,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Сталін і Ко визнані винними у Голодоморі. Справу закрито
  • 26 января 2010 |
  • 00:01 |
  • Batman |
  • Просмотров: 9772
  • |
  • Комментарии: 34
  • |
0
Сталін і Ко визнані винними у Голодоморі. Справу закрито

Архів СБУ визначив точну цифру жертв Голодомору: 3 мільйони 941 тисяча осіб

У січні цього року було прийнято два важливих історичних рішення: одне з них засудило винних у Голодоморі, інше – визнало очільника ОУН-УПА Степана Бандеру «Героєм України».

Прокоментувати рішення Апеляційного суду Києва від 13 січня та Указ Президента України від 22 січня «Главред» попросив директора архіву Служби безпеки України Володимира В’ятровича та керівника слідчої групи СБУ кримінальної справи щодо Голодомору Валерія Удовиченка.



«Главред»: Які юридичні наслідки матиме рішення про визнання більшовицьких керівників винними у геноциді українського народу 1932-1933 років?



Володимир В'ятрович: Найважливіше, що матеріали, які були опрацьовані Службою безпеки України (330 томів документів кримінальної справи) були передані до суду, який розглянув їх і оголосив свою постанову. Цією постановою констатовано факт злочину, який відбувся в Україні в 1932-1933 роках, йому дано юридичну кваліфікацію як злочину геноциду, названо винних у вчиненні цього злочину, висвітлено ті механізми, якими було вчинено злочин. Це, власне, є найважливішими юридичними наслідками, які ми отримали в результаті цієї справи.



Валерій Удовиченко: Це було широкомасштабне розслідування злочину геноциду на теренах України. Цьому передувала велика робота ще до порушення кримінальної справи - дослідників, науковців, архівних співробітників.

Були зібрані і опрацьовані великі масиви архівних документів, опитано очевидців, зібрано свідчення людей про події 1932-1933 років. Таким чином, на час порушення кримінальної справи були всі юридичні підстави. Тому, враховуючи численні звернення громадян України, державних установ, неурядових громадських організації, які надходили до Служби безпеки України, 22 травня 2009 року була порушена кримінальна справа за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932-1933 роках за ознаками злочину, передбачених в частині першій статті 442 Кримінального кодексу України.

Масштабне розслідування злочину вимагало його проведення на всій території України, оскільки злочин було вчинено на території 17 областей. Були зібрані документи, опрацьовані слідчим процесуальним шляхом, проведені огляди, вилучені документи, які фактично свідчили про навмисні рішення, які приймалися керівництвом більшовицької партії, як центральних органів, так і на місцях. Тобто рішення партійних органів були встановлені по вертикалі, виконувалися на всьому рівні, включаючи населені пункти сільської місцевості.

Зібрані документи також були підтверджені показаннями свідків. Всього було допитано 1890 свідків, які безпосередньо вказують на вчинення злочинних дій на території країни. До справи долучено масив аудіо-, відеозаписів очевидців, яких опитували дослідники в 1990-х роках, які ще були живі на той час.

Також було долучено масив матеріалів по результатам Конгресової комісії США, яка проводила дослідження в 1989 році. Крім цього, отримані матеріали і документи з інших держав та дипломатичних установ. Документи, які підтверджують дані злочинні дії, отримані від німецьких та італійських дипломатичних установ.

В ході розслідування кримінальної справи були проведені експертизи: 22 судово-медичних експертизи, судово-психологічна експертиза, науково-демографічна, комплексна історико-правова експертиза. Всі вони підтвердили злочинні дії саме на території України, які вказували на ознаки злочину геноциду.

Встановлено і підтверджено кількість загиблих, безпосередня причина смерті, внаслідок чого в 1932-1933 роках на території України були знищені люди.

В підсумку зібрані матеріали і встановлені фактичні дані вказували на те, що причетними до вчинення даних злочинів були безпосередньо Сталін, Молотов, Каганович, Косіор, Чубар, Хатаєвич, Постишев. Враховуючи те, що дані особи померли, було прийнято рішення про направлення даних кримінальної справи до суду для прийняття рішення відповідно до чинного законодавства.

Як відомо, за результатами судового розгляду даної кримінальної справи, яка 1 грудня 2009 надійшла до Апеляційного суду міста Києва, 13 січня 2010 року судом винесено рішення по даній справі. Дане рішення має правові наслідки. Тобто прийняте рішення про закриття даної кримінальної справи відносно померлих. Констатовано факт вчиненого злочину геноциду на території України, внаслідок чого загинули люди. Таким чином, це юридична оцінка, зроблена відповідно по факту самого вчиненого злочину.



«Главред»: Ви сказали, що встановлена кількість загиблих. Ви можете її назвати?



Валерій Удовиченко: Жертви геноциду на території України – 3 мільйони 941 тисяч осіб. Україна втратила додатково ненародженими близько 6 мільйонів 122 тисяч осіб. З урахування кумулятивних втрат, Україна втратила 10 мільйонів 63 тисячі осіб.



Володимир В'ятрович: Це результати науково-демографічної експертизи.



«Главред»: Яка загальна кількість винних у голодоморі?



Валерій Удовиченко: Судове рішення стосується безпосередньо організаторів даного злочину. До вчинення злочину причетні також керівники інших рівнів колишньої Української Радянської Соціалістичної Республіки: від республіканського до обласного, районного рівнів управління державою як партійних органів, так і радянської влади. Відносно даних осіб матеріали виділені в окреме впровадження.



Володимир В'ятрович: Мова йде про те, що суд виніс рішення стосовно семи осіб, які визнані, власне, організаторами. Якщо говорити про виконавців цього злочину, то очевидно, що кількість тих людей суттєво зросте. Але це потребує додаткових досліджень, додаткової роботи, як з боку істориків по вивченню архівних документів, так і з боку юристів, які зможуть дати юридичну кваліфікацію цим документам.



«Главред» Онук Йосипа Сталіна звернувся до Генерального прокурора України Олександра Медведька з вимогою порушити кримінальну справу щодо образи, яку було нанесено його дідові. Як ви вважаєте, чи є підстави говорити про юридичні наслідки цієї заяви?



Валерій Удовиченко: Відповідно до рішення суду, дану постанову суду мали право оскаржити на протязі семи днів. Як нам відомо, постанова суду вступила в законну силу 21 січня 2010 року, вона не була ніким оскаржена, тому вона діє, має законну силу. Разом з тим, будь-який громадянин має право, відповідно до Конституції України, захищати свої інтереси і права.



Володимир В'ятрович: Наразі можемо сказати, що заява онука Йосипа Сталіна залишилася, радше, в сфері інформаційно-політичної заяви, а не юридичної, тому що з його боку жодних юридичних дій щодо втілення цієї заяви поки що не було зроблено.



«Главред»: Які, на вашу думку, підстави для присвоєння Степану Бандері звання «Герой України»?



Володимир В’ятрович: Я думаю, підстав для присвоєння звання «Герой України» Степану Бандері як одному з очільників українського визвольного руху в 1920-50-х роках, було більш ніж достатньо. Достойна оцінка йому була дана як істориками, так і самим народом, який пам’ятав цих героїв – людей, які боролися з його іменем, і оспівував їх у десятках народних пісень.

Очевидно, що бракувало певного політичного рішення, політичної волі, аби на політичному рівні прийняти рішення, яке б констатувало і так доконаний факт того, що Бандера є і повинен вважатися національним героєм України.

Я думаю, добре, що це вже сталося після першого туру президентських виборів в Україні. Це підтверджує, що цей крок не був зумовлений бажанням заробити додаткові політичні дивіденди.



Читач сайту «Главред» (Ukraine, Kiev): И Словакия, и Польша уже заявили о своем недовольстве в связи с присвоением звания "героя" Степану Бандере, обосновывая это теми преступлениями, которые совершили члены ОУН-УПА на территориях их стран против мирного населения. Обоснованы ли заявления политиков этих стран?



Володимир В’ятрович: Вперше чую, щоб були якісь офіційні заяви з боку цих двох країн. Я чув певні інформаційні заявки з боки поляків, але неофіційного характеру. Щодо словаків – переконаний, що таких заяв немає і не буде. Тому що якщо говорити про період 1940-50-х років, період боротьби УПА і бандерівський період – я як дослідник, який займався діяльністю УПА, зокрема, на території Словаччини, можу сказати, що в цей період була досить тісна співпраця між бандерівськими повстанцями і антирадянським рухом, який діяв на території Словаччини. Більше того, у Словаччині зараз досить активно вивчається діяльність УПА. Немає жодних підстав говорити про якесь несприйняття діяльності УПА чи особисто Степана Бандери на території Словаччини.



Читач сайту «Главред» (Ukraine, Chernivtsi): Коли комуністів будуть судити за злочини проти людства на рівні з фашистами? Коли їх прирівняють?



Володимир В’ятрович: Перший крок зроблено – засудження за конкретний факт вчинення злочину геноциду. В історії Комуністичної партії на території України таких злочинів достатньо багато. Можна назвати факти депортації, факти масових розстрілів в період утвердження радянської влади. Я думаю, що можливі інші кримінальні справи, які дадуть юридичний висновок щодо тих чи інших кривавих сторінок української історії.



Читач сайту «Главред» Александр (Ukraine, Kirovohrad): Как вы считаете, является ли историческая тематика предметом функциональных задач СБУ? Почему СБУ не передает материалы гражданским архивам либо Институту национальной памяти, как это сделано в Польше? Складывается впечатление, что СБУ "сливает" именно те материалы, которые выгодны нынешнему президенту. Но ведь очевидно, что есть материалы, например, о зверствах бандеровцев против гражданского населения, а именно они и не обнародованы СБУ. Во всяком случае, не стали предметом общественного обсуждения. Почему?



Володимир В’ятрович: Чому СБУ займається цими питаннями? СБУ успадкувала дуже великий і цінний архів документів радянських органів державної безпеки. Ці документи розкривають дуже цікаві і важливі сторінки нашої історії. Передача їх наразі, на жаль, є неможливою, тому що для цього потрібен спеціальний закон, який був би прийнятий парламентом, про передачу цих документів чи то в Український інститут національної пам’яті, чи то в якусь іншу установу або, як мінімум, постанова Кабінету Міністрів. На жаль, ні Верховна Рада, ні Кабінет Міністрів поки що не спромоглися на таке рішення. Відповідно, ці документи поки що залишаються у нас і, відповідно, СБУ організовує їхнє максимальне вивчення, розсекречення і удоступнення. Я, як історик, кандидат історичних наук, був запрошений на роботу у СБУ для того, аби займатися вивченням цих документів і їхнім оприлюдненням.

Що стосується того, що документи подаються вибірково – кожний бажаючий, написавши відповідну заяву, може працювати з будь-яким документом, який міститься в нашому архіві, чи з їхніми електронними копіями, які містяться у наших електронних архівах. Очевидно, що там є документи, які висвітлюють дуже різні сторінки діяльності УПА. Очевидно, що там є документи, які висвітлюють і так звані «темні плями» в історії УПА. Я переконаний, що будь-яка війна, будь-які воєнні дії, на жаль, не віддільні від воєнних злочинів. Очевидно, що в історії УПА є моменти, дії конкретних повстанців, конкретних керівників, командирів, які можуть бути кваліфіковані як певні злочинні дії. Документи про це так само абсолютно доступні, і кожен бажаючий може їх вивчати.



Читач сайту «Главред»: Расскажите, пожалуйста сколько украинских полицейских батальонов (шуцманшафт) действовало на территории Белоруссии в 1942-44 гг? Знаете ли вы, что только в ходе операции Winterzauber было сожжено 183 деревни силами латышских, литовских и украинских шуцманшафт. Также хотелось бы услышать о полном уничтожении 23 сентября 1942 г. волынского села Кортелисы украинской полицией Ратновского района. Почему не чтят память этих людей?



Володимир В’ятрович: Я хочу підкреслити, що ані УПА, ані Степан Бандера, ані інші діячі українського визвольного руху, ані весь український визвольний рух в цілому не має жодного відношення до Шуцманшафту, не має жодного відношення до поліцейських частин, і це дуже чітко треба розділяти, коли ми говоримо про тих українців, які в силу тих чи інших причин працювали на німецькі окупаційні органи чи були в німецьких окупаційних формуваннях, і ті формації, які власне підпорядковувалися керівництву українського визвольного руху і координувалися ним. Це абсолютно різні речі, і змішування діяльності УПА, СС «Галичина» і поліції, очевидно, є спеціальним інформаційним чи політичним кроком, який має за завдання перекинути відповідальність за ті чи інші злочини, які чинили українці в лавах німецької поліції, на УПА чи на керівництво українського визвольного руху.



«Главред»: Які питання сьогодні вирішує архів СБУ?



Володимир В’ятрович: В першу чергу, це продовження процесу розсекречення документів. Цей процес, який відбувається згідно чинного законодавства, є достатньо забюрократизований і вимагає досить багато часу. Ми запустили цей процес протягом 2009 року як в Києві, так і в цілій мережі наших регіональних архівів. Це зараз пріоритет номер один.


Якщо говорити про тематику документів, які ми готуємо до оприлюднення, то це документи, які стосуються дисидентських організацій і окремих дисидентів в Україні в 1960-80-ті роки і боротьби проти них органів державної безпеки Радянського Союзу.



«Главред»: Як відбувається співробітництво із архівами інших держав?



Володимир В’ятрович: Дуже плідно відбувається наше співробітництво з архівами в Польщі. Я вже згадував сьогодні спільне питання, яке ми підготували спільно з поляками. Крім того, в 2009 році було підписано угоду про співпрацю, згідно якої у нас відбувається обмін електронними копіями документів. В кінці 2009 року аналогічну угоду було підписано з чеським архівом держбезпеки, яка включає аналогічний обмін інформацією. Готується підписання таких же угод із нашими литовськими колегами. В кінці 2009 року зав’язалася наша плідна співпраця із німецькою установою федерального уповноваженого у справах документів штазі.


Отже, досить плідно розвивається співпраця у нашому західному напрямку. Натомість, поки що ми не маємо якихось плодів співпраці із нашими східними партнерами – із Росією. Весною 2009 року керівництво СБУ виступило з ініціативою про підписання угоди про співпрацю в архівній галузі. Натомість ми отримали від наших російських колег відповідь про недоречність такої угоди на даному етапі, і ця співпраця не просувається.


Валерій Удовиченко: Додатково слід зазначити, що ми не один раз направляли клопотання до Російської Федерації про надання правової допомоги під час розслідування кримінальної справи про Голодомор. Дані документи до нас так і не надійшли.


«Главред»: Але вони не були обов’язковими?


Валерій Удовиченко: Ні. Документів у нас було достатньо. Фактично опрацьовані всі архівні установи, які в сукупності підтверджували вчинення даного злочину.


Повну версію стенограми прес-конференції читайте тут



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх