,


Наш опрос
Нравиться ли вам рубрика "Этот день год назад"?
Да, продолжайте в том же духе.
Нет, мне это надоело.
Мне пофиг.


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Фестиваль Дзвони Лемківщини
  • 8 августа 2010 |
  • 19:08 |
  • bayard |
  • Просмотров: 181196
  • |
  • Комментарии: 10
  • |
0
Краю, який називався Лемківщиною, немає вже 65 років. Проте багата культура лемків, їхні традиції, звичаї досі живуть у серцях людей і поступово відроджуються на різноманітних фестивалях лемківської слави, зазначають організатори свята. “Дзвони Лемківщини” — один з таких фестивалів. Лемки та їхні діти, внуки й навіть правнуки, як самі кажуть, дивились душею та слухали серцем виступи колективів з України та з-за кордону.

Приїхали на фестиваль і звичайні українці, яким до вподоби етнічна музика та можливість відпочити на природі. Проте хто на фестивалі лемко, а хто ні, зрозуміти було неважко. Старенькі люди зі сльозами на очах і посмішкою на устах зосереджено дивилися на сцену або ж роззиралися по боках у надії побачити земляків-лемків. Бо ж “Дзвони Лемківщини”, окрім музики та пісень, дарували можливість поспілкуватися давнім друзям чи навіть родичам, яких доля “вирвала” з колись рідної для них землі та розкидала по світах.

“Ця культура близька мені”

Почався фестиваль “Дзвони Лемківщини” традиційно 1 серпня. Проте людяно на фестивальній галявині біля Монастириської було ще й попереднього дня. Гості розкладали наметові містечка, займаючи кращі місця, оглядали територію, насолоджувалися свіжим повітрям, краєвидами, хорошою погодою та товариством.

- Я з родиною приїхав швидше, аби ще й відпочити, - розповідає Олексій Зарудний (47 р.). – Проте основна причина приїзду – долучитися до лемківської культури. Мої матір та батько – переселенці з Лемківщини. Батька немає в живих уже сім років, матері - три. Коли вони ще були живими, ми їздили на ватру разом. Батьки тут спілкувалися з друзями та односельцями. Я, на жаль, нікого впізнати не можу. Тому просто слухаємо з родиною пісні, які я чув змалечку.

Чоловік розповів, що їздить на фестиваль із дружиною, донькою та сином, який уже має має власну сім’ю. Пан Олексій сподівається, що і через десять, і двадцять років він буде приїздити на ватру разом з родиною.

- Моє коріння звідти, і ця культура близька мені, - каже пан Олексій. – Я не вмію говорити по-лемківськи. Знаю лише декілька пісень, але все одно тішуся з того, що я лемко.



“Можна повчитися оптимізму”

Найбільше гостей на фестивалі було із Західної України. Бо саме сюди, руйнуючи долі та сім’ї, операція “Вісла” закинула більшість лемків. Кореспонденти зустріли на фестивалі родину з села Лозової Тернопільського району. Серед лемків це знана місцина, бо ж у повоєнні роки ціле село заселили вихідцями з Лемківщини. До речі, раніше у тому селі жили поляки, яких мали пересилити на Лемківщину, а натомість просто вирізали.

- Ми лише другий рік приїжджаємо. Минулого року з нами ще моя мама була, але цього року приїхати не змогла, - каже Зеновій Гоцко (47 р.). – Проте наступного року ми знову всі разом приїдемо. Це справді чудове дійство. Бо переселенці, яких позбавили рідної землі, можуть переконатися, що їхні культура і слава живуть досі.

Були на фестивалі й імениті гості. Вітали лемків, а потім і слухали їхніх пісень губернатор Юрій Чижмарь (35 р.), голова облради Олексій Кайда (38 р.), міський голова Тернополя Роман Заставний (37 р.). Посадовці стосунку до лемків не мають, проте, як самі зазначають, брати участь у святі для них — за честь. До речі, Роман Заставний чи не кожного року приїздить на фестиваль і проводить на ньому коли день, а коли й два.

- Я тут по-справжньому відпочиваю душею, проймаюсь цією енергетикою, - каже мер. – У лемків можна повчитися життєвому оптимізму. Це справді сильні особистості, які, попри життєві негаразди, зуміли зберегти себе. Я ось щойно спілкувався з людьми, які з Кіровської області, що в Росії, сюди більше двох тисяч кілометрів їхали. Ось це я розумію відданість своїй культурі!

“Лемківська слава жива”

А їхали на фестиваль люди справді звідусіль - чи не з кожної області нашої країни. Не дивиною було побачити на фестивалі лемків з Америки, Канади, Польщі, Чехії та багатьох інших країн. Адже останніми роками фестиваль лемківської слави в Монастириській набирає такої ж популярності, як і “Ватра” в польському місті Ждиня.

- Приїхали цьогоріч 12-15 тисяч людей на фестиваль. І це чудово, бо, я думаю, 90% з них – лемки та їхні родини, - розповідає голова товариства “Лемківщина” Олександр Венгринович (70 р.). – Звичайно, є проблеми, коштів не вистачає. Та лемківська слава жива, традиції зберігаються. Фестиваль росте, змінюється його формат. Цього року він чи не найбільш міжнародний. Загалом усе пройшло чудово.

До речі, цьогоріч, як і минулого року, під час “Лемківських дзвонів” не було дощу. Хоча всі попередні роки з неба таки накрапувало. Лемки тоді казали, що це “небо плаче, поділяючи горе людей”. Натомість, замість хмар та дощу, фестивальне небо над сценою палало розмаїтими вогнями. Організатори фестивалю та влада Монастириської організували

салют, який тривав більше десяти хвилин.

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини

Фестиваль Дзвони Лемківщини



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх