,


Наш опрос
Нравиться ли вам рубрика "Этот день год назад"?
Да, продолжайте в том же духе.
Нет, мне это надоело.
Мне пофиг.


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Кого, хлопці, будемо «молотити»?
0
Кого, хлопці, будемо «молотити»?


Збігло 100 днів, а за ними ще 50, роботи нової аграрної команди. Проте ні злагодженості, як у симфонічному оркестрі, ні далекоглядності в діях, що має бути притаманна істинним державним менеджерам, поки що не розгледів. Речитатив і діяльність аграрних чільників можна порівняти хіба що з безголосою колгоспною хор-ланкою і метушнею бригадира рільничої бригади. На вище, даруйте, наші ватажки не тягнуть!

Посеред червня віце-прем’єр Віктор Слаута ще сподівався зібрати 43—46 млн. тонн зернових. А кількома днями пізніше заступник міністра аграрної політики Євген Лавров на міжнародному інвестиційному форумі, присвяченому розвиткові оптових ринків, переконував присутніх у тому, що Україна намолотить 50 і навіть більше — 52 млн. тонн. Хто в ліс, а хто по дрова поліз...

Після облогових дощів і спопеляючої спеки зернові прогнози почали сповзати із високості і наразі тупцюють на позначці 42 млн. тонн. Не виключаю, що після обжинків цей зерновий вал може полегшати. Запнулися в МінАП і щодо обнародуваного раніше експортного потенціалу у 22—24 млн. тонн зерна: самим би вистачило! Комуністи — «опозиція» у стані коаліції — пропонують заборонити експорт узагалі. Але уряд і без їхньої підказки всіляко пригальмовує вивезення з України збіжжя, чим добряче дратує зернотрейдерів.

Як на мій хлопський розум, нема чого панікувати. Менше продовольчого зерна — зате вища ціна. Зараз тонну пшениці третього класу купують за півтори тисячі гривень. Жаль, що не держава, але аграрії, про яких так люблять опікуватися уряди, все одно у виграші. Більше фуражу — їстимемо вдосталь сала і свинини. Уряд же по-своєму микитить... Здорожчання пшениці обов’язково потягне за собою ціну на борошно, а відтак, і на хліб. Услід за ними мінятимуть цінники і виробники тваринницької продукції — на молоко, м’ясо, яйця. До такого сценарію Кабмін виявився не готовий...

Перша «сотка» — 100 днів аграрного міністра Миколи Присяжнюка, за його словами, видалася справді «підйомною». Самі плюси! І ціни на пально-мастильні матеріали відомство загнуздало, й експорт сільгосппродукції пришпорило, і наповнило бюджетними гривнями калитку АПК... Загалом же за п’ять місяців нинішнього року виробництво сільськогосподарської продукції сягнуло чи не найвищого показника за останні роки. Честь і хвала кормчим!

Микола Володимирович приписав собі навіть зростання поголів’я свиней (на 14,2%), овець та кіз (на 5,4%). Хоча не він зачинав цей приплід, а його попередник... Ну, не пороситься льоха і вівцематка не окочується після ста днів діяльності навіть неперевершеного аграрного профі!

Заради об’єктивності, варто порівнювати ці відсотки не лише з аналогічним періодом минулого року, бо й тоді ці галузі щомісяця прогресували. А, скажімо, з 1990-м. Двадцять років тому кувікало 19,5 млн. свиней, бекало і мекало 8,4 млн. овець і кіз, нині ж — відповідно 7,1 та 1,8 млн. голів. То чого варті оті «прирощені» відсотки? Як кажуть, баранів багато, а отари нема!

Першим уречевленим здобутком новосформованої аграрної команди мали стати жнива. І напередодні уряд запевняв, що зустріне їх у всеозброєнні. Аби зцементувати громадську думку і настрахати зернотрейдерів, чиновники говорили про єдиного державного агента-експортера, який рветься із прив’язі у бій і гідно представлятиме Україну ледь не на Чиказькій біржі. Про єдину державну компанію, що, мов «летючий голландець», з’являтиметься у проблемних регіонах і власним тритисячним комбайновим парком допомагатиме жнивувати. Про Аграрну біржу, на якій мусять укладати всі зернові контракти... Аграрний фонд, уже з добавкою «фінансовий», нарешті стане активним гравцем на зерновому полі, а не глядачем на трибунах, як за попереднього уряду.

Склавши докупи ці пазли, аграрне керівництво країни милувалося величним панно. Сипатися воно почало ще до того, як від бідацького аграрного бюджетного кусня уряд відчикрижив чергову скибку. За постановою Кабміну №652 від 28 липня 2010 року «Про внесення змін до Порядку використання в 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів, загальнодержавних і державних цільових програм в агропромисловому комплексі, вирішення питань матеріально-технічного забезпечення бюджетних установ агропромислового комплексу» кошти на здешевлення кредитів, фінансування інвестпроектів, програм в агропромисловому комплексі скоротились у 2,3 разу.

Приміром, для створення оптових ринків сільськогосподарської продукції, за які чиновники агітували на згадуваному міжнародному інвестиційному форумі, державну фінансову підтримку із 200 млн. грн. урізали до 50 млн. І ми хочемо, щоби зарубіжні інвестори кидалися нам в обійми?!

Президент ратує за спорудження 100 корівників із тисячним поголів’ям молочного стада у кожному, а Кабмін замість
1 млрд. грн. на часткове відшкодування сільгоспвиробникам вартості будівництва і реконструкції тваринницьких ферм і комплексів вділив аж... 100 млн.

Президент, зважаючи на зерновий ажіотаж у світі, доручив галузевому міністрові закупити до Аграрного фонду 4—4,5 млн. тонн збіжжя, а покупець
спромігся на початок липня придбати лише... 100 тис. І на початку жнив, коли ціни були втричі нижчими, АФ німував: не оголошував ні форвардних закупівель, ні заставних.

Професійну «сплячку» пов’язую із безгрошів’ям. Очевидно, не з доброго життя зарплату у державній структурі виплачували... у конвертах. Недавно АФ перестав бути голим і босим, одержавши з бюджету мільярд гривень. Реальних чи віртуальних — невідомо. Між тим, закуповуючи у деяких регіонах зерно, представники фонду вимагають від аграріїв «преміальних»: за послугу, що ти продав вирощене державі. Та придумані «пільги» скоро скінчаться, як і наданий мільярд. На нього і мільйона тонн хліба не купиш.

Чиновники запевняють, що перебоїв із коштами не буде, бо на підході — облігації на суму 5 млрд. грн., за які АФ і скуповуватиме зерно нового врожаю. Власне, не за самі облігації, а за кошти від їх розміщення у банках. Якщо урядовці із «зерновими» облігаціями будуть такими ж «повороткими», як і з ПДВ-облігаціями, то АФ розживеться на гроші аж наступного маркетингового сезону.

Заборгованість влади по ПДВ перед зернотрейдерами, як на мене, — це затяжний стрибок без парашута: її ніколи не зліквідують. Фінансове безсилля уряду вилилося у так звані ПДВ-облігації. Експортерам замість справжніх асигнацій запропонували ліквідні цінні папери. І зернотрейдери у квітні погодилися купувати їх, щоби розжитися коштами на жнива. Але ці очікування простяглися до сьогодні.

Я не вважаю перший транш ПДВ-облігацій на суму 48 млн. грн. початком широко розрекламованої кампанії. Це швидше фальстарт. Бо держава лише зернотрейдерам винна близько 8 млрд. грн. Щоби остаточно погасити їх, замало і двох президентських термінів.

Утім, частина експортерів не стала чекати ні коштів, ні «Маньки-облігацій» і обміняла борги на натуру — зерно з Аграрного фонду. Продовольче, просушене і збережене за державний кошт... Такий крок влади вважаю помилковим. Тому що у неврожайний рік, яким може видатися нинішній, оті 2 млн. тонн були б як знахідка. Власне, за надмірну щедрість дорікаю не лише колишньому урядові, а й нинішньому: донедавна МінАП припрошувало бізнесменів обміняти борги з ПДВ на 1,2 млн. тонн зерна з АФ.

Прикусили язика, коли з Криму надійшли невтішні дані про перші намолоти, згодом — із Харківщини, інших регіонів. За місяць кримчани спромоглися зібрати лише 70% хлібної площі. Шалені втрати, підупала якість зерна... Влада заметушилася, але впливати на зерновий ринок без коштів — все одно що силитися батогом обуха перебити. Ще сподівалися на перехідні запаси, на області, які традиційно рапортують про зібраний мільйон і більше тонн збіжжя... Коли ж з’ясувалося, що в цьогорічному ужинку фуражного зерна на 15% більше, ніж зазвичай, уряд ударив по гальмах. Та так, що аж букси задиміли.

Спершу дипломатично заговорили про недосконалість державного стандарту на пшеницю, його перегляд та уніфікацію зі світовим. Мовляв, на різниці у класності зерна «грають» трейдери, і те, що в нас вважається фуражним, закордон купує як продовольче. Але ж національний стандарт ще зовсім свіжий! Торік він проходив «обкатку», а з нинішнього офіційно вступив у дію. Документ увібрав прогресивні напрацювання зарубіжних країн у сфері стандартизації, врахував технологічні властивості української пшениці.

Класифікація за вмістом білку, що її регламентував старий стандарт, не завжди гарантувала відповідну кількість клейковини та її якості. Переробні підприємства, купуючи номінально пшеницю третього класу, згодом з’ясовували, що вона майже не придатна для виробництва борошна. А зернотрейдери кілька тижнів доводили урядовцям, що пшениця із вмістом 10—15% пророслих зерен — це фураж. Клас кожної партії пшениці, що поповнювала державні ресурси, визначав… заступник міністра. Недосконалі параметри змінювали... телеграмою.

Тому, розробляючи нову класифікацію для пшениці, фахівці врахували три основні показники, що визначають ринкову вартість культури: вміст білку, кількість та якість клейковини. За новою градаційною шкалою, м’яку пшеницю поділили на шість класів: перший-третій клас належить до групи А, четвертий-п’ятий — до групи Б і шостий клас.

Торік уряд зробив послаблення кримчанам, чия пшениця не набрала високих показників клейковини (вона з 1 липня домінувала у визначенні класності зерна), зате містила багато білку. Держспоживстандарт, вивчивши ситуацію, дозволив хліборобам півострова послуговуватися старим стандартом. Нинішні ж чільники вирішили вдосконалити «досвід» попередників і розробити «обласні» стандарти, збільшивши в їстівній пшениці кількість пророслих і щуплих зерен.

Та коли прем’єр Микола Азаров запевнив, що державного стандарту не переглядатимуть і українців, як худобу, не годуватимуть фуражним зерном, урядові нічого не залишилося, як вдатися до апробованого в усі часи «методу шлагбаума»: експорт пригальмували. У доволі цікавий спосіб — усно наказавши Держмитслужбі всіляко перешкоджати вивезенню зерна, передусім «продоволки»-пшениці.

Надійне джерело інформації назвало мені прізвище того, хто, переступивши через міністра Миколу Присяжнюка та віце-прем’єра Віктора Слауту, і зініціював заборону. Того, хто відрізняє українців від худоби... Так от, за його вказівкою Держмитслужба, прикриваючись боротьбою з контрабандою, з 23 липня призупинила на чотири дні митне оформлення та відвантаження суден із зерном з українських портів. Мовляв, трейдери хитро маніпулюють класами зерна і в такий спосіб «накручують» ПДВ.

Після чотирьох «вирваних» днів трейдери начебто відчули певну полегкість — втручання митників в експортні операції визнали незаконними і шлагбаум трохи підняли. Однак лише на добу! Саме стільки часу згаяли стражники експортно-імпортних операцій, щоби переписати циркуляр. І з 29 липня трейдери мусять доводити, що в трюмах вони везуть не віслюків, а пшеницю, у... регіональних лабораторіях судово-медичної експертизи.

Отже, митники не довіряють ні державній хлібній інспекції, що проводить інспектування зернової партії з видачею відповідного сертифіката, ні Держкарантину, ні Державному ветеринарному контролю, печатки яких також стоять на відправних документах? Хоча, згідно із законом про зерно, головним і останнім зерновим арбітром є Держхлібінспекція.

Чого ж вимагають митники? Повторного аналізу проб пшениці із кожної вантажівки, кожного хопера. І 2 кг збіжжя з кожної ємності транспортують у лабораторії... судмедекспертиз, які не знають, що з ним робити, бо не мають ні експрес-аналізаторів, ні досвіду роботи з ними.

Власне, висновок Держмитслужби не має юридичної сили, зате владну — неосяжну. Ви завантажили 50-тисячотонний «панамакс» зерном, а вердикту митників треба чекати... півроку. Чи не вибудовує у такий спосіб відомство чергову корупційну «доріжку»? І якщо воно не довіряє трьом державним галузевим інституціям, то хто перевірятиме правильність дій Держмитслужби? СБУ?

Із 29 липня до демаршу долучилася й «Укрзалізниця». Залізничні станції хоч і підганяли зерновози під завантаження, відправляти їх до портів не квапилися. Під різними приводами: то лагодження під’їзних колій, то збої в Головній інформаційній системі... Лише надвечір фуражному зерну, ріпаку дали зелене світло, а вагонам із пшеницею — червоне. На деяких полустанках вони ночують і донині.

Ручним адмініструванням експорту влада нагадала експортерам, хто в полі хазяїн. Зрозуміло, тим самим вона хотіла стишити ринкову моторність недержавних покупців, від чого закупівельні ціни самі по собі осіли б принаймні на 300—400 грн.

Такий відкіт на руку губернаторам, у чийому віданні перебувають зерносховища, транспортна інфраструктура, частина зернових компаній. Власне, між ними та зернотрейдерами і розгорнулася справжня битва за врожай. Місцеві прагнуть купити тонну ходової пшениці за 1300 грн., тоді як суперники заманюють ціною на 200 грн. вищою. У губернаторів своя арифметика: зекономити зараз якомога більше, щоби потім продати куплене тим же зернотрейдерам, але вже по 2000 грн. Заради вищої маржі...

Офіційно заборонити експорт уряд все-таки побоюється. По-перше, однією з гарантій надання чергової позики МВФ було запевнення Кабміну не вдаватися до будь-яких обмежень вивезення сільськогосподарської продукції. По-друге, Україна як член СОТ мусить умотивувати неринкові дії, а саме — надати достовірний баланс зерна, який українські чиновники роблять здебільшого на око. Як і фривольно маніпулюють прогнозними показниками. Ну, не можуть два державні службовці, хай навіть і найвищих рангів, просторікувати одночасно про врожай зернових у 43—46 і 50—52 млн. тонн в одній країні! Я вже не кажу про пересічні «аналітичні викладки», зроблені якщо не у прохолодному льоху, то ще десь глибше...

У цьому контексті російські чиновники після прийняття 14 липня закону про протидію неправомірному використанню інсайдерської інформації та маніпулювання ринком стануть стриманішими. За законом, інсайдерська інформація — це точна і конкретна інформація, яка раніше була невідома і поширення якої може істотно вплинути на ціни фінансових документів, іноземної валюти і товарів. Так от, прогнози врожаю — це також службова, комерційна таємниця. За неправомірне використання інсайду передбачено як адміністративне, так в кримінальне покарання.

Не знаю, як трактувало б українське законодавство про інсайд намір пекарів наприкінці осені підвищити ціни на хліб на 7—10%, але що це неминуче — однозначно. Та коли мене більше непокоїть якість насущника, який після доби зберігання у дубовій хлібниці починає пліснявіти, то для багатьох подорожчання обернеться урізаною до розмірів ленінградської блокадної норми пайкою. Отоді, мабуть, аграрний міністр Микола Присяжнюк і реалізує свою мрію про продуктові картки українців.

Власне, цьогорічні жнива — це купа намірів і неспроможність чиновників їх реалізувати. Так було торік і позаторік... Тому правий був Ленін: «Все наши планы — говно! Главное — подбор кадров, потому что кадры решают все». А з ними в нас проблеми. 14 липня Кабмін призначив Євгена Імаса заступником міністра аграрної політики, а через два тижні — звільнив. Правильно! Якщо кадри не вміють молотити, то треба «молотити» кадри!

P.S. Події на зерновому ринку розгортаються з такою швидкістю — куди там перегонам формули-1! Хоч затримуй випуск газети...

Перше. Головне контрольно-ревізійне управління виявило на ДАК «Хліб України» і 64 її дочірніх підприємствах фінансових порушень на 419,5 млн. грн. І вона — один із можливих претендентів на роль національного зернотрейдера!

Друге. У зв’язку із засухою Росія ввела тимчасову заборону на експорт зернових до 31 грудня 2010 року. Рішення уряду Володимира Путіна спричинило на американських біржах рекордний за останні два роки стрибок цін на пшеницю — на 4,4% протягом лише однієї торгової сесії. Але РФ — не член СОТ: нехай б’ють — олії не виб’ють. Чи скооперується із сусідом у цьому питанні Україна і чи не зірве зерновий «стоп-кран» з усіма можливими наслідками?

Автор: Володимир ЧОПЕНКО

My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх