,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Москва боится украинцев
0

ЗАЯВА


Ради керівників українських громадських організацій Росії

щодо політичного тиску на український культурний рух у Росії

Починаючи з кінця 2004 року українські культурно-освітні організації Росії опинилися під жорстким тиском з боку органів державної влади Російської Федерації.

У Москві, Санкт-Петербурзі, Сургуті, Воронежі, Уфі почалася справжня зачистка українського культурного руху. Серед іншого, слід нагадати таке:

- «зачистка» Бібліотеки української літератури в Москві, переслідування її провідних працівників (2006–2007);

- закриття Українського освітнього центру в Москві при середній школі № 124 (2008);

- оголошення персоною нон-грата активіста українського культурно-освітнього руху в Росії, творця Бібліотеки української літератури в Москві Юрія Кононенка (2009);

- тотальна ангажована перевірка Міністерством юстиції РФ діяльності Федеральної національно-культурної автономії українців Росії (Автономія), Об’єднання українців Росії (ОУР) з подальшим призупиненням їхньої діяльності (2009–2010);

- судове переслідування Міністерством юстиції РФ Федеральної національно-культурної автономії українців Росії з метою її ліквідації (2009–2010).


Досить показовою є остання справа — із переслідуванням і ліквідацією національно-культурної автономії.


Щоб мати підстави для подання позовної заяви про ліквідацію Автономії, Мінюст 9.02.2010 виніс попередження Автономії в порушенні ст. 43 закону ФЗ-№ 82 від 12.05.1995 р. «Об общественных объединениях». Згідно з законом «… в случае приостановления деятельности общественного объединения приостанавливаются его права как учредителя средств массовой информации, ему запрещается организовывать и проводить собрания, митинги, демонстрации, шествия, пикетирование и иные массовые акции или публичные мероприятия, принимать участие в выборах …». Для винесення попередження Мінюст використав заяву якогось Н.В. Журавльова. При ознайомленні з цією заявою мимоволі дивишся на календар, щоб упевнитись, що зараз 2010 р. Журавльов повідомляє «… В. Семененко, представляя украинские общественные организации России от имени «ФНКА УР», регулярно принимает участие в мероприятиях организуемых зарубежными неправительственными структурами - «Украинской всемирной координационной рады», «Всемирного конгресса украинцев», «по вопросам состояния украинской нации». Лидеры указанных организаций выступают с позиции национализма и сепаратизма… Деятельность В. Семененко … направлена на пропаганду превосходства украинской нации…» І в кінці однозначний висновок, як цвях в домовину «… деятельность «Федеральной национально-культурной автономии украинцев России» направлена на дискредитацию проводимого руководством России политического курса по межнациональному единству и в своей деятельности несёт угрозу существующему конституционному строю…». Так що закриття Автономії – це занадто м’яке покарання за діяльність, яка загрожує конституційному ладу країни.

Мінюст за допомогою Журавльова вказує на три випадки порушення законодавства: «… в нарушение статьи 43 Закона сопредседатель Автономии Семененко В.Ф. 29.10.2009 от имени украинской общины принял участие в публичном выступлении на Радио Свобода.

Также в нарушение статьи 43 Закона Автономией в лице ее сопредседателей Бабенко В.Я. и Семененко В.Ф. была организована и проведена 11-12.11.2009 в г. Москве международная научно-практическая конференция «Украинистика в России: история, состояние, тенденции развития».

Кроме того, согласно поступившей в Минюст России информации 26.11.2009 Семененко В.Ф., представляя Автономию, руководил мероприятием, посвященным памяти «жертв голодомора и убийства украинцев в 30-х годах», которое было организовано в поддержку вахты памяти «неугасимая свеча» и документально-художественной выставки «голодомор 1932-1933 годов - геноцид украинского народа», открытой 25.11.2009 в г. Киеве…»

Одержавши таке попередження, керівництво Автономії було здивоване занадто вільним тлумаченням законодавства, безпідставним накиданням дій, яких не було, подання звинувачень без усякої перевірки. А тому Автономія подала позов про скасуванння попередження.

Тверський районний суд м. Москви 12 травня 2009 р. відмовив Автономії в задоволенні позову.

Аргументація Мінюсту щодо попередження повністю ґрунтується на заяві Журавльова, хоча викладені ним факти не відповідають дійсності.

Аргументація Автономії:

- В. Семененко як фізична особа на прохання редакції Радіо «Свобода» дав коментар по телефону, що аж ніяк не може вважатися організацією і проведенням Автономією публічного заходу;

- після призупинення діяльності Автономії 19.10. 2009 р. В. Бабенко і В. Семененко на підставі власних заяв рішенням оргкомітету науково-практичної конференції 27.10.2009 р. були виведені з оргкомітету, і Автономія як юридична особа не мала жодного відношення до організації і проведення конференції 11.11.2009 р., про що свідчать протоколи оргкомітету і опубліковані матеріали конференції (були передані в суд); попередження винесено через три місяці після проведення конференції, цілком достатній час для перевірки всіх матеріалів;

- 26.11.2009 р. Автономія жодних заходів не організовувала і не проводила, про що кажуть свідки, і відсутність доказів з боку Мінюсту про проведення Автономією таких заходів.



Аргументація суду:


- «… суд считает установленным факт участия сопредседателя Автономии в публичном выступлении на Радио Свобода…», зовсім нічого не кажучи про непричетність Автономії до організації і проведення радіопередачі;

- «…Довод Семененко В.Ф. о том, что 27.10.2009 г. на основании лишных заявлений Семененко В.Ф. и Бабенко В.Я. были выведены из состава оргкомитета указанной конференции. Иных должностных лиц в составе оргкомитета не было не может являться основанием для признания предупреждения незаконным по следующим основаниям. …учитывая, что на момент вынесения пнредупреждения Министерство юстиции РФ не располагало сведениями о выходе Семененко В.Ф. и Бабенко В.Я. из оргкомитета конференции (на 09.02.2010 г.), а информация о том, что Бабенко В.Я. и Семененко В.Ф. являлись сопредседателями конференции распространялась в день (11.11.2009 р.) проведения конференции, суд приходит к вводу, что у министерства юстиции имелись основания учитывать указанное обстоятельство при вынесении предупреждения…» Розглянемо детальніше ці обставини. Журавльов представив в суд Інтернет-повідомлення про конференцію, датоване чотирма місяцями до проведення конференції, і надруковане в той же час повідомлення про конференцію, одержане ним у бібліотеці одного з організаторів конференції Культурного центру України в Москві. На протязі трьох місяців (від 11.12.2009 до 09.02.2010) Мінюст перебував в невіданні і не намагався (чи не хотів) вийти з невідання, що Автономія не була організатором конференції.;

- «…Факт того, что 26.11.2009 г. сопредседатель Автономии Семененко В.Ф. представляя Автономию руководил мероприятием, посвященным памяти жертв голодомора … не нашел своего подтверждения в ходе судебного разбирательства. … Однако недоказанность факта того, что Семененко В.Ф. представляя Автономию, руководил мероприятием … не может служить основанием для признания предупреждения незаконным. При таких обстоятельствах, суд приходит к выводу, что у Министерства юстиции РФ имелись основания для вынесения предупреждения».


Очевидно, що Тверський районний суд м. Москви керується не доведеними фактами, не принципами права і не законами Російської Федерації, а політичною доцільністю.

Автономія, швидше за все, подасть касаційну скаргу на рішення суду, але упевненості в неангажованості суду немає. Навпаки, є упевненість щодо СКООРДИНОВАНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ КАМПАНІЇ ЗАЧИСТКИ УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ТА ГРОМАДСЬКОГО РУХУ В РОСІЇ.

Змушені визнати, що, на превеликий жаль, в Росії спостерігається політизація всього комплексу питань, що стосуються української гуманітарної сфери, — це стало особливо помітним починаючи з 2005 року. Це проявляється в тиску, який чиниться на українські організації в цілому, і на окремих активістів, в цензурі культурних заходів українських громад.

Ще раз підкреслюємо, що українські культурно-освітні та громадські організації Росії мають виключно культурно-освітній характер. Їхніми членами є люди з абсолютно різними політичними поглядами та переконаннями (чи взагалі без таких). Спроба політичної зачистки українського руху та українських організацій Росії дають підстави вважати, що всі слова представників російської влади про стратегічне партнерство Росії та України, а також про братерство російського та українського народів є лише ритуальною риторикою і не відповідають їхнім справжнім планам та намірам.


Источник



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх