,


Наш опрос
Нравиться ли вам рубрика "Этот день год назад"?
Да, продолжайте в том же духе.
Нет, мне это надоело.
Мне пофиг.


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Марш Слави УПА: враження очевидця
-15
Марш Слави УПА: враження очевидця

На Покрову вулицями Києва марширує півторакілометрова (!) колона націоналістів. Кількість учасників сягає 15 тисяч



14 жовтня цьогоріч, ближче до 16 години, на площу перед пам'ятником Шевченкові у Києві з усіх куточків столиці починають стікатися українці. До початку Віча залишається час, але він не втомлює і не виснажує. Радше навпаки – учасники ходи, яка розпочнеться невдовзі, сприймають кожну мить за нагоду побути в рідному українському патріотичному товаристві. На площі, яка кожної миті все більше заповнюється, нагадуючи великий людський вулик, – знаходять давніх знайомих і тих, з котрими пройшлися колоною на минулорічному Марші. Знайшовши – обнімаються, по-дружньому плескають по плечу, вітають зі святом Покрови, діляться враженнями – що нового відбулося за цей рік.

…Через багато десятиліть від епохи національно-визвольної боротьби, у жовтні 2005 року, "Свобода" уперше організувала у Києві Марш за визнання УПА. Відтоді це дійство, яке на початку було зовсім нечисленним і викликало істеричну агресію у комуністів, які озвіріло кидалися на чорно-червоні бандерівські прапори, – дуже виросло, змінилося і стало своєрідною ініціацією для українців – тим життєвим вододілом, межею, що відділяє іще один прожитий рік.

На Марш мають потребу прийти – відгукуючись на невловимий для меркантильного єства поклик української крові, пролитої чи у то вивіданих енкаведистами упівських криївках, чи під час повстанських боїв на галявинах серед лісу. Прийти – аби підвести риску під минулим, порівняти власні гризоти з болями людей, котрі загинули у боротьбі за Україну, і відчути минущість і ницість котрихось дрібничкових проблем. На Марш УПА приходять також для того, аби скористатися унікальною нагодою пройтися в багатотисячній колоні патріотичних українців, відчути її єдине потужне біополе – біополе української нації.


За роки від часу заснування київський Марш УПА виробив свої неписані правила і традиції. Наприклад, задовго до його проведення серед патріотичної молоді заведено, спілкуючись в Інтернеті, запрошувати один одного на дійство. Запрошувати – як на Різдво чи на Великдень, запитуючи при цьому про мотиви участі і обмінюючись враженнями і думками. "Йду на марш – аби відчути приналежність до боротьби". "Йду на Марш – аби віддати шану своєму дідусеві, який загинув на Сокальщині, і родині, яку майже усю вислали на Сибір", "Йду на Марш – аби висловити протест антинародному режиму" – лише деякі мотивації із цьогорічних молодіжних Інтернет-повідомлень.

Одягаючись та готуючись до Маршу, кожен його учасник намагається по-своєму оригінально висловити націоналістичні устремління. Цьогоріч серед учасників ходи багато таких, котрі пов'язали на плечі чорно-червоні та жовто-блакитні прапори. У більшості з-під курток та плащів визирають вишиванки. Он дідусь-сопілкар вдягнув оригінальний прадавній український стрій. У молодих дівчат на головах чорно-червоні косинки, а в хлопців – жовто-блакитні пов'язки із написом "Свобода". Дехто із активістів, на манір футбольних уболівальників, намалював яскравою фарбою на щоках українські прапори. Ще котрийсь хлопець одягнув костюм Смерті. Розмахуючи паперовою косою, – стверджує, що має потребу заманити в свої сіті антиукраїнський режим. У жінок у руках – букети осінніх квітів, переплетені галузками калини. Свободівські прапорці на наплічниках студентів і хутряні шапки на головах у козаків – в пам'ять про безстрашних отаманів Східної України. Уся ці розмаїті символи врешті й перетворюють учасників ходи в єдину патріотичну родину.


Щоправда, є іще один учасник – осінній холод, який, як і споконвіків, в цьому році огортає Україну на Покрову. Цей холод, хоч і дошкуляє учасникам Маршу, – допомагає відчути реалії героїчної минувшини, коли 20-річні повстанці, переховуючись від каральних загонів енкаведистів, зимували у неопалюваних земляних криївках.

На площі вже яблуку ніде упасти. Неозброєним оком видно, що тут ще до початку акції щонайменше тисяч 10 людей. Віче розпочинається рівно о 16 годині. Виступають націоналісти: голова Тернопільської обласної ради Олексій КАЙДА, голова Івано-Франківської облради Олександр СИЧ, голова Львівської обласної ради Олег ПАНЬКЕВИЧ, відомий мовознавець член Політради "Свободи" Ірина ФАРІОН, голова Київської "Свободи" Андрій ІЛЛЄНКО, депутат Львівської міської ради молодіжний лідер Юрій МИХАЛЬЧИШИН, голова Сумської "Свободи" відомий спортивний журналіст Ігор МІРОШНИЧЕНКО, голова Харківської "Свободи" координатор свободівського земельного референдуму Ігор ШВАЙКА…

Цього року, окрім традиційних вимог відновлення історичної справедливості – державного визнання ОУН-УПА,– основною темою звучить злободенне гасло "За соціальне і національне визволення!" Впадають у вічі численні транспаранти в руках маніфестантів із цитатами класиків українського націоналізму: "Одна, єдина, неподільна від Карпатів аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна – республіка робочих людей" (Микола Міхновський); "Без національної революції немає соціяльної" (Ярослав Стецько); "УПА-ОУН сильні тим, що вони боронять всебічних інтересів народніх мас" (Ярослав Стецько); "Українська націократична держава є державою нації та праці" (Дмитро Мирон-Орлик); "Ми, бандерівці, – борці за інтереси працюючих мас" (Петро Полтава); "Концепція Самостійної України – це також концепція такого суспільного й економічного ладу в Україні, при якому не існуватиме експлуатація людини людиною" (Петро Полтава); "Український націоналізм заборонить спекуляцію землею й є за знесення нетрудової земельної ренти, нетрудового зиску" (Микола Міхновський); "За заборону торгівлі і спекуляції землею" (З Програми ОУН); "Земля є власністю народу" (З Програми ОУН) тощо. Для багатьох непосвячених стає справжнім відкриттям, що бандерівці йшли у бій саме під такими гаслами, – за соціальне і національне визволення українців. Сьогодні ці гасла у порядок денний знову вписує саме життя: проблеми крайнього зубожіння, безробіття і соціальної безправності українців на тлі безсовісного жирування чужорідної панівної верхівки сягнули нечуваної межі. А свавілля влади, безчинства каральних органів, політичні репресій проти неугодних лише помножують наростання народного гніву. Тож тема соціального та національного визволення присутня у виступах усіх промовців віча.

На цьогорічному Марші є іще один цікавий елемент – тут, зараз, під пам'ятником Шевченкові, – відбуваються збори депутатів місцевих рад, у яких представлені націоналісти. Олексій Кайда запитує – "Чи є депутати від Тернопільщини?" У відповідь багатоголосе – "Є!" "Чи є депутати від Львівщини?" – "Є!", "Від Франківщини?", "Від Вінниччини?", "Від Хмельниччини?", "Від Волині?", "Від Київщини?", "Житомирщини?" "Рівненщини?", "Полтавщини?" – "Є!" Олексій виголошує резолюцію, яку одностайно підтримують депутати усіх рівнів від "Свободи", які тут зібралися. У резолюції зокрема сказано: "На нинішній день в Україні майже закінчилась узурпація влади. Цей уряд політично спрямований на нищення української нації. Тому ми, депутати від "Свободи", вимагаємо припинити політичні репресії, відправити у відставку уряд, припинити повноваження Верховної Ради і призначити нові вибори, визнати боротьбу ОУН-УПА, а свято Покрови оголосити державним святом. Від імені громад, які вони представляють, депутати-свободівці вимагають повернути звання Героїв України Степанові Бандері й Романові Шухевичу.

І ще одна показова особливість цього Маршу. Сьогодні на традиційній акції "Свободи" з'являються прапори низки інших опозиційних партій. Навіть тих, які досі оминали тему визнання УПА та всяким чином підкреслювали свою неприязнь не лише до "Свободи", але й до націоналізму взагалі. Оголошений напередодні вирок Юлії Тимошенко привів сюди і представників її партії. Як кажуть, біда навчить… Організатори віча люб'язно дають можливість виступити всім охочим посланцям опозиційних сил.

Коли промовляє лідер "Свободи" Олег ТЯГНИБОК, крізь свинцеві хмари пробивається проміння сонця і учасники віча зауважують на осінньому небі веселку. Це викликає пожвавлення у велелюдному натхненному товаристві…


О 18 годині велелюдний людський потік рушає з місця – вгору по Володимирівській. Попереду, за традицією – барабанники, які, відбиваючи ритм, задають тон ході. Щоправда, уже навіть посередині цієї колони барабанного бою не чути. Людей у різних кінцях ходи об'єднують політичні гасла, які прокочуються рядами учасників – як хвилі. І коли тисячі голосів, в які вплітається і твій власний голос, одночасно вторять: "Бандера – наш герой, Покрова – наше свято!", або "Зека – геть!" – передати пережиті відчуття неможливо.

Цікаво спробувати осягнути масштаби дійства. У той час, коли голова колони виходить на Софійську площу, "хвіст" лише вирушив від пам'ятника Шевченкові. Себто це півторакілометрова колона (!) густотою в одному ряду - 10 людей! Прорежимні ЗМІ всіляко применшують кількість учасників, але й неозброєним оком видно, що їх десь 15 тисяч! Попри те, що добралися не всі.


Марш – також можливість дати волю своїм політичним емоціям. "Та чого ви там стоїте, хлопці? – гукає одна з учасниць Маршу перехожим, які вишиковуються по два боки вулиці і споглядають дійство, – приєднуйтеся до нас!" Одні приєднуються, інші просто махають на знак підтримки рукою. Багато хто із випадкових перехожих знімає Марш на мобільний телефон. Автівки сигналять. По обидва боки колони – шеренги міліціонерів, які кучкуються на київських вулицях фактично від ранку. Коли колона проходить вздовж будинку СБУ – споруду "охороняють" силовики в масках і з автоматами. "Від кого ховаєте обличчя, хлопці?" – кричать їм люди.


До слова, на цьогорічному Марші оповідають про купку комуністів, які нібито поривалися протестувати проти Маршу. Цей факт у колоні розказують – як свіжий анекдот. "Чули? Трохи далі від пам'ятника Шевченкові комуністи ходили. Нашкреблося "старичків" штук зо 100... Це проти нашої багатотисячної колони! Негусто…"


Тим часом гучна колона, над якою розвіваються численні свободівські, жовто-блакитні та чорно-червоні прапори, а також прапори інших патріотичних організацій, які також долучилися до Маршу, приходить на Михайлівську площу, де розпочинається багатогодинний концерт гуртів "КОМУ ВНИЗ", "Плач Єремії", "От Vinta", "Тінь сонця", "Рутенія".


Свобода!



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх