити дипломатичні контакти із новообраним президентом США Дональдом Трампом, та пішла на співпрацю із представником “Опозиційного блоку” Сергієм Льовочкіним.

Так, вона все частіше з’являється на ефірах телеканалу “Інтер” та користується послугами лобістських компаній, які обслуговують і депутата від “Опозиційного блоку”.

Попри те, що зустріч із Дональдом Трампом обернулася для політика дипломатичним конфузом, а проросійський вектор депутатки стає щодня все більш очевидним, Юлія Тимошенко послідовно працює над досягненням нової мети у великій політиці – президентського крісла. Депутат розуміє, що 2017-18 роки – це, можливо, її останній шанс яскраво і амбітно проявити себе в політиці, поки «стара гвардія» парламенту іще має довіру електорату.

Під омофором Генпрокурора


Для нового раунду політичної боротьби (на який Тимошенко уже отримала «добро» у Москві) політик прагне убезпечити себе та свою команду від можливого тиску через Генеральну прокуратуру, до якого часто вдається у боротьбі з політичними конкурентами Петро Порошенко. Призначення Луценка Генеральним прокурором у травні 2016 року фактично протегували глава держави та фракція «Блоку Порошенка», відтак президент послуговується його лояльністю.

Тож, попри тісні зв’язки президента Петра Порошенка та Генерального прокурора Юрія Луценка, Юлія Тимошенко наважилася на особисті переговори з останнім.

Зокрема, 9 лютого Генеральний прокурор України із Юлією Тимошенко та членами фракції «Батьківщини» провів кулуарні переговори щодо голосування про ініційовані ним зміни до КПК.

Свідком наради став член парламентської фракції Радикальної партії Олега Ляшка Андрій Лозовий, про що пізніше написав на своїй сторінці у Facebook.

“В ці хвилини Генеральний прокурор Юрій Луценко в кімнаті відпочинку керівника Апарату ВР “уламує” фракцію “Батьківщина” підтримати ініційовані ним зміни до кримінально-процесуального кодексу (проект закону #5610), які по факту збільшують повноваження прокурорів і обмежують права адвокатів.

Присутня в тому числі особисто лідерка фракції Юлія Тимошенко.

Чи уламає їх Луценко – покаже голосування.

А що вторгує Тимошенко у випадку позитивного голосування – питання до неї”, – написав парламентар.

Пізніше джерело ІНФОРМАТОРа у парламенті підтвердило: політики домовилися про те, що фракція “Батьківщини” підтримає необхідний Генпрокурору законопроект і просуватиме кандидатуру Юрія Луценка на пост прем’єра в обмін на лояльність прокуратури до народних депутатів партії та наближених до Юлії Тимошенко бізнесменів.

Парадоксально, але опозиційна фракція «Батьківщини» і справді підтримала лобійований президентською більшістю законопроект № 5610 щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження. Зокрема, на захист правової ініціативи виступив голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, член «Батьківщини» Андрій Кожем’якін.



При цьому низка правозахисників та народних депутатів засудили такий законопроект.

Так, представник Центру політико-правових реформ Олександр Банчук зауважив, що пропоновані новації позбавлять українців права на захист і особисту свободу та повернуть репресивні положення старого Кримінально-процесуального кодексу 1960 року. Голова парламентської фракції Радикальної партії Олег Ляшко назвав пропоновані правові ініціативи «сталінськими» і підкреслив, що народні депутати його політ сили за законопроект № 5610 не голосуватимуть.

“Цей законопроект повертає сталінські повноваження прокуратурі: створення державного бюро розслідувань відкладається на невизначений термін, збільшується строк досудового слідства, суттєво урізаються права адвокатів”, – пояснив парламентар.



«Український вибір» Юлії Тимошенко


Іще одним – уже не ситуативним – спільником Юлії Тимошенко у боротьбі за місце президента став лідер партії «Український вибір», представник України у тристоронній контактній групі у Мінську та кум Володимира Путіна Віктор Медведчук.

Той самий політик, який допомагає Сергію Таруті проводити переговори про розморожування арештованих у Росії активів, сприяє і комунікації лідерки парламентської фракції «Батьківщини» з Кремлем. Це не дивно – Тимошенко та Медведчук співпрацюють давно, обмінюючись політичними послугами.

Так, у 2007 році тодішній прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко лобіювала призначення кандидатури Віктора Медведчука на посаду першого віце-прем’єра або ж Надзвичайного і Повноважного Посла України в Росії.

Про це розповів у лютому поточного року екс-президент України Віктор Ющенко на своїй сторінці у Facebook.

“Ця історія, хоча й ілюструє, у якому керунку рухалася ситуація у помаранчевій команді, належить до значно пізніших подій 2007 року.

Можливо, минув лише тиждень після того, як Верховна Рада мінімально можливою кількістю голосів удруге проголосувала за кандидатуру Юлії Тимошенко на посаду прем’єр-міністра, коли вона прийшла до мене:

— Вікторе Андрійовичу, у мене є до вас прохання. Було б дуже добре, якби ви поставили Віктора Володимировича Медведчука першим віце-прем’єром!

Мене ці слова шокували. Преса таврувала колишнього голову Адміністрації Президента Кучми як одного з організаторів фальсифікацій президентських виборів, Інтернет-сайти були переповнені аудіозаписами його розмов з організаторами маніпуляцій підрахунку голосів. Тільки лінивий не писав тоді, що до Медведчука тягнулися ниточки, за які Адміністрація Президента смикала українські телеканали, газети та радіо, за допомогою «темників» створювала той простір несвободи, проти якого повстала Україна.

І через кілька років люди добре пам’ятали всі ці факти, а тут такі кадрові пропозиції!

Вона бачить мою реакцію, каже:

— Вікторе Андрійовичу, якщо це неможливо, тоді поставте його Надзвичайним і Повноважним Послом у Москві!

— Юлю, що ти кажеш?! Ти думаєш, що ти зараз кажеш? Це була одна з тих ситуацій, коли від емоцій переходиш на «ти».

А вона витягає кілька фотографій і розкладає переді мною. На фото — Медведчук—Путін—Медведев, Медведчук—Путін, Медведчук— Медведев, Путін і Оксана, телезірка наша, дружина Медведчука, — в усіх можливих комбінаціях і ситуаціях: хрестини, сватання, ювілеї, облизини і Бог знає ще які родинні урочистості! Вона це розкладає, розкладає, розкладає — цілий сімейний альбом переді мною вже лежить, і я чую нові й нові аргументи, що це дуже потрібні люди.

— Вікторе Андрійовичу, ці люди нам ларчики по всій Москві повідкривають!

— Юлю, що ти мені знову кажеш?!

Для мене це було абсолютно неетично: я навіть не хочу говорити про тонкощі конфлікту національних інтересів.

Мені було огидно і боляче дивитися на це все! Мій прем’єр-міністр пропонує призначити в Уряд України людину, яка є уособленням усього антиукраїнського!

З кожним подібним випадком — а їх було багато — до наших стосунків із Тимошенко вплутувалися нові й нові обставини, які не могли не ускладнювати механізмів державної роботи”, – написав Ющенко.

Утім, це лише один з епізодів тривалого політичного роману Тимошенко і Медведчука. Не так давно – у кінці 2016 року – Віктор Медведчук курував провокацію фракції «Батьківщини» у Верховній Раді.

15 листопада 2016 року очільниця ВО “Батьківщина” Юлія Тимошенко передала право на виступ від своєї фракції члену фракції Радикальної партії Юрію Шухевичу.

Коли нардний депутат від “Батьківщини” Сергій Євтушок вів до трибуни Юрія Шухевича, в залі народні депутати від «Опозиційного блоку» кричали “Шухевичу слово!”.

За планом «Батьківщини», Шухевич мав виступити і виголосити заяву про імпічмент президенту Петру Порошенку. Затим , згідно з планом, мали вбити Шухевича і скористатися його загибеллю для дестабілізації ситуації в країні.

“Через охоронця Медведчука, псевдопатріота Олександра “Монаха” Білика Шухевичу намагались всунути у виступ заклик до початку процедури імпічменту Порошенка (Яка б не мала жодних юридичних наслідків).

Перед виступом пан Юрій збирався порадитися з Олегом Ляшком, але вони розраховували, що він не встигне цього зробити. З цією метою Юлія Тимошенко вперше за свій вже двадцятирічний досвід роботи в парламенті відмовилась від слова і спонтанно передала його Шухевичу.

Незадовго до цього охоронець Медведчука Білик у кулуарах, маніпулюючи фактами, зміг переконати пана Юрія у нібито правдивості недостовірної інформації. Себто Тимошенко і Медведчук чітко прораховували кожну деталь”, – повідомив тоді народний депутат від Радикальної партії Андрій Лозовий.

Другим кроком “плану” було поширення заяви Шухевича у одній зв’язці з “кремлемайданом”.

Це був би гучний інформаційний привід – народний депутат, син Романа Шухевича та радянський дисидент Юрій Шухевич закликає до імпічменту Порошенка.

Тимошенко розраховувала на трансляцію конфлікту і правильну з російського погляду подачу цього контенту телеканалом Сегія Льовочкіна – «Інтером» і, звісно, російськими ЗМІ.

За словами колег по фракції, останнім пунктом плану Тимошенко-Медведчука було вбивство Шухевича. У його вбивстві через підконтрольні ЗМІ звинувачували б владу, ескалуючи протест і закликаючи людей штурмувати державні установи, таким чином призвівши до імовірної руйнації державної вертикалі в Україні.

Народний депутат Ігор Мосійчук підтвердив, що ця провокація була курована охоронцем Віктора Медведчука – Олександром Біликом. Він зайшов до парламенту по перепустці, яку замовила Юлія Тимошенко.



Поза цими промовистими випадками можна також згадати висловлювання Юлії Тимошенко на підтримку Віктора Медведчука після погромів його офісу та напад охорони політика на журналіста, який на прес-конференції поставив питання про її співпрацю з лідером «Українського вибору».

Тож, Віктор Медедчук продовжує виступати для Тимошенко головним комунікатором Москва-Київ. Окрім того, доволі активним гравцем також залишається Надія Савченко, – спільна креатура політиків, контрольована сьогодні уже більше Медведчуком, аніж колишньою кураторкою Юлією Тимошенко.

Через “Інтер” до президентства


Третім спільником Юлії Тимошенко у новому політичному сезоні став Сергій Льовочкін – екс-член «Партії регіонів», народний депутат від «Опозиційного блоку» та бізнесмен.

Про альянс Юлії Тимошенко та Сергія Льовочкіна, який є власником міноритарного пакету акцій телеканалу “Інтер”, свідчить те, що очільниця “Батьківщини” регулярно з’являється у телеефірах каналу.

Окрім того, лідерка «Батьківщини» почала активно виступати на підтримку телеканалу.

Після втечі народного депутата Олександра Онищенка Юлія Тимошенко забула про боротьбу за зниження тарифів, переключившись на підтримку інтересів олігарха Дмитра Фірташа, зокрема, взяла під опіку телеканал “Інтер”.

Іще недавно “Батьківщина” стверджувала (і робила офіційні заяви), що телеканал “Інтер” – це “рупор Кремля”. Телеканал неодноразово звинувачували в проросійському контенті. Кілька разів на офіс телеканалу нападали невідомі.

Після чергового “підпалу” “Інтера”, однак, Тимошенко зажадала припинити терор щодо телеканалу.

“Сьогодні “Інтер” зайняв досить об’єктивну і навіть опозиційну позицію до чинної влади. Тому була розпочата величезна робота по знищенню телеканалу “Інтер” для того, щоб у країні не було альтернативної думки.

Так сталося, коли “5 канал”, який належить Порошенку, був в опозиції, і тоді його знищувала влада Януковича”, –заявила Тимошенко у ефірі телеканалу 112.

Диктант Москви


Попри ті тенденційні заяви, на які Юлія Тимошенко іде заради рейтингових бонусів в Україні, народний депутат продовжує виконувати і геополітичні завдання Росії.

Таким чином, лідерка «Батьківщини» водночас висловлюється на підтримку альянсу з НАТО (який свого часу, у 2008 році, намагалася зірвати), а з іншого – опосередковано бере участь у створенні «мирного плану», який передбачає позаблоковий статус України.

Так, 19 лютого у публічному просторі розгорівся скандал щодо так званого «плану Артеменка», написаного народним депутатом Андрієм Артеменком. Останній у розробленому з однодумцями плані деескалації конфлікту на Донбасі пропонував провести референдум про передачу Криму в оренду Росії на 50 або 100 років.

І хоча публічно Юлія Тимошенко розкритикувала «план Артеменка», її зв’язки з самим депутатом та його однодумцем Валентином Наливайченком дали привід лідеру Радикальної партії Олегу Ляшку припустити, що очільниця «Батьківщини» є одним зі співавторів цього проекту.

Про це парламентар сказав в ефірі телеканалу “Newsone”.

“Я зараз глибоко копаю, хто за цим стоїть.

У мене є питання до мого колеги Валентина Наливайченка, адже Артеменко сказав в інтерв’ю, що повністю координує із ним свої дії. А про співпрацю із Наливайченком раніше заявила Тимошенко, тож можна підозрювати, що це і є той «мирний план», який вона сама хотіла презентувати Трампу, поки бігала там біля туалетів.

Безумовно, участь у цьому брали і ФСБ-шні структури. Тож я з’ясую, хто привіз цього “троянського коня” з Москви в Україну”, – заявив Олег Ляшко наступного дня після оприлюднення плану.

Політик зауважив, що відреагував на ситуацію оперативно.

«Тільки вчора ця дурня з’явилась, а я вже зібрав фракцію і виключив його (Артеменка, – ред.) – це приклад для всіх інших. Тимошенко зі своєю московською зозулею Савченко півроку носилась», – додав Ляшко.

Відомо, що знайомство Юлії Тимошенко та Андрія Артеменка відбулося на початку двохтисячних років. У 2003 році Андрій Артеменко був ув’язнений за підозрою про участь у корупційних схемах мера Києва Олександра Омельченка. Перебуваючи у Лук’янівському СІЗО, він познайомився з членами родини лідера партії “Батьківщина”. 22 жовтня 2004 року його було звільнено на поруки народних депутатів.

Через певний час після виправдання і звільнення, на прохання Юлії Тимошенко, політик став одним із керівників її виборчого штабу. У 2006 році Андрій Артеменко був обраний депутатом Київської міської ради, де очолив фракцію Блоку Юлії Тимошенко та був членом екологічного комітету Київради.

Про альянс із антикорупційним рухом екс-голови СБУ Валентина Наливайченка у «Батьківщині» оголосили 12 лютого на спільній прес-конференції у Києві.

«Наші команди твердо стоять на необхідності якомога швидшої відставки уряду. Після того, ми зобов’язані зробити все можливе, щоб сформувати новий технічний уряд, але якщо цього не вийде – наша спільна команда наполягатиме на дострокових виборах», – заявила тоді Юлія Тимошенко.

Per Unitas ad Trump


Загравання Юлії Тимошенко зі Сполученими Штатами – не так гра на електоральному полі «єврооптимістів» чи, навпаки, консерваторів, як іще один спосіб – уже зовнішній – розхитування української державності на користь Росії. Принаймні, саме так можна трактувати конфуз (зумисний чи ні – покаже час) із «зустріччю» лідерки «Батьківщини» та президента США Дональда Трампа у вбиральні Білого Дому. Відокремлення Юлії Тимошенко від усієї української делегації та спроба перейняти повноваження глави держави тільки підсвітили на міжнародному інформаційному полі розбалансованість владних інститутів у нашій країні.

Юлія Тимошенко «ловила» Трампа у четвер, 2 лютого, коли у Вашингтоні відбувався традиційний 65-й Національний молитовний сніданок за участі новообраного президента.

Загалом у заході взяли участь 3500 учасників, а до складу офіційної української делегації увійшли 70 політиків. Про свою участь у сніданку повідомили, зокрема, головний антикорупційний прокурор України Назар Холодницький, співачка Оксана Білозір, Григорій Немиря, та народні депутати Валерій Карпунцов, Павло Унгурян та Юлія Льовочкіна.

На що пішла Тимошенко, щоб здобути лояльність Москви


Однак, Тимошенко претендувала не тільки на факт участі у геополітичній зустрічі, а й на особисту аудієнцію Трампа. У прес-службі “Батьківщини” наполягали на тому, що лідер партії мала доволі тривалу розмову із Дональдом Трампом, під час якої президент США пообіцяв не припиняти санкції проти Росії.

На офіційному сайті Білого Дому, однак, підтвердження такого контакту не надали.

Американська газета Politico опублікувала коментар Джеффа Бірнбаума, президента BGR Public Relations, яка представляє Українську Національну раду реформ. Він пояснив, як насправді виглядала “зустріч” народного депутата Юлії Тимошенко і Дональда Трампа.

“Тимошенко чекала президента Трампа в коридорі поруч з туалетом у надії зловити його для рукостискання. Не було жодної зустрічі. Президент тиснув руки багатьом, і одною з них, вірогідно, була пані Тимошенко”, – наголосив представник Білого Дому.

Очевидно, що йдеться зовсім не про “20-тихвилинну таємну зустріч”, про яку писала російська (що теж вельми знаково) преса. Примітно, що заради власного піару народний депутат не проти використовувати ресурси країни-агресора, які першими підхопили тезу про переговори Тимошенко-Трамп. Окрім російських видань, про розмову лідерки “Батьківщини” і Трампа повідомив американський журналіст Том Ґамбурґер.

Як з’ясував український журналіст Дмитро Понамарчук, Ґамбурґер не зміг навести доказів достовірності своєї інформації та писав на правах блогера, а не представника колективу видання The Washington Post.

“Щодо цієї публікації на Washington Post. Це неофіційна інформація, а думки журналіста з сумнівною репутацією Тома Ґамбурґера, який без жодного підтвердження припускає, посилаючись на якесь джерело, що Тимошенко і Трамп мали 1-хвилинну зустріч іще до сніданку.

Жодного фактажу чи наочності на підтвердження своїх слів пан Ґамбурґер не наводить.

Розмістити свій матеріал у Washington Post можна за гроші (від $20 тисяч), як це, наприклад, нещодавно зробив Віктор Пінчук, розмістивши свій промосковський матеріал.

У штаті редакції Washington Post Тома Ґамбурґера нема.

З’явилася ця публікація сьогодні вночі й не демонструє жодного(!) підтвердження(!) фактами(!), що зустріч Тимошенко і Трампа таки відбулася”, – написав Понамарчук на своїй сторінці у Facebook.

“Це вже не так дешево і примітивно, як сюжети на московському “Рен ТВ”, але з тієї ж опери. Думки блоґера. Фактажу – жодного”, – підкреслив автор.

Можна припустити, що послуги маловідомого американського блогера оплатили через офшорні рахунки “Батьківщини” у рамках співпраці з лобістськими компаніями. Так, за минулий рік представницькі витрати партії склали півтора мільйони доларів.

Юлія Тимошенко пішла на приниження, намагаючись використати президента США Дональда Трампа для власного піару. Цей крок викликав, утім, також критику та іронію у бік парламентаря. Однак, ця піар-стратегія Юлії Тимошенко має наслідки не тільки для репутації політика, а й для іміджу України на міжнародній арені.

Уся українська делегація, попри дуже різноманітний склад, діяла доволі злагоджено та обережно, тоді як лідерка “Батьківщини” показово відокремилася від українських дипломатів. В той час коли українська дипломатична команда працювала над налагодженням стосунків із новою адміністрацією Білого Дому, Юлія Тимошенко зажадала привернути увагу до себе як до окремої політичної фігури та скористатися моментом, щоб дискредитувати своїх політичних конкурентів.

Виносячи політичні суперечки у вітчизняному парламенті напоказ в Америці, Тимошенко завдає репутаційних втрат не так президенту Петру Порошенку, як країні в цілому.

Інтригою із “Зустріччю з Трампом” Юлія Тимошенко зробила ведмежу послугу іміджеві України в світі, і дуже корисну – російській владі. Колізія довкола зустрічі з Трампом може бути вигідна хіба що Володимиру Путіну – адже що більше українські політики дратуватимуть президента США, то жорсткішою буде його політика щодо України.

Українські користувачі соцмереж висміяли обставини зустрічі Юлії Тимошенко та президента США. У Facebook та Twitter з’явилися численні колажі на тему чатування лідерки “Батьківщини” біля чоловічої вбиральні Білого Дому.

Сама ж Юлія Тимошенко декілька днів утримувалася від публічних коментарів щодо зустрічі із Дональдом Трампом. Пізніше представник парламентської фракції партії Сергій Власенко пообіцяв, що почути позицію самої Юлії Тимошенко можна буде на початку сесійного тижня у Верховній Раді. Усе ж наважившись на коментар, політик сказала, що усі критичні відгуки про зустріч – це «спланована президентом, лобістами і його пропагандистами акція, щоб принизити її зустріч з новообраним президентом».

Чого хоче Кремль

Врешті-решт, наміри зробити Юлію Тимошенко президентом України вже не приховують навіть в Росії, хоча цей план і ретранслюють поки лише доволі маргінальні симпатики «руського мира».

Одкровення Царьова


У одному з нещодавніх інтерв’ю в ефірі російського телеканалу “День ТВ” план призначення Юлії Тимошенко на пост президента України озвучив так званий “спікер Новоросії”, колишній народний депутат від “Партії регіонів” Олег Царьов.

За його словами, найближчим часом Сполучені Штати і Росія укладуть “угоду”, в результаті якої Петро Порошенко буде відсторонений від влади.

Олег Царьов заявив, що глави США і Росії проведуть переговори про спільну боротьбу з тероризмом. На думку екс-регіонала, Петро Порошенко – «один з терористів».

Політик-втікач також повідомив, мовляв у нього є інформація про те, що наразі ведуться переговори між представниками Республіканської партії США і Юлією Тимошенко про те, що вона повинна стати наступним главою держави. Також Царьов припустив, що Кабінет міністрів України очолить народний депутат, глава фракції “Опозиційний блок” Юрій Бойко.

Зміни в політичному житті України, на думку Царьова, можуть початися на початку цього року, коли із США приїдуть представники адміністрації американського президента.

Виходячи із заяв Царьова, можна припустити, що канал комунікацій, прокладений у парламенті між лідеркою фракції «Батьківщини» і фракцією «Опозиційного блоку» народним депутатом Олександром Онищенком досі працює, ба більше – дозволив Тимошенко розпочати уже згадану співпрацю із медіа-магнатом Сергієм Льовочкіним.



Останні дії Юлії Тимошенко та посилення опозиційної риторики свідчать про рішучий намір народного депутата та її кремлівських лобістів обійняти бажану президентську посаду.

Головне питання, яке постає у світлі амбіцій Тимошенко – наскільки її дії будуть деструктивними для української державності. Адже якщо наступна провокація вертикалі Путін-Тимошенко-Медведчук не провалиться, як випадок із Шухевичем – наслідки можуть бути катастрофічними.

Олег Виговський

Источник

-->


Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх