,


Наш опрос
Нравиться ли вам рубрика "Этот день год назад"?
Да, продолжайте в том же духе.
Нет, мне это надоело.
Мне пофиг.


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Покарання за русизми. Правда та вигадки про життя у “Пласті”
  • 1 декабря 2010 |
  • 18:12 |
  • sereda |
  • Просмотров: 69555
  • |
  • Комментарии: 13
  • |
0
Покарання за русизми. Правда та вигадки про життя у “Пласті”



“Українських скаутів з патріотичного руху "Пласт" карають присіданнями за використання російської мови”. Після того, як наприкінці минулого тижня вийшли такі публікації, український інтернет стояв на вухах. Коли я читала такого плану статті, мене охоплювали різнопланові емоції. З одного боку – зло бере на тих, хто, нічого толком не знаючи, береться судити. З іншого боку – хочеться настукати по головах тих, хто таку гидоту придумав, а ще більше хочеться покарати тих, хто це береться розповсюджувати…

Заставили присідати! За русизми! Який жах! Пластуни – ксенофоби. І – пішло-поїхало. Про пластову ксенофобію не говорив хіба що ледачий. Нагадує середньовічне полювання за відьмами: раз я не знаю, що воно таке, то краще його спалити.

По-перше, Пласт давно вже офіційно відмовився від будь-яких покарань. Їх ввели на початках повернення Пласту в Україну наприкінці вісімдесятих – на початку дев’яностих років, коли ще не до кінця була зрозуміла методологія. Тоді й справді часто вживалися різноманітні армійські методи і засоби.

По-друге, що потрібно молоді, щоб повноцінно і гостро пережити свій перехідний вік? Правильно! Героїзм. Молоді люди мають відчути себе героями. І ми відчували. Належність до покоління, яке відстоює разом з дорослими свою правду, робило нас повноцінними, гоноровими і злими.

На майдані голодували студенти, а ми, малі ще учні, розносили агітки. Знаєте, коли я вперше розкладала агітки до поштових скриньок? В 1990 році і було мені 10 років. Моя мама дуже переживала, бо ж родина в нас була неблагонадійна – з репресованих у 1940-х буржуазних націоналістів. Проте мама не заперечувала – героїчна жінка. Ми тоді чекали, що нам, як пластунам початку двадцятого століття, як пластунам середини двадцятого століття, доведеться взяти до рук зброю. Не довелося.

Зате ми пережили найцікавіші табори, які можна пережити в мирний час молодій людині. Практично без розроблених методик (бо ті методики, що були розроблені, підходили для вгодованих американських дітей, і геть не підходили для пострадянських варьоночно-лосіночних чад). От тоді на таборах були покарання, але, щоб в нас були систематичні покарання за русизми – такого не було ніколи. Нас будили вночі на алярми – фактично, побудка з якоюсь навчальною ситуацією.

Пам’ятаю, як зараз: мені 11 років, мене збудили, примусили взутися – причому, одного черевика я знайти не встигла. А потім поставили завдання: в лісі горить крупа – наш запас їжі на кілька днів. Треба рятувати. І о, в одному черевикові я бігла нічним лісом, наступаючи босою ногою на шишки, проте крупу врятувала.

Ще пам’ятаю, що поки я все те робила, мені дуже хотілося спати. Багатьом теж хотілося, і вони вирішили не прокидатись. Так от тих, хто не прокинулись, поставили вранці на зозулю. Прикольне покарання старих часів. Його заборонили… в році 96, по-моєму. Розказати, що це? Ти в повному однострої (ви ж бачили пластуна в однострої?), з навантаженим наплічником стаєш на певний час таборовим годинником і виголошуєш: «ку-ку, таборовий годинник повідомляє: п’ятнадцята година сорок п’ять хвилин». Це таборове покарання діяло протягом певного часу, залежно від провини: від десяти хвилин до двох годин.

Теперішні пластуни уявлення не мають, що таке «таборова зозуля». Скажете – жорстоко? Відповім – анітрохи. Ніхто не карав нас зі злом. Все це робилось, як елемент… самодисципліни, чи що. Ти знав, що зробив погано, ти знав, що міг підвести групу – і покарання сприймалося без образ, без особистого.

Було ще багато цікавого, що я зараз згадую з ностальгією. Зрозуміло, що ті часи давно відійшли у минуле, і я сама вже апологет позитивізму у навчанні й научінні. Тільки було щось в тих, жорсткіших часах, що дозволяло реалізувати підсвідомий потяг молодості до небезпеки, до випробувань…

Я відволіклася. Про присідання за мови. Насправді, нічого нового ця нещасна молода виховниця не винайшла. Це методи початку двадцятого століття, коли чистота мови та приналежність до етнічної групи були тим єдиним, що могло врятувати українців від повної асиміляції з іншими народами. І чекала б нас доля кашубів, якби не гарячі юні голови.

Власне, присідання і відтискання за русизми ніколи не були виховницькими методами. Коли я прийшла до Пласту, нам просто розповіли, що от таким чином можна наповнювати бюджет гуртка – по копійці за кожне нелітературне слово – неважливо, русизм, полонізм, чи просто «ні фіга». Потім ми придумали САМІ, без виховниці – відтискання за забруднення рідної мови, молодші дівчата відтискання не посилили, вирішили присідати. Коли, приблизно в тому ж 96-му, поняття «покарань» заборонили у пластовій методиці в принципі, я могла зробити вже до тридцяти відтискань підряд. Хтось відтискався чи присідав за запізнення, хтось – за слова-паразити, хтось за русизми. А потім всіх пластунів скопом почали хвалити і стимулювати.

Пласт залишився Великою Грою, з нічними стійками, спільними піснями на вечірніх ватрах, високими зорями і романтикою. Пласт залишився виховницькою аполітичною громадською організацією, що розвиває дітей в дусі патріотизму і християнської моралі. Пласт і далі виховує виключно позитивних громадян. Тільки замість вічних авантюристів і шукачів пригод, Пласт готує діячів – у будь-якій сфері людського життя. Змінилися вимоги суспільства, воно вже не потребує авантюрної безшабашності, воно потребує стабільного прагнення успіху. А такі от випадкові «покарання» - лише відголоски минулого, які в сьогоднішньому Пласті є абсурдом, як делікатно висловилася одна львівська пані…

Покарання за русизми. Правда та вигадки про життя у “Пласті”


Покарання за русизми. Правда та вигадки про життя у “Пласті”


Покарання за русизми. Правда та вигадки про життя у “Пласті”


фото автора

фото 1992-1993 років

Юля Смаль



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх