,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


ОУН-УПА. Персоналии. Дмитрий Клячковский.
  • 30 августа 2010 |
  • 07:08 |
  • bayard |
  • Просмотров: 62557
  • |
  • Комментарии: 6
  • |
0
Дмитро Клячківський народився у м. Збараж на Тернопільщині. Дитячі та юнацькі роки його пройшли на Станіславівщині, де закінчив початкову школу та гімназію. Найголовнішим життєвим захопленням Дмитра став український молодіжний рух: Клячківський став членом проводу Збаразької організації спортивного товариства “Сокіл”, що перебувало під сильним впливом підпілля ОУН. Вже в юнацькі роки вступив до ОУН. З того часу все його життя в революційній боротьбі. Закінчив юридичний факультет Львівського університету. У 1932 – 1934 роках набув військовий досвід - служив старшим стрільцем у польській армії. Працював у кооперації «Народна торгівля». У 1937 р. провів кілька місяців у в'язниці, але поляки так і не спромоглися довести його провину.

З осені 1939 року, після приходу більшовиків, переходить на нелегальний стан. Совєтизація Західної України зробила "Блондина" (псевдо Клячківського того часу на Станіславівщині) непримиренним борцем проти ще одної окупаційної влади. У 1940 р. він очолює референтуру “Юнацтва” - юнацького резерву ОУН. Органи НКВС арештували його у м. Долина 10.09.1940 р. Свою приналежність до ОУН при жодних тортурах не визнав, нікого не видав. Проте, 18.01.1941 Львівський обласний суд у відомому «процесі 59» присудив Клячківського до страти розстрілом, яка надалі була замінена Верховним Судом СРСР на 10 років позбавлення волі. Скориставшись хаосом перших тижнів війни, мужній провідник вирвався із Бердичівської в'язниці, повернувся до свого краю і незабаром став обласним провідником ОУН(Б) у Львові.

Після несподіваної смерті відомого провідника ОУН на Волині Володимира Робітницького, Дмитро Клячківський - «Клим Савур» стає головою Проводу ОУН на ПЗУЗ (Північно-Західних Українських Землях) – на Волині й Поліссі. «Лісові командири» проводили інтенсивні збройні виступи проти нацистського режиму, запобігаючи вивозу в рабство людей та пограбуванням України.

Від жовтня 1942 р. збройні формації ОУН вже офіційно дістають назву Української Повстанської Армії, яка переходить від підпілля до бойових дій. Влітку 1943 р. за підтримкою Центрального проводу ОУН була створена Головна Команда УПА. У її складі – Головний військовий штаб під командуванням Д. Клячківського. За цей час повною мірою розкрився військовий та організаторський хист Дмитра Клячківського. Регіон був поділений на "тактичні відтинки" (ТВ) "Заграва", "Богун", "Тур", "Тютюнник". Військові штаби УПА формувалися на зразок загальновійськових: політичні, оперативні, розвідувальні відділи, відділи зв'язку, постачання. Існувала чітка система розподілу від відтинку до куреня, сотні, чоти й рою. Кадри командирів готували школи "Дружинники" й "Лісові чорти". Савур багато уваги приділяв розвідці й діяльності служби безпеки, шефом якої був сам. Вороги УПА постійно відзначали, що її інформатори присутні скрізь. Наказом командувача від 15.05.1943 р. були впроваджені військово-польові суди.

Фактично підконтрольні УПА терени (їх площа складала понад 150 тис.кв.км, з населенням до 15 мільйонів) перетворювались у своєрідні республіки з націонал-патріотичним режимом. Завдяки рішучим наказам Дмитра Клячківського, у 1943-44 роках вдалося дати грізну відсіч рейдуючим польським відділам Армії Крайової, що прийшли з Польщі встановлювати на Волині польські порядки. З початку 1944 р. УПА розподіляється на терени. «Савур» стає головним командиром найміцнішої групи УПА-«Північ».

З приходом Червоної Армії розгортається широкий збройний опір. Можливостей УПА бракує для масових операцій, співвідношення сил постійно міняється не на її користь. Масові репресій цивільного населення та каральні військові акції позбавляють повстанців мобільності і забезпечення. Тому тактику дій поступово зводять до невеликих підрозділів, від "відкритої війни" до "партизанки", поспіль розпочалося будівництво підземних сховищ - бункерів.

Невдовзі джерела Клеванського райвідділу НКГБ Рівненської області повідомили, що в лісовому масиві поблизу села Суськ Олександрівського району переховується деякий "бандглаварь" з бойовиками (до 30 чоловік). Там 10 - 11 лютого була проведена «військово-чекістська» операція, в ході якої була знищена боївка "Узбека" та захоплена друкарня Головного штабу УПА. Однак «Савура» так і не здобули. Пошук продовжила оперативно-військова група Клеванського райвідділу НКВС і 233 бригада ВВ НКВС. Під час «прочісування» лісового масиву на північний схід від хутора Оржів, 12.02.1945 р. на снігу було знайдено свіжі сліди та залишки ватри. За 5 кілометрів розвідувально-пошукова група під командуванням старшого сержанта Д. зустріла трьох озброєних чоловіків, які почали відстрілюватися. Двоє повстанців залягли, прикриваючи відступ третього, і в нерівному бою були вбиті. Д. намагався захопити відступаючого живцем, але той на пропозицію покласти зброю відповідав вогнем з ППС. Сержант підняв карабін...

Тіла героїв були доставлені у Рівне і виставлені на площі біля в’язниці - для устрашіння й опізнання, а згодом таємно захоронені в урочищі «Грабник». Наркому держбезпеки СРСР генерал-полковнику Всеволоду Меркулову та голові республіканської парторганізації Микиті Хрущову передали спецповідомлення: "В числі вбитих було опізнано одного з керівників ОУН-УПА, відомого в оунівському запіллі під "псевдами" "Клима Савура" та "Охріма".

Другу особу вдалося встановити лише тепер. Це був Борис Бедрик - «Див», «Клим», родом із села Стрільче Горохівського району, начальник штабу групи «Турів» та розвідки УПА-«Північ». Третій герой досі невідомий.

У 1952-му році Дмитро Клячківський постановою УГВР був нагороджений Золотим Хрестом Заслуги ОУН, йому посмертно присвоєний чин полковника УПА.

16.02.1992 р., на заклик Рівненського Руху, була вперше проведена акція вшанування пам'яті на місці загибелі головнокомандуючого УПА в урочищі Лісничівка, що недалеко від населеного пункту Суськ. Там же була насипана символічна могила та встановлений хрест. Це була одна з перших акцій на ознаменування 50-ї річниці створення УПА на Волині.

_____________________________________________________________________________________________

За словами командувача групи УПА "Захід", Гасин був близьким дорадником командувача УПА Романа Шухевича, генератором ідей, які той талановито втілював у практику збройних визвольних змагань. Однак у присвяченій ОУН і УПА історіографії й публіцистиці цій постаті вочевидь не пощастило. Тим часом деякі свідчення про життя і діяльність цієї людини, члена Проводу ОУН Олекси Гасина-"Лицаря" збереглися в архівах спецслужб.1

27 січня 1945 р. Управління (контррозвідка) НКДБ УРСР завело справу-формуляр на Гасина Олександра Івановича, що народився 1907 р. в селі Конюхове Стрийського району Дрогобицької області, в родині заможного селянина, інженера-землевпорядника за фахом.2

Разом зі Степаном Бандерою навчався в Стрийській гімназії. Закінчив чотири курси Львівської політехніки. У 1930 р. вступив до ОУН. З того часу не раз був заарештований польською владою, у 1934-му потрапив до сумнозвісного "політичного" концтабору Береза-Картузька на Берестейщині. До того часу брав участь у виданні "Бюлетеня Крайової екзекутиви" ОУН на західноукраїнських землях. Встиг закінчити школу підхорунжих (унтер-офіцерів) у Війську Польському, адже підпілля заохочувало своїх членів здобуваги військові знання.

Фах військовика був його справжнім покликанням. Швидко входить до керівництва Крайової екзекутиви, де формувалися кадри радикалів націоналістичного руху, що заявлять про себе на повен голос у 1939 -1940рр.

Переслідування санаційного режиму змушують Гасина у вересні 1938 р. виїхати до Австрії і Німеччини. Його помічає провідник ОУН полковник Євген Коновалець. Уведений до складу військової референтури Проводу, він разом з Коновальцем пише "Військовий підручник".3

Незабаром в ОУН стався розлам на "революційну", бандерівську і помірковану, мельниківську течії. Видана мельниківцями "Біла книга" про "бунт Яри - Бандери" ставить Гасина на 15 місце в переліку ініціаторів "диверсії" проти єдності руху націоналістів.4 Того ж, 1939 р. він обіймає посаду військового референта Краківської екзекутиви ОУН (Б). II Великий збір бандерівців у березні 1941 р. включає його до Проводу організації як шефа військової референтури.

У березні - травні 1941 р. Гасин викладає на вищих старшинських (офіцерських) курсах ОУН, які діяли в Кракові на вул. Баторія, 14. Слухачі, що розглядалися як ядро Збройних Сил майбутньої Української Соборної Самостійної Держави, опановували там військові знання і здобували навички на оперативно-тактичному рівні.5

Сама ж Краківська екзекутива тим часом енергійно готує збройне антирадянське повстання на західноукраїнських землях, населення яких уже сповна спізнало "докорінних переваг радянського ладу". У регіоні формується мережа підпільних проводів ОУН до повітових і станичних включно, призбирується зброя. 10 березня 1940 р. створюється Повстанський штаб, виробляється "Єдиний генеральний план" збройного повстання. Через кордон перекидаються групи організаторів підпільної боротьби.6

5 березня 1941 р. за безпосередньою участю Гасина складено розгорнутий план повстанських дій і творення національної армії.7 Зміст плану свідчив про високий рівень військово-теоретичного мислення військового референта Проводу.8

У 1941 р. його батько, мати, брат Йосип з сім'єю були заслані на спецпоселення до Архангельської області. Удруге їх заслано в 1947 р., цього разу - до Омської області. Зауважимо, що й Олексині брати поділили з ним долю підпільника. Старший, Матій, загинув у 1939 р., воюючи проти угорських агресорів у лавах "Карпатської Січі" на Закарпатті. Юрій Гайсин - "Строюк", керівник Стрийського окружного проводу ОУН загинув наприкінці 1946 р.9

Початок радянсько-німецької війни О.Гасин зустрів на посаді організаційно-мобілізаційного референта Головного військового штабу ОУН. Після проголошення 30 червня 1941 р. у Львові членами ОУН (Б) Акту відновлення державної самостійності України був обраний на посаду заступника військового міністра в Українському державному правлінні під головуванням Ярослава Стецька.

До арешту німцями в 1942 р. працює заступником військового референта Центрального проводу (ЦП) ОУН (Б). 9 квітня 1943 р. йому вдалося звільнитися з Дрогобицької в'язниці. За однією версією, його звільнив загін УПА,10 за іншою, прозаїчнішою, Служба безпеки (СБ) ОУН дала гестапівцям хабаря золотом за його вихід на волю.11

Після звільнення "Дор" (тодішнє псевдо О.Гасина) очолив підпільну мережу в Галичині. На III Великому зборі ОУН (серпень 1943 р.) він рішуче підтримав лінію Р.Шухевича - Д.Клячківського на створення повстанських формувань (УПА) і відкриту збройну боротьбу проти "двох окупантів-імперіалістів" - III Райху і СРСР.

Окремою сторінкою бойової біографії "Дора" стала участь у формуванні в Галичині Української народної самооборони (УНС, з грудня 1943 р. - Група УПА "Захід").

Українські повстанці

29 січня 1945 р. оперативна група капітана НКДБ Петра Форманчука в селі Бабин-Середнє Войнилівського району Станіславської області затримала члена ЦП ОУН Олександра Луцького - "Беркута" та його дружину Юлію. "Беркут" (пізніше, 1946 р. - розстріляний) на допитах докладно розповів про історію творення УНС.

За його словами, з наближенням до Карпатського краю рейдуючого з'єднання партизанів Сидора Ковпака (червень 1943 р.) Р.Шухевич віддає наказ створити загони самооборони. Обласні проводи ОУН отримують завдання провести мобілізацію своїх членів, забезпечити їх зброєю, обмундируванням і харчуванням. До 15 серпня УНС налічувала 5 куренів (до 2000 багнетів). Групою УНС Карпатського краю (Станіславська й Дрогобицька обл.) командував сотник Гасин. Однак необстріляні, погано озброєні вояки самооборони не могли протистояти досвідченим партизанам Ковпака, що мали артилерію та інше важке озброєння. За словами О.Луцького, після кількох сутичок курені самооборони дістали команду не вв'язуватися в бої, а підрозділ "Чорних чортів" взагалі розбігся.12

УНС намагалася захистити місцеве населення від терору німецьких окупантів, протидіючи їм збройне. Сталося кілька боїв. Однак 2 жовтня 1943 р. окупаційна влада запроваджує драконівські заходи - за кожного вбитого німця розстрілювали 10 цивільних мешканців. Щоб запобігти жертвам, підлеглі Гасина переходять до оборонної тактики. До того ж відкривається новий "фронт", точаться запеклі бої з загонами польської Армії Крайової, яка намагалася встановити контроль над краєм напередодні приходу радянських військ.13

З початку 1944 р. О.Гасин очолив Групу УПА "Захід", однак ненадовго. Цінуючи талант військовика, Р.Шухевич призначає його уповноваженим Центрального проводу (ЦП) і Головного військового штабу (ГВШ) УПА в Карпатах. Тут "Іван Чернота" (Гасин) сповна використав свої організаторські здібності, а водночас показав себе як розважлива, справедлива людина. Він заперечував проти невиправданих покарань і розстрілів в УПА, які практикувала всесильна СБ.14

У тій складній ситуації Гасин виявив і дипломатичний хист. Розуміючи, що німці невдовзі відступлять на Захід, і готуючись до повернення радянської влади, він уживає заходів до збереження сил і підвищення боєздатності карпатських повстанців. Як засвідчив на допитах у НКДБ перекладач ГВШ "Кармелюк", Гасин Фіктивний документ з фото О.Гасина провів переговори з місцевими німецькими воєначальниками. В обмін на нейтралітет вони передали йому 40 ручних кулеметів, 3 гармати, 20 автоматів, 400 гвинтівок і боєприпаси, якими озброїли сотні "Славка", "Благого" і "Яструба".15

Коли про це дізнався Шухевич, то наказав шефу СБ Миколі Арсеничу провести слідство й віддати "Черноту" під "революційний суд". На той час, оповідає О.Луцький, командувач УПА формально виступав проти контактів з вермахтом, аби не псувати репутації перед державами Заходу, чия майбутня перемога вже не викликала сумнівів.16 Через це і В.Кук - "Леміш", і сам "Беркут" ледве не втратили життя, ведучи переговори з німцями з кон'юнктурних міркувань.

Згадуваний М.Арсенич - "Михайло" був людиною безкомпромісною і безжальною і до ворогів, і до соратників, на яких падала підозра в нелояльності. Це він підтвердив власним прикладом: 21 січня 1947 р. біля с. Жуків Бережанського району Тернопільської області його бункер був оточений оперативно-військовою групою МДБ. "Михайло" власноруч застрелив свою дружину Ганну Гунько - "Віру", зв'язкову ЦП, підпалив документи й пустив кулю в себе.17

Проте того разу шеф оунівської спецслужби не поспішав виконувати волю "генерала Чупринки". На нашу думку, причина полягала в суперечках між ними. Шухевич намагався обмежити вплив СБ, підпорядкувати її референтури територіальним проводам ОУН. "Михайло" натомість вбачав у СБ "організацію в організації", що підлягала б лише власній вертикалі і йому особисто.

Реалії боротьби з радянським режимом врешті примирили Гасина й Шухевича. З січня 1946 р. "Лицар" стає керівником ГВШ УПА. Очевидці відзначали, що багато з ідей "Чупринка" запозичив у свого начальника штабу.18

6 червня 1948 р. О.Гасину було присвоєно звання полковника УПА. У 1945 - 1948 pp. він брав активну участь в організаційних нарадах лідерів підпілля в їловському й Рогатинському лісах, де були вироблені засади стратегії і тактики руху опору в післявоєнний період.

Сам О.Гасин у той час переховувався у важкоприступних місцях Станіславської і Дрогобицької областей. Його криївки убезпечували особистий ад'ютант "Махмед" (односельчанин Василь Барабаш) та охоронна боївка "Крука" (Михайла Штурмака). Щонайменше двічі його помилково впізнавали серед загиблих підпільників, припиняли розшук, аж поки "Лицар" знову нагадував про себе.

Ольга Гасин

Час сказати й про дружину провідника. Ольга Пеленичка (її дівоче прізвище) - народилася 1912р. в одному з Гасином селі. Закінчила Стрийську жіночу гімназію, вчителювала. Як член ОУН діяла під псевдом "Леся", добирала конспіративні квартири у Львові для Шухевича та чоловіка.

Органи держбезпеки, які вели масштабну операцію "Омут", що ставила за мету виявлення Крайового проводу "Карпати - Захід" і Львівського обласного проводу, поступово наближалися до "Лицаря". З 15 грудня 1948 до березня 1949 р. було ліквідовано 15 зв'язкових і утримувачів бункерів зв'язку ЦП ОУН. У січні 1949-го ліквідовано й лінію зв'язку між ЦП і "Лицарем".19

У січні 1949 р. співробітники органів держбезпеки отримали інформацію про те, що в с. Добряни Щирецького району Львівської області в мешканки Дарії Ф. перебувають син і донька одного з керівників ОУН, за прикметами схожого на Гасина. Тут вистежили й затримали Ольгу Гасин, хоч вона і встигла переправити дітей до Львова.

У Львові під час оперативно-розшукових заходів вийшли на доньку священика с. Конюхів Б., яка мешкала на ву.л. Богуславській, 14. Та змушена була зізнатися, що переховує дітей "Лицаря". Він намагається їх відвідувати, і черговий раз прийде 31 січня.

Того дня, близько 1900 в під'їзд будинку ввійшов чоловік у тілогрійці. Це був Гасин. До квартири він не заходив - почув голоси чужих людей (до господині прийшли гості-студенти). На виході "Лицаря" впізнали співробітники Група командирів УПА-Захід. 1947 р. зовнішнього спостереження 5 відділу УМДБ і попрямували за ним вулицею Богуславською до вулиці Коперника. Коли старший лейтенант С. намагався обігнати Гасина, щоб придивитися до його обличчя, "Лицар" (один з найкращих конспіраторів підпілля, за визнанням самих чекістів) вихопив револьвер, зробив два постріли (не влучивши в переслідувача) і кинувся бігти в напрямку Головпошти.

Він уже був ускочив на приступку трамвая, однак міліціонер, що стояв у салоні, відіпхнув його. Наближалася погоня, Гасин устиг поранити міліціонера, який опинився поблизу, вистрілив собі у рот і помер на місці.20

У загиблого знайшли записку ("грипc") на клаптику цигаркового паперу. У ній О.Гасин пише дружині, що дуже стурбований небезпекою її викриття. "Кохана, - писав "Лицар", - будемо разом і тоді стільки будемо думати про нашу дальшу долю..."21 Але побачити свого, вже мертвого чоловіка їй судилося тільки під час процедури офіційного упізнання тіла провідника.

Ольгу Гасин у 1950 р. Особлива нарада МДБ СРСР засудила до 10 років таборів. Звільнившись у 1957-му, вона оселилася в Броварах під Києвом.

У 1952 р. з нагоди 10-річчя УПА постановою Української головної визвольної ради Олексі Гасину посмертно присвоєно звання генерал-хорунжого.

[1] Управління СБ України в Івано-Франківській області (далі - УСБУІФ). - Спр. 32518. - Т. l. - Арк. 173.

[2] Державний архів Служби безпеки України (далі - ДАСБУ). - Ф. 11. - Спр. 21566. - Арк.1 - 2.

[3] Довідник з історії України. - К., 2001. -С.152.

[4] ДАСБУ. - Ф. 11.- Спр. 21566.- Арк. 8.

[5] Там само. - Арк. 18.

6 Див. докладніше: Вєдєнєєв Д. Підпільна діяльність ОУН в Західній Україні у 1939 - 1941 pp. // Історія України. - 2001. - № 12. - С. 4-5.

[7] ДАСБУ. - Ф. 11. - Спр. 21566. - Т.2.- Арк. 123.

[8] Показово, що в довоєнні роки О. Гасин укладав словник української військової термінології. Серед іншого звертають на себе увагу відомості, що через пароха рідного села о.Притуляка він листувався з митрополитом Андреєм Шептицьким (Там само. - Арк. 23).

[9] Там само. - Арк. 245.

[10] Довідник з історії України. - С. 152.

[11] ДАСБУ. - Ф. 11. - Спр.21566.- Арк. 304.

[12] УСБУІФ. - Спр. 32518. - Т. 1. - Арк. 248 -250.

[13] Там само. - Арк. 253 - 255.

[14] ДАСБУ. - Ф. 11. - Спр. 19127.- Т. l. - Арк. 273.

[15] ДАСБУ. - Ф. 11. - Спр. 21566.- Арк. 113.

[16] УСБУІФ. - Спр. 32518. - Т. 2. - Арк. 114.

[17] ДАСБУ. - Ф. 13.- Спр. 372.- T. 65. - Apк. 68 - 69.

[18] УСБУІФ. - Спр. 32518. -T. 1. - Арк. 263.

[19] ДАСБУ. - Ф. 11. - Спр. 21566. - Арк. 246.

[20] Там само. - Арк. 345.

[21] Там само. - Арк. 309.



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх