,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Міжкланова війна за Харків
  • 5 декабря 2011 |
  • 11:12 |
  • kaktus |
  • Просмотров: 1329
  • |
  • Комментарии: 7
  • |
Минулого разу мова велась про прокурорсько-ментівські бої із потужним суто кримінальним забарвленням за контроль над східноукраїнським (харківським наркотрафіком). Але ці бої є лише тактичними операціями великої війни за контроль над Харківщиною поміж декількома найпотужнішими місцевими владно-кримінальними та фінансово-промисловими кланами.

Мова піде про три головних із них. Але про це згодом.

А спочатку трохи історії.

Свого часу в Харкові за великим рахунком існувало два потужних владних клани: фінансово-промислово-аграрний під патронатом легендарного харківського губернатора Олександра Масельського і бізнесово-чиновницький під опікою тодішнього мера Євгена Кушнарьова.

Не втримаюсь і трохи відійду від теми. Аби було зрозумілішим хто такий Масельський — пару історій про нього.

Перша. Від теж вже покійного Євгена Кушнарьова.

Коли 19 серпня 1991 року до нього – на той час голови облвиконкому — прибігла перелякана керівна партноменклатура на чолі із першим секретарем обкому компартії Мисниченком з одним питанням: «Що робити?» Відповідь була така: «А що хочете робіть. Це у вас ГКЧП, а в мене жнива!»

Друга. Від Олександра Мороза.

Як відомо Кучма міняв прем’єрів як пальчатки. І якось в травні 96-го на нараді президента із лідерами політичних сил хтось запитався у Кучми, мовляв, чому так відбувається.

Бо не справляються та ще й крадуть -, була відповідь

Невже на всю Україну не знайдеться бодай одна людина, котра б могла упоратись із українською господаркою і при цьому не крала ?-, запитався Мороз

Була така людина, та й вона нещодавно померла в Харкові.

На увазі звичайно мався саме Масельський. Котрого, подейкують, чи не єдиного побоювався і сам Данилич. Через що, можливо, і не призначав головою Кабміну.

Втім, можливо і не даремно я вставив цю ремарку. Бо уважному читачеві згодом стане зрозумілішим, від якої за потугою особи і яке «кланове господарство» перейде у спадок від Масельського до його зятя, харківського магната Олександра Ярославського.



Та повернемось до наших кланових баранів…

Кадровим стрижнем першого клану була колишня так звана господарська («червоні директори») і виконкомівська номенклатура, а другий тримався переважно на новій бізнесовій еліті та новій хвилі чиновництва, котрі гамузом являли собою екс-комсомольських вожаків та колишню компартійну номенклатуру середньої ланки.

Головне ж протистояння цих двох кланів сфокусувалось в боротьбі за контроль над обласним центром та самою областю. З одного боку «червоні директори» прагнули як найбільше поширити свій вплив у місті, одночасно втримуючи так би мовити позиції вже захоплені. З іншого – «горожани» при першій-ліпшій нагоді посували «директорат» в місті і здійснювали інтервенції в область.

Особливо запеклі бої точились за солодкі газоносні (Балаклійський, Богодухівський, Краснокутський, Красноградський)) та приміські сільські (Харківський, Дергачівський) райони Харкова. Та за контроль над самим Харковом.

Але по-перше, за межі природнього протистояння область/місто цей антагонізм ніколи не виходив. Не кажучи вже про якісь там криваві розбірки, як то бувало на Одещині, Львівщині чи Донеччині.

По-друге, обидва харківські клани суворо дотримувались принципу, сформульованого ще Масельським – особливо, без крайньої на те необхідності не висовуючись за межі регіону, чужим зайдам на Харківщині була одна відповідь – зась!

До речі, цей покон абсолютно співпадав із принципом тодішньої харківської ментури, авторство котрого приписують теж легендарному генералу Покусу, через що Харків і набув слави ментівського міста. Тобто, із свого авторитетного криміналітету маємо, дрібний, а особливо зальотний контрапупимо і лоха по можливості захищаємо.

По-третє, обидва клани тримали на відстані від себе брутальний кримінал. Принаймні в найближчому оточенні неформального керівництва обох кланів помітити відвертих, най і авторитетних кримінальників, ніхто не міг. Цього навіть уявити собі було неможливо.

Після смерті у 1996 році Масельського, за сприяння тодішнього голови АП Кушнарьова і харківського губернатора Олега Дьоміна, контроль над фінансово-промисловим кланом взяв зять Олександра Степановича — Олександр Ярославський.

В політичному ж сенсі до 2006 року сильні позиції мали хто-завгодно – «За єду», об’єднані есдеки, соціалісти, бютівці, короткий час навіть нунсівці -, але аж ніяк не «регіонали». Керівним кадровим ядром котрих, від самого початку створення у 2001 році місцевого осередку ПР, були представники, викинутої з тих чи інших причин на узбіччя, верхньої за місцевими мірками колишньої компартійної, радянської (тобто працівники рад різних рівнів) і частково тієї ж таки «директорської», номенклатури.

Між іншим, харківська ПР до часу теж намагалась уникнути контактів із відвертим криміналом.

І десь року до 2005-6 такий стан речей на Харківщині і зберігався. Але спочатку після переходу Євгена Кушнарьова із його «Новою демократією»(?) під егіду ПР та перемоги регіоналів на місцевих виборах ситуація міжкланового протистояння почала змінюватися.

Група Кушнарьова, що улилась до Харківської ПР і отримала певну квоту депутатських мандатів і чиновних посад, старою гвардією не сприймалась – позначалась образа останніх, котрі вважали себе обділеними при поділі депутатсько-посадового пирога. «Кушнарьовці» їм платили відповідною монетою.

Тобто із самого початку такого об’єднавчого процесу в Харківській ПР окреслилось певне розмежування, котре посилилось опісля обрання Допи та «примкнувшего» до нього Гепи відповідно мером Харкова і секретарем міськради, це розмежування посилилось.

Чому «примкнувшего»? Бо якщо Допа подався до регіоналів ще у 2004 р., ставши відразу членом політради ПР, заступником голови міської ПР та представником кандидата у президенти Януковича по Харківській області, то хитрожопий Гепа, котрий перебував у Допи в останній іпостасі заступником під час помаранчевих подій перебіг до «оранжоїдів». Харків’яни і досі пам’ятають його недолугу фігурку із мавпячою пичкою, що мерехтіла на трибунах, наметовому містечку та в телевізії в неодмінному помаранчевому шалику.

Але у помаранчевих Гепа не прижився і незабаром повернувся під крильце старого дружбана Допи.

Треба зазначити і ще один нюанс. Допа з Гепою притягли за собою, спочатку в ПР, а потім і в міськраду купу відвертого криміналітет. За оцінками тодішнього керманича МВС Луценка лише по спискам ПР до місцевих рад усіх рівнів пройшло до 20% кримінальників.

Звичайно ж у рафінованої кушнарьовської групи цей процес викликав лише огиду. Бо, як згадувалось вище Євген Петрович ніколи із відвертими бандюками справи не мав і команду свою підбирав відповідно.

Правда, до часу це угрупування було досить аморфним – йому не вистачало лідера. І він з’явився. Правда, найпарадоксальніше, що це виявилась особа напряму причетна до загибелі самого Кушнарьова у січні 2007 року. А дехто стверджує, що не просто причетна, а і напряму винна у вбивстві Євгена Кушнарьова. Але про це трохи згодом, а прізвище цього мікроЛідєра – Шенцев Дмитро, нардеп, заступник голови усія ПР.

Тобто, констатуємо. Сьогодні на Харківщині сформувались три клани, котрі з перемінними успіхами ведуть війну за монопольний контроль над «першою столицею» та її околицями. Це клан імені Гепи із Допою, клан Шенцева та клан Ярославського.

Але про Допу з Гепою та Ко я повістувати цього разу не буду. Бо, по-перше, гидко, а, по-друге – вже писано-переписано в тому числі і автором стільки, що і додати нічого новенького. Для тих же, хто не в темі пропоную ознайомитись із тутешнім авторським матеріалом, особливо звернувши увагу на довідку ОРД під статтею, котра висловлюючись ментівським сленгом є об’єктивкою на Гепу та «примкнувшего» до нього Допу.

Чому цього разу навпаки. Бо якщо, такий що виглядає цілком порядною особою Допа, котрий до того ж до кримінальної відповідальності не притягався і строків не отримував, увів Гепу у вищі владно-політичні кола, то Гепа якраз і увів Допу в кола відверто кримінального характеру…

Але про це як-небудь окремо, а поки далі буде…



Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківщина, село Губарівка, Товариство «Малого Кола»
ord-ua.com



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх