,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Точка зору: Страх всепоглинаючий
  • 29 апреля 2009 |
  • 22:04 |
  • Batman |
  • Просмотров: 32241
  • |
  • Комментарии: 8
  • |
0
Точка зору: Страх всепоглинаючий

Поки українці несамовито борються із привидами російського впливу, а політики на них спекулюють, за кавичками залишаються реальні, а не уявні проблеми, пише Костянтин Романов


Українці бояться російських грошей. Причому настільки, що нічого не роблять зі своїми, пише російський фінансист Костянтин Романов у своїй колонці, яку публікує у свіжому номері український журнал Корреспондент.

Найбільша загадка української душі - потреба постійно доводити собі і оточуючим свою "незалежність" від москалів. Проявляється вона в необхідності вести постійну боротьбу із російським впливом і схильності звинувачувати у всіляких проблемах руку Москви.

Йде затяжна суперечка між двома компаніями за контроль над мобільним оператором Київстар - так це зловісні москалі намагаються "кинути" норвежців.

Захитався Промінвестбанк - це все підступи Кремля, де ефесбешники захотіли отримати контроль над банківською системою України.

Українці виробляють неякісні м'ясо-молочні продукти, і Росія забороняє їх ввезення – винні у цьому кацапські підступи, а не турбота про споживачів.

І звичайно, ціни на бензин в Україні піднімаються лише як наслідок злочинної змови російських компаній ТНК-ВР та Лукойл. Адже вони мають майже необмежену владою: які там світові котирування на нафту, якщо рука Москви настільки могутня, що змушує нафтопровід Одеса - Броди працювати назад.

Що найобурливіше, росіяни постійно посягають на святе - рідну мову. Їх книговидавці вже захопили майже весь український книжковий ринок - і справа тут не в попиті і пропозиції, а в бажанні звести порахунки із українською мовою.

І поки українці несамовито борються з привидами російського впливу, а політики на них спекулюють, за дужками залишаються реальні, а не уявні проблеми. Очевидно, всі чекають, що й тут москалі виявляться винними.

Весь світ твердить: Україна рухається до дефолту. А Верховна Рада не може швидко прийняти якісні антикризові закони. Кредитні рейтинги країни вже гірші, ніж у охопленої громадянською війною Шрі-Ланки. І держава недбало ухиляється від грошових траншів МВФ. Є справи важливіші - пошвидше вибрати чи то парламент, чи то нового президента.

Зарплати затримують, життя дорожчає, ціни зростають, а українці проявляють чудеса витримки – адже якось все само собою налагодиться. Та найнепохитніший, майже буддиський спокій, зберігають представники українського бізнесу. В цьому-то й криється основна небезпека.

В українських компаній на виході обігові кошти, вони з перебоями платять персоналу і постачальникам, їм ніде далі кредитуватися - але вони тримаються. Переходять на бартерні схеми, розраховуються один із одним ковбасою і вугіллям.

Не розуміючи, що через кілька місяців ця тиха українська ніч все одно закінчиться. Не витримають нерви у тих самих клятих москалів. Ніяких військових вторгнень - все зроблять бізнесмени у дорогих костюмах. Їх українці самі покличуть і зустрінуть із горілкою і салом. Просто тому, що вони єдині зроблять реальні грошові вливання в економіку.

Утримувати майже будь-який бізнес на плаву в Україні в найближчі два роки буде дуже складно. Чи не єдиним способом вижити і отримати живі гроші при відсутності кредитних ресурсів стане те, що до недавнього часу жартома називали "методом моментальної ліквідності". Тобто свиснуть на вулиці про бажання продати частину бізнесу. Немає покупців - знижуватимуть ціну. До того часу, поки не з'являться. І продавати, за скільки дають - бо завтра можуть не дати нічого.

Але чи потрібні ці самі покупці - інвестори з живими грішми. Ними цілком можуть виявитися самі ж українці. За скромними підрахунками, вони тримають готівкою близько $ 40 млрд. Але ось біда - не поспішають їх викопувати з-під яблунь та інвестувати. Бояться.

Захід на Україну дивиться із побоюванням. Зате ось росіян тут і зараз нічого не бентежить - навпаки, вони відчувають себе у своїй стихії. З одного боку, діє дефолтне щеплення російської кризи десятирічної давності. Це той випадок, коли що німцеві смерть, то росіянину - добре. З іншого боку, росіяни давно в Україні прижились і вже міцно взяли кермо правління на фондовому ринку, у сфері телекомунікацій та нафтовій галузі.

Не варто сумніватися, що російський бізнес зацікавлений отримати в Україні за копійку канарку. Копійка є - в Росії живих грошей більше, ніж в Україні. Зосереджені вони в основному навколо держмонополій і видобувних компаній, а у них справи йдуть непогано. Прибутки хоч і зменшились, але вони є. І ці гроші чекають, куди б повигідніше перетекти.

Компанія Сургутнефтегаз в цьому році вже не пошкодувала 1,4 млрд. євро на придбання частки в угорській нафтопереробці. Не варто сумніватися, що українська газотранспортна система та розробка чорноморського шельфу сьогодні викликає не менш жвавий інтерес.

Російський бізнес вже обзавівся першими канарками. Внешэкономбанк взявся за оздоровлення українського Промінвестбанку. І через нього направить півмільярда доларів на кредитування українських експортерів - тих, хто працює з РФ.

Костянтин Григоришин ось-ось консолідує у своїх руках всі українські водні перевезення. А Вадим Новінський і його Смарт-холдинг розгуляються із агропереробкою на сотнях тисяч гектарів щедрих українських нив.

Виходячи зі своїх прагматичних інтересів, російський бізнес допоможе Україні відрахуваннями в бюджет і робочими місцями. Але ось біда - бурхлива "москальскька" активність напевно зачепить за живе непохитно спокійних українців. Одні побіжать кричати "Геть від Москви" в ефірі різноманітних Свобод слів, інші - почнуть безкомпромісні кухонні дискусії.

Цю б енергію та в мирних бізнес-цілях. Українці могли б повчитися у тих же росіян. Свої $ 40 млрд. готівки - а це більше, ніж всі іноземні інвестиції в Україну - викопати з-під яблунь і з розумом вкласти. Вистачило б на модернізацію промисловості - ще й на автобани, як в Німеччині, залишилося. І країна від кризи швидше б оговталася. І стосовно підступів Кремля не довелося б переживати.

***


Цю колонку опубліковано в № 15 журналу Корреспондент від 24 квітня 2009 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонено.
Відгуки та коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kpmedia.ua

korrespondent



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх