,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Російська мова як політична проблема в Україні
  • 6 ноября 2010 |
  • 00:11 |
  • mahalas |
  • Просмотров: 216916
  • |
  • Комментарии: 0
  • |
0
Питання статусу мов в Україні починає набувати розголосу кожного разу перед виборчою кампанією і відразу ж після її закінчення відкладається на перспективу нової передвиборчої гонки. Так само мовне питання стає актуальним і під час чергового загострення україно-російських відносин. Тож вивчення проблеми російської мови стає надзвичайно важливим в контексті розуміння внутрішньополітичних процесів в Україні, а також зовнішньої політики країни у східноєвропейському регіоні, в першу чергу – україно-російських взаємовідносин. В цій роботі я спробую зачепити наступні питання: Наскільки серйозними є твердження щодо двомовності в Україні? Майбутні перспективи такого суспільного розколу та його політичні прояви? Постійні мовні дискусії – актуальна суспільна проблема, чи інструмент політичної маніпуляції? Російська мова як засіб російського впливу на Україну?

Україна як двомовна держава


У своїй книзі «Зіткнення цивілізацій» С. Хантінгтон ще десять років тому дав відповідь на питання, що продовжує нас цікавити і досі: чому в Україні існують серйозні мовні, релігійні, ментальні відмінності, які, зрештою, проектуються на політичну площину і отримують свій вираз у електоральній поведінці населення? Відповідь полягала в наступному: по території України проходить межа між західноєвропейською та православною цивілізаціями. Цей розкол формувався та поглиблювався через перебування України у складі різних імперій: з одного боку Річ Посполита, а потім – Австро-Угорщина, з іншого – Російська імперія. Ця межа продовжувала штучно поглиблюватись після 1921 року , коли Західна Україна стала частиною Польської держави, а інша територія остаточно відійшла до Радянської Росії.

Ці дві частини, що належали до різних держав і представляли собою зони зіткнення двох великих цивілізацій і зрештою були остаточно об’єднані 1945 року, можна умовно позначити як «Захід» і «Схід» (який включає також і український Південь. Лінія культурно-цивілізаційної взаємодії проходить по центральним областям України (Центр). Розбіжності між регіонами (в тому числі і мовний компонент, що цікавить нас найбільше), що відчувалися і під час перебування у складі СРСР найбільше загострились після отримання Україною незалежності. Станом на 2005 рік, 34,1% населення України вважало російську мову своєю рідною, причому для південних і східних областей доля російськомовного населення склала близько 92% громадян. Що стосується позиції населення України щодо статусу української та російської мов (зокрема щодо надання російській мові статусу державної, чи офіційної), тут спостерігаються дані що загалом та безпосередньо по регіонам приблизно корелюють з відсотковою кількістю російськомовних громадян. Станом на березень 2006 року, понад 35% жителів України вважають, що українська мова повинна залишатися єдиною державною і офіційною мовою. На думку 20%, українська мова повинна бути державною, а російська може бути офіційною в деяких регіонах.

Отже, загалом понад половину жителів України вважають, що українська мова повинна бути єдиною державною мовою. Прихильників надання російській мові статусу другої державної – дещо більше, ніж тих, хто обстоює державний статус лише української мови, без впровадження російської, як офіційної, в деяких регіонах. Подібні кількісні дані формуються за рахунок суттєвих відмінностей у громадській думці на Заході – з одного боку та Сході та Півдні – з іншого. Так, на Заході прибічники державної одномовності складають 78,6%, ті, хто виступає за збереження одномовності з наданням російській мові статусу офіційної в деяких областях – 15,3%, двомовності – лише 3,2%. У Центрі їх відповідно 41%, 25% і 27%, на Півдні – 12,2%, 14,2%, 54,8%, на Сході – 14,6%, 21,3%, 57,8%. Ці дані вже вкотре дозволяють стверджувати про наявність в Україні двомовності. Розкол між україномовною та російськомовною частинами України пролягає по лінії «Схід-Захід».

Білінгвізм як політична проблема


Наявність білінгвізму не відповідає на питання, чому за часів СРСР питання статусу мови не виглядало таким гострим, як в останні п'ятнадцять років. Ще більше питань виникає, якщо враховувати той факт, що для пересічного українця мовне питання стоїть лише на одинадцятому місці щодо своєї актуальності і лише 10% населення вважають його найбільш актуальним для себе. Крім того, в регіонах, де найбільш роздмухується мовне питання немає проблем з вживанням мови більшості. Так, в Криму необхідна кількість російськомовних шкіл перевищує кількість російськомовного населення. Що стосується столиці – м. Києва, то тут попри мінімальну кількість російськомовних шкіл (7 з 324), у більшості з них російська мова викладається.

Проблемою скоріш є відсутність російськомовних шкіл у більшості західних регіонів (зокрема Тернопільська область) та мінімальна кількість україномовних шкіл у Криму та на Сході. Але це питання є актуальним для невеликої кількості відповідно російськомовного населення Західної України та україномовного – Східної. Неможливість населенням реалізації своїх мовних потреб жителями Сходу також – лише рівень демагогії. Так, російська мова визнана робочою чи офіційною в шести областях, Автономній республіці Крим, містах Севастополь та Ялта. Тому проблема статусу російської мови – в першу чергу питання політичне, яка роздмухується політичними силами в період передвиборчої кампанії.

Питання статусу російської мови фігурувало ще у передвиборчій програмі Л. Кучми. Після його перемоги на Президентських виборах це питання потроху відійшло на другий план і було «забуте» новим Президентом. Ті самі позиції декларувала Партія Регіонів на виборах до парламенту 2006 року. Зрештою, прем’єр Віктор Янукович обмежився лише заявами щодо «підвищення статусу російської мови на регіональному рівні». Я звернув увагу лише на переможцях передвиборчих баталій, які так і не доклали зусиль для впровадження своїх «російськомовних» обіцянок. Крім цих випадків, питання статусу російської мови артикулювалося завжди під час виборів або політичної кризи. «Російськомовні» партії знаходили своїх «російськомовних» прибічників. Але, по-перше, не викликає сумніву той факт, що це питання мало кого підніме на барикади (навіть судячи з його актуальності для населення), а по-друге, для самих політичних сил російська мова була і залишається лише вдалим інструментом політичної маніпуляції, не більше того. Коли інтерес до проблеми спадає, партії та їх лідери забувають про обіцянки. Підтвердженням цього є той факт, що за п'ятнадцять років питання підвищення статусу російської мови жодного разу не виносилося на розгляд Верховної Ради у формі законопроекту. Цим пояснюється і менш гостра мовна ситуація в Україні за часів радянської влади. КПРС, яка узурпувала всю владу в СРСР, був невигідний культурний розкол однієї з його республік. Крім того, тоталітарний режим намагається максимально уніфікувати громадську думку, нехай і насильницькими засобами. І, звичайно, в той час російська мова домінувала на території України. Ключовим питанням було збереження української.

Російська мова як інструмент геополітичного впливу РФ на Україну


Політичні процеси в Україні завжди викликали зацікавлення у представників двох цивілізацій та двох геополітичних центрів: Європи і США – з одного боку та Росії – з іншого. За твердженням З. Бжезінського, США завжди вважала Україну зоною російського впливу. Щоправда, до «помаранчевої революції» Вашингтон впроваджував політику фінансової та методичної допомоги опозиції та громадським організаціям-прихильникам демократичних реформ, що і стало однією з причин перемоги «помаранчевих» сил. Проте останні події (яскравим прикладом яких стало продавлення демонстрації опозиції у Грузії 7 листопада 2007 року, введення надзвичайного стану та проголошення дострокових президентських виборів) є показником відмови США від облаштування прилеглої до Росії буферної зони під своїм впливом. Ми є свідками неофіційної домовленості щодо контролю над Україною. Тому найближчим часом тиск Росії на Україну буде збільшуватись, а, враховуючи, можливість приходу до влади «помаранчевої» коаліції можливе загострення відносин між державами, а отже і мовного питання, яке для Москви разом з енергоносіями, є одним з найважливіших ресурсів та інструментів впливу на Україну. Офіційна позиція північного сусіда була оприлюднена в кінці вересня 2006 року МЗС Росії розповсюдив коментар, в якому було сказано, що Москва більше не збирається ігнорувати випадки дискримінації російської мови в Україні: «Гонителям російської мови в Україні необхідно нарешті усвідомити, що двомовність в Україні – явище, що склалося історично, тому займатись викоріненням російської мови подібними методами просто непродуктивно.»

Однак вплив на мовну конфронтацію в Україні почав здійснюватись значно раніше в обличчі проросійських сил (особливо – ПСПУ, «Руського Блоку», КПУ), шовіністично налаштованих російських політиків (Жириновський, Затулін). Подібна російська політика знаходить підтримку серед російськомовного населення України. Проте, як вже було сказано, пасивне відношення до даного питання в найближчому майбутньому не вплине на дестабілізацію ситуації в країні, тим більше, що як україномовні, так і російськомовні українці своє майбутнє бачать у єдиній державі. Проте дещо відмінній за поглядами кожного з них.

Мовне питання в Україні: перспективи


В майбутньому Україні слід бути готовою до розпалення Росією мовного конфлікту у разі загострення двосторонніх відносин та як засіб тиску на владу в Україні. Короткострокова перспектива не передбачає небезпек: питання статусу мови для громадян не є актуальним. Проте у майбутньому, коли матеріальні проблеми населення будуть вирішенні акцент буде переведений на інші питання, в тому числі і на питання власної мовної ідентичності. Враховуючи зовнішні чинники, лише поміркована та стратегічно продумана мовна політика дозволить уникнути появи другої фламандсько-валлонської Бельгії.

My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх