,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Коктейль по-президентськи
  • 6 ноября 2010 |
  • 00:11 |
  • mahalas |
  • Просмотров: 23314
  • |
  • Комментарии: 0
  • |
0
До чого ми прийшли? Мову та регіони ділимо. Ні, не уряд ділить, а ми – народ, повноправне і єдине джерело влади в країні. Так, не без допомоги сучасних можновладців, але… Згадаймо. Україна - незалежна! Ми - самостійні! Пережили купони, кризи, всі складнощі дорослішання. Здавалося б - йдемо далі. Спочатку акцент в «незалежній» надавався політиці, самоствердженню…. Та однією з перепон, для нас, таких юних, стала мова. На цьому щаблі затупцювали на місці. Помаранчевий годинник, ще не почавши свого відліку, вже кричав про українізацію. Віктор Андрійович пройшовся сторінками історії та так, що старше покоління втратило порозуміння з молодшим. Згори гучно й красиво: «Ми зробили історію правдивою!». Знизу - батько, який не може допомогти синові вивчити й зрозуміти історію Батьківщини.

Історію переписали – ми проковтнули. Звісно, були голосно сказані думки проти, але мало хто їх почув. «Гарант» взявся за мову, та рецепт обрав не той. Закинувши народ у так званий політичний сепаратор - за мовними та географічними ознаками відділив вершки. Піднесений самим президентом захід відчув себе «правильною» частиною України. Схід, образившись на таке несправедливе розмежування почав накопичувати злобу.

Найцікавіше в цьому процесі було те, що дві частини однієї країни відштовхнулися не від того хто їх розділив, а одна від одної. Стали поширеними слова «западенець» та «москаль». Тобто просто українця вже було замало. Постійне тицяння статтею 10 Конституції України та історичними фактами підігріло ворожнечу. Так, наша мова українська. Та ця ж стаття каже: «В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України». За правління Ющенка слова «вільний, використання і захист» загубилися десь між дебатами можновладців і спробами народу подати голос. Можливо, Віктор Андрійович, як щирий українець, намагався зробити народ самостійним в розумі і серці, давши свою власну мову, свою історію. Та не всіх нас запитав, а тільки частину.

Не склалося в нас з Ющенком, обрали Януковича. Віктор Федорович теж підняв питання мови і наступив на граблі залишені попереднім президентом. Віддаючи перевагу двом мовам – ще більше охолодив схід до української. Тепер мовний бар’єр почав відчуватися в усьому. З легкої руки цього Віктора регіони потрапили до міксера. Та змішати, тепер вже не сумісні інгредієнти не вдалося навіть «сильному лідерові». І які приправи туди не намагались додати – коктейль виявився несмачним. Нажаль, після умовного розподілу на москалів і западенців, навіть великі оберти міксування не допомогли об’єднати українців.

Ось і маємо несмачний коктейль, який повільно ковтатимемо до дна. Та поки ми воюємо з вітряними млинами – наші діти, пишучи англійською або німецькою, роблять значно менше помилок, ніж українською та російською.

Источник: Український консенсус



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх