,


Наш опрос
Нравиться ли вам рубрика "Этот день год назад"?
Да, продолжайте в том же духе.
Нет, мне это надоело.
Мне пофиг.


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Єресь Єресей
0
Нападающим на Церковь Христову и учащим, яко Она разделися на ветви, яже разнятся своим учением и жизнию, и утверждающим Церковь не сущу видимо быти, но от ветвей, расколов и иноверий соединитися имать во едино тело; и онем, иже не различают истиннаго священства и таинств Церкви от еретических, но учат, яко крещение и евхаристия еретиков довлеют ко спасению; и онем, иже имут общение с сими еретики или пособствуют им, или защищают их новую ересь экуменизма, мняще ю братскую любовь и единение разрозненных христиан быти,

Анафема!

Чин анафематствования, бываемый в Неделю Православия



Екуменізм - псевдовчення про необхідність об'єднання всіх віросповідань, що йменують себе християнами, поза залежністю від істинності або помилковості кожного з них.

Основоположником екуменізму став відомий масонський діяч Д. Мотт, який вперше виклав свої погляди в 1910 на з'їзді Міжнародної місіонерської ради в Единбурзі.

«Церква, яку заснував Христос і яка містила повноту рятівної Істини, - говорять екуменісти, - з часом, під впливом історичних причин розділилася на різні галузі. Ці галузі: православ'я, католицизм, протестантизм і його численні різновиди - цілком рівноправні. Вони є результатом людської діяльності, наслідком політичних і національних розбіжностей, і тому всі однаково недосконалі. Сьогодні, нарешті, настав час усунути ці штучні розбіжності й возз'єднати різні релігійні конфесії, повернувшись до первісного, першохристианської єдності...»

Лукавство подібних міркувань полягає в тому, що на ділі ніякого поділу церков ніколи не відбувалося. Історія християнства недвозначно і ясно свідчить про те, що в дійсності мало місце поступове відпадання Заходу і західноєвропейських конфесій від Єдиної Святої Соборної й Апостольської Церкви. Церква ж ця в неушкодженому виді існує й понині, прийнявши назву Всесвятої Православної. Будь-яке неупереджене історичне дослідження вказує , що Православ'я зовсім не є «одним з» численних сповідань. Воно є саме те першохристияньким, апостольським сповідання, від якого згодом - йдучи у власній гордині - відпали всі інші християнські «конфесії». І бажання «зрівняти в правах» Православну Церкву з якою-небудь протестантською сектою є не що інше, як спроба втягти нас в той згубний процес духовної деградації, що перетворив сьогодні Захід у бездушне й зневірене «суспільство споживання».

Друга неправда екуменізму пов'язана з першою, і є її логічним продовженням. Це - теза про те, що «кожна із церков, що розділилися, зберігає свою частину Божественної Істини, і ніхто не може претендувати на володіння Її повнотою». «А хіба розділився Христос?» (Кор. 1:13) - запитував ще дев'ятнадцять століть назад апостол Павло, докоряючи тим, хто намагався незаконно висунути свої претензії на володіння церковною благодаттю. Сьогодні число таких претендентів багаторазово примножилося. При цьому всі вони чомусь забувають сказати про те, що їхні претензії - це претензії самозванців, що намагаються обґрунтувати свої мнимі права за допомогою лукавих перекручень, навмисних умовчань і відвертих вигадок. Тут буде доречно ще раз вказати на смертельну небезпеку подібних спроб для Православ'я й православних.

Сьогодні будь-якому політологові очевидно, що без консолідації суспільного світогляду неможливе оздоровлення масової свідомості. У свою чергу, таке оздоровлення в Україні можливо лише в рамках ясної й зрозумілої національно-державної ідеології, що повинна містити в собі фундаментальні моральні цінності й моральні орієнтири - ідеали народного буття. Ці ідеали неминуче базуються в релігійній сфері людської свідомості, тому що саме релігія претендує на те, що саме вона зберігає в собі абсолютну Істину, саме релігія відповідає на питання про добро й зло, про чесноти й пороки, про сенс життя людини. Народ, який втратив віру, втрачає свою життєздатність. І всілякі міркування про те, що «всі конфесії мають рівне право на Істину», об'єктивно знецінюють всю історію українського народу.

Перші десять століть увесь християнський світ вірував саме так, як і досі вірує Православна Церква. При цьому усілякі спроби спотворити це Віру припинялися Церквою з усією суворістю, тому що загрожували порушити чистоту й цілісність Божественного Одкровення. Лише починаючи з XI сторіччя, після того як Захід відпав у єресь католицизму, почалося дроблення християнства на нововигадані «конфесії», які тепер у рамках екуменізму вимагають визнати свої псевдовчення «рівними» з істинами Святого Православ'я!

Третя неправда екуменізму - неправда про те, що його моральною підставою є любов, корячись заклику якої екуменісти намагаються знищити в релігійній сфері всі розбіжності та поділи, утвердити всюди мир та єднання.

Так. Любов - перша й головна чеснота християнина. Апостол Павло виголошує: «Якщо я говорю мовами людської й ангельськими, а любові не маю, то я - мідь дзвеняча... Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання й всю віру, так що можу й гори переставляти, а не маю любові, - то я ніщо. І якщо я роздам весь маєток моє й віддам тіло моє на спалення, а любові не маю, - немає мені в тім ніякої користі» (Кор. 13: 1-3). Але любов ця, без якої неможливо саме існування світу, без якої втрачає зміст людське життя, є насамперед любов до Бога, до тих Божественним Істинам і благодатним Одкровенням, які дозволяють людині перемогти гріх і здобувати собі вічне й блаженне життя в обителях райських. «Возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм: ця є перша й найбільша заповідь», - повчав Христос Спаситель Своїх учнів (Мф. 22: 37-38). Така любов не терпить жодних зазіхань на істини віри. Така любов нещадно, до останньої краплі крові бореться з єресями, які зазіхають на чистоту Божественних заповідей. Така любов не допускає й думки про можливість зрівняти чисту Церкву Христову зі згубними єресями, сповненими пагубних людських оман. І ця любов не має нічого спільного з тими лукавими відмовками, які використовують екуменісти для прикриття своїх мерзотних цілей.

Не може бути миру між істиною й неправдою - саме це мав на увазі Господь, зобов'язуючи Своїх учнів вести безперестанну боротьбу зі згубними оманами, сказавши: «Не мир прийшов Я принести, але меч...» (Мф. 10:34). Цей духовний меч святої Істини повинен носити із собою кожен християнин і рішуче користуватися ним у випадку, якщо він бачить зазіхання на рідні святині. У боротьбі з неправдою маємо пряме веління Господа: «Тепер... продай одяг свій й купи меч» (Лк. 22:36). Отже, відхилення від захисту святинь віри не має вибачення ні в тілесній немочі, ні в матеріальному нестатку! Хто ж ухиляється від такої боротьби під приводом якоїсь незрозумілої зрозумілої «любові», несе на собі великий гріх віровідступництва та зрадництва. З православної точки зору спроби створення «універсальної» релігії оцінюються однозначно - підготовка до воцаріння антихриста.

Прийде час, і Московська Патріархія відповість перед Богом за екуменізм. Страшно йти проти істини Бога живого!



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх