,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


В’ячеслав Чорновіл посивів за одну ніч
  • 12 сентября 2009 |
  • 07:09 |
  • kasta |
  • Просмотров: 378700
  • |
  • Комментарии: 7
  • |
0
Третя дружина В’ячеслава Чорновола 71-річна Атена Пашко мешкає у двокімнатній квартирі на столичній вул. Франка з онуком Василем, 24 роки. У вітальні висять два портрети — її та чоловіка.

В’ячеслав Чорновіл посивів за одну ніч

Перша фотографія В’ячеслава Чорновола після ув’язнення. Сидять (зліва направо): син Тарас, Василь Зубко із сином Василем та дружиною Іриною Волицькою. У другому ряду В’ячеслав Чорновіл обіймає дружину Атену Пашко. Знімок 1985 року, Львів

— Славко охрестився у 32 роки. Його батьки були вчителі. Хрестити дітей боялися. Ми поїхали в стару гуцульську церкву в селі Космач на Івано-Франківщині. Хрестив його отець Василь Романюк, який згодом став Патріархом Володимиром. До хрестин я вишила сорочку. Славко у ній був схожий на ангела. Я стояла на колінах і плакала.

Від першого шлюбу Атена Василівна має доньку 53-річну Ірину Волицьку. Вона — режисер власного ”Театру в кошику” у Львові.

— Їй якось у школі сказали: ”Твоя мати носить передачі Чорноволу, а ти будеш їй носити”. Тривалий час не дозволяли поступити в університет, пропонували зректися матері. Удома ми не спілкувалися, бо квартиру прослуховували. Спершу через телефон, а коли ми його зовсім відключили, КГБ залучило до співпраці сусідів. Ті зробили кілька дірок у стіні. Тому ми писали одна одній листи. Ірі В’ячеслав подарував свою квартиру у Львові. Йому як депутату тоді дали в Києві тимчасове житло на Панаса Мирного. Усі депутати одразу приватизували помешкання, а В’ячеслав — ні. Коли його вбили, мер Олександр Омельченко запропонував мені поміняти квартиру. Це було дуже людяно з його боку. У тому помешканні я більше жити не могла. Там все нагадувало про Славка.

Дістає із шафи ящика з конвертами. У них за роками розкладено чорно-білі фото.

На зворотному боці олівцем напис: ”Київ, 1962”.

— У цьому році ми познайомилися, — показує картку. — З одним львівським приятелем я їхала автобусом до Івана Світличного. Він упізнав Славка, коли той зайшов в автобус. Познайомив мене з ним. В’ячеслав Максимович так мило всміхався. Разом поїхали до Світличного. Коли у 1967-му В’ячеслава арештували, мене посадили за ґрати на три дні. Славкову сестру Валентину теж арештували. Ми сиділи в сусідніх камерах, але не знали одна про одну. Коли мене наступного дня вели на допит, на зустріч ішли два конвої арештантів. Серед них у сірому светрі був і В’ячеслав. Він виділявся серед інших, одягнених у чорне. Я зупинилася, сперлася об стіну, присіла. Мені стало недобре. Він підняв руки, стис кулаки і крикнув: ”Атено, Атенонько, тримайся!” Після цього його арештовували ще двічі — 1972-го і 1980-го. Після звльнення друзі запросили нас до Швеції, але поїхала я одна. Славко дуже боявся виїжджати, думав, що назад не пустять. Друзі передали йому комп’ютер. Коли везла техніку в Україну, за мною слідкували. Під Ленінградом поїзд зупинили на чотири години, обшукали мене і забрали комп’ютер. В’ячеслав зустрів мене в Москві. Через впливових знайомих з Америки добився, щоби через кілька місяців техніку нам віддали.

В’ячеслав Чорновіл посивів за одну ніч

В’ячеслав Чорновіл з Атеною Пашко та внуком Василем гуляють Маріїнським парком біля Верховної Ради. Фото 1991 року

Ховає фотографії в конверт. Кладе біля вази із житніми і пшеничними колосками.

— Не можу забути, як В’ячеслав посивів за одну ніч. Це було 1999-го. Я прокинулася, бачу: сидить на краю ліжка, схопився за голову. Тоді йому було дійсно дуже важко. Наступного ранку він прокинувся зовсім сивий. Дуже нервував через розкол Руху.

25 березня 1999-го Чорновіл загинув в автокатастрофі.

На 5-му кілометрі автотраси Бориспіль–Золотоноша його авто врізалося в КамАЗ із причепом.

— Перед аварією подзвонив мені о 22.30, за час до загибелі. Сказав, що вже в Черкасах, через годину буде вдома, разом повечеряємо. Рівно о 23.30 його не стало. Я в той час сиділа на кухні й читала спогади Ірини Жиленко. Відчула наче протяг. Подумала, що онук Василько відчинив кватирку. Перевірила: все закрито. Напевно, то була його душа або та енергія, яка тягнула додому. Коли довідалася про загибель В’ячеслава, підбігла до Василька, розбудила його: діда Славка вбили. Він налякався. Я неправильно зробила, але то був такий шоковий стан. Доня Іра тоді була у Львові. Не було до кого пригорнутися в ту лиху хвилину.

Прикладає долоні до скронь.

— Коли взялася прати речі В’ячеслава після аварії, вони були в крові й піску. Поклала в воду, коли раптом вся ванна заповнилася кров’ю. Мені стало дуже погано. Обперлася об стіну, щоб не впасти. Це була В’ячеславова кров. Ми ті речі перенесли в музей. Може, не треба було відпирати кров, щоб це було як докір чи правда.

— В’ячеслав Максимович часто сниться?

— Рідко. Через місяць після його смерті вві сні відчула, наче він нахилився, взяв за плече, приголубив. То була одна-єдина хвилина, але здалося, що тоді він був поруч зі мною.

Дитиною В’ячеслав був схожий на матір

У селі Вільховець Звенигородського району на Черкащині В’ячеслав Чорновіл жив до 17 років. Коли закінчив школу, поїхав навчатися до Києва.

— В’ячеслав повертався в рідне село навіть у відпустку із заслання. До Львова його не пускали. Одного разу приїхав на тиждень, коли в матері стався інсульт. Характером і зовні був схожий на маму. Коли постаршав, став схожим і на тата. Жодного нецензурного слова не сказав, — розповідає Валентина Чорновіл, сестра В’ячеслава Максимовича. Хату під музей у рідному селі вона передала державі 2001-го. Сама проводить екскурсії у столичному кабінеті-музеї Чорновола на вул. Гончара, 33.

— До 65-річчя з дня народження В’ячеслава іменем брата назвали якусь вулицю в полі. А після тривалих наполягань — моїх та Геннадія Удовенка (очолював Народний рух після смерті Чорновола) — біля музею повісили табличку ”вул. Чорновола”. Та більше таких табличок я не бачила, як і документації про перейменування. Офіційно це була вулиця Леніна.

В’ячеслав Чорновіл посивів за одну ніч

Пам'ятник Вячеславу Чорноволу у Львові. Скульптор Іван Самотос. Відкрито 28 грудня 2002 року

Музей у Вільховці відкрили 2006-го.

— За той час, доки ніхто не жив, у хаті загнила підлога і дах провалився. Прав на нього не мала, не могла навіть розвалити. 2006-го, на відкритті пам’ятника В’ячеславу на вулиці Грушевського, розповіла про це дружині президента Катерині Ющенко. Через півроку хату відбудували і мали включити до туристичного маршруту ”Золота підкова Черкащини”. Я привезла в село мамині рушники, скатерки, скриню, шафи, наші вишиванки, книжки. Відтворила інтер’єр хати. Але на музей не виділяють ані копійки. Навіть лампочки, віники і вапно купують працівники за свою мізерну зарплату.

У грудні 1978-го В’ячеслав Чорновіл відбував ув’язнення за випуск підпільного журналу ”Український вісник”. Із російського села Чаппанда в Якутії надіслав листа сину Тарасові.

”Салют, акселерате!

Дякую за лист, обірваний на півслові й посланий через місяць. А одержаний іще через місяць.

Якщо не вистачає духу писати просто, пиши коротко і по-діловому. Але вчасно. Подаю взірець.

Сьогодні було -45 градусів. На зимові канікули тебе не запрошу. Станеш бурулькою.

Маю для тебе марок сотень три. Поки що шлю сотню. Швидше напишеш, швидше одержиш.

Потрібен точний опис твоїх оцінок за першу чверть.

Листи пробуй писати під трафаретку або на лінованому папері. Не роби так багато помилок (”тимбільше”, ”тількі”, ”де-неде”, ”що до”, ”цеж” і купа бліх, тобто ком). Слово ”Бог” пишеться з великої.

Чим цікавишся й займаєшся, крім школи?

Усе. Будь здоров.

Тато”.

Листа опубліковано у четвертому томі 10-томника праць В’ячеслава Чорновола


источник

Політична діяльність

Від часу створення (8—10 вересня 1989 року) Народного Руху України (НРУ) — член Руху та його Великої Ради, з березня 1992 — співголова, а з грудня 1992 року — голова НРУ. Ось як про цей час згадував сам Вячеслав Чорновіл: «Ідея створення Руху виникла спонтанно, вона йшла знизу. Прийшов час "розвалу імперії", так званої перебудови. Він закликав низи до дії, а серед інтелігенції, колишніх політв´язнів, політичних діячів виявилися люди, які вирішили очолити цей рух. Я пригадую, як 17 вересня 1989 року ми вивели на вулиці Львова 200—250 тис. осіб. Це була природна потреба різко змінити ситуацію, яка на цей момент склалася в країні: ішло розвалення комуністичної системи, дуже активізувалися народні маси, і це треба було оформити. Перша спроба створити у Львові „Демократичний фронт сприяння перебудові“ була літом 1988 року, але нас тоді розігнали собаками й ОМОНом. Наприкінці 1988 року, зайнявши національно-патріотичні позиції, нашу ідею підтримала більшість членів Спілки письменників України. Завдяки цьому нам легше було захищатися від свавілля влади. Ми змогли виголосити програмні положення НРУ. Почалося інтенсивне зростання організацій Народного Руху в областях. У вересні 1989 року відбулися установчі збори НРУ. 1993 року НРУ був перереєстрований на політичну партію, бо, будучи громадсько-політичною організацією, ми не могли брати участь у виборах.»

У березні 1990 року Вячеслав Чорновіл був обраний депутатом Львівської обласної ради та Верховної Ради України. Він був одним з лідерів радикального крила демократичної частини Верховної Ради — Народної Ради. З квітня 1990 року до квітня 1992 року — голова Львівської облради та облвиконкому. Восени 1991 року Вячеслав Чорновіл був кандидатом у Президенти України (2 місце, 7 420 727 голосів або 23,27 %).

У жовтні 1991 року на Великій козацькій раді Вячеслава Чорновола обрано гетьманом українського козацтва. З квітня 1992 року — на постійній роботі в парламенті України. Народний депутат України двох наступних скликань — 1994 і 1998 років. Керівник депутатської фракції Народного Руху України. З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.

Шеф-редактор незалежної громадсько-політичної газети «Час/Time» (з січня 1995 до травня 1998) і «Час» (з жовтня 1998 до березня 1999).

Трагічна загибель

25 березня 1999 року В'ячеслав Чорновіл загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Трагедія сталася на 5-му кілометрі автотраси Бориспіль—Золотоноша. Автомобіль Чорновола врізався в «КамАЗ» з причепом, який розвертався посеред шосе. В. Чорновіл і його водій Євген Павлов загинули на місці, прес-секретар лідера НРУ Дмитро Понамарчук був госпіталізований з важкими травмами. Пізніше внаслідок серцевого нападу помер один з трьох пасажирів «КамАЗу».

Соратники В. Чорновола вважають його загибель політичним убивством.

На місці загибелі встановлено справжній козацький хрест. Поховано Чорновола на центральній алеї Байкового кладовища.

В’ячеслав Чорновіл посивів за одну ніч



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх