,


Наш опрос
Нравиться ли вам рубрика "Этот день год назад"?
Да, продолжайте в том же духе.
Нет, мне это надоело.
Мне пофиг.


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Україні потрібна Хартія Свободи
-1
Україні потрібна Хартія Свободи

20 травня 2011 року Парламент Грузії у першому читанні ухвалив Хартію Свободи, яка передбачає люстрацію колишньої партійної номеклатури КПСС і совєцьких спецслужб. Також, згідно з Хартією Свободи, буде змінено усі географічні та топографічні назви, пов'язані з совєцьким минулим Грузії, та заборонено совєцьку і нацистську символіку.

Для проведення люстрації буде створено державну комісію з реєстрації колишніх співробітників совєцьких спецслужб, а колишнім високопоставленим компартійцям і комсомольцям заборонять виконувати будь-які державні функції.

Ухваливши Хартію Свободи, Грузія продовжила політику десовєтизації, що на практиці означає остаточне звільнення від наслідків московської окупації. Таке рішення Грузії є моральним дороговказом для усіх держав постсовєцького простору.

В Україні про люстрацію заговорили ще в кінці 80-х, проте через "компроміс" між комуністами і націонал-демократами, які перебували при владі, люстрацію не провели. Внаслідок цього перша національно-визвольна революція кінця 80-х – початку 90-х залишилася незавершеною.

Згодом, починаючи з середини 90-х, практично усі, хто був при владі, незалежно від партійних кольорів заявляли: люстрацію проводити вже пізно, треба було це робити на початку Незалежності. У підсумку всі постсовєцькі держави, які провели люстрацію, сьогодні випереджають Україну за рівнем життя і, порівняно з нашою країною, здолали корупцію.

Вдруге питання проведення люстрації постало після Помаранчевої революції. Я тоді був народним депутатом України і 2 березня 2005 року зареєстрував у Верховній Раді розроблений Всеукраїнським об'єднанням "Свобода" проект закону "Про люстрацію" N7028-2
http://www.svoboda.org.ua/dopysy/analityka/002169/ , але й тоді всі владоможці – і переможці, і переможені, і помаранчеві, і біло-голубі – заспівали в один голос, що люстрацію проводити пізно.

Очевидно, що якби тоді помаранчеві ухвалили закон "Про люстрацію", то сьогодні Україна була б зовсім іншою.

Проте минуле змінити неможливо, тому нарікати на те, що люстрацію не провели ні в 1991-му, ні в 2005-му, не випадає.

Важливо інше – досвід Грузії засвідчив – проводити люстрацію ніколи не пізно. Це відповідь тим, хто з високих трибун заявляв протилежне. Бо люстрація – це докорінне очищення влади, це встановлення національної та соціальної справедливості, це звільнення від ярма окупаційної спадщини, це шанс для оновлення країни. Цьогорічна реваншистська червонопрапорна вакханалія, яку Верховна Рада розпочала з ухвалення закону про криваві прапори, що під ним вчора підписався Президент Янукович, гучні відзначення річниць комсомолу та інших совєцьких "свят" лише підтверджують, що люстрація на часі.

Пропоную для обговорення проект закону "Про люстрацію" від 2 березня 2005 року. Також звертаю вашу увагу на програму "Люстрація – досвід Європи і найближча українська перспектива", яка вийшла на каналі ТВі 14 лютого 2011 року – http://www.youtube.com/watch?v=cH0U96HAeEU

Закон України (проект)

"ПРО ЛЮСТРАЦІЮ"


Верховна Рада України відмежувалась від терористичних і тоталітарних методів керівництва державою, які застосовував комуністичний режим Радянського Союзу, та засудила злочини цього режиму, серед яких Голодомор Українського народу 1932 33 років, масові репресії та переслідування з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Головним інструментом репресивної політики СРСР був Комітет державної безпеки СРСР (КДБ СРСР), який тотально контролював усі сфери життя суспільства і держави та придушував будь-які прояви інакодумства, особливо з національних питань.

Після здобуття Україною Незалежності ця структура не була докорінно змінена і колишні працівники КДБ СРСР, що проводили антиукраїнську репресивну політику, залишились на своїх посадах в Службі безпеки України чи інших органах влади, в які були відряджені для виконання своїх обов'язків. Сотні тисяч сексотів, інформаторів, тайняків перейшли як спадок СРСР до сфери впливу спецслужб пострадянських країн, в першу чергу – Російської Федерації. Колишня діяльність цих осіб перетворилась на компрометуючі їх матеріали та стала засобом контролю і тиску з боку зазначених спецслужб. Внаслідок цього перебування таких осіб на відповідальних чи суспільновизначальних посадах в Україні стало загрозою національним інтересам Українського народу.

Події, які відбувались під час виборчої кампанії 2004 року та Української революції, яскраво виявили антидержавну антиукраїнську діяльність значної кількості посадових та службових осіб і передусім найвищих посадовців держави. Це опосередковано підтверджує факт використання колишніх кадебістів як "п'ятої колони" Російської Федерації, яка не приховувала свого втручання у внутрішні справи України.

Цей Закон спрямований на подолання залишків московської колонізаційної політики в Україні, очищення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій тощо від ідеологів та реалізаторів цієї політики, недопущення новітньої колонізації України, усунення загрози суверенітету та територіальній цілісності України, встановлення історичної та соціальної справедливості, зміцнення духу і моралі Українського народу.

Законом визначаються правові основи проведення люстрації, статус, функції та повноваження органів люстрації, відповідальність за порушення законодавства про люстрацію.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів


У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

Люстрація – визначений Законом порядок очищення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій від ідеологів та реалізаторів московської колонізаційної політики шляхом тимчасової заборони (на п'ять років) обіймати посади в зазначених інституціях для громадян України, які працювали на керівних посадах в Комуністичній партії Радянського Союзу, КДБ СРСР, або свідомо (в т. ч. таємно) співпрацювали з органами державної безпеки СРСР, або брали участь у переслідуваннях громадян СРСР.

Люстраційна декларація – документ встановленої форми, в якому суб'єкт люстрації повідомляє органу люстрації про наявність або відсутність підстав для застосування щодо нього тимчасової заборони обіймати посади в об'єктах люстрації.

Люстраційний запит – запит, який направляє орган люстрації до Служби безпеки України або, за необхідністю, до інших правоохоронних органів, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, вищих навчальних закладів щодо достовірності інформації, поданої суб'єктом люстрації в люстраційній декларації.

Люстраційний реєстр – державний реєстр громадян України, які пройшли процедуру люстрації в установленому Законом порядку.

Люстрована особа – особа, якій за наслідками люстрації заборонено обіймати посади в об'єктах люстрації на визначений Законом термін.

Об'єкт люстрації – визначений Законом орган державної влади, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа та організація, що підлягає люстрації.

Орган люстрації – орган державної влади зі спеціальним статусом, уповноважений на проведення люстрації у відповідності з цим Законом.

Персональна справа суб'єкта люстрації – сукупність всіх документів (люстраційна декларація, свідчення осіб, відповіді уповноважених органів на люстраційний запит органу люстрації тощо), зібраних органом люстрації щодо суб'єкта люстрації.

Суб'єкт люстрації – громадянин України, який обіймає або претендує на зайняття посади внаслідок обрання, призначення чи затвердження в об'єктах люстрації.

Стаття 2. Законодавство про люстрацію


Процедура люстрації регулюється Конституцією України, Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України, які не суперечать цьому Закону.


Стаття 3. Об'єкти люстрації

Об'єктами люстрації є:

1) представницькі органи влади всіх рівнів;

2) органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

3) Конституційний суд України та суди загальної юрисдикції;

4) Збройні сили України;

5) правоохоронні органи;

6) державні підприємства, установи та організації, акціонерні товариства з контрольним пакетом акцій держави в них (у т. ч. академії наук, засоби масової інформації, фонди, державні фінансові установи тощо);

7) навчальні заклади усіх рівнів, видів та типів освіти незалежно від форми власності;

8) адвокатські об'єднання;

9) керівні органи політичних партій та громадських організацій;

10) інші установи, на працівників яких поширюється дія законів України "Про боротьбу з корупцією", "Про державну службу".

Стаття 4. Суб'єкти люстрації

До суб'єктів люстрації належать:

1) Президент України;

2) народні депутати України, депутати Автономної республіки Крим, депутати місцевих рад;

3) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

4) судді Конституційного Суду України, судів загальної та спеціальної юрисдикції;

5) посадові особи Збройних сил України на рівні старших офіцерів;

6) посадові особи правоохоронних органів;

7) посадові особи державних підприємств, установ та організацій, акціонерних товариств з контрольним пакетом акцій держави в них (у т. ч. академій наук, засобів масової інформації, фондів, державних фінансових установ тощо);

8) керівництво навчальних закладів усіх рівнів, видів та типів освіти незалежно від форми власності, а також професорсько-викладацький склад вищих навчальних закладів всіх рівнів акредитації незалежно від форми власності;

9) адвокати;

10) керівництво політичних партій та громадських організацій;

11) претенденти на посади, визначені в пунктах 1-10.

Стаття 5. Особи, щодо яких застосовується тимчасова заборона обіймати посади в об'єктах люстрації

Під тимчасову заборону обіймати посади в об'єктах люстрації підпадають особи, які до 01.01.1992 року працювали на керівних посадах в Комуністичній партії Радянського Союзу, КДБ СРСР, або свідомо (в т. ч. таємно) співпрацювали з органами державної безпеки СРСР, або брали участь у переслідуваннях громадян СРСР, зокрема:

1) працювали на керівних посадах Комуністичної партії Радянського Союзу від рівня районного комітету і вище, членом бюро (президії) цих комітетів, членом ЦК КПРС;

2) працювали на посаді секретаря партійного комітету КПРС на підприємстві, установі, в організації;

3) працювали на керівних посадах в КДБ СРСР або в штаті п'ятого управління КДБ СРСР;

4) працювали на посаді начальника політичного відділу (управління) в Радянській Армії, МВС СРСР;

5) виконували функції резидента, агента, утримувача конспіративної квартири, інформатора або позаштатного співробітника КДБ СРСР;

6) брали участь у переслідуваннях громадян СРСР з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕДУРА ЛЮСТРАЦІЇ

Стаття 6. Принципи проведення люстрації



Люстрація проводиться на принципах верховенства права, незалежності, об'єктивності, гласності та колегіальності.


Стаття 7. Порядок подання люстраційної декларації до органу люстрації


Суб'єкт люстрації зобов'язаний подати люстраційну декларацію до відповідного органу люстрації:

1) у 30-денний з дня набуття чинності цим Законом для тих, хто обіймає посаду в об'єктах люстрації;

2) одночасно з поданням документів для прийняття на роботу в об'єкт люстрації або надання згоди на роботу в ньому для тих, хто претендує на зайняття посади в об'єктах люстрації.

Суб'єкт люстрації звільняється від обов'язку подати люстраційну декларацію у випадку звільнення із займаної посади за власним бажанням або відмови обійняти запропоновану посаду.

До Державної люстраційної комісії люстраційні декларації подають такі суб'єкти люстрації:

1) Президент України;

2) народні депутати України, голова Верховної Ради Автономної республіки Крим, голови обласних рад, Київський та Севастопольський міські голови;

3) посадові особи Кабінету Міністрів України, Секретаріату Президента України, Апарату Верховної Ради України, центральних органів виконавчої влади та голови обласних державних адміністрацій;

4) судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого Господарського Суду України, Вищого Адміністративного Суду України, голови апеляційних судів;

5) посадові особи Збройних сил України на рівні вищих офіцерів;

6) посадові особи правоохоронних органів;

7) керівники державних підприємств, установ та організацій, акціонерних товариств з контрольним пакетом акцій держави в них (у т. ч. академій наук, засобів масової інформації, фондів, державних фінансових установ тощо);

8) керівники навчальних закладів усіх рівнів, видів та типів освіти незалежно від форми власності;

9) керівники політичних партій та громадських організацій;

10) претенденти на посади, визначені в пунктах 1-9;

11) претенденти на посади в регіональні люстраційні комісії.

Всі інші суб'єкти люстрації подають люстраційні декларації до регіональних люстраційних комісій відповідно до місцезнаходження об'єкта люстрації.

Стаття 8. Підготовка персональних справ суб'єктів люстрації до розгляду

Після надходження люстраційної декларації орган люстрації:

1) реєструє люстраційні декларації в установленому законом порядку;

2) формує персональну справу суб'єкта люстрації та визначає доповідача по ній;

3) у п'ятиденний термін оприлюднює відомості про суб'єкта люстрації на сайті Державної люстраційної комісії та друкованих засобах масової інформації: щодо суб'єктів люстрації, персональні справи яких розглядає Державна люстраційна комісія, в газетах "Голос України", "Урядовий кур'єр", для інших суб'єктів люстрації – у друкованих засобах масової інформації Автономної республіки Крим та місцевих рад відповідно до місцезнаходження регіональної люстраційної комісії;

4) у п'ятиденний термін подає люстраційний запит до Служби безпеки України або за необхідністю до інших правоохоронних органів, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, вищих навчальних закладів щодо достовірності інформації, поданої суб'єктом люстрації в люстраційній декларації;

5) у п'ятдесятиденний термін приймає письмові свідчення громадян України щодо визнання суб'єкта люстрації люстрованою особою, оформлені відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Суб'єкт люстрації має право на ознайомлення зі своєю персональною справою.

Стаття 9. Розгляд персональної справи суб'єкта люстрації органом люстрації

Персональні справи суб'єктів люстрації розглядаються органом люстрації в закритому режимі з обов'язковим повідомленням суб'єктів люстрації. Суб'єкти люстрації та їхні адвокати мають право бути присутніми при розгляді своїх персональних справ та фіксувати хід засідання органу люстрації технічними засобами. Присутність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або його представника на засіданні органу люстрації, а також громадян, які подали письмові свідчення про суб'єкта люстрації, є обов'язковою.

Орган люстрації приступає до розгляду персональної справи суб'єкта люстрації не пізніше 75 днів з дня надходження його люстраційної декларації, а для суб'єктів люстрації, які претендують на обрання в представницькі органи влади не пізніше 55 днів.

Засідання органу люстрації вважається повноважним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини його персонального складу.

Розгляд персональної справи суб'єкта люстрації по суті розпочинається з представлення справи доповідачем по справі про зміст люстраційної декларації, письмових відповідей на люстраційні запити, письмових свідчень громадян.

Після доповіді у справі орган люстрації заслуховує пояснення суб'єкта люстрації або його адвокатів, заслуховуються свідки. Свідок попереджається про відповідальність за надання неправдивих свідчень.

За наполяганням не менше, як третини складу органу люстрації або за бажанням суб'єкта люстрації може бути застосований детектор брехні. Результати перевірки свідчень суб'єкта люстрації на детекторі брехні долучаються до його персональної справи.

Стаття 10. Прийняття рішення органом люстрації


Після виконання процедури розгляду персональної справи суб'єкта люстрації голова органу люстрації ставить на голосування питання про наявність підстав, визначених ст. 5 цього Закону, для визнання суб'єкта люстрації люстрованою особою.

Рішення про визнання або не визнання суб'єкта люстрації люстрованою особою приймається на засіданні органу люстрації відкритим голосуванням більшістю голосів від складу органу люстрації. Відповідно до прийнятого рішення орган люстрації видає безпосередньо суб'єкту люстрації довідку встановленого зразка про проходження люстрації та повідомляє про результат проходження люстрації суб'єктом люстрації посадову особу, уповноважену на прийняття рішення про обрання, призначення чи затвердження суб'єкта люстрації на посаді в об'єкті люстрації.

Рішення, дії чи бездіяльність органу люстрації можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до Державної люстраційної комісії або до суду.

Після завершення процесуальних строків на оскарження рішення органу люстрації або набрання законної сили рішенням суду щодо суб'єкта люстрації, результат проходження люстрації заноситься до Люстраційного реєстру та оприлюднюється на сайті Державної люстраційної комісії.

Визнання органом люстрації суб'єкта люстрації люстрованою особою тягне за собою тимчасову заборону на обіймання посад в об'єктах люстрації строком на п'ять років з моменту прийняття відповідного рішення органом люстрації.

Стаття 11. Відомості про суб'єкта люстрації, які підлягають оприлюдненню.

Відомості про суб'єкта люстрації, які підлягають оприлюдненню на сайті Державної люстраційної комісії, в засобах масової інформації:

1) прізвище, ім'я та по-батькові;

2) дата подання люстраційної декларації;

3) дата народження;

4) місце народження;

5) посада, яку обіймає;

6) посада, на яку претендує;

7) відмітка про результат проходження люстрації (люстрована або не люстрована особа).

Відомості, визначені пп. 1-4, 7 частини першої цієї статті включаються до довідки про проходження люстрації.

Стаття 12. Дії посадових осіб щодо люстрованої особи.

Посадова особа, уповноважена на прийняття рішення про обрання, призначення чи затвердження суб'єкта люстрації на посаді в об'єкті люстрації, зобов'язана звільнити чи іншим чином усунути із займаної посади люстровану особу, або відмовити їй у прийнятті на роботу у п'ятнадцятиденний термін з дня надходження від органу люстрації повідомлення про результат проходження люстрації суб'єктом люстрації.

Стаття 13. Особливості застосування процедури люстрації для кандидатів в члени Державної люстраційної комісії


Претенденти на посади в Державній люстраційній комісії подають люстраційні декларації до Комітету з питань правової політики Верховної Ради України.

Процедуру люстрації для кандидатів на посади в Державній люстраційній комісії здійснює Комітет з питань правової політики Верховної Ради України в порядку, визначеному цим Законом.

РОЗДІЛ 3. ОРГАНИ ЛЮСТРАЦІЇ

Стаття 14. Система органів люстрації


До органів люстрації належать Державна люстраційна комісія та регіональні люстраційні комісії: Люстраційна комісія Автономної Республіки Крим, обласні люстраційні комісії, міські люстраційні комісії Києва та Севастополя.


Стаття 15. Статус органів люстрації

Органи люстрації утворюються Верховною Радою Україною, підпорядковані і підзвітні їй.

Органи люстрації здійснюють свою діяльність на постійній основі, самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

Строк повноважень органів люстрації – 5 років.

Член органу люстрації є державним службовцем.

Органи люстрації є юридичними особами, мають печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, відповідні бланки.

Стаття 16. Склад органу люстрації

Склад органу люстрації затверджує Верховна Рада України з числа осіб, які пройшли процедуру люстрації в установленому Законом порядку.

До складу органу люстрації входять Голова, заступник Голови, секретар та члени органу люстрації. Кількісний склад органу люстрації становить 15 осіб, не менше третини членів якого повинні мати вищу юридичну освіту.

Для здійснення своєї діяльності кожний орган люстрації має апарат, структуру і штатний розпис якого затверджує Державна люстраційна комісія за поданням Голови Державної люстраційної комісії в межах бюджетних коштів, передбачених на утримання органів люстрації.

Стаття 17. Порядок формування органів люстрації


Верховна Рада України призначає на посаду та припиняє повноваження членів органів люстрації за поданням Комітету з питань правової політики.

Подання кандидатур на посади в органах люстрації здійснюють Президент України, не менше сорока п'яти народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Підписи під поданнями не відкликаються.

Кандидатури осіб на посади в органах люстрації попередньо обговорюються в депутатських фракціях і групах.

На розгляд Верховної Ради України виносяться лише кандидатури, які пройшли процедуру люстрації в порядку, визначеному розділом 2 цього Закону.

За наслідками розгляду кандидатур Верховна Рада України на пленарному засіданні приймає рішення щодо призначення кандидатів або відмови їм в призначенні на посаду у відповідний орган люстрації.


Стаття 18. Вимоги до членів органу люстрації

Членом органу люстрації може бути громадянин України, який на день призначення досяг двадцяти одного року, має право голосу, проживає в Україні не менше п'яти останніх років, володіє державною мовою та дав письмову згоду на призначення в орган люстрації.

Не може бути призначений до складу органу люстрації громадянин України, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку, або який визнаний у встановленому законом порядку недієздатним, обмежено дієздатним або люстрованою особою.

Член органу люстрації не може займатися будь-якою, крім основної, оплачуваною роботою (в т. ч. в об'єктах люстрації), за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов'язків члена органу люстрації час.


Стаття 19. Присяга члена органу люстрації

Член органу люстрації перед вступом на посаду складає на пленарному засіданні Верховної Ради України присягу такого змісту:

"Я (прізвище, ім'я та по-батькові), урочисто присягаю Українському народу при здійсненні своїх повноважень у (назва органу люстрації) додержуватися Конституції України та законів України, чесно і сумлінно виконувати покладені на мене обов'язки, бути об'єктивним, неупередженим та справедливим у вирішенні питань, що належать до повноважень органів люстрації, та бути вірним Присязі".

Особа, яка склала присягу члена органу люстрації, ставить свій підпис під текстом присяги.

Відмова члена органу люстрації скласти присягу тягне за собою скасування Верховною Радою України рішення про його призначення.

Орган люстрації є повноважним з моменту призначення на посаду та складення присяги не менш як двома третинами її складу.

Члену органу люстрації після складення ним присяги видається посвідчення за підписом Голови Верховної Ради України.

Стаття 20. Обрання Голови, заступника Голови та секретаря органу люстрації

Голова, заступник Голови, секретар органу люстрації обираються на засіданні органу люстрації таємним голосуванням із числа членів органу люстрації.

Засідання органу люстрації з виборів Голови, заступника Голови, секретаря органу люстрації вважається повноважним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини його персонального складу.

Вибори заступника Голови та секретаря органу люстрації проводяться після обрання Голови органу люстрації.

Кандидатури на посаду заступника Голови та секретаря органу люстрації пропонуються Головою органу люстрації.

Порядок обрання Голови, заступника Голови та секретаря органу люстрації встановлюється Регламентом органу люстрації.

Стаття 21. Організація діяльності органу люстрації

Орган люстрації приймає рішення з питань, що належать до його повноважень, після їх розгляду на своїх засіданнях.

Діяльність Комісії організовує Голова органу люстрації.

Порядок організації роботи органу люстрації визначається цим Законом, Регламентом органу люстрації, а також іншими актами, що приймаються Державною люстраційною комісією на виконання цього та інших законів України.

Регламент органу люстрації, а також інші акти Державної люстраційної комісії, зазначені у частині третій цієї статті, приймаються Державною люстраційною комісією і затверджуються її постановами.

Основною організаційною формою діяльності органу люстрації є його засідання, на якому може бути розглянуте будь-яке питання, яке відповідно до цього та інших законів України, належить до повноважень органу люстрації.

Стаття 22. Завдання органів люстрації

До завдань Державної люстраційної комісії належать:

1) організація і здійснення процедури люстрації в порядку, визначеному розділом 2 цього Закону;

2) створення та ведення Люстраційного реєстру;

3) контроль за своєчасним поданням суб'єктами люстрації люстраційних декларацій та проходженням ними процедури люстрації;

4) контроль за роботою регіональних люстраційних комісій;

5) прийняття у випадках, передбачених Законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань проведення люстрації;

6) регулярне інформування Верховної Ради України про хід люстрації;

7) роз'яснення законодавства з питань люстрації серед осіб, які працюють на об'єктах люстрації та населення України в цілому.

До завдань регіональних люстраційних комісій належать завдання, визначені пунктами 1, 3 частини першої цієї статті.

Стаття 23. Функції органів люстрації

Відповідно до завдань, передбачених цим Законом, Державна люстраційна комісія:

1) організовує та здійснює процедуру люстрації в порядку, визначеному розділом 2 цього Закону;

2) створює та забезпечує функціонування сайту Державної люстраційної комісії;

3) створює та веде Люстраційний реєстр, який в обов'язковому порядку оприлюднюється на сайті Державної люстраційної комісії;

4) контролює своєчасне подання суб'єктами люстрації люстраційних декларацій та проходження ними процедури люстрації;

5) організовує та контролює роботу регіональних люстраційних комісій.

6) видає у випадках, передбачених Законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань проведення люстрації;

8) регулярно інформує Верховну Раду України про хід люстрації;

7) роз'яснює через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про люстрацію;

8) забезпечує додержання люстраційного законодавства органами люстрації;

9) затверджує зразок люстраційної декларації, зразок довідки про проходження люстрації, а також форми звітів про роботу, проведену органами люстрації;

10) видає довідки про проходження люстрації суб'єктами люстрації;

11) організовує у межах своїх повноважень роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах люстрації.

Регіональні люстраційні комісії виконують функції, визначені пунктами 1, 4, 10 та регулярно звітують Державній люстраційній комісії про проведену роботу.

Стаття 24. Права органів люстрації


Орган люстрації має право:

1) безперешкодного доступу до архівів Комуністичної партії Радянського Союзу та КДБ СРСР, в т. ч. до державної або іншої захищеної законом таємниці. Доступ до державної або іншої захищеної законом таємниці надається після взяття членом органу люстрації письмового зобов'язання щодо збереження зазначеної таємниці;

2) робити люстраційні запити та отримувати на них обґрунтовані відповіді від Служби безпеки України або за необхідністю від інших правоохоронних органів, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, вищих навчальних закладів;

3) перевіряти інформацію, надану на люстраційні запити в архівах Служби безпеки України або за необхідністю в інших правоохоронних органах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, вищих навчальних закладах;

4) викликати та заслуховувати громадян, які подали письмові свідчення про суб'єкта люстрації.

Стаття 25. Фінансування органів люстрації


Видатки на утримання органів люстрації виділяються безпосередньо з Державного бюджету України. Обсяг цих коштів щорічно встановлюється Верховною Радою України і зазначається у Державному бюджеті України окремим рядком.


РОЗДІЛ 4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЛЮСТРАЦІЮ

Стаття 26. Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання люстраційної декларації



Неподання або несвоєчасне подання люстраційної декларації суб'єктом люстрації тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та одночасне звільнення чи інше усунення із займаної посади.

Те саме для претендентів на зайняття посади – відмову в прийнятті на посаду.

Неприйняття на роботу, звільнення чи інше усунення з посади, відмова в прийнятті на посаду з причин, викладених у цій статті, не підпадають під дію Кодексу законів про працю.


Стаття 27. Відповідальність за завідомо неправдиву інформацію про суб'єкта люстрації

Суб'єкти люстрації, які подали завідомо неправдиву інформацію в люстраційній декларації, несуть кримінальну відповідальність, а прихована ними інформація підлягає оприлюдненню.

Особи, які оприлюднили завідомо неправдиву інформацію про суб'єкта люстрації несуть цивільну відповідальність.


Стаття 28. Відповідальність за неналежну відповідь на люстраційний запит

Ненадання, умисне зволікання, надання недостовірної чи неповної інформації на люстраційний запит керівниками правоохоронних органів та інших державних органів тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Стаття 29. Відповідальність за розголошення інформації про люстровану особу

Розголошення інформації, що міститься в люстраційній декларації, яку добросовісно заповнила люстрована особа, тягне за собою кримінальну відповідальність.


Стаття 30. Відповідальність органу люстрації за надання довідки про проходження люстрацію на основі завідомо недостовірної інформації


Надання довідки про проходження люстрації на основі завідомо недостовірної інформації особі, щодо якої є відомості, визначені ст. 5 цього Закону, тягне за собою кримінальну відповідальність.

Стаття 31. Відповідальність за прийняття на роботу або не звільнення із займаної посади люстрованої особи

Прийняття на роботу або не звільнення чи інше усунення із займаної посади люстрованої особи в порядку статті 12 цього Закону посадовою особою, уповноваженою на прийняття рішення про обрання, призначення чи затвердження суб'єкта люстрації на посаді в об'єкті люстрації, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та одночасне звільнення чи інше усунення із займаної посади.

Неприйняття на роботу, звільнення чи інше усунення з посади з причин, викладених у цій статті, не підпадають під дію Кодексу законів про працю.

Стаття 32. Контроль за дотриманням законодавства про люстрацію

Контроль за дотриманням законодавства про люстрацію здійснюється Верховною Радою України, Президентом України, Уповноваженим з прав людини Верховної Ради України.

Стаття 33. Прокурорський нагляд за дотриманням законодавства про люстрацію


Нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Відповідно до наданих їм чинним законодавством повноважень вони вживають заходів до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів громадян, притягнення порушників до відповідальності.


ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

2. Кабінету Міністрів України та Комітету Верховної Ради України з питань правової політики подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідності з цим Законом.

3. Кабінету Міністрів України в тримісячний термін з дня набрання чинності Законом привести нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їхніх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

Україні потрібна Хартія Свободи



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх