,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Атена ПАШКО: "Якби В'ячеслав Чорновіл був живий, то й політика сьогодні у нас велася б на вищому рівні"
-9
Напередодні двадцятої річниці Незалежності України я поспілкувався зі знаною поетесою, громадською діячкою, надійною товаришкою українських дисидентів, багатолітньою головою, а нині почесною очільницею Союзу Українок, дружиною й вірною порадницею В'ячеслава Чорновола – Атеною Пашко (на знімку), котра проживає у Києві.

Атена ПАШКО: "Якби В'ячеслав Чорновіл був живий, то й політика сьогодні у нас велася б на вищому рівні"


"Щоби не писати на догоду "властьімущим" на філологію я принципово не пішла".

- Коли у В'ячеслава Чорновола запитували: "Звідки Ви родом?" – він, який народився й виріс на Черкащині, відповідав: "Я людина всієї України". Він завжди вважав, що Україна – одна цілісна держава. А все ж цікаво: з якої родини походите Ви, ким були Ваші батьки?

- Народилась я у с. Бистриця, що між Дрогобичем і Самбором (на Львівщині). Батьки були вчителями, інтелігентами. Виховували дітей – мене і молодшого на сім років брата Ігоря – у патріотичному дусі. У нас вдома була велика бібліотека. Тому я мала доступ до цікавої і потрібної літератури.

- Атено Василівно, даруйте, чому батьки дали Вам таке гарне й водночас трохи незвичне ім'я?


- Атена – давньогрецька богиня мудрості. Батько, як викладач історії, сподобав собі таке ім'я і назвав мене Атеною. У родинах моїх знайомих сьогодні є дівчатка, які теж так називаються.

- Ви – відома поетеса, маєте видані поетичні книги, на Ваших віршах уже виховалось кілька поколінь українців. Ось Ліна Костенко свій перший вірш написала в окопі, а Ви де?

- Точно не в окопі. Було це десь у ранньому дитинстві. Тоді всі говорили, що я стану письменницею. Але щоби не писати на догоду "властьімущим", що було звично для того часу, я закінчила технічний інститут, на філологію принципово не пішла.

- Віршуєте зараз? Може готуєте до друку свою нову поетичну книгу?

- Хворію. Перенесла не так давно операцію на оці. Події, пов'язані з вбивством і зокрема, із нещодавньою ексгумацією мого чоловіка, дуже позначились на здоров'ї.

"Ми з В'ячеславом Максимовичем були однодумцями"

- Ви справді неабияк споріднені з В. Чорноволом. Коли його не стало, то через п'ять місяців у Вас стався інфаркт. Болісно ось тепер пережили і ексгумацію. До речі, родина давала на неї дозвіл?

- Ми з сестрою В'ячеслава – Валентиною – ні. Не знаю, як там Тарас. Він, ніби спочатку дав, а потім – відмовився. Його запитайте.

- На Вашу думку, ексгумація тіла Чорновола щось дасть?

- Я так зрозуміла, що вони хотіли дослідити чи мало місце добивання мого чоловіка. І сказали, що ніякого добивання не було.

- Дехто висловив думку, що ексгумація проведена задля того, аби замести сліди вбивства В. Чорновола...


- Мені про це важко говорити. Уявіть собі, що довелося пережити, побачивши останки чоловіка...

- "Вони пошили сорочки із Твого прапора, щоб оберегти своє тіло в якому зотліла душа. Втрати, втрати, втрати..." – такі поетичні рядки вихлюпнулись із Вашого зболеного серця після загибелі В'ячеслава Максимовича. Кому було вигідно усунути Чорновола і чи не ті самі сьогодні при владі?


- Хай Бог судить. Кожна людина відповість за власні поступки і життя перед своїм народом і перед Господом.

- Як Ви познайомилися з В'ячеславом Чорноволом?

- Багато разів вже розповідала про це журналістам. Була я в Києві. Зайшла до Івана Світличного, в якого саме був В'ячеслав Чорновіл. Про нього вже тоді всі чули і знали...

- Якою людиною був Ваш чоловік?

- Талановитим, розумним, геніальним, мужнім, сонячним. Політик від Бога. Він вибрав правду та чесність і ніколи не думав про якісь лаври, але про Україну. Ми з ним були однодумцями.

"Якось В. Чорновіл посивів за одну ніч, бо дуже переймався розколом у НРУ, зрадою друзів"

- Ви свого часу в одному інтерв'ю казали, що В. Чорновіл багато працював, а який у нього був розпорядок дня, коли прокидався, лягав?


- Працював він самовіддано і справді багато. Ставав, бувало, о 5 годині ранку, писав, потім – на роботу, лягав пізно. Знаєте, є люди, котрі можуть вам відмовити сказавши, що не мають вільного часу чи знайти якісь інші відмовки. До таких В'ячеслав Максимович не належав, позаяк не вмів кривити душею. Він завжди давав пораду, настанову людям, які до нього звертались і, особливо, якщо це стосувалося української справи. Він був людинолюбом, яких сьогодні мало.

- В цьому ж інтерв'ю Ви говорите, що В'ячеслав Максимович за одну ніч посивів. Що стало причиною цього? Чи розкол Руху?


- Посивів... Він дуже переймався розколом у НРУ, зрадою друзів.

- Правда, що В. Чорновіл охрестився у зрілому віці?

- Так. Його батьки були педагогами і не хрестили дітей, бо це тоді було заборонено і вони не мали такої можливості. Але пізніше В'ячеслав Максимович таки охрестився. Відбулося це в Космачі, в старовинній гуцульській церкві. Йому було на той час 32 роки. Хрестив отець Василь Романюк, який потім обійняв високу духовну посаду – став патріархом Володимиром.

- Ви, знаємо, Вийшли з партії Народний Рух України. Чи нинішній Рух, якщо його можна так назвати – Тарасюківський, і НРУ часів В. Чорновола – то ідеологічно одна й таж партія?


- Не хочу про це говорити. Запитайте краще у політологів, вони вам скажуть. З Руху я вийшла напередодні останніх президентських виборів, оскільки розійшлася в поглядах з керівництвом партії. Я тоді висловила підтримку Вікторові Ющенку...

- Не жалкуєте, адже Ющенка нині хто тільки не звинувачує у здачі України Януковичу?

- Президент Віктор Ющенко багато корисного зробив для України...

- Якій політичній силі сьогодні симпатизуєте і чому?

- Поки що придивляюся до них.

- Як вважаєте, чи зміг би В'ячеслав Чорновіл, якби не його трагічна загибель, і зараз бути в політиці, зважаючи на те, що вона, яка кажуть у нас в Галичині – зійшла на ніц, тобто відреклася правди й порядності?

- Повірте, якби В'ячеслав Максимович жив, то й політика наша загалом велась би на зовсім іншому, на порядок вищому рівні. В. Чорновіл вмів переконувати, розумно і спокійно доводити сказане. Тому його слухали та поважали. Він користувався великою довірою у переважаючої більшості людей.

- Досить особисте питання: до якої конфесії належав Ваш чоловік?

- В'ячеслав Максимович був православним. Я – греко-католичка. Одну неділю ходжу до Володимирського собору, іншого на Аскольдову Могилу.

"Нам доведеться ще багато-багато працювати, щоби мати таку державу, якою її бачив В. Чорновіл"

- Людина має можливість за будь яких обставин, навіть при тоталітарних режимах, зоставатись Людиною. І Ви, і В. Чорновіл за складних обставин не тільки не втратили людської гідності, але й національної теж, хоча за це платили досить дорогу ціну. Чи не було бажання кинути все, жити як всі (цей лозунг, між іншим, модний і нині), щоби Вас не прослуховували, не було б тоді обшуків і арештів? Що давало Вам сили, наснагу протистояти режиму у той час?

- Наснажувало розуміння того, що треба боротись за незалежність України і що ця справа не пропаде на марно.

- Ви ще напередодні проголошення Незалежності України відновили, а фактично створили заново Союз Українок, яким верховодили 10 літ, а зараз є його почесною головою. Нині в країні діють десятки різних жіночих організацій, на їх фоні яке місце, яку нішу займає Союз Українок?

- Вже десять років не є головою цієї організації. Маю інший обов'язок: видати твори Чорновола.

- На що спрямована діяльність Міжнародного благодійного фонду імені В'ячеслава Чорновола, який Ви очолюєте? Можна підбити певні підсумки такої роботи!? Є меценати, доброчинці, які фінансують згаданий фонд?

- Ми видали сім томів праць В. Чорновола. Хоча він сам ще за життя запланував видати десять. Та фонд – вічно безгрішний, від держави підтримки майже не відчуваємо. Через видавництво "Смолоскип" допомагають українці з діаспори. Також створено кімнату-музей В. Чорновола у приміщенні НРУ в Києві, де мій чоловік мав колись свій кабінет.

- "Треба мати на українській землі державу українського народу", – повторював В'ячеслав Чорновіл. А яку державу, на Ваш погляд, маємо ми сьогодні, чи, насправді українці у ній є господарями (пригадуються Ліна Костенко написала, що Україна – це резервація для українців, які передоручили будувати свою державу чужим; от вони й будують чужу, не нашу, антиукраїнську Україну).

- Нам доведеться ще багато-багато працювати, щоби мати таку державу, якою її бачив В. Чорновіл.

- Хтось з наших класиків сказав, що порядні люди ніколи самі до влади не повинні пхатись...

- Навпаки порядні люди, з чистими руками і совістю, високими переконаннями мають йти до влади.

- Окресліть головні здобутки і втрати за 20 років незалежності!?

- Те що маємо незалежну державу, наш Гімн, Герб – це безперечно завоювання. Проте ми повинні спочатку зробити власну державу дійсно вільною й українською, і вже потім братися за вирішення інших питань.

- Чехи на своєму гербі написали, що "Правда звитяже", чи й у нас вона колись таки переможе, бо дивлячись на сьогоднішній стан справ у державі, споживацькі і релятивістичні вектори розвитку суспільства, не дуже у це віриться?

- Очевидно, що звитяга за правдою і маємо цьому безліч підтверджень. Тільки необхідно вірити й наполегливо трудитись для України, як це робив В'ячеслав Максимович.

- Отже, Ви оптимістка?...


- Не знаю. Але у перемогу правди вірю.

- Дякую за розмову.



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх