,


Наш опрос
Как изменилась Ваша зарплата в гривнах за последние полгода?
Существенно выросла
Выросла, но не существенно
Не изменилась
Уменьшилась, но не существенно
Существенно уменьшилось
Меня сократили и теперь я ничего не получаю


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Чому корова має язика та не знає мови?!
-1
По двадцятому році незалежності майже 47 мільйонний народ, як і раніше, потерпає за майбутнє рідної мови, яка сьогодні – вкотре вже! – відсувається на узбіччя суспільних інтересів. Здебільшого "не прохідна" у середовищі фінансово-економічних кланів, вона не стала "іміджевим товаром" і для більшості політичних партій. Самотньо калатає у знайомі дзвони призабута інтелігенція з "Просвіти", але чи досить тих зусиль, щоб розбудити приспане сумління?

Тим часом у передчас виборів за суспільною благодушністю знов чується тотальний наступ на основу основ нашої духовності і культури – мову.

Ми вже звикли до того, що напередодні зустрічей на найвищому рівні керівників Росії та України або чергових слухань у Держдумі питань російсько-українських відносин в Україні, мов за помахом чарівної палички, з усіх усюд подають голоси штатні фахівці з питань "ущемлення русскоязычных". Тут і поважний теоретик залюбки "обґрунтує" хоч яку "спільну колиску", і колишній дисидент, киваючи на права людини, за ледве завуальованими словесними конструкціями зробить нам недвозначний натяк: не втішайтеся, панове, національним відродженням, у цивілізованому світі це пройдений етап, і ваші наміри не братимуться до уваги.

Під цей же "шумок" неодмінно увірвуться на трибуну сесії Верховної Ради "посланці українського народу" і, відрекомендувавшись "гражданами Советского Союза", у знайомому всім дусі висловлять "гневное осуждение" фактично самого існування незалежної України. Під цей же "шумок" нагодиться й політично-іронічний репортаж з України по російському телебаченню. Приміром, про недолугих тубільців, котрі навчають рідних чад цитувати Пушкіна українською мовою або ж намагалися зжити з громадських місць "вульгарні зарубіжні пісні"...

Природа ксенофобії немовби й відома. Зміна соціальних ролей, коли "провідний етнос" із домінуючого в усіх сферах життя колишніх союзних республік перейшов у становище рівноправної національної меншини, ще довго даватиметься взнаки. "Мовне питання" – лише привід узяти реванш або хоча б законсервувати становище, досягнуте в суспільному житті в добу "розвинутого соціалізму".

Так зване російськомовне населення аж ніяк не є причиною цього, воно є продуктом тотальної русифікації, заручником бездумної політики уніфікації. Соціальні дискомфорти перехідного періоду лише загострюють його психологічний стан, надаючи йому політичної спрямованості.

Отож наступ на українство триватиме й далі. Ледве вгамувався розпочатий колишнім керівником Верховної Ради України рух "за інтеграцію", як на суспільну поверхню спливла його видозмінена форма – "слов'янське єднання". Уже й дозріли з цієї нагоди ідеологічні свати – "академіки" від слов'янства, котрим хоч би яка інтеграція, аби запроторити Україну в чиїсь лабети. Замолоду, й оком не змигнувши, вони справно рапортували про дострокове відправлення молодих українців у голі степи або на чергові БАМи й одержували у винагороду вищі посади.

І хоч згодом ті будови бур'янами заростали, – марниця! То чому б і тепер не труснути "керівним мозолем" і з комсомольським завзяттям не розпочати зведення слов'янських БАМів? Дарма, що ніхто з них не відповість, на якій же правовій основі збираються нас об'єднувати; та й чи хочуть цього самі слов'янські народи, передусім ті, хто нарешті з радістю вирвався з недавньої "інтеграції"; чи всі слов'яни мають належну матеріально-технічну базу для рівноправного об'єднання і чи не станеться так, що ненароком проснувшись в "інтеграції", вони розпочнуть новий день із з'ясування сакраментального – хто й кого об'їдає?...

Міждержавні відносини європейських країн, які анітрохи не зазнають етнічного, тим паче мовного ущемлення, відзначаються нормами міжнародного права. А наші слов'янофіли вочевидь ніяк не можуть відвикнути від права старшого.

Нині в Україні складається сприятливий баланс між різними гілками влади, якого бракувало протягом останніх років і якого гріх було б не використати для утвердження духу патріотизму, консолідації українського народу. Гріх було б не використати цієї ситуації й для донесення справжнього стану справ у мовному середовищі України до Ради Європи, до інших європейських і міжнародних структур. Критерії оцінки ними мовних проблем, що склалися на пострадянському просторі, з вершин досягнутого в гуманітарній сфері європейського рівня аж ніяк не прийнятні щодо всіх спільнот, без урахування специфіки історичної долі кожної. Знічев'я у немилість можуть потрапити саме ті, кому слід активно допомагати, хто й донедавна зазнавав дискримінації з боку тоталітарних режимів, і передусім ті, що належать до однієї мовної групи, зокрема українці та білоруси. Тоді мовне поле може стати мінним.

На рівні тієї ж таки Ради Європи, інших європейських структур та й самого СНД необхідно остаточно з'ясувати, чи й справді існують утиски на мовному ґрунті в пострадянських країнах. Чому не скаржаться на це, приміром, українці, білоруси, литовці, грузини, азербайджанці, казахи та ін., які живуть на територіях новоутворених держав, а лише "російськомовні"? Та й що це за феномен такий у сучасній етнополітології – "російськомовні"?

Де тут, врешті, правда, а де політичні міфи? Чи можна вважати рівень зросійщення всіх етносів, досягнутий за тоталітарної системи, своєрідною стартовою позначкою, від якої треба розпочинати "демократичну" змагальність мов і культур?

Чи справедливо це щодо етносів, які впродовж десятиліть, а то й століть фактично були паралізовані, тоді як інші не зазнавали утисків?

Високоповажним європейським, міжнародним інституціям слід би збагнути, що зі зросійщенням, приміром, українського чи білоруського етносів з духовної палітри світу може безслідно зникнути оригінальний і самобутній пласт культури. Наш переконливий голос має бути почутий в ООН, в її спеціалізованих структурах. Безбатченки-інтегратори можуть дорватися до влади в будь-якій країні, проте це не означає, що міжнародна спільнота має потурати їм, коли йдеться про саме існування національної духовності і культури.

Чому корова має язика та не знає мови?!
Микола СУХОМЛИН, Харків



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх