,


Наш опрос
Какие эмоции вызывает у вас отдых Президента Украины на Мальдивах?
Никаких. А должны?
Восхищение
Негодование
Зависть
Недоумение
Уважение
Смех
Обиду за державу
Злорадство
Мальдивы это где?


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


«ФБР по-українськи», яке так і не стало реальністю
0
Але проблема в тому, що жодного ДБР на даний момент не існує. Навіть керівника для цього органу поки що не призначено. За законом його призначає Президент за поданням Кабінету Міністрів, пропозицію якому, у свою чергу, надає спеціальна конкурсна комісія. І вже на рівні цієї комісії процес буксує дуже давно. Зокрема, лише півроку розробляли процедуру тестування кандидатів на поліграфі. Коротше кажучи, у всьому процесі видні явні ознаки затягування. При чому, досить свідомо.

На цьому тлі Генпрокурор Ю. Луценко розгорнув активність, смисл якої полягає у тому, що створення ДБР та передача даному органу функцій ГПУ «не на часі», адже прокуратура лише розгорнула активну діяльність із розслідування злочинів. Зокрема, пов’язаних із діяльністю «режиму Януковича». І тут, зокрема, в якості прикладів наводиться як «справа Януковича», так і «справа Каськіва».

У цьому контексті цікавою виглядає давнішня заява самого Луценка, що він, мовляв, працює в ГПУ тимчасово, забезпечить реформування структури, а потім, після створення ДБР, має намір піти у відставку.

У цьому контексті свідомий саботаж створення ДБР уже не видається випадковим, а, швидше, є результатом певних планів як керівництва держави, так і керівництва ГПУ.

Отже, чому не дають постати «ФБР по-українськи»?

По-перше, ГПУ, наділена ще «сталінськими» повноваженнями, завжди була для всіх українських президентів дуже зручним механізмом реалізації власної політики. Хоча формально прокуратура має бути незалежною від політичної влади, однак сам механізм призначення Генпрокурори через подання кандидатури президентом виключав таку можливість.

На даний момент ГПУ очолює абсолютно лояльний до президента політик Ю. Луценко, що не має ні юридичної освіти, ні досвіду роботи в прокуратурі. В цьому контексті він є ідеальним Генпрокурором. Очевидно, що бодай внаслідок принципів конкурсу до ДБР, настілки ж ідеальний «кандидат» не зможе очолити це відомство.

Крім того, поєднання функцій досудового слідства та обвинувачення в суді теж роблять нинішню ГПУ ідеальним механізмом реалізації «політичної лінії». Тому ні президенту, ні його оточенню насправді зовсім не потрібно щось змінювати.

По-друге, як вже відзначалося вище, Юрій Луценко «грозився» піти з ГПУ після завершення реформи та «передачі справ» до ДБР. І це логічно, адже у прокуратурі, позбавленій значної частини повноважень, йому і справді не буде що робити, адже він, очевидно, розглядає нинішню свою посаду як частину загального руху у межах своєї політичної кар’єри.

Схоже, що Луценко і справді готується піти з ГПУ, але, очевидно, не зараз, і, очевидно, зовсім не на пенсію. Найкращий варіант для нього – повернутися у політику в якості переможця, спираючись на позитивний ореол успішної роботи по реформуванню прокуратури та по розслідуванню резонансних справ.

Схема, загалом, може виглядати наступним чином. ГПУ розслідує певну кількість резонансних справ та звітує про них перед суспільством, далі Луценко йде, і, оточений позитивним ореолом, очолює список політичної сили, яку проводить до парламенту, і там вже міркує про посади, достойні його нового статусу.

Очевидно, тут особливу роль відіграють справи проти екс-президента В. Януковича, які сам Луценко називає «процесом сторіччя». Янукович тим корисніший підозрюваний, що, по-перше, самостійно не може відповідати на обвинувачення, а по-друге є досить одіозним, аби на суді над ним заробляти «бали».

Нарешті, по-третє, схоже, що у Адміністрації Президента просто немає однозначної кандидатури, якій би вони могли безумовно довірити ДБР, адже цей орган, теоретично, розслідуватиме можливі злочини, вчинені прем’єром, міністрами, головою парламенту і депутатами, генпрокурором і всіма його підлеглими, секретарем РНБО, СБУ, військовими, прикордонниками, фіскалами і співробітниками пенітенціарної служби. А на довершення – президентами, повноваження яких завершилися.

Зрозуміло, що віддавати свою долю у руки когось просто так ніхто не збирається. Тривалий час А. Матіоса називали основним претендентом в керівники ДБР. Однак, схоже, йому теж довіряють не до кінця.

Загалом, ситуація на даний момент виглядає наступним чином.

Створення ДБР все-таки «завалили», принаймні, на деякий час. Очевидно, що 20 листопада ця структура не запрацює, а тому треба буде якось пристосовуватися до цієї ситуації. Мабуть, будуть ухвалені певні норми, які легалізують продовження ГПУ виконувати свої нинішні повноваження. І з цього приводу ГПУ ініціює надання їй права розслідувати всі підслідні ДБР справи аж до 20 листопада 2019 року. На думку прокурорів, до цієї дати передача законних повноважень Держбюро розслідувань є недоцільною. У ГПУ нагально вже й законопроект розробили, аби продовжити термін здійснення нею функцій слідства щодо вищих чиновників держави ще на три роки. А попутно створюють так звану Генеральну інспекцію, яка буде виконувати функції ДБР, але під наглядом генерального прокурора. Що, до речі, ще раз показує, хто є одним із ключових «бенефіціарів» саботажу ДБР.

Для суспільства цю ситуацію будуть пояснювати, у першу чергу, необхідністю завершення розслідування наявних на даний момент резонансних прав. Зокрема, про злочини Януковича а також про масові вбивства на Майдані. Власне, про це у ГПУ говорять вже зараз, що, мовляв, не можна віддавати «майже доведені справи» у нікуди.

Із Януковичем ситуація тим цікава, що, власне, ГПУ чомусь спершу зосередилась на справі про «державну зраду», і ставила в якості умови направлення в суд інших справ по колишньому президенту лише ухвалення вироку саме по ній. Тепер це затягування набуває пояснення.

Складніше буде пояснити ситуацію «західним партнерам», під тиском яких, власне, і було ухвалено положення про реформу правоохоронних органів України. Очевидно, будуть посилатися на “фактичну неготовність” та необхідність одержати більше часу на реалізацію змін.

Схоже, що тягнути будуть максимально довго, скільки матимуть ресурсів та часу. Водночас, поки час ще є, Луценко намагатиметься використати максимум із нинішньої посади для заробляння політичного капіталу. Водночас, навіть якщо завтра з’явилося б принципове політичне рішення про «запуск ДБР», то цей процес би зайняв не менше року, враховуючи масштаби необхідної роботи, а також те, що все має реалізовуватися на основі конкурсів. А останні у нас ніколи не проходять швидко та без скандалів.

Тому, очевидно, жодного реального ДБР у нас до парламентських виборів точно не буде, а там це питання може поступово відійти на другий план на тривалий проміжок часу.My Webpage

-->


Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх