,


Наш опрос
Хотели бы вы жить в Новороссии (ДНР, ЛНР)?
Конечно хотел бы
Боже упаси
Мне все равно где жить


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Донецьк. Найкращого чекіста розстріляли свої
  • 12 августа 2010 |
  • 15:08 |
  • bayard |
  • Просмотров: 25750
  • |
  • Комментарии: 4
  • |
0
У 2007 році в Донецьку на честь 15-річчя СБУ у Донецькій області вийшла книга «Герои невидимого фронта». Там з апломбом розповідалася вже майже хрестоматійна історія радянського агента Дорошенка - Романа Головатого, якому вдалося потрапити в лави ОУН і який, власне, спричинив швидке розкриття радянськими органами мережі оунівського підпілля в нашій області. Проте про найвидатнішого місцевого радянського розвідника – Абрама Вібе написано якось дуже скромно і фрагментарно. Мовляв, був такий, допомагав, як міг, чекістам, але після війни «необоснованно» поспішно арештований та розстріляний.

Майже нікому з істориків справа Абрама Вібе не видавалася в архіві КДБ-СБУ до роботи. Знайомився з нею, як і зі справою Андрія Ейхмана, донецький письменник Віктор Шутов, що використав окремі факти для написання відомого роману «Смерти смотрели в лицо». І лише генерал СБУ Олександр Скіпальський розкрив кримінальну справу Абрама Вібе для дослідників.

Спробуємо по документах та протоколах допитів реставрувати його життєвий шлях.

Абрам Якович Вібе народився в німецькій колонії Катеринівка Костянтинівського району Донецької області, за національністю німець, освіта неповна вища, безпартійний. Брати розстріляні в 30-х. У 1935 році завербований під псевдонімом «Ганс» до мережі агентурних співробітників міста Сталіне. Судячи з його свідчень, працював головним чином по своїх земляках – німецьких колоністах.

Перед вступом німецьких військ до Сталіна залишений, як було сказано в паперах, «для розкладання німецьких посібників» (незрозуміло, як саме Вібе міг це робити в умовах переможного наступу Вермахту влітку-восени 1941 року).

Обіймав посаду секретаря Юзівської облуправи, редагував певний час обласну газету «Донецький вісник». Відступивши з німцями у вересні 1943 року, з`являється у Чернівцях після звільнення міста радянськими військами.

Прийшовши в органи НКВС й доповівши про свою роботу, написав звіт на майже сотню сторінок з зазначенням всіх перипетій нелегкого життя агента в таборі ворога. Там же подав дані про ОУН(м) в місті Сталіне, списки керівників окупаційних установ і т.д.

Окрім цього Абрама Вібе включили в спецгрупу НКВС по Чернівецькій області, вірогідно, як «агента-опознавателя», де він продовжував викривати ворогів радвлади, що стали йому відомі вже по Чернівцях.

Здавалося, карколомна кар`єра з величезною перспективою на майбутнє. Проте життя зіграло з Вібе надзвичайно злий жарт. Після того, як він повернувся в Сталіне вже 21 жовтня 1944 року, його заарештовують, проводять відносно невелике (як для такої фігури) слідство, і вже 6 червня 1945 року розстрілюють.

Обвинувачення були для тої пори звичайні: участь в репресіях проти мирних радянських громадян, праця в німецьких адміністративних органах тощо.

За логікою речей, Вібе не підпадав під реабілітацію ні при СРСР, ні в сучасній Україні. Але трапилося диво – 1985 року його повністю реабілітують. Як вказують автори книги «Герои невидимого фронта» перегляд справи, вочевидь, було зроблено ще за життя Андропова.

Парадокс ситуації в тому, що всіх поплічників Абрама Вібе – такого ж як він редактора «Донецкого вестника» Сбитнєва, голову облуправи Юзівської області Ейхмана, бургомістрів Артемівська, Маріуполя, Костянтинівки за законодавством України неможливо реабілітувати ніколи. А ось радянського агента , що пліч-о-пліч з ними скріплював окупаційну владу в області – будь ласка. І неважливо, що Абрам Вібе перебував у самій гущі німецьких каральних органів – головне, що робив він це за завданням НКВС й ідеологічними постановами комуністичної партії. Як говорили на фронті – війна все спише.

І ще одне: тепер вже відомий завдяки останнім публікаціям бургомістр Краматорська Володимир Шопен був німецьким резидентом в абвергрупі 203, а Абрам Вібе – радянським агентом «Гансом» залишеним в резидентурі обласного НКВС. Обидва, за великим рахунком, займалися розвідроботою, тільки по різні боки барикад. Щопена називають катом Краматорська, а про Вібе друкують нарис в книзі присвяченій 15-річчю обласного СБУ.

Хто може пояснити, чи є якась особлива різниця між цими двома фігурами, якщо вона існує , то за яким принципом теперішнім українцям визначати героїв невидимого фронту?

My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх