,


Наш опрос
Как изменилась Ваша зарплата в гривнах за последние полгода?
Существенно выросла
Выросла, но не существенно
Не изменилась
Уменьшилась, но не существенно
Существенно уменьшилось
Меня сократили и теперь я ничего не получаю


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Чому Хорошковський оберігає від народу архіви НКВС?
  • 21 сентября 2010 |
  • 01:09 |
  • norman orx |
  • Просмотров: 93607
  • |
  • Комментарии: 1
  • |
-2
Чому Хорошковський оберігає від народу архіви НКВС?


Чому Хорошковський оберігає від народу архіви НКВС?

Служба безпеки, крім як знищувати документи, підслуховувати й підглядати за істориками, ні нащо не здатна… СБУ обслуговує інтереси ФСБ… З Януковичем може трапитися те саме, що й з Кучмою…

Нещодавно Служба безпеки України знову відзначилася. Ні, не викриттям супернебезпечних злочинців, не порятунком країни від якогось зовнішнього ворога. СБУ затримала й порушила кримінальну справу проти науковця, директора Національного музею меморіалу пам’яті жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” Руслана Забілого. Начебто цей громадянин «здійснював підготовку до розсекречення державної таємниці», яка стосується діяльності ОУН-УПА. Крім того, СБУ провела обшук у самому музеї і вилучила відеосвідчення дисидентів, які там зберігалися.

Дивно якось виходить… Команда, що прийшла до влади, як може, старається охаяти діяльність УПА, але розсекретити архіви, щоб підкріпити свої звинувачення фактами й документами, не хоче.

А може, серед тих документів є щось таке, що зовсім не свідчить про міфічні злодіяння УПА?

Чому Хорошковський оберігає від народу архіви НКВС?


Ми запитали експертів, чому Служба безпеки України не зацікавлена в знятті грифу «Секретно» з архівів про діяльність ОУН-УПА та НКВД-КГБ?

Ганна Герман, заступник глави Адміністрації президента України:

БУДЕ ПОГАНО, ЯКЩО СБУ НЕ ДОТРИМУВАТИМЕТЬСЯ СВОЇХ ІНСТРУКЦІЙ

Ганна Герман і Валерій Хорошковський під час засідання Ради регіонів у ЛьвовіВважаю, це питання до минулих керівників СБУ, до політиків і до влади, яка не зробила всього для того, аби питання, які мають вивчати історики, а не СБУ, були відокремлені від Служби безпеки, виділені в якусь окрему інституцію. Усі ці матеріали помаранчева влада мала передати в Інститут національної пам’яті, щоб ними займалися історики. Мене дивує, чому вона цього не зробила.

Це все питання історії. І сьогодні їх треба розглядати саме так.

Працівник Служби безпеки (музей, очолюваний істориком Забілим, перебуває у структурі СБУ) пробував винести інформацію, яка, за їхніми інструкціями, є закрита, тому СБУ й вирішила з цим розбиратися. Треба відділити зерно від полови...

Бо, знаєте, є службові інструкції, є закон (про державну таємницю)… Проти закону та інструкцій іти не можна. Гадаю, буде погано, якщо Служба безпеки не дотримуватиметься своїх інструкцій і не каратиме своїх працівників за їх порушення.

Єдине, на що спромоглася помаранчева влада, – засудити Сталіна за Голодомор і тих сталінських поплічників, які вже померли. (Сміється. – Авт.).

Наскільки важливо для суспільства знати суть розсекречених архівів? Ну, це риторичне питання. Суспільство має знати свою історію, але держава повинна створити всі необхідні для цього передумови.

Дмитро Корчинський, публіцист:

ЗНАЮ НИЗКУ ЖИВИХ КАГЕБІСТІВ, ЯКІ ПИШАЮТЬСЯ СВОЇМИ «ПОДВИГАМИ» І КІЛЬКІСТЮ РОЗСТРІЛЯНИХ

Лідер “Братства” Дмитро Корчинський разом зі своїми соратниками спостерігає за маршем комуністів. Київ, 7 листопадаЗараз СБУ дуже тісно співпрацює зі своїми колегами з Федеральної служби безпеки Росії і системно робить реверанси в бік ФСБ чи виконує прямі прохання з боку російських колег. Росія дуже серйозно ставиться до ревізії радянської версії історії. А СБУ обслуговує інтереси ФСБ.

Загалом це небезпечна тенденція. Справа в тім, що знищення архівних матеріалів – явище традиційне в Україні. Ми пам’ятаємо пожежі 60-их років, коли згорів Київський архів… Це була централізована кампанія. Знищення й вивезення документів почалося у XVIII столітті й не припинялася досі. Цілком можливо, що велика кількість українських архівів, особливо центрального апарату та місцевих управлінь КГБ опинилися в Москві. І ми не знаємо, які там відбуваються з ними маніпуляції. Гадаю, низка документів і нині передається в Москву.

Кагебісти дуже живучі. Я знаю цілий ряд людей, дуже бадьорих старичків – по 80-90 років – які й не збираються помирати. Вони досі пишаються своїми «подвигами» й кількістю розстріляних.

Також рештки корпоративної етики в спецслужбах примушують саме до такої поведінки. Тобто вважається недопустимим розкриття секретних співробітників: стукачів, агентури та офіцерів, які були задіяні в різних спецопераціях, репресіях.

Український філіал КГБ не був розігнаний, не було сформовано нову спецслужбу. Працівники сиділи в тих самих кабінетах... А потрібно було створити нову спецслужбу, з нуля. Цього зроблено не було, і сьогодні ми маємо Службу безпеки, яка, крім як знищувати документи, підслуховувати й підглядати за істориками, ні нащо не здатна.

Для суспільства вкрай важливо знати, хто розстрілював, хто репресував. Бо всі наші твердження, ґрунтовані на спогадах наших батьків і дідів щодо масових репресій, часто не мають належного документального підтвердження. А тепер уже й не можуть мати, бо багато всього було знищено.

Часто ми навіть не уявляємо масштаби того, що відбувалося. Вважається, що тільки в Биківнянському лісі закопано 120 тисяч людей, розстріляних у Жовтневому палаці в 30-і роки. Їх туди трамваєм вивозили.

Таких місць поховання у Києві ще кілька: у районі ВДНХ, у Бабиному Яру, який був наповнений трупами ще задовго до німців. Уся Україна вкрита масовими похованнями вбитих людей у 20-і, 30-і, 40-і й на початку 50-их років. Звісно, що робити ексгумацію цих мільйонів убитих не варто, проте знати, скільки їх було – треба. Також важко визначити ким вони були вбиті. Наприклад, у Биківні – більш-менш ясно, бо в більшості черепів є невеличкі овтри від куль, випущених з пістолета ТК – маленької генеральської зброї, щоб мізки не забризкували приміщення…

Історія – зброя в політичній полеміці. Без документів наші супротивники можуть стверджувати, що взагалі жодних репресій не було. І ми й надалі програватимемо в ідеологічній війні, яка ведеться за участю Росії.

Мирослав Попович, академік, директор Інституту філософії НАНУ:

Чому Хорошковський оберігає від народу архіви НКВС?


СБУ ЗАЙМАЄТЬСЯ ПРАКТИКОЮ, ЩО ВЛАСТИВА ТОТАЛІТАРНИМ РЕЖИМАМ

Мирослав ПоповичЗа міжнародною практикою, секрети найвищого державного рівня перестають бути секретами через тридцять років. У будь-якому разі ті таємниці, що пов’язані з війною, мають бути звільнені від грифу «секретно» вже давно.

Мені важко сказати, якими міркуваннями керувалася СБУ, коли затримувала історика зі Львова. Мабуть, це була лише спроба нагадати, що існує такий орган і, мовляв, дивіться уважно. Тобто що є така серйозна організація, яка дивиться і все фіксує. По-іншому я не можу пояснити такі дії. Це ж несерйозно з їхнього боку…

Усі розуміють, що йдеться про ідеологічні речі. Але це абсолютно неприйнятно, у демократичному суспільстві так не робиться. Такі жести СБУ є загрозою для свободи, яка ще не зміцніла.

Те, чим займається сьогодні СБУ, – практика, властива тоталітарним режимам.

Безумовно, це небезпечно, бо ми ж, крім усього іншого, рухаємося в бік однопартійної системи, за якої всі непровладні політичні партії будуть гарніром, а Партія регіонів буде чимось на зразок Єдиної Росії чи КПСС.

Я противник так званої люстрації: але вина кожного має бути встановлена. Не йдеться про тих, хто носив партійні квитки – багато хто їх носив, - але ж одні залишалися порядними людьми, а інші робили підлоту. І цих осіб, зусиллями яких, хтось потрапив у в’язницю з політичних міркувань, відсидів термін, суспільство має знати. Про покарання не йдеться, бо закон зворотної сили не має.

Леонід Кравчук, перший президент України:

З ЯНУКОВИЧЕМ МОЖЕ ТРАПИТИСЯ ТЕ САМЕ, ЩО Й З КУЧМОЮ

Довірена особа кандидата у президенти Тимошенко Леонід Кравчук під час прес-конференції. Ужгород, 29 січня Головне турбота СБУ в тому, щоб не розсекретили дуже багато прізвищ. Бо, можливо, ці прізвища знаходяться в активному політичному житті: є родичами, батьками сучасних політиків, бізнесменів, публічних людей.

Усі документи мають бути розсекречені, бо якщо ми країна цивілізована, то не можемо не розсекречувати історичних фактів. А якщо лише порціями видаватимемо історичні факти, які вигідні СБУ чи тим господарям, котрі стоять за СБУ, то матимемо однобоку історію.

Як це якась партія може визначати, що з історичних фактів подавати людям, а що приховувати?! Це непристойно, недемократично і нецивілізовано.

Якщо нинішні комуністи кажуть, що були злочини ОУН-УПА, то і я хочу про це дізнатися. Тоді для чого ці злочини УПА приховувати?!

Тримаючи архіви в секреті, СБУ виконує політичну волю своїх вождів. А документи треба розсекретити без будь-яких купюр і обмежень. Тоді суспільство зрозуміє сучасну картину, побачивши її в минулому. Тут не можна бути наполовину демократом, наполовину сучасною людиною, а наполовину – керуватися позицією партії. Не можна перебувати фізично в Україні, а в голові мати сталінські ідеї.

Сьогодні вже не повинно бути таємницею, хто кого й за що розстрілював.

Мені поки що важко казати, у що перетворилася СБУ, але в країні має місце тенденція до запровадження недемократичних форм управління, коли СБУ переслідує людину (директора історичного музею «Тюрма на Лоцького»), бере його під варту чи дозволяє собі якісь натяки, комусь телефонує, когось попереджає, погрожує, натякає. Це означає, що спецслужбам дозволено те, що не повинно бути дозволено.

Я був у багатьох країнах світу. Там здійснюється дуже сильний контроль за службами безпеки. Не тому що вони такі погані, а тому, що в них така робота. Їм може бути цікаво стежити за людьми. І якщо їм це дозволити, то вони робитимуть це навіть щодо тих осіб, хто їх це дозволив.

Наведу приклад. Коли мене обрали президентом, мені визначили робоче місце в приміщенні колишнього ЦК Компартії України в кабінеті Щербицького (нині там адміністрація президента). Коли ми відкрили дерев’яні панелі, то за тими панелями знайшли стільки проводів, підслуховуючих інструментів!.. Я жахнувся! Тобто члена політбюро ЦК КПРС, першого секретаря ЦК Компартії України, одну з найвищих посадових осіб у Радянському Союзі слухали в Москві.

Хочу сказати, що з Януковичем може трапитися те саме, що й з Кучмою (ідеться про записи майора Мельничекна. - Авт.).

Тут не має бути якихось слизьких доручень. СБУ, як будь-який правоохоронний орган, не може отримувати недемократичних доручень від влади. Бо одне незаконне доручення дає їй право робити десять незаконних.

Я мав бесіду з Леонідом Кучмою, та й з іншими високо посадовцями, – усі в один голос сказали, що найбільше, кого вони всі остерігаються, – це наша Служба безпеки.

Опитала Оксана Климончук


постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-395988.html

p.s.
Чому Хорошковський оберігає від народу архіви НКВС?

а на фотках кутики вирізав принципово - вже раз зносили "безпристрасні" .

від себе:

окрім вище наведеного, є ще одна важлива причина,
читайте:


Часто можно слышать, что разрешательная политика Сталина по отношению к Церкви — есть его осознание и поддержка церкви.
Попробуем сбросить шоры веры в это.

4 сентября 1943 года Сталин создал РПЦ МП (ранее такой орг. НЕ было) и назначил главпопом Сергия.
Настоящим же руководителем был Карпин, офицер КГБ.
Создана данная структура спецслужб была для выявления лиц сотрудничавших с нацистами в приходах, открытых Гитлером
(а других и не было), на вновь освобождаемых от немецких войск, территориях.
Так, как подразделение спецслужб, данная организация и просуществовала до конца СССР.
После августовского путча комиссия ВС вскрыла архивы КГБ и обнародовала эти данные, в частности все руководство РПЦ МП
оказалось агентами КГБ. В том числе и Ридигер (Алексий 2) – агент «Дроздов», Гундяев (Кирилл) — агент «Михайлов», и т.д….

В числе документов, обнаруженных парламентской Комиссией Верховного Совета России по расследованию причин и обстоятельств
государственного переворота (августовского путча 1991 г.), фигурируют отчеты о деятельности 4-го отдела 5-го управления КГБ
СССР.Эти отчеты представляют собою богатый материал для историков Русской Православной Церкви, изучающих её судьбу в
советский период. В них идет речь о вербовке священнослужителей на службу госбезопасности.
Согласно архивным данным, политика вербовки духовенства фактически началась уже с первых лет Советской власти.

… Обнаружен и опубликован целый ряд других архивных документов, свидетельствующих о том, что многие иерархи Московской
Патриархии одновременно являлись агентами КГБ, а отдельные, наиболее перспективные агенты госбезопасности были продвинуты
на руководящие должности Московской Патриархии в качестве ее иерархов. В этих публикациях приводятся, отрывки из рапортов
«кураторов церковных» руководству КГБ, свидетельствующие о степени внедрения органов госбезопасности в церковную среду.
Приведем здесь лишь одну запись за 1987 год: «Впервые в составе советской делегации принял участие в генеральной сессии
ЮНЕСКО агент „Адамант“, из числа иерархов РПЦ… Рассмотрено пять личных и рабочих дел на агентов территориальных органов,
рекомендованных для продвижения в руководящее звено Русскойправославной церкви. Начальник 4 отдела полковник Тимошевский»
(ЦА КГБ л.358 из отчета 4 отдела 5 Управления).

Чому Хорошковський оберігає від народу архіви НКВС?


… Воистину, «кадры решают все». Примечательно, что агент «Адамант», сиречь митрополит Ювеналий (Поярков – ред.),
согласно обнаруженным документам КГБ, вместе с другими иерархами Московской Патриархии и руководителями других конфессий
в бывшем СССР был удостоен грамоты КГБ СССР «за многолетнее сотрудничество и активную помощь органам госбезопасности»
«1985 г., л. 51. Подготовлены записки в КГБ СССР о поощрении агента „Адаманта“. Шугай. В.И.Тимошевский». Раскрыта и агентурная
кличка другого видного церковного агента КГБ – «Аббат». Эта кличка принадлежит Высокопреосвященному Питириму, Митрополиту
Волоколамскому и Юрьевскому.

В еженедельнике «Огонек» автор Александр Нежный заканчивает свою последнюю статью «Третье имя» так: «При рождении нарекли, при пострижении в монахи дали имя, третьим именем его назвали в КГБ».

Вдумаемся в значение этого третьего имени. Монах получает третье имя только при пострижении
в великий ангельский образ – в схиму, а Его Блаженство и его собратья по Синоду это третье имя получили от КГБ при «пострижении»
в агентурную службу богоборческой империи зла (следует отметить, что «третье имя» будущий агент КГБ сам себе выбирал и формально его получал, ставя свою подпись на документе о сотрудничестве). Владимир Зелинский богословски развивает эту мысль
так: «Там, где за именами епископов церкви прячутся прозвища или кличка, она, т.е. церковь превращается в анти-церковь, что
требовалось устроителю этого спектакля.

Потому что имя, среди прочего, еще и частица литургии. Имя Божие, как и имя человека. Когда на Великом Входе поминаются имена
Патриарха, правящего архиерея, служащего священника и „всех предстоящих и молящихся“, то в тот момент – несколькими словами
– как бы собирается и озирается вся Церковь. Здесь она предстоит Отцу, Который каждого знает по имени. Под этим именем Он
призывает, помнит, ведет, судит, спасает нас и – независимо от нашей веры или неверия – посылает нам в дорогу Ангела-Хранителя.

»Имеющему ухо (слышать) да слышит, что Дух говорит Церквам: побеждающему дам вкушать сокровенную манну, и дам ему белый
камень и на камне написанное новое имя, которое никто не знает, кроме того, кто получает" (Откр. 2: 17). Но и там, где вольно или
невольно пародируется Церковь, также происходит смена имен. «Потемкин», «Григорий», «Аббат», «Адамант»…

(...) И такая перемена имени имеет свою опору в Писании. Тот же Апокалипсис говорит: "… и не будут иметь покоя ни днем, ни ночью
поклоняющиеся зверю и образу его и принимающие начертания имени его" (Откр. 14; 11). Неужели же все «потемкины» и «аббаты»
никогда не вспоминали, сердцем не слышали этих Иоанновых слов?"
(«Сказанное в темноте», Русская мысль, 24 апреля 1992, с. 6-7).

Парламентская Комиссия выяснила, что бывший представитель Патриархии в США архиепископ Климент (ныне Калужский) – агент
«Топаз». Митрополит Воронежский Мефодий до недавнего времени скрывался за кличкой «Павел». Митрополит Филарет Минский –
«Островский». Покойный митрополит Никодим Ротов – «Святослав», а патриарх Алексий II – «Дроздов».

Эта огласка, однако, нисколько не мешает им продолжать свои обычные занятия – совершать богослужения, исповедовать верующих,
принимать послов и других видных иностранных вельмож, созывать соборы и синоды, осуществлять различные благотворительные
акции.

В своем слове о том, что нельзя лгать, Авва Дорофей писал:

"… Ни одна злоба, ни одна ересь, ни сам диавол не может никого обольстить иначе, как только под видом добродетели.
Апостол говорит, что сам диавол преобразуется в ангела света, потому не удивительно, что и слуги –его преобразуются.в служителей
правды (Кор. 11: 14-15)".

На собрании студентов Московского государственного университета глава отдела Внешних Церковных Сношений Московского
Патриархата митрополит Смоленский и Калининградский Кирилл Гундяев (он же агент «Михайлов» — нынешний Патриарх РПЦ МП)
заявил, что факт встречи духовенства с представителями КГБ «нравственно безразличен» (Бюллетень «Прямой путь», N 1-2, 1992 г.).
С этим высказыванием никак нельзя согласиться. Никак нельзя считать нормальным и безвредным для Церкви вмешательство
в Ее жизнь какого бы то ни было государственного руководства, тем более богоборческого. Двух мнений на этот счет быть не может.
Аморальность такого положения очевидна.

… Многие считали и утверждали, что патриарх Алексий II был избран свободным волеизъявлением архиереев Московской Патриархии.
Однако, согласно вновь открытым документам, в дни подготовки Поместного Собора 1990 г. руководитель КГБ и будущий путчист
Крючков разослал по всем управлениям КГБ специальную шифрованную телеграмму, предлагавшую управлениям способствовать
избранию на патриарший престол митрополита Ленинградского Алексия (Ридигера).

Смели ли собранные на собор церковные агенты ослушаться своего шефа? За все последние годы ни один «Дроздов», «Антонов»,
«Аббат», «Островский» и другие, еще не раскрытые, – ни один из этих «агентов в рясах» не принес примера покаяния! Ни один!

Вот краткий перечень служителей диавола:

Патриарх Алексий II – агент КГБ “Дроздов”

Митрополит Смоленский и Калининградский Кирилл Гундяев — агент КГБ “Михайлов”

Митрополит Воронежский Мефодий — агент КГБ “Павел”

Митрополит Минский Филарет – агент КГБ “Островский”

Митрополит Никодим (Ротов) – агент КГБ “Святослав”

Митрополит Волоколамский и Юрьевский Питирим — агент КГБ “Аббат”

Митрополит Ювеналий (Поярков) — агент КГБ “Адамант”

Архиепископ Калужский Климент – агент “Топаз”

Чому Хорошковський оберігає від народу архіви НКВС?


НАПЕВНЕ, що саме тому і не дуже комусь хочеться руйнувати новостворену ідею "русского міра" в зачаточному стані своїми ж руками - тому і БОЯТЬСЯ ПРАВДИ.
rupor



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх