,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Перспективи розвитку партійної системи Німеччини
  • 6 ноября 2010 |
  • 00:11 |
  • mahalas |
  • Просмотров: 196106
  • |
  • Комментарии: 0
  • |
0
Після Другої Світової війни політичні партії міцно закріпили за собою роль основних суб’єктів німецької політики. Напевно через це, назва ФРН як «партійної держави» супроводжувала країну не один десяток років. Це і не дивно, оскільки протягом тривалого часу політичні партії дійсно відбивали існуючі соціально-економічні та релігійні поділи, мали міцну соціальну базу. Однак суспільна трансформація, нові потреби 21 століття та активізація інших форм громадської участі призвели до послаблення партій та необхідності їх модернізації.

Однак питання не лише в тому, якими мають бути партії в майбутньому чи якою буде їх роль у житті Німеччини 21 століття. Вони безперечно ключові. Однак на черзі відповідь і на більш «прості» питання. Серед них: яку партійну конфігурацію ми матимемо через п’ять-десять-двадцять років? Які подальші шляхи трансформації виборчої системи? Усі ці питання чекають на відповіді. І ця робота (як і безліч інших) буде спрямована на їх пошук.

Трансформації ХХ і виклики ХХІ століть та партійна система


В середині минулого століття релігійний та соціально-економічний розкол в німецькому суспільстві був досить відчутним, детермінуючи електоральну поведінку: соціал-демократи мали стабільну соціальну базу в обличчі робітничого класу, а християнські партії – консервативних виборців католиків. Навіть «партія №3», Вільні демократи, займала окрему нішу. Їх переважно підтримували фермери і протестанти - представники середнього класу. Однак за останні двадцять років соціальні межі почали розмиватись завдяки підвищенню економічного рівня та зростанню соціальної мобільності. Тому, намагаючись не втратити підтримку, соціал-демократи та ХДС поступово перетворились у так звані “catch-all parties”. Це був кінець голосування за класовою ознакою.

Об’єднання країни лише додало проблем, оскільки східним німцям було важко влитись у соціальну структуру Західної Німеччини. Відповідно, більшість східняків мали б голосувати за колишню ПДС, однак часто підтримували християнських демократів, вшановуючи їх роль у демократичній трансформації та возз’єднанні. Однак не більше, оскільки релігійне питання на Сході є меншим предметом суперечки. Немає конфлікту між католиками та протестантами, більшість населення – атеїсти (все-таки 40 років соціалізму не пройшли марно). Подібні соціальні невизначеності є також і причиною партійної невизначеності. Через це, часто німецькі партії «скачуть» по досить умовній ліво-правій шкалі.

Однак це ще не все. Починаючи з 80-х років політичні партії країни супроводжують постійні скандали. Це і звинувачення у корупції, і скандал з фальшуванням виборів у землі Шлезвіг-Гольштейн. Пізніше лунали заяви про «змову» найбільших партій у Кельні. Можна згадати і скандал з Гельмутом Колем та нелегальними фінансовими вливаннями до ХДС. Усе це призвело до зростання громадської недовіри до політичних партій та системи партійного управління. Опитування, проведені всередині тисячоліття, показували, що в середньому лише 11% населення довіряє партіям. Цей показник виявився найнижчим з усіх чотирнадцяти організацій, внесених до списку.

Загалом же слід відмітити, що зв’язки між політичною партією та виборцями значно послабились. Якщо у 1972 році 55% західних німців ідентифікували себе з якоюсь партією, то до 2002 року ця цифра впала до 37% (на Сході це взагалі 28%). Після цього цілком зрозуміла інша статистика - скорочення партійного членства за останні двадцять років.
Причина подібних змін в першу чергу у недовірі до партій. Однак не лише в цьому: зростає потреба нових форм прямої громадської участі, які б не залежали від посередницької ролі партій.

Інша проблема, яка спіткала партійну систему Німеччини у новому тисячолітті - її невідповідність зміненій соціальній конфігурації та новим викликам і потребам. За словами Дюрра, партійна система Німеччини вже не відображає трансформованих ліній конфлікту в суспільстві. Тому її майбутнє буде залежати від позиції, яку партії займуть щодо відповіді на нові виклики. Серед них глобалізація, економічні інновації та демографічні зміни.

Відповідно, новий конфлікт в німецькому суспільстві розгортатиметься між консерваторами, тими, хто прагне зберегти існуючі здобутки або постійно повертається у минуле, до «золотої ери», та реформаторами, які розуміють необхідність трансформацій. Інакше кажучи, за словами Тобіаса Дюрра, німців (як «пересічних», так і політичні еліти) можна поділити на два табори – «партію реформ» та «партію інертності». За словами науковця: майбутнє за реформаторами. Тому основне питання наступних десятиліть полягає в тому, чи зможе ідея реформаторства об’єднати її прихильників в один політичний рух або принаймні певним чином заново структурувати німецьку партійну систему за принципом «консерватор – реформатор».

Відповідь на виклики: шляхи можливої трансформації партійної системи


Отже, яким чином партійна система Німеччини може відповісти на існуючі виклики? Перша названа проблема – це втрата популярності партій як політичного гравця. На думку Далтона, малоймовірно, що політичні партії втратять свою роль як посередника між громадськістю та політикою. Однак невідворотні зміни, які призведуть до певної політичної диверсифікації: партії вже не будуть одноосібними володарями політичного простору, оскільки зростає конкуренція зі сторони інших політичних акторів, таких як групи інтересів та громадянської ініціативи.

Що стосується проблеми, на якій акцентував увагу Дюрр, то поділ на консерваторів та реформістів на сьогоднішній момент ще не проявляється чітко у партійній системі. Подібний розкол скоріш проходить всередині партій і поділяє на два табори прихильників як «гігантів» СДПН та ХДС/ХСС, так і менші партії – «Зелених» та Вільних демократів, які завжди вважались «партією реформ». Дослідник пов’язує причину колапсу СДПН саме з внутрішнім конфліктом між реформаторами та консерваторами. Подібний на його думку загрожує і ХДС/ХСС.

Що буде далі? З моменту свого заснування партія Лівих почала позиціонувати себе з точки зору «партії інертності». Останні вибори, на яких противники глобалізації, інші консервативні прошарки населення голосували за Лівих, це лише підтверджують.

Християнські демократи потроху переходять на позиції партії реформ. Через це в майбутньому існує ймовірність втрати голосів консервативно налаштованого населення (хоча вибори 2009 року цей прогноз поки спростовують). В той же час соціал-демократи залишаються партією, що знаходиться на роздоріжжі. Ця політична сила не може повністю прийняти реформістські лозунги (спроби Шредера, після яких він пішов у відставку є показовими), оскільки вони, мовляв, є «соціально несправедливими». Однак, опираючись на старі ідеї конфлікту «капітал-робітничий клас», СДПН продовжує втрачати підтримку і одночасно не може вирішувати актуальні проблеми суспільства.

У випадку продовження конфлікту всередині СДПН існує можливість утворення дійсно сильної партії центру, яка зможе поєднати нові соціальні умови з принципами рівності та соціальної справедливості. А роль лівоцентристської «партії змін» відіграватиме Партія Зелених.

В контексті поділу на консерваторів та реформістів, необхідно звернутись і до ролі радикальних правих консервативних партій. Відсутність їх підтримки говорить все-таки на користь підтримки курсу реформ. Хоча причина не лише в цьому. Більшість правих популістів сприймаються у суспільстві як неонацистські організації (Націонал-демократична партія, Німецька народна спілка, Республіканська партія). Інші партії прагнуть відійти від лозунгів типу «Німеччина для німців» чи «Ні мультикультуралізму!» та позбутись неонацистського шлейфу. Серед них «Партія зміни» (яка вимагає розширення можливостей для прямої демократії, однак спирається не на націоналізм чи соціал-консерватизм, а на економічний лібералізм) та Партія правопорядку. Однак ці партії теж не мають підтримки, обмежуючись тимчасовими локальними перемогами. В той же час лівий популізм є «перспективнішим». Хоча так можна стверджувати лише у випадку, якщо «Лівих» все-таки можна віднести до цих партій.

Партійна система після вересневих виборів


Серед головних «родзинок» останніх виборів – провал СДПН та продовження трансформації партійної системи з 2+1 до шестипартійної (якщо розглядати ХДС та ХСС як різні партії). Виборчі результати політичних партій на останніх виборах (Ліві – ПДС) підтверджують цю тенденцію. Зросла роль менших партій. Підтримка Вільних демократів показує підтримку ліберального економічного підходу, навіть не дивлячись на найбільшу після Другої Світової фінансову кризу. Скоріш за все, Вільні демократи, Зелені та Ліві розширюватимуть свою електоральну базу й надалі.

Що стосується ХДС/ХСС та СДПН, то якщо брати їх звичні результати, останні вибори для обох стали провалом. Експерти припускають, що СДПН після поразки пересунеться вліво, оскільки вперше за 11 років опинилась в опозиції.

Результати виборів продемонстрували зміни у партійній конкуренції. Поступово проявляється розподіл по лінії Північ-Південь, не слід забувати і про поділ Захід-Схід. Якщо на Заході більше голосують за СДПН, то на Сході зростає підтримка Лівих. На останніх виборах, 700 тис. голосів перейшла від СДПН до Лівих, які на Сході отримали більше 26%.

Отже, трансформація соціальної структури та нові виклики 21 століття призвели до необхідності трансформації партійної системи Німеччини. На цей час не можна говорити про те, що її структура повністю відповідає новим протиріччям та потребам. Однак можна бачити динаміку змін. А це значить, що з часом «Німеччина партійна» стане іншою.

My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх