,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Прощання з тоталітаризмом – європейський досвід і українські реалії
  • 28 августа 2012 |
  • 04:08 |
  • Alive |
  • Просмотров: 518
  • |
  • Комментарии: 7
  • |
Ініціаторами відзначення Дня пам'яті жертв тоталітарних режимів виступили парламентарі країн Балтії, що невипадково, оскільки Литва, Латвія та Естонія зазнали впродовж 1939–1991 років страшних поневірянь від совєцького окупаційного режиму. Втім, у вказаних країнах, так само, як і в країнах Центрально-Східної Європи, які перебували під владою тоталітарного совєцького режиму, злочини комунізму були засуджені так само, як і злочини нацистів, була засуджена сама антилюдяна комуністична ідеологія. Також у країнах Європи – колишніх сателітах СССР – було проведено люстрацію. У Чехії, Словаччині, Польщі, Прибалтійських країнах, Німеччині, Угорщині, Болгарії, Румунії, Албанії, Македонії, а нещодавно і у Грузії колишніх функціонерів окупаційного апарату – представників компартійної влади, співробітників та агентів КГБ і сателітних таємних служб – було позбавлено права обіймати державні та виборні посади. Було оприлюднено відомості про злочини окупаційного режиму на теренах відповідних країн.

Посткомуністичні держави Європи пройшли тривалий і складний шлях десовєтизації, що дозволило їм не лише унеможливити реванш комуністичних сил, але й ліквідувати рудименти тоталітарної міфології у свідомості громадян. Окрім люстрації, декомунізація проводилася за допомогою активної просвітницької діяльності. Так, у Литві було створено Комісію оцінки злочинів нацизму та комунізму, функціонує Музей жертв геноциду. У Латвії працює Музей окупації, музейна установа з такою ж назвою знайомить громадськість зі злочинами тоталітарного режиму в Естонії, угорці дізнаються про страхітливі злочини гітлерівців і комуністів з експозицій Дому терору, чехи можуть побачити жахіття совєцької окупації в Музеї комунізму. Музей совєцької окупації відкрито також у Грузії. У Польщі функціонує Інститут національної пам'яті, який виявляє та вивчає, а потім через виставки та книги доносить до громадськості дані про злочини проти польського народу, здійснені тоталітарними режимами впродовж 1939–1989 років.

Інститут національної пам'яті функціонує також в Естонії, у Румунії – Інститут досліджень комуністичних злочинів і пам'яті румунської еміграції, в Чехії – Інститут досліджень тоталітарних режимів та ін. У 2008 році низка відомих політиків, а також істориків і колишніх політв'язнів підписали "Празьку декларацію про європейське сумління та комунізм", а у 2010 році – "Декларацію про злочини комунізму". У цих документах відзначається необхідність рішучого та безкомпромісного засудження комунізму та злочинних дій комуністичних режимів. У 2011 році Чехією, Польщею та Угорщиною було створено "Платформу європейської пам'яті та сумління" – міжнародний проект з дослідження злочинів тоталітарних режимів у Європі в XX столітті. У 2009-му році тодішній президент Польщі Лех Качинський підписав закон, що передбачає кримінальну відповідальність за володіння або придбання комуністичної символіки. Карна відповідальність за використання символів комунізму запроваджена також у Литві, де цей режим прирівняли до нацизму. Парламент Молдови схвалив заборону використання комуністичної символіки у політичних цілях.

При цьому Україна, яка чи не найбільше постраждала від совєцької окупації, не зробила належних висновків із цього. Попри те, що в 1991 році Компартію було заборонено, вже за два роки вона відновила свою діяльність. Ця організація цинічно заперечує злочини тоталітарного комуністичного режиму.

Верхом цинізму з боку комуністичних бонз є публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років. Ще один кричущий факт – ушанування комуністами кривавого диктатора Сталіна – ініціатора страхітливих репресій, організатора Голодомору, масових страт, депортацій. Те, що комуністи поставили пам'ятник Сталіну в Запоріжжі, можна порівняти за цинізмом зі встановленням, приміром, пам'ятника Гітлеру в Ізраїлі. Утім, комуністи нині – при владі, є органічною складовою панівного в Україні кримінально-олігархічного режиму, а тому почувають себе безкарно. Всі декларації Компартії про "повернення країни народу" та "боротьбу з олігархами" є пустими фразами: насправді комуністи є вірними прислужниками олігархів. Стрижнем ідеології КПУ є українофобія, прагнення відновити імперію, повернути Україну у русло "русскава міра", в чому вони отримують всебічну підтримку від Російської Федерації.

На рахунку комуністичного окупаційного режиму в Україні – незліченна кількість злочинів, причому вони аж ніяк не обмежуються добою правління Сталіна. Варто відзначити і червоний терор під час окупації большевиками України 1918–1919 рр., і масовий грабунок селян – так звану "продразвьорстку", що врешті-решт призвело до першого Голодомору 1921–1922 років, і колективізацію, обернення селян на безправних рабів, які працювали у колгоспах на нових панів – компартійну номенклатуру. Апогеєм злочинів комуністичного тоталітарного режиму був спланований у Кремлі геноцид української нації – Голодомор 1932–1933 років. На рахунку комуністичного режиму – нищення української культури, масові страти представників творчої та наукової інтелігенції, руйнування церков і систематичне насаджування атеїзму. Варто відзначити і сумнозвісний "золотий вересень" 1939 року з його масовими стратами та депортаціями, розстріли тисяч безневинних людей у в'язницях влітку 1941 року, терор енкаведистів на Галичині у другій половині 1940-х років, Голодомор 1946–1947 років. І після смерті Сталіна тоталітарний режим не змінив своєї сутності. Українських патріотів кидали до таборів і психлікарень, переслідувань зазнавали їхні рідні та близькі. Смерть Василя Стуса, Олекси Гірника, Василя Макуха, Олекси Тихого та багатьох інших патріотів – на рахунку тоталітарного комуністичного режиму, який завжди виявляв свою імперську та антилюдську сутність. За Брежнєва посилилася тотальна русифікація, наслідки якої ми можемо нині вповні відчути на теренах Південної та Східної України.

І при цьому в Україні на разі щонайменше 4,5 тисячі центральних вулиць міст і сіл названі на честь кривавого большевицького керманича Лєніна. Загалом же в Україні у 20 разів більше вулиць, які носять імена діячів тоталітарного режиму, ніж названих на честь патріотів, які боролися за українську державність та вулиць, назви яких пов'язані з незалежністю України. Приміром, у Києві є вулиця Дзержинського, чотири вулиці Лєніна, вулиця Крупської, Антонова-Овсієнка, Блюхера, Бонч-Бруєвича, Бубнова, Вєтрова, Гавро, Мате Залки, Камєнєва, Уборевича, Картвелішвілі, Щорса, Щербакова, Якіра та ін. У столиці України стоять пам'ятники тому ж таки Лєніну, а також Щорсу, Мануїльському, учасникам антидержавного заколоту большевиків у січні 1918 року. Одна з центральних вулиць Донецька названа на честь організатора Голодомору 1932–1933 років Постишева, вулиця Постишева, а також вулиці Чубаря і Косіора (теж організатори Голодомору) є у Дніпропетровську, проспект Постишева – у Харкові. Цей список можна продовжувати безкінечно… Більше того, в українських містах і зараз називають вулиці на честь діячів тоталітарного режиму. Так, 25 січня цього року Дніпропетровська міська рада своїм рішенням присвоїла одній з вулиць міста ім'я генерального секретаря ЦК КПРС Брежнєва! А чого варта червонопрапорна істерія, яку розгорнули "регіонали" та комуністи в минулому році.

Нинішній кримінально-олігархічний режим генетично пов'язаний з комуністичним окупаційним режимом: саме колишні компартійні та комсомольські функціонери, а також червоні директори незаконно привласнили собі фабрики і заводи на початку 1990-х років, ставши олігархами. Тому засудження комуністичної ідеології та заборона Компартії, а також системна десовєтизація України можливі лише після докорінної зміни влади в Україні. Багато що буде залежати від парламентських виборів у жовтні цього року: чи буде Україна залишатися під владою "колишніх", чи піде по шляху розвитку цивілізованих країн Європи.

My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх