,


Наш опрос
Нравиться ли вам рубрика "Этот день год назад"?
Да, продолжайте в том же духе.
Нет, мне это надоело.
Мне пофиг.


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Країна кривих дзеркал
  • 6 ноября 2010 |
  • 00:11 |
  • mahalas |
  • Просмотров: 24800
  • |
  • Комментарии: 0
  • |
0
Вже котрий рік доводиться чути гучні заяви та споглядати одіозні кроки українських президентів, які викликають ажіотаж, поділяючи суспільство на непримиренні табори. Усе це робиться під вивіскою розбудови сильної держави та консолідації політичної нації.

Однак під політичною нацією не можна розуміти виключно жителів одного з регіонів, носіїв однієї з мов чи представників одного з етносів. Інтереси української нації – це інтереси переважної більшості громадян України, від Ужгорода до Луганська, від Чернігова до Ялти. Об’єднуючі цінності української нації – це спільні знаменники, знайдені в результаті діалогу різних світоглядних позицій.

Таким чином, політичну дію, що викликає відверто негативну реакцію у представників однієї, але значної частини соціуму, аж ніяк не можна назвати вчиненою в ім’я єдності та національної консолідації.

В той же час, якщо навіть одним оком глянути на політику двох останніх президентів, в ідеалі – символів національної єдності, стає очевидним, що кожен з них зробив вагомий внесок у витворення «двох Вкраїн». Сьогоднішній «біло-блакитний» режим нагадує казкове Королівство кривих дзеркал, де Віктор Федорович – лише гіпертрофоване дзеркальне відображення Віктора Андрійовича.

Судіть самі. Тільки-но стихли розмови про вступ до північноатлантичного альянсу, від якого як від чорта жахались на Сході та Півдні країни, як новим президентом був завданий удар у відповідь у вигляді так званих Харківських угод. Однак якщо ефемерне «де-факто ПДЧ» стало найбільшим досягненням натівськгої п’ятирічки, то проросійська політика нової влади дала свої плоди всього за кілька місяців. Воістину «не словом, а ділом». Тепер вже «на дибки» став інший полюс українського суспільства.

Втім, обернена пропорційність кроків Януковича на цьому не завершується. Як відомо, за часів президентства «гаранта» активно проводилася політика українізації середньої освіти на Сході України. Паралельно з цим зростав і відсоток громадян, які визнавали російську мову рідною. Замість того, щоб зацікавити, мову насаджували, що призвело до протилежних наслідків. Однак дії «нової команди» дають чітко зрозуміти: вектор мовної політики буде повернутий на сто вісімдесят відсотків. Одним законопроектом про мови можна зруйнувати багаторічні українізаційні потуги та ще більше розколоти громадську думку.

Наостанок, перед тим як зійти з капітанського містка, Ющенко видав ажіотажний указ про визнання Степана Бандери Героєм України. Указ, який був просто не на часі. Але чи це проблема для нинішньої влади? На кожного Бандеру знайдеться свій Сталін. Так само як на кожного Шухевича знайдеться свій Ковпак - Табачник всерйоз зайнявся черговим переписуванням історії.

Зміна влади не призводить до нової України. Замість того, щоб вирішувати нагальні соціально-економічні проблеми, країна втягнена у казкову історію з кривими дзеркалами. Однак її закінчення може виявитись аж ніяк не казковим.

Источник: Український консенсус
Отредактировал irenasem (6 ноября 2010)
Причина: Отредактировано оформление, вставлена картинка, исправлена ссылка



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх