,


Наш опрос
Нравиться ли вам рубрика "Этот день год назад"?
Да, продолжайте в том же духе.
Нет, мне это надоело.
Мне пофиг.


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Толерантність як зброя проти нації
Толерантність як зброя проти нації


Останнім часом українці все частіше змушені чути заклики до толерантності. Однак перед тим, як підтримати ту чи іншу ідею, потрібно все ж розібратися, що вона собою, власне, являє, зрозуміти причини та першоджерела її виникнення, аналізувати шлях та кінцеву мету, що декларує ця ідея, а як наслідок – і кінцевий результат, який буде зумовлений тріумфом цієї ідеї.

Отже, сама толерантність, до якої нас закликають ліберально налаштовані політики та "діячі", як до невід'ємної складової суми факторів, необхідних для євроінтеграції, подається як "повага", що, власне, і задекларовано у "Декларації принципів толерантності", яка була прийнята генеральною конференцією ЮНЕСКО. Проте первинно латинське слово "tolerantia" означає пасивне терпіння, добровільне страждання, мало того – воно асоціювалося раніше із поняттями "біль" та "зло". У медицині термін "толерантність" означає повну або часткову нездатність організму опиратися патогенам (хворобам) внаслідок відсутності реакції на чужорідні речовини. Отже, толерантність – це хвороба. Імунітет – це, навпаки, здатність організму захищатись від чужорідного. Якщо у людини повністю втрачається імунітет, лікарі оголошують таку людину хворою і діагностують СНІД – "синдром набутого імунодефіциту". Ми знаємо, що організм, вражений цією недугою, нездатний опиратися і будь-яким іншим хворобам – навіть нежить у такому випадку несе смертельну загрозу. Отже, СНІД – це повна, тотальна, так би мовити, толерантність.

До того ж, якщо далі порівнювати два поняття, що розкривають зміст толерантності, то можна побачити, як навмисно перекручене поняття толерантності як поваги, свідомо підставляється замість усталеного поняття "терпимості".

Погодьтеся, терпіти і поважати когось – різні, за суттю, речі. Повага примушує об'єкта, що бажає її заслужити, покращуватися, вдосконалюватися, набувати кращих якостей. Отже – повагу здобувають, повагу заслуговують, повагу виборюють. Натомість терпіння ні до чого не змушує, воно не є рушієм вдосконалення і якісного росту, навпаки, воно ледарські закликає до нічогонероблення, аморфного існування, що врешті переростає у таке собі розуміння "дозволеності більшого", а згодом і вседозволеності.

Таким чином вже на етапі розгляду змістового насичення терміну "толерантність" ми бачимо підступну підміну понять.

Що ж до самої ідеї толерантності у сучасному глобалізованому світі? Які завдання ставить і яку кінцеву мету має ця ідея? І яких дійде результатів?

Толерантність, як стверджують прибічники ліберальних цінностей, означає повагу. Кого саме закликають поважати ідеологи лібералізму – того самого, що ставить права людини на задоволення своїх найнизменніших потреб, в тому числі й потреб, що диктуються людськими тваринними глибинами душі, людською хтивістю, збоченістю, перевернутою мораллю, викривленою свідомістю. Чомусь про природні права людей на цивілізоване існування за законами природи, історичного права та загальноприйнятими нормами моралі, що є найвищим втіленням гуманності, ліберали – ці жорстокі диктатори суспільної думки ХХІ століття, не згадують.

Ні, ліберальні нав´язувачі своїх ідей вирішили "прищепити" ( в усіх сенсах цього слова ) нам толерантність до членів людського суспільства, що мають певні "особливості", так би мовити "родзинки", при цьому чудово розуміючи, проте приховуючи причини "не толерантного" ставлення суспільства до цих персон, що склалося історично. Тепер нам нав'язують бути "толерантними", тобто примушують поважати таких колоритних і, відверто кажучи, малоприємних персонажів як то наркоманів, алкоголіків, повій, сексуальних збоченців, серійних маніяків, а також нелегальних іммігрантів, що вдало поповнюють на території нашої країни лави усіх вищевказаних груп членів нашого суспільства.

Сама ідея нав´язування толерантності, примушування називати чорне – білим, бузкове – жовтим, наркомана – людиною з наркотичною залежністю, сексуального збоченця – людиною з нестандартними сексуальними потребами, нелегального іммігранта, що прямував до якоїсь європейської країни вимагати державної матеріальної допомоги ( паралельно не бажаючи працювати, проте, волею європейських чиновників відправленого до транзитної країни, де панує антинаціональна влада – України, яку він, звісно, не любив, не поважає і не покращить ) – політичним біженцем, виникла не на порожньому місці. Якби у нормальних людей не було природної відрази та бажання опиратися тим членам суспільства, що "залежні" чи мають "нестандартні потреби", не кажучи вже про тих, хто відісланий сюди з ЄС відбирати у корінних мешканців роботу, засоби для існування, створювати етнічні організовані злочинні угруповання, то і не було б потреби у нав'язуванні нам цієї сумнівної поваги до цих сумнівних об'єктів.

Тут, образно кажучи, "попит створює пропозицію". Але логічний ланцюжок такого умовного твердження в даному випадку має три ланки – є неприродні потреби, що їх задоволення меншістю людей із збоченою свідомістю пригнічує права більшості – нормальних людей – є опір від цієї більшості, що не бажає погоджуватися з таким протиприродним станом речей – є толерантність, тобто заклики до поваги, або ж, інакше кажучи, заклики до припинення здорової реакції здорової частини суспільства на власне винищення.

Захищати сьогодні потрібно здорову мораль, нормальні родинні стосунки, фізичне здоров´я нації ( зокрема молоді ) через пропаганду здорового образу життя та відмову від отрути – наркотиків, тютюну й алкоголю, репродуктивну здатність нації шляхом утримання від вживання продуктів з генномодифікованими організмами та повернення нормальних моральних засад у взаємостосунки між статями.

Потрібно пам'ятати, що закликаючи та дотримуючись принципів толерантності – ми стаємо на шлях національного самозаперечення, а як наслідок – знищення своєї нації і себе самих шляхом відходу від традиційних норм моралі, законів природи та українського права.

Захищаючи себе, опираючись чужорідному, неприродному, збоченому, ми творимо світ, де панує наша справедливість – національна та соціальна, стелимо прямий шлях до перемоги здорового українського духу, закладаємо підвалини, основи для існування і розвитку майбутніх поколінь українського роду.

Юрій Ботнар



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх