,


Наш опрос
Нравиться ли вам рубрика "Этот день год назад"?
Да, продолжайте в том же духе.
Нет, мне это надоело.
Мне пофиг.


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Крах плану Путіна з розколу України - преса
Крах плану Путіна з розколу України - преса


"Без бажання здаватися"

Українським перемоворникам у Москві натякають, що гроші дадуть лише після наведення порядку всередині України, пише тижневик "Дзеркало тижня".

До наслідків у Кремлі готові: сценарії розпаду України, судячи з російських ЗМІ, - улюблена тема вправ тамтешніх політологів та "експертів", зазначає видання.

"Загалом, людям прямоходячим і в голову не приходило очікувати підтримки від путінської Росії", - пише газета.

Допомогу традиційно очікували з Заходу, і не стільки від неповороткої бюрократії Європи, скільки від здатного на оперативну реакцію Держдепу США, який міг би заморозити рахунки й активи правлячої української еліти.

Але цього поки що не трапилося, бо, на думку газети, США побоюються "запхати Януковича живцем у кремлівську стіну", втратити його для діалогу.

А щодо Європи, то вона, звісно, з Євромайданом серцем і словом. Але з ділом проблеми. Європа не чіпає мільярди, сховані "українськими корупціонерами" на її території.

Криза ж усюди, і всім потрібні гроші, продовжує видання.

"От і стоїть Євромайдан. Він ненависний Москві, нервує Вашингтон і його платонічно любить Брюссель. Стоїть з напруженим пресом, готовий відповісти на удар ногою.

Стоїть стіною, без врослого в нього корінням лідера. Без плану перемоги і без бажання здаватися. І нікого у тебе, Євромайдане, немає, крім країни. А у країни нікого, крім тебе", - резюмує "Дзеркало тижня".

Крах плану Путіна

"Вигідний Кремлю план з розколу України не знайшов підтримки в "біло-блакитних" вотчинах", - зазначає тижневик "Комментарии".

Після того як президент Росії Володимир Путін назвав події в Україні "погромом", депутат Севастопольської міськади від Партії регіонів Сергій Смольянинов закликав Путіна ввести російські війська в Україну "для захисту від армії США та їх натівських агресорів".

"Паралельно в Росії почали створювати партію "Наше Отечество", однією з цілей якої є ініціювання референдуму в окремих областях України про їх приєднання до Росії.

У повітрі запахло новим Сєверодонецьком", - продовжує тижневик.

Перший етап цього плану мав би стартувати 2 грудня, коли на позачергові сесії зібралися депутати обласних та міських рад на сході та півдні України, які є традиційними "вотчинами" Партії регіонів.

Утім, проект загального "одобрямсу" фактичному введенню надзвичайного стану в Україні підтримав лише кримський парламент.

Показово, зазначає тижневик, що навіть Донецька облрада прямо вказала, що причина початку масових протестів в Україні - жорстока зачистка мирної акції протесту на Майдані Незалежності в Києві. І навіть відомий своєю проросійською позицією нардеп від Партії регіонів Микола Левченко закликав колег не розколювати в черговий раз Україну.

Донеччан підтримали місцеві ради в Дніпропетровській, Харківській та Одеській областях.

А тональність закликів місцевих рад в центрі України, які теж контролює Партія регіонів, була вже зовсім іншою. Полтавська міськрада не проголосувала за жоден проект постанови, а Черкаська міськрада закликала президента відправити Кабмін у відставку і сформувати уряд національної єдності.

"У цій історії очевидним є те, що навіть підконтрольні владі органи місцевого врядування не горять бажанням вводити надзвичайний стан і тим більше грати на користь Кремля й орієнтованим на нього сепаратистам. А все тому, що подібні ідеї не знаходять відгуку в серцях народних мас, які зовсім не бажають лізти за це на барикади. А в тих областях, де людей охопили протестні настрої, враховувати це доводиться навіть орієнтованій на Партію регіонів місцевій владі", - вважає тижневик.

Майдан-2004 і Євромайдан-2013

Тижневик "Фокус" порівнює Євромайдан з Майданом часів Помаранчевої революції 2004 року. В обох випадках люди вийшли на Майдан протестувати проти чинної влади з вимогою змінити владу.

Як і дев'ять років тому, більшість протестувальників на Майдані - жителі західної й центральної України і Києва.

Колишнім залишилося і ядро маніфестантів - це студенти і молодь, які живуть на Майдані і беруть участь у щоденних акціях. Їх підтримують численні представники столичного середнього класу, без яких обидва Майдани були б неможливими.

Відрізняються обидва Майдани градусом протесту. Майдан-2004 був мирним і пройшов без жодних серйозних сутичок. Майдан-2013 спалахнув з новою силою після побиття студентів "Беркутом". У результаті - силове захоплення Київської міськадміністрації та жорстока бійня біля Адміністрації президента.

Майдан-2004 був добре підготовленим. Організація "Пора" ще за рік до неї активно працювала із студентами і в потрібний момент встановила півтори сотні наметів на Хрещатику. Було зібрано фінансовий фонд, проведено перемовини з лояльними політиками в Україні й за кордоном. Зараз керівники Євромайдану лише наздоганяють події, а не створюють їх.

У 2004-му більшість опозиційних сил об'єдналася навколо єдиного кандидата в президенти Віктора Ющенка, а Юлія Тимошенко змогла стримати власні амбіції і не претендувала на першість. Трійця нинішніх лідерів опозиції - Віталій Кличко, Арсеній Яценюк та Олег Тягнибок - конкурують між собою і вже не повертаються до теми єдиного кандидата на президентських виборах 2005 року.

У 2004-му європейські й американські політики підтримували Майдан і жорстко тиснули на владу. Про Євромайдан офіційних заяв з Брюсселю небагато, і всі вони - в стриманому нейтральному тоні.

На відміну від 2004-го, влада діє організовано. Серед механізмів протидії Майдану - постійні провокації, використання "тітушок", чутки й дезінформація. Висунута навіть гіпотеза, що Майдан - це провокація влади, і його ініціювала влада з метою випустити протестну пару за півтора роки до президентських виборів.

"Йде хвиля народна"

У статті під цим заголовком тижневик "Корреспондент" розглядає події минулого тижня і зазначає, що нинішній Майдан менш багатолюдний, ніж його попередник 2004 року, але не менш важливий.

Тижневик розглядає кілька варіантів подальшого розвитку подій.

Силовий розгін демонстрантів. Це може викликати міжнародні санкції проти президента і його оточення, остаточно залишить українську економіку без грошей і призведе до її краху. В діалозі з євроінтеграції поставлять крапку.

Компроміс між владою й опозицією - наприклад, "добровільна" відставка деяких міністрів або усього кабінету. Новий уряд очолить компромісний політик. Президент зберігає посаду до 2015 року і підписує угоду про асоціацію з ЄС.

За допомогою Майдану опозиція добивається саморозпуску парламенту, відставки Кабміну і навіть президента. Тоді всі політичні сили на рівних умовах беруть участь у виборах, формують тимчасовий уряд.

Влада відтягує будь-яке рішення, сподіваючись, що маніфестанти втомляться і проблема зникне сама по собі. Тоді протести або згаснуть, або стануть неконтрольованими на фоні бездіяльності опозиції і небажання влади іти на поступки. Це змусить владу погасити конфлікт силою.

Огляд підготувала Наталя Наздравецька



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх