,


Наш опрос
Какие эмоции вызывает у вас отдых Президента Украины на Мальдивах?
Никаких. А должны?
Восхищение
Негодование
Зависть
Недоумение
Уважение
Смех
Обиду за державу
Злорадство
Мальдивы это где?


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


"Продавцы Путина" и "Партия мира". Почему не сошлись Медведчук и Ахметов
0
Для тих, хто хоч щось тямить в українській політиці, це було нечуване. Цю подію можна було б порівняти хіба з тим, якби Віктора Медведчука виключили з СДПУ(о) чи Петра Порошенка – з "Блоку Петра Порошенка".

З давніх політичних давен Партія регіонів і її наступник "Опозиційний блок" складалися із двох рівновеликих груп.

Перша група – умовні "донецькі/промисловці", де об'єднувались люди і партнери олігарха Ріната Ахметова. Туди, наприклад, входять Вадим Новинський, Олександр Вілкул, Юрій Воропаєв, Тетяна Бахтєєва. Всі вони лишились в "ОБ".

Друга підгрупа – умовні "газовики", серед яких головними були олігархи Дмитро Фірташ і Сергій Льовочкін. Брендфейсом цієї групи є Юрій Бойко. Разом з групою Медведчука-Рабіновича вони тепер складають основу "Опозиційної платформи – За життя".

Буденне виключення з фракції "ОБ" двох "газовиків" насправді означало тектонічний зсув у таборі колишніх "регіоналів". Найцікавіше, що ахметівське крило вирішило порвати із Бойком-Льовочкіним на фоні переговорів про велике об'єднання "Опоблоку" з партією "За життя" Вадима Рабіновича і Віктора Медведчука.

Перемовини мали привести до висування єдиного кандидата на президентські вибори і до спільного походу сил "Юго-Востока". Вони тривали кілька місяців і, здавалося, навіть почали давати результат.

Але в цей момент Бойко і Рабінович оголосили про створення "Опозиційної платформи – За життя".

Саме після цієї заяви лідерів "газовиків" і попросили на вихід з ОБ. Стало зрозуміло, що ніякого єдиного кандидата і єдиної партії не буде.

Сергій Льовочкін заявив, що його вигнання – це "похорон "Опозиційного блоку". Але злукавив. Насправді переговори про об'єднання партій тривали: і під час президентської кампанії, і особливо активно після того, як Зеленський став президентом.

Закінчились вони всього за кілька днів до моменту, коли партії, за законом, мусили проводити з'їзди та оголошувати свої списки.

І закінчились нічим.

"Українська правда" вирішила розібратись, чому партії Фірташа-Льовочкіна, Рабіновича-Бойка та Ахметова не зуміли домовитись про об'єднання, як вони тепер ведуть свої кампанії та на що розраховують після виборів.
"ОПЗЖ" vs "Опозиційний блок". Як Медведчук зробив Новинського "українським патріотом"

Побутує думка, що союз "газовиків" і "донецьких" розвалив Віктор Медведчук. Перефразовуючи відому приказку, Болівар не витримав трьох.

Це було б дуже зручним поясненням, і частково так і є. Але насправді ситуація набагато складніша. Є одразу кілька причин напіврозпаду "регіоналів", кожна з яких зіграла свою роль.

Причина перша – особиста неприязнь

Від самого початку створення ПР групи "донецьких" і "газовиків" не дуже ладнали. Вони боролись за впливи в партії, а пізніше – на президента Януковича. З тих часів, наприклад, триває ворожнеча між Борисом Колесніковим та Льовочкіним, яких досі коробить від згадки одне про одного.

Не в захваті від ідеї об'єднуватись із Бойком і Медведчуком були і менші партії, які злились з ахметівським крилом "Опоблоку". Наприклад, один із лідерів партії "Відродження" Віталій Хомутиннік зізнався, що навіть не розглядав варіанту об'єднуватись із "Життям", як він називає партію Льовочкіна-Медведчука.

"Команда, яка зараз іде від "Опозиційного блоку", – це люди або з промисловості, або з бізнесу, або мери. Тобто люди, які щось створюють. А хто у "Життя" творець? Рабінович щось створив? Чи Медведчук? Чи Бойко? У мене навіть думки не було, що ми можемо рухатись туди", – переконував Хомутиннік.

Його словам можна вірити тільки частково. Але у політиці особисті конфлікти часто відходять на другий план.

Так колись було у Льовочкіна з Нестором Шуфричем, потім з Рабіновичем, так сталось і з Льовочкіним та скандальним забудовником Вадимом Столаром. До останнього часу між ними йшла справжня непублічна війна, яка, проте, не завадила Столару зі своїми людьми зайти у список ОПЗЖ.

Але нікому не вдалося розв'язати особистий конфлікт головних спонсорів Ріната Ахметова та Дмитра Фірташа. Причина – Фірташ вдався до недопустимого в колі "старих еліт" кроку. В ході судової тяганини навколо "Укртелекому" він добився арешту квартири, де жила сім'я Ахметова.

Після цього Рінат Леонідович перестав бачити у Дмитрі Васильовичі партнера.

"Новинський до останнього ходив до Льовочкіна і Медведчука, і їм навіть вдалося домовитись. Але Новинський "пішов думати" і не повернувся – Ахметов сказав "ні". Та й Ахметов патріот", – розповідає УП один із високопоставлених співрозмовників, знайомий з ходом переговорів.

Читайте також: Голос Кремля. Кого Фірташ, Льовочкін і Медведчук взяли у список

Причина друга – зміна балансу сил

Восени 2018-го, на перших переговорах про об'єднання у "партію на трьох", обговорювали розподіл списку порівну – по 33% кожній групі.

Але тоді в групі Ахметова, яка завжди виступала титульним фінансовим донором, не розуміли, для чого їм 33% у спільній партії, якщо вони уже мають 50% в "ОБ", а в теорії можуть отримати 100% власної партії.

Гроші у цієї групи були, рейтинговий канал "Україна" теж. Основа партійної структури по країні так само орієнтувалась на ахметівців. І вони вирішили спробувати зіграти у власну гру.

"Головне – не сильно програти на президентських виборах. А до парламентських ми підтягнемось", – пояснював тоді логіку дій один із лідерів ахметівського крила "ОБ".

Але ця ставка не зіграла. Головний стратег "газовиків" Сергій Льовочкін несподівано усіх переграв.

Льовочкін відповідав за медійну роботу "Опоблоку" з 2014 року. І усі партійні ресурси останні 5 років він витрачав для одного – розкрутки свого кандидата Юрія Бойка. За час від останніх парламентських виборів саме Бойко став обличчям, символом, емблематичним зображенням "Опоблоку".

І коли ахметівцям довелося розкручувати свого кандидата і свою партію, процес цей виявився дуже складним.

По-перше, рейтинг каналу Ахметова має специфічну природу. Його проросійські глядачі дивляться на "Україні" російські серіали. Свої проросійські новини, як показують рейтинги партій, вони дивляться на "Інтері" і "112".

По-друге, базовий для обох груп "опозиціонерів" електорат живе на Півдні і Сході. За своєю природою він дуже консервативний. Виборцю "оппо" набагато простіше проголосувати за знайомого Бойка, ніж розбиратись, чому раптом той перестав бути "нашим".

Тепер, коли через півроку після осінніх нарад ахметівці прийшли з пропозицією про "33% кожному", то їм було сказано, що це забагато.

"А що вони нам можуть дати? Грошей у нас вистачає. Людей теж. Канал "Україна"? Це добре, але це не коштує третину партії", – розводить руками один із лідерів "ОПЗЖ".

Причина третя – рука Кремля

У цьому місці історія стосунків "опозиціонерів" набуває трагікомічних нот. І в "Опоблоку", і в "ОП – За життя" головний меседж – відновлення миру на Донбасі і нормалізація стосунків з Росією.

От тільки Росія готова говорити далеко не з усіма з них.

"Росіяни нам сказали: хлопці, як ви збираєтесь налагоджувати стосунки з нами і берете у список у людей, проти яких ми запровадили санкції? Новинський під санкціями. Вілкул під санкціями. Мураєв під санкціями. Яке об'єднання?" – розповідає один із топів "ОПЗЖ".

В "Опоблоці" справедливо бідкаються, що списки на російські санкції складались у Києві і, швидше за все, у штабі "За життя". Там цього не спростовують, а тільки співчутливо розводять руками.

Ба більше, навіть російські державні телеканали критикують "Опозиційний блок", називаючи його "партією, головна мета якої – відібрати голоси в "Опозиційної платформи – За Життя".

Тож тепер таким в душі "русским" людям, як Вадим Новинський чи Євген Мураєв, не випадає сподіватись на підтримку Росії. На зустрічі з Медведєвим та Міллером їздять інші, а їм тільки й лишається, що бути простими "українськими патріотами".

Базуючись на таких вихідних даних, обидва "крила реваншу" будують свої передвиборчі кампанії та складають плани.
"Опозиційна платформа – За життя". Як Льовочкін і Медведчук продають Хуйла

Нинішня виборча кампанія партії "Опозиційна платформа – За життя" мало чим відрізняється від кампанії Юрія Бойка на президентських виборах.

Восени їхній виборчий штаб "продавав" виборцям кандидата, який своїм виглядом, манерами і проросійськими поглядами мав нагадувати Віктора Януковича. Штаб спеціально придумав цю "фішечку", щоб електорат президента-втікача по старій пам'яті голосував за Бойка.

Єдина різниця – восени він був кандидатом у президенти, тепер – кандидат у прем'єри.

"Ми ведемо кампанію – голосуй за прем'єра. Для нас це не так парламентська кампанія, як прем'єрська", – пояснює УП джерело у штабі "ОПЗЖ".

Якщо вірити останнім соцдослідженням КМІСу, близько 12,8% українців хочуть бачити Бойка прем'єром. У цій ситуації є одна жирна маніпуляція: Бойко не може бути прем'єром, адже підпадає під дію закону про очищення влади. До втечі Януковича він обіймав посаду віце-прем'єра.

В ідеї з "кандидатом у прем'єри" з'явився несподіваний противник – Вадим Рабінович. Він поступився Бойку на президентських виборах, віддав йому перше місце у списку. Тепер Рабінович не розуміє, чому він ще має працювати на те, щоб Бойко отримав крісло прем'єра.

Крім хиткого меседжа про прем'єра, стратегія "ОПЗЖ" на парламентських зводиться до двох слів: мир і тарифи. А реалізується вона через монопольний доступ до головного російського ресурсу – Володимира Хуйла.

"Ми показуємо виборцям: у нас є Медведчук, тільки ми можемо напряму домовитися з Хуйлом про мир. З іншого боку: у нас є Бойко – тільки ми напряму можемо домовитися з Росією про прийнятні ціни на газ", – розповідає джерело у штабі "опозиціонерів".

Для посилення цих меседжів та "вау-ефекту" у проросійських виборців Віктор Медведчук та Бойко регулярно літають у Москву, де у теплій атмосфері зустрічаються з російським керівництвом. "Традиційно" їхні польоти припадають на останній тиждень перед виборами, щоб досягти максимального ефекту до дня голосування.

На президентських виборах московський вояж дав Бойку плюс 2-3% до рейтингу. Ця проросійська активність може спрацювати і на парламентських виборах. За останніми соцдослідженнями, партію Бойка-Медведчука готові підтримати близько 13-14% серед тих, хто вже визначився з вибором.

За стратегією партії "Опозиційна платформа – За життя" стоїть колишній глава Адміністрації Януковича Сергій Льовочкін. Він є й головним штабним ідеологом.

Керувати штабом Льовочкіну "допомагає" Вадим Рабінович, який фонтанує креативом.

"Льовочкін системно приходить на засідання штабу, "нарізає" завдання для працівників і технологів. Рабінович більше імпульсивний – він може прибігти з якоюсь божевільною ідеєю і її всім нав'язувати", – привідкриває залаштункові нюанси один зі співрозмовників УП в "ОПЗЖ".

Окремою ділянкою роботи штабу партії Бойка й Медведчука є боротьба з колишніми однопартійцями з "Опоблоку".

Завдання – пояснити виборцям, що, мовляв, "ці опозиціонери ні про що не зможуть домовитися з Росією, адже всі вони перебувають під санкціями".

Саме такий меседж активно розганяється по мережі. Цю тезу з ефіру в ефір проносять "експерти" та "журналісти" каналів Медведчука і Льовочкіна.
"Я за кермом в селі". Що відбувається в "Опозиційному блоці"

Ситуація в ахметівському "Опозиційному блоці" далеко не найкраща. У червні цю політсилу були готові підтримати близько 2% виборців.

Для посилення позицій крило Ахметова об'єдналося з кількома мікропартіями: "Довіряй ділам" Геннадія Труханова та Геннадія Кернеса, "Відродження" Віталія Хомутинніка та Євгена Геллєра і партією "Наші" Євгена Мураєва.

За задумом керівників "ОБ", таке об'єднання мало додати синергії і продемонструвати виборцям єдину партію "успішних господарників та промисловців" на Південному Сході.

Однак електоральних балів це розширення "Опоблоку" практично не додало. Наразі рейтинг партії коливається в межах 3%.

Цьому сприяє одразу кілька тактичних помилок самих "опозиціонерів".

По-перше, лідери партії Вадим Новинський та Борис Колесніков балотуються у Верховну Раду не за списками. Вони змагатимуться на округах: Новинський у Маріуполі на 57-му, а Колесніков – в Донецькій області на 49-му. Такі дії демотивують членів партії на низах, які бачать, що їхні лідери не вірять у перемогу.

"Ми казали їм, що це поганий сигнал для партійців. Але Вадик прийшов і каже, що "мені старці сказали іти по округу". Для нього це все серйозно", – розповідає один із членів списку "ОБ".

По-друге, на Сході Труханов і Кернес перестали бути беззаперечними авторитетами. Частина їхнього електорату не може пробачити підтримку Петра Порошенка на президентських виборах.

"Ми теж думали об'єднуватися з Трухановим і Кернесом, але наші фокус-групи показали, що робити цього не можна. Мешканці Півдня і Сходу терпіти не можуть Порошенка. А згадайте, Труханов і Кернес за нього відкрито агітували. Через це вони не сприймаються нашим ядром", – розповідають джерела у штабі конкурентів із "ОПЗЖ".

За даними УП, стратегією і тактикою кампанії "Опоблоку" займаються кандидати у депутати особисто: Вілкул, Мураєв, Геллєр та інші.

У піарі їм допомагає директор СКМ зі зв'язків з громадськістю та комунікацій Наталія Ємченко, яка ще минулого року була дотична до виборчої кампанії Олега Ляшка.

"У нас завжди була єдина стратегія: мир і децентралізація. Ця стратегія в нас існує ще з часів Миколи Яновича і Віктора Федоровича. Але вони, на жаль, не розуміли, що свого слова треба дотримуватися", – пояснює телефоном один з найвпливовіших членів "Опоблоку". Розмова з ним кілька разів переносилась, бо співрозмовник був на окрузі "за кермом у селі".

***

Поки що "Опоблок" і "ОПЗЖ" вирішують різні задачі.

Партійці Ахметова борються за право пробитись у Раду за партійними списками. І зробити їм треба, судячи з рейтингів, майже неможливе: за останній тиждень кампанії їм потрібно збільшити свій рейтинг мінімум на третину.

І це при тому, що їхні колишні однопартійці із "За життя" з екранів усіх своїх телевізорів роблять все, щоб "ОБ" взагалі не пройшов.

"ОПЗЖ" у наступну Раду заходить точно і, швидше за все, – на другому місці. Тут жодних несподіванок не буде, ця снігова куля докотиться сама собою.

Але у Льовочкіна-Медведчука-Рабіновича з'явилась куди важливіша мета – збити запал президента Володимира Зеленського.

Цей процес, поки досить обережний, можна спостерігати на вечірніх інтерв'ю Рабіновича та Медведчука своїм каналам. Перед другим туром президентських виборів Рабінович годинами розповідав на 112 і NewsOne, як добре житиме Україна, якщо обере Зеленського.

Рабінович ліпить із Зеленського нового Порошенка

Але як тільки українці обрали його президентом, лідера "ОПЗЖ" як підмінили. Спершу м'яко і з посмішкою, але з кожним днем все жорсткіше Рабінович громить на ефірах дії і позицію Зеленського, ліпить із нього "нового Порошенка".

Першим тестом для Зеленського стала ідея про телеміст з Росією. Скоро такі "мости" почнуть зводити в найнесподіваніших для президента місцях.

Вся суть цього "великого медійного розвороту" уміщається в одну фразу Віктора Медведчука, сказану в інтерв'ю своєму ж каналу: "Порошенку не вдалося нав'язати всій країні свого погляду на історію, мову, віру. Не вдасться це і Зеленському".pravda.com.ua

-->


Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх