,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Життя у підпіллі, або Як ми грали в заборонених казино
  • 26 июня 2011 |
  • 23:06 |
  • Anonymous |
  • Просмотров: 171574
  • |
  • Комментарии: 24
  • |
0
Життя у підпіллі, або Як ми грали в заборонених казино

Казино заборонені в Україні вже два роки. Однак весь цей час вони спокійно працюють в іншому світі - у віртуальному, у так званих "інтерактивних клубах". Раніше чіпати їх міліціонери не мали повноважень і просили законотворців скоріше розв'язати їм руки. Таки дочекались. 19 червня депутати ухвалили закон, згідно з яким ігри в інтерактивних закладах протизаконні. Втім, клуби продовжують активно збирати гроші зі своїх клієнтів. Чому міліція їх не помічає, ми вирішили перевірити самі.

"Полювання" на клуби

З громадським активістом Віталієм Черняховським, одним з затятих борців з азартними іграми, приїжджаємо до першого інтерактивного клубу на вулиці Горького в Києві. На великій червоній будівлі тільки один надпис - Інтернет. Жодного оголошення про графік роботи. Кожні дві хвилини туди заходять люди. Віталій запевняє - там грають на гроші.

Стоячи на протилежному боці вулиці, він по телефону викликає міліцію. За цим уважно спостерігає охоронець закладу, який чергує біля дверей. Патруль "Беркута" приїжджає за лічені хвилини. Проте заклад, який щойно працював, вже зачинений. На стукіт і смикання дверей ніхто зсередини не реагує. Двоє патрульних розводять руками.

"Ну ми ж не можемо виламувати двері, посилаючись тільки на вашу інформацію", - каже один з беркутівців.

Життя у підпіллі, або Як ми грали в заборонених казино


Міліціонери вже збираються їхати, та громадський активіст довго вмовляє навідатися до ще одного клубу - за двісті метрів. Патрульні погоджуються. І дійсно, недалеко від першого закладу, прямо напроти столичного Володимирського ринку міліціонери знаходять інтерактивний клуб, такий самий за зовнішнім оформленням, як і перший.

Імовірно, власник в цих гральних закладів один. Цього разу правоохоронцям щастить - клуб відчинений. Громадський активіст кидається в приміщення першим. Завбачивши його та журналістів, двоє охоронців непокояться - силою намагаються виштовхати непроханих гостей геть з зали. Сутичку припиняють співробітники "Беркуту", та конфлікт з охоронцями періодично повторюється.

Життя у підпіллі, або Як ми грали в заборонених казино


Вони то виключають світло в приміщенні, то закривають розсувні двері закладу, щоб світло ззовні не потрапляло всередину, то закривають об'єктиви камер, коли журналісти намагаються сфотографувати гральні автомати, які знаходься в середині зали. Це не звичайні автомати. На них яскраво мигає слово Іnternet. Проте найдивніше те, що ані мишки, ані блоку живлення, ані клавіатури там нема. Замість останнього тут маленькі кнопки. Яким чином клієнти користуються інтернетом, невідомо.

"Це повноцінні ігрові автомати, вони взагалі офігіли", - обурюється Віталій.

На маленькому чеку, який забув один з відвідувачів цього закладу, зазначена вартість інтернет-послуги - 50 гривень. За словами міліціонерів, це віртуальні кошти для гри. Не довго думаючи, правоохоронці викликають оперативну групу. Вона приїжджає до закладу за десять хвилин. За нею - представники районної прокуратури та управління боротьби з економічною злочинністю на чолі з його керівником.

Громадський активіст Віталій Черняховський не вірить власним очам - ще ніколи стільки правоохоронців на його виклик не приїжджали. Надмірну увагу до події він пов'язує з присутністю журналістів у закладі. Міліціонери від коментарів відмовляються та обіцяють усі гральні автомати вилучити на експертизу, а сам заклад закрити.

Та лише протягом наступної години автор знаходить у столиці ще з десяток відкритих інтерактивних клубів. На більшості з них відсутні будь-які ознаки існування. Ані графіку роботи, ані назви закладу, ані світла з-поза заклеєних рекламними плакатами вікон.

Життя у підпіллі, або Як ми грали в заборонених казино


Доходило до смішного - на деяких гральних закладах висіли наліпки - ОБ'ЄКТ ПІД ОХОРОНОЮ МВС. А заклад на вулиці Горького, який раптово зачинився під час візиту міліціонерів, знову запрацював. Автор спокійно пройшов до напівтемної зали гральних автоматів. Вони стоять в глибині приміщення, а біля входу - звичайні комп'ютери.

Життя у підпіллі, або Як ми грали в заборонених казино


Букмекери у законі

Продовжують працювати в Україні і букмекерські контори. Хоча згідно з новим законом їх діяльність також заборонена. Одна з таких контор розмістилася в самісінькому центрі Києва - у підземному переході під Майданом Незалежності. Назва закладу підозр не викликає - "Аналіз спортивних подій".

Всередині приміщення за вісьмома комп'ютерами сидять чоловіки і "аналізують", результат пишуть на папірцях і передають касиру в кабінці. Проте чомусь за аналіз ще й платять гроші. За що саме платять відвідувачі, касир не пояснює. Зачинившись у кабінці вона скаржиться по телефону комусь: "Прийшли двоє чмошників, журналісти, задають дурні питання".


Чи відомо їм про існування цієї букмекерської контори, питаємо у першого зустрічного міліціонера-патрульного підземки. Замість відповіді той йде геть.

Життя у підпіллі, або Як ми грали в заборонених казино


Юристи дивуються, чому усі ігнорують закон про заборону інтерактивних клубів, який діє більше тижня. Цей документ ухвалили через два роки після заборони гральних автоматів. Він мав зупинити власників казино, які перемістили свій бізнес в Інтернет.

"Вони далі продовжують працювати. Виникає питання, чому? - дивується юрист Юрій Бабенко. - Я думаю, тут не вистачає політичної волі - юридичне підґрунтя вже є".

В міліції виправдовуються. Кажуть, з початку року на території України виявили 283 інтерактивних закладів. Проте представників ігорного бізнесу ці цифри не вражають. Кажуть, зупинити віртуальні азартні ігри закриттям клубів міліція не зможе.

"Щоб боротись з цією проблемою, треба не закривати Інтернет-клуби, які існують, а робити так, як інші західні країни, - пояснює Григорій Трипульский, голова Асоціації діячів грального бізнесу. - Треба блокувати відповідні сайти, тому що вони зареєстровані не в Україні, а десь або в офшорних зонах, або у тих країнах, де дозволять працювати електронним казино".

За словами, Трипульського, від невдалої боротьби з гральним бізнесом держава втрачає півтора мільярди гривень в рік. Це сума, яка надходила в держбюджет від азартних ігор до їх заборони у 2009 році. Переважна більшість цих коштів йшла від надання ліцензій для казино.

Та депутати не сидять, склавши руки. Міркують, як вивести з тіні гральний бізнес та повернути в бюджет щорічні доходи. У парламенті вже зареєстровано два законопроекти. Перший - позафракційного депутата Сергія Осики, який передбачає державну монополію на казино. Кому займатися гральним бізнесом, згідно з документом, визначатиме національний організатор азартних ігор.

Життя у підпіллі, або Як ми грали в заборонених казино


Другий законопроект - регіонала Олега Царьова. Народний обранець пропонує відкрити спецзону для азартних ігор у Криму і лише в п'ятизіркових готелях. Документ навіть прописує, в які ігри можна грати, а в які - ні. Серед дозволених розваг - карти, кості та рулетка. У немилість потрапили гральні автомати і віртуальне казино.

"Це щоб бідні не грали", - пояснює урядовий уповноважений з питань дерегуляції господарчої діяльності Михайло Бродський. Він запевняє - законопроект Царьова повністю списаний. Каже, він першим запропонував зробити спецзону для казино і тільки для гравців-багатіїв, щоб туди не ходили грати підлітки і незаможні люди. Оскільки, як запевняє Бродський, від казино потерпають саме бідні люди. Щоб стримувати їх, навіть пропонує номінал найменшої фішки в майбутніх казино встановлювати у розмірі 500 доларів.

"Бідні потерпають більше за інших. Вони сподіваються за невеликі гроші виграти великі кошти - вирішити всі свої завдання, - каже Михайло Бродський. - У всьому цивілізованому світі є казино для багатіїв".

Життя у підпіллі, або Як ми грали в заборонених казино


Психологи з реабілітаційного центру залежності з політиком не погоджуються. Кажуть, від казино однаково страждають і бідні, і багаті.

"Ігроманія - це хвороба, - розповідає Алла Дементьева. - І найважча та найнебезпечніша залежність, якщо порівнювати з наркоманією та алкоголізмом. Кожен четвертий хворий намагається покінчити з собою".

Киянин Володимир - один з тих, хто потрапив в сумну статистику. За вісім років постійної гри він втратив усі свої статки, бізнес та сім'ю. Заборона грального бізнесу чоловіка не зупинила. Отямився лише тоді, коли його виштовхнули з казино, бо чіплявся до інших гравців, щоб позичити гроші. Володимир уже пройшов курс лікування - та гральних закладів і досі остерігається.
"Я був без гальм. Коли сідав грати, був зовсім іншою людиною, - згадує Володимир. - Я ні про що не думав, дратувався, коли мені не давали можливості грати. По суті я і не вилікувався і ніколи не стану здорово людиною. Тобто залишусь гравцем назавжди. Різниця тільки в тому, що я не граю".

Життя у підпіллі, або Як ми грали в заборонених казино


Життя у підпіллі, або Як ми грали в заборонених казино



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх