,


Наш опрос
Как изменилась Ваша зарплата в гривнах за последние полгода?
Существенно выросла
Выросла, но не существенно
Не изменилась
Уменьшилась, но не существенно
Существенно уменьшилось
Меня сократили и теперь я ничего не получаю


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Влада, що спирається на труби
Влада, що спирається на труби


Колись здавалося, що добрі часи для "Газпрому" ніколи не закінчаться. Найбільший у світі видобувник природного газу, створений на базі колишнього радянського міністерства газової промисловості, тішився захмарними цінами на газ впродовж багатьох років.

Трубопроводами до Європи надходив газ, назад поверталися прибутки. "Газпром" розпочав будівництво власної штаб-квартири вартістю $1,9 млрд у Санкт-Петербурзі та виконував функцію бездонного гаманця для правителів Росії. З якими б проблемами він не зіткнувся, він міг "засипати їх грішми", як каже Наталія Волчкова з Нової економічної школи у Москві.

Все це зараз перебуває під загрозою. Старі газові родовища "Газпрому" виснажуються. Завдяки сланцевому буму в Америці, на світовому ринку з'явилася більша пропозиція газу. Європейські споживачі "Газпрому" усвідомлюють, що в них є вибір. Ціни, які може встановлювати "Газпром" за свій газ, падають, і разом з ними перспективи фірми.

Путін використовував "Газпром" як інструмент зовнішньої політики, припиняючи постачання газу до Грузії, України, Білорусі та Молдови під час політичних конфліктів з цими країнами

Роки легких грошей зробили "Газпром" грубим та повільним. Він домінує на власному внутрішньому ринку, видобуваючи 75% газу у Росії. Він має експортну монополію. Донедавна він зберігав жорсткий контроль над ринком Західної Європи, куди постачає близько 25% газу. "Газпром" зберігає навіть ще більш жорсткий контроль над ринками членів колишнього радянського блоку у Східній Європі. Протягом довгого періоду часу це захищало "Газпром" від зрушень на світових газових ринках.

"Газпром" не є нормальною компанією. Він служить двом володарям. Як компанія, що емітує акції для зовнішніх інвесторів, вона, принаймні теоретично, повинна прагнути максимізувати свої прибутки у довгостроковій перспективі. Але оскільки більша частина її акцій належить російській державі, вона також переслідує політичні цілі.

На практиці вона служить одному володарю ретельніше, ніж іншому. Коли Володимир Путін зміцнив свою владу на початку 2000-х років, він перетворив "Газпром" на головний інструмент нового державного капіталізму у Росії. Він призначив своїх союзників на найвищі посади у компанії. Він використовував "Газпром" як інструмент зовнішньої політики, наприклад, припиняючи постачання газу до Грузії, України, Білорусі та Молдови під час політичних конфліктів з цими країнами.

Глибокі кишені "Газпрому" допомагали Путіну й у самій Росії. Компанія продає свій газ у Росії дешево, так щоб бідні не замерзли взимку. Вона купувала телеканали і газети - що дуже дивно для енергетичної компанії - які зараз ставляться прихильно до Кремля. Міхаіл Крутіхін з консалтингової компанії RusEnergy стверджує: "В "Газпрому" є один менеджер: це Путін".

Маючи друзів на високих посадах, "Газпром" тішиться низькими податками і привілейованим доступом до газових родовищ. Але його витрати є дивовижно високими. Він щедро обдаровує своїх керівників: у 2008 році тендер "Газпрому", наприклад, стосувався закупівлі солярію і спеціальної ванни для коней. Потрібні матеріали він закуповує так само у своєрідний спосіб. Інститут міжнародної економіки Пітерсона, відомий аналітичний центр, вважає, що, хоча й "Газпром" у 2011 році повідомив про номінальний прибуток у розмірі $ 46 млрд, він втратив близько $40 млрд через корупцію та неефективність.

Деякі проекти, яким сприяє Путін, мають також сумнівну економічну цінність. Наприклад, він вперто наполягає на будівництві трубопроводу "Південний потік" між півднем Росії та Австрією через країни Східної Європи, вартістю у $21 млрд. Цей проект є політично привабливим, тому що він дасть змогу обійти проблемну Україну, через яку пролягає основний маршрут для транспортування газу до Європи. Але, зважаючи на низькі ціни і слабкий попит, це "комерційний ідіотизм" - вважає Крутіхін. Відкриття у 2011 році трубопроводу "Північний потік", прокладеного по дну моря до Німеччини, було блискучою перемогою дипломатії Путіна, але він досі працює далеко не на повну потужність.

У ці дні "Газпром" опинився у незнайомій ситуації: він має більше проблем і менше грошей. 4 березня курс його акцій досяг чотирирічного мінімуму. Інвестори вважають, що "Газпром" вартує лише третину своєї вартості у 2008 році. За розрахунком одного брокера, його ринкова капіталізація у $110 млрд становить ледве половини вартості його активів.

Влада, що спирається на труби


Головним полем битви для "Газпрому" є Європа, його традиційний ринок та джерело 40% його доходів. "Газпром" намагається зберегти свою стару систему ціноутворення, за якою великі європейські клієнти підписують довгострокові контракти, у яких ціна на газ прив'язана до ціни на нафту. Але в тих клієнтів є тепер змога купувати зріджений природний газ (ЗПГ), в імпорті якого Америка більше не має потреби.

Газ на спотовому ринку є часто набагато дешевшим, ніж російський газ, який постачає "Газпром" за довгостроковими контрактами. Норвезька Statoil, спритніша державна енергетична компанія, знизила ціни і захопила частку на ринку. Газпром повільно і неохоче так само пропонував знижки, які, за його оцінками, коштуватимуть йому цього року $4,7 млрд.

Банк Citi підрахував, що кожне падіння європейської ціни на газ на $1 у розрахунку на мільйон британських термічних одиниць зменшує прибуток "Газпрому" на $4 мільярди. Менеджери "Газпрому" діють так, начебто це лише тимчасова незручність. Вони наполягають на тому, що стара система індексації цін повинна залишитися.
Якщо поводитися як відвертий хуліган, клієнти купуватимуть газ деінде.

Оскільки так багато клієнтів "Газпрому" прив'язані до довгострокових контрактів, наслідки глобального надлишку газу на фінансових результатах "Газпрому" не будуть відразу відчутні. Але вони вже заважають інвестиціям. У серпні минулого року "Газпром" і його партнери, французька Total і норвезька Statoil, вирішили заморозити величезний проект на шельфі Баренцевого моря, газ з якого мав би експортуватися до США.

І остання загроза старим методам ведення бізнесу "Газпрому" є правовою. Антимонопольне розслідування, започатковане Європейською Комісією, вивчає тезу, чи не використовує "Газпром" своє панівне становище на ринках Центральної та Східної Європи для того, щоб обмежувати конкуренцію та піднімати ціни. Якщо він програє справу, то може зіткнутися зі штрафом у розмірі до $14 млрд і втратить могутній важіль, який дає йому змогу брати з деяких європейських країн більше, ніж з інших.

Несприятливе рішення може також створити загрози його стратегії опанування європейського газового ринку, яка полягає у встановлення контролю над засобами дистрибуції газу. "Газпром" тихо скуповував газопроводи і сховища. Він намагається укладати такі угоди, за якими позичає гроші європейським газорозподільчим підприємствам, що перебувають на межі банкрутства, щоб запевнити їхню лояльність. Якщо ця стратегія перестане працювати, "Газпром" вже не буде таким потужним зовнішньополітичним інструментом для Кремля.

Казка Міллера

Протягом багатьох років боси "Газпрому" заперечували наявність загроз його бізнес-моделі. Алєксєй Міллер, голова правління, назвав сланцевий бум "міфом". Утім, нещодавно видалося, що Путін прокинувся. Минулого року він визнав, що відбулася "справжня сланцева революція", і заявив, що Росія повинна знайти "взаємоприйнятні форми співробітництва" зі споживачами.

Майбутнє "Газпрому" може бути пов'язаним зі жвавішою конкуренцією навіть в себе у Росії. В нього з'явилися два внутрішні конкуренти: "Новатек", що частково належить Ґєннадію Тимченку, старому знайомому Путіна, і "Роснефть", державна нафтова компанія на чолі з довіреним радником Путіна Іґорем Сєчіним. На усі негазпромівські компанії тепер припадає чверть російського видобутку газу. Піднесення "Новатеку" і "Роснефти" свідчить не про те, що Кремль "поставив мету створити конкуренцію", - каже Волчкова, а радше про те, що він вирішив не перешкоджати їй, як він це робив раніше.

"Новатек", який займається розробкою величезного газового родовища на півострові Ямал разом з французькою Total, хоче, щоб Кремль скасував експортну монополію "Газпрому". Жодних рішень поки ще не прийнято, але Кремль може прийняти рішення послабити монополію, лібералізувавши експорт зрідженого газу, залишивши при цьому монополію "Газпрому" на експорт газу трубопроводами.

У короткостроковій перспективі проблеми "Газпрому" у Європі могли б захистити його від суперників у себе в Росії. Кремль, найімовірніше, відреагує, зайнявши оборонні позиції, у відповідь на тиск з боку європейських клієнтів та регуляторів, що вимагають серйозних поступок. Він може вирішити захистити "Газпром" за рахунок "Новатеку" та інших. Але загальна ідея зрозуміла: "Газпром" не може розраховувати на вічність свого позолоченого становища.

Це означає, що він тепер повинен подумати про те, якою компанія буде у найближчі роки. Якщо справи підуть небажаним для "Газпрому" шляхом, він все одно зможе погрожувати припинити постачання газу. Він сподівається уникнути такого сценарію, - вважає Сєргєй Комлєв з експортного підрозділу "Газпрому", але компанія "має право не постачати газ, якщо нам не подобається ціна".

Якби компанією краще керували, вона б знайшла способи, як транспортувати більше газу до Азії, де ціни набагато вищі, ніж у Європі

Проте, якщо поводитися як відвертий хуліган, клієнти купуватимуть газ деінде. Деякі країни-члени ЄС, окрім купівлі зрідженого газу у більших обсягах, зацікавлені у початку видобутку сланцевого газу на на власній території. Розвідувальне буріння поширюється швидкими темпами у Східній Європі, хоча й гідророзрив як метод досі заборонений у Франції, Болгарії та Чехії.

"Газпрому" дуже треба знайти дві речі: нові джерела газу і нові ринки. І перше, і друге не буде легкою справою. Його газові родовища виснажуються.

Міжнародне енергетичне агентство, організація багатих країн у сфері енергетики, вважає, що компанії, які видобувають газ у Росії, повинні витратити $730 млрд до 2035 року лише, щоб зберегти теперішній рівень видобутку у 655 мільярдів кубічних метрів газу на рік. Але більша частина 35 трильйонів кубічних метрів газу у запасах "Газпрому" знаходяться у важкодоступних місцях, таких як півострів Ямал, Далекий Схід і Східний Сибір. "Газпрому" доведеться витратити набагато більше, щоб видобути цей газ із землі. Чи зможе він це зробити? Передчуття не дуже добрі.

У 2011 році "Газпром" інвестував $40 млрд, отримавши невеликі результати. Видобуток не росте вже з 2001 року. Водночас, "Газпром" втрачає свою технологічну перевагу. Деякі інсайдери прогнозують, що компанія зможе продавати газ за високими цінами у Європі достатньо довго, щоб зібрати необхідні кошти для інвестицій у розробку нових газових родовищ. Це звучить оптимістично. Якби компанією краще керували, вона б знайшла способи, як транспортувати більше газу до Азії, де ціни набагато вищі, ніж у Європі (не кажучи вже про Америку).

Одним з цих способів було б зрідження газу та транспортування його морем. Але "Газпром" є надто неповоротким: незважаючи на постачання 1/6 усього газу у світі трубопроводним транспортом, у торгівлі ЗПГ він посідає лише 20-те місце. Запланований у Владивостоку термінал для експорту ЗПГ вартістю $7 млрд допоможе розв'язати проблему, але "Газпрому" доведеться інвестувати мільярди, щоб наростити видобуток.

Інший спосіб транспортувати газ до Азії - трубопроводом.

Очевидною країною імпортером буде Китай, який є сусідом Росії і потенційно є найбільшим у світі ринком для експорту газу. Обидві країни торгувалися безуспішно протягом десяти років. У лютому вони зізналися, що домовилися щодо усіх пов'язаних з експортом газу через трубопровід питань, окрім ціни. Китай домовився імпортувати газ з Центральної Азії, Австралії, Близького Сходу та Західної Африки, майже з усіх регіонів видобутку, окрім Росії. Китай відмовляється платити азійську ціну; "Газпром" не зрушить з місця.

Створення гнучкішого, комерційно налаштованого "Газпрому" вимагатиме величезної політичної волі. Компанія має трейдерів по всьому світу, які могли б скористатися виробництвом "Газпрому" великих обсягів зрідженого природного газу. В неї є природні переваги, як от доступ до колись заблокованих взимку арктичних морських маршрутів для транспортування ЗПГ. Вона могла б навіть спробувати залучити більше інвестицій від великих нафтогазових компаній, хоча вони волітимуть вкладати гроші у легші для роботи країни, ніж Росія.

Раціональним підходом, як погоджуються багато аналітиків, було б відокремити трубопроводи "Газпрому" від видобутку та продажу газу. Це дало б змогу виключити субсидіювання економічно безглуздих трубопровідних проектів за рахунок експорту. Крім того, "Газпром", ймовірно, виграв би від поділу на кілька окремих компаній, що видобувають газ, які потім конкурували б за право видобутку та продажу газу з менших газових родовищ, близьких до вже наявних великих або ж до трубопроводів. У цих родовищах є багато газу, але вони занадто малі, щоб "Газпром" зацікавився ними. Трохи конкуренції може допомогти стримати зростання витрат.

"Газпром" досі має багато переваг, починаючи з величезних запасів газу та закінчуючи сусідами Росії, у яких є сильний попит на газ. Але він використовував їх так неграмотно, що один аналітик порівняв компанію з "динозавром на реактивних роликах". У цей момент лише Путін може змінити стан справ у компанії. Якщо він вичікуватиме, то невдовзі ані в нього, ані в "Газпрому" не буде особливого вибору.

My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх