,


Наш опрос
Нравиться ли вам рубрика "Этот день год назад"?
Да, продолжайте в том же духе.
Нет, мне это надоело.
Мне пофиг.


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Ігор Швайка: Літа летять, а тексти Добкіну так само "по-дебільному" пишуть
0
Ігор Швайка: Літа летять, а тексти Добкіну так само "по-дебільному" пишуть

Першого червня на інтернет-сторінці Харківської обласної державної адміністрації з’явилася доволі груба стаття Міхаіла Добкіна (будемо вважати ним самим написана), яка мала назву "Новий геополітичний курс України". Безперечно, рівня всесвітньо відомого відеоролика про "текст по-дебільному написаний" вона недотягує. Не так смішно, але оприлюднення позиції вже не кандидата на посаду міського голови, а українського високопосадовця (голови облдержадміністрації) потребує адекватної реакції.

Я написав голова облдержадміністрації? Ні. Намагаюсь видати бажане за дійсне. Добкін себе відчуває "малорасійським ґубєрнатором". Не може й не зможе він ніколи вимовити таке складне українське "голова обласної державної адміністрації". Так само, як ніколи він не був міським головою, бо душу йому гріло слово "мєр".

Не було б приводу, але преамбула написаного для Добкіна курсу привернула увагу та спонукала до цього допису. Міхаіл Добкін перелічив "знакові" для України події, з якими безпосередньо пов’язують Харків.

Добкін нагадує забудькам, що саме в Харкові проголошено утворення УРСР, чию територію успадкувала сучасна незалежна Україна. Із точки зору малоросійського ґубєрнатора начебто правильно. Але з точки зору мільйонів українців, які життя поклали за побудову суверенної, незалежної, національної держави, а також з точки зору українського націоналіста виглядає зовсім по-іншому. На противагу розчавленій большовицькими ордами Українській Народній Республіці з центром у стольному Києві, у так званій "первой століцє" — Харкові було утворено квазіукраїнську державу, яка мала б для московської більшовицької імперії демонструвати "рівноправний" союз соціалістичних республік.

Згадувати в українському православному середовищі про ганебний архієрейський собор 1992 року, який фактично зліквідував щойно проголошене Українською православною церквою Московського патріярхату прагнення до автокефалії, означає запопадливо прислужувати кремлівському керівництву, для якого Російська православна церква є одним із каналів проведення своєї імперської політики.

Хотів би погодитися з автором, що 21 квітня в Харкові розпочався відлік нової історії України. Але маємо контраверсійні оцінки. Бо це розпочався новий етап розвитку держави не як СУБ’ЄКТА великої європейської політики, а як ОБ’ЄКТА імперських зазіхань "стратегічного" російського окупанта. Отже, харківські угоди в новітній історії країни українці визначають не як поступ, а як цинічну зраду. Зраду геополітичних інтересів України, здавання території та розміщення чужинецької військової бази. Під дуже великим питанням і леґітимність цього рішення. Слуги обдуреного електорату: Ківалов, Сухий, Горбаль й ін. прогулювали вікопомну подію, а картки їхні після мордобою з опозицією, голосують за кабальну угоду.

Порівняння зрадницького для України харківського пакту "Мєдвєдєва-Януковіча" з планом Маршалла є показником того, що Добкін банально не орієнтується ще й в історії 20 століття. Оскільки "план Маршалла" не передбачав економічними й фінансовими важелями тиснути на політичну ситуацію та брутально втручатися в національно-духову царину жодної країни. Як бачимо, є суттєві проблеми не лише з мовою, а й з історією.

"Ґубєрнатор" торочить чимало, але в переважно про інтереси Росії та Євросоюзу. Про Україну ж — скромно і майже повсякчас в останню чергу. Показово, що "малорасєйський ґубєрнатор" близько 30 разів по тексту зі словосполукою "геополітичний курс України" згадав слова "Росія" і "російський". То як ви гадаєте, задля якої країни лакизить такий "ґубєрнатор"?

Із "ґубєрнаторської" аналізи випливають так звані "здобутки" діяльності Ґаранта. Цитую: "людям поки складно усвідомити, що за відмову від високозбагаченого урану, який мало що давав вітчизняній науці і енергетиці, Україна одержує більше, ніж за відмову від ядерного арсеналу".

Так от у чому полягає здобуток! У порівнянні обіцянок за здавання урану з обіцянками за здавання ядерної зброї. Але в будь-якому випадкові – за рахунок ослаблення власної Держави. Хоча для таких "ґубєрнаторів" це – не Держава, а радше місце тимчасового перебування і пограбування громадян заради власних статків.

Невдала спроба створити якийсь значущий текст "вікопомного посланія" свідчить лише про одне. Він такий самий псевдонауковий, як і ота псевдодержава, яку колабораціоністи свого часу проголосили в Харкові.

Хоча є й позитив – незугарний ґубєрнаторській текст буде цікавим для студентів філологів, як взірець сердючкиних перлів в устах наших керманичів, котрі збиткуються з державної мови. Зокрема, "піднощик цегли" - це ще один (думаю, не останній) добкінський неологізм.



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх