,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


WikiLeaks forever?
  • 12 ноября 2011 |
  • 10:11 |
  • MMZ |
  • Просмотров: 669
  • |
  • Комментарии: 1
  • |
0
«Обережно, лайно!» — статью под таким заголовком разместил в минувшую пятницу журналист «Украинской правды» Сергей Лещенко в своем персональном блоге на сайте «УП».

В ней Сергей выразил возмущение тем, что один из украинских участников доверительной беседы в посольстве США предал гласности то, что — по его словам — якобы сказал советнику госсекретаря США журналист «УП».

Лещенко, в частности, пишет: «Минулого тижня на сайті Daily-Ua вийшла публікація «Чому мені було соромно на зустрічі з радником Держсекретаря США», в якій розповідається про автора цих рядків, журналіста «Української правди» Сергія Лещенка.

«Ми вже писали, що в Києві перебував радник з питань інновацій Державного секретаря США Алек Росс... Але виявилося, не всім в Україні цікаві ідеї Алека Росса: деяких колег з руху «Стоп цензура» цікавлять тільки гроші.

Так, під час зустрічі американського гостя з представниками Інтернет-видань, журналіст «Української правди» Сергій Лещенко не посоромився відкритим текстом, брутально попросити грошей. «Стоп цензура» — молода організація, чи не могли б ви допомогти грошима? Ми хочемо придбати свій офіс, створити кошторис, щоб мати більше можливостей тиснути на владу», — просив Лещенко Росса.

Це прохання застало зненацька поважного радника Держсекретаря США, який почервонів і не знав що відповісти. Склалася делікатна і не зовсім приємна ситуація. Своїм вчинком Лещенко насамперед поставив в незручне становище українських журналістів, адже показав, що їх цікавлять лише кошти, і бажано у вільно конвертованій валюті. В незручному становищі опинився і Алек Росс, якого можуть звинуватити у тому, що США підтримує українську опозицію.

Журналіст N»

У публікації Daily-Ua присутня лише одна правдива інформація — що Росс справді приїздив до Києва і я брав участь у зустрічі з ним, де на прохання гостя розповів, що з себе являє рух «Стоп Цензурі».

Розмова відбувалася у відділі преси та інформації посольства США та проходила в режимі off the records. Іншими словами, зміст спілкування не підлягав розголошенню. Саме такому формату віддав перевагу радник Клінтон.

Але журналіст, який відписався на Daily-Ua, вирішив порушити формат off the records. При чому не просто порушити, а оприлюднити повністю наклепницьку інформацію....

Публікуючи цю брехню, автор явно сподівався, що це не можна буде спростувати — адже розмова відбувалася в режимі без диктофонів...

Оскільки розмова з радником Клінтон відбувалася через систему синхронного перекладу, то ця розмова фіксувалася на комп'ютер американського посольства.

Таким чином, мені дуже легко спростувати абсурд, попросивши аудіозапис своїх слів у американській дипмісії.

Порадившись зі співробітниками посольства США, я дійшов висновку, що маю право оприлюднити власну частину розмови. Тобто те, що було сказано безпосередньо мною...

Отже, мої справжні слова на зустрічі з Алеком Россом — у цьому аудіо-файлі».

Лещенко включил аудиофайл в текст статьи. Вот что он на самом деле сказал в посольстве США (расшифровка аудиозаписи сделана в редакции «2000»):

«Let's me speak in Ukrainian also. Рух «Стоп цензурі!» виник у травні минулого року. Причиною для його виникнення стала ситуація на каналі «1+1» — це другий за потужністю телеканал у країні, коли журналісту редактор заборонив робити сюжет на тему відмови нового президента Віктора Януковича визнати голодомор геноцидом українського народу. Після цього цей журналіст залучився підтримкою своїх колег на каналі, які зробили заяву про те, що на каналі запроваджується цензура. Насправді це був уже не перший випадок, але він став першим надбанням публічності.

Після цього була заява на підтримку цього журналіста з боку каналу СТБ, і потім виникла ініціатива журналістів створити неформальний рух «Стоп цензурі», який не оформлений у якості організації або NGO, а просто як неформальне об'єднання, яке не має лідерів, а має лише неформальних координаторів, і де всі діють на волонтерських засадах. Тобто немає ні офісу фактично, ні комп'ютера, за яким, можна сказати, що ось на цьому комп'ютері, це комп'ютер руху «Стоп цензурі». Тобто це чисто волонтерський рух.

І, до речі, повертаючись до ситуації з тим журналістом, якого... якому заборонили робити цей сюжет, — учора цей журналіст написав заяву про звільнення з цього телеканалу, тому що той випадок, він фактично зробив його... позбавив його можливості робити сюжети на актуальні теми. Він був фактично позбавлений можливості займатися актуальними проблемами, а був у такому режимі: журналіст — stand bay. Тобто він як би і працює, водночас нічим не займається. Тобто це була спроба його не звільняти через те, що це викличе скандал, але водночас і займатися журналістикою йому повноцінно з того моменту так і не дозволили.

Тобто це як ілюструє в принципі весь процес згортання демократії в Україні, який зараз існує. Рух «Стоп цензурі», на жаль, він, через те, що він сам по собі волонтерський, він, звичайно, не є настільки потужним, яким би він міг бути, якби, наприклад, це була якась одна організація, яка мала би там, не знаю, бюджет, штат, штаб, у якому б формувалися всі креативні ідеї, і потім це б утілювалося в життя. Але, з іншого боку, це і сильна сторона цього руху, тому що фактично тут ніхто нікому нічим не зобов'язаний, і відповідно відпадають будь-які звинувачення в політичній заангажованості цих осіб.

Ми... Ну, якщо бути самокритичним, то мені здається, що останні декілька місяців рух, звичайно, уповільнив свою діяльність, тому що причиною цьому є відсутність будь-якого ефекту. Тому що там п'ять років тому, коли, на мою думку, в Україні був ренесанс свободи слова, — будь-яка ініціатива журналістів або якась критика з боку преси, яка набувала широкого резонансу, вона тут же знаходила якусь реакцію з боку влади. Тобто або призначалися якісь службові розслідування, або людей, які були спіймані на зловживаннях, їх звільняли з державних посад.

А оскільки два роки при новій владі будь-які критичні прояви з боку журналістів вони фактично не мають жодного ефекту, за виключенням деяких... за деякими дрібними виключеннями, то відповідно це зменшує мотивацію самих журналістів. Це дуже складний такий психологічний момент для журналістів — щось робити, розуміючи, що твоя робота, вона має дуже невеликий ефект. Вікторія додасть».

Как видим, просьба о деньгах действительно отсутствует. Возмущение Лещенко как по поводу разглашения неким журналистом N содержания беседы off the records, так и по поводу искажения сказанного Сергеем, выглядит вполне обоснованным.

Но вопрос заключается в другом.

Во-первых, почему беседа off the records (то есть без записи ее содержания, поскольку, как подчеркивает С. Лещенко, «зміст спілкування не підлягав розголошенню») была все-таки записана американцами? Сергей поясняет, что «оскільки розмова... відбувалася через систему синхронного перекладу, то ця розмова фіксувалася на комп'ютер американського посольства». Однако зачем была нужна фиксация на компьютер при синхронном переводе? Компьютерных программ для синхронного перевода пока не существует.

Во-вторых, если все-таки зачем-то была сделана запись, почему содержание беседы тут же не было удалено по ее завершении?

В-третьих, предупредили ли сотрудники американского посольства гостей, что беседа off the records будет фиксироваться принимающей стороной?

В-четвертых, если не предупредили, то как Сергей узнал, что беседа записана?

В-пятых, зачем хозяева вообще делали запись, и как часто они записывают подобные «доверительные» разговоры?

Эти вопросы не могут не возникать у думающего читателя.

Неужели действительно WikiLeaks forever?

My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх