,


Наш опрос
Как изменилась Ваша зарплата в гривнах за последние полгода?
Существенно выросла
Выросла, но не существенно
Не изменилась
Уменьшилась, но не существенно
Существенно уменьшилось
Меня сократили и теперь я ничего не получаю


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Про націоналізм печерний, печерський та печеричний
  • 1 марта 2010 |
  • 15:03 |
  • bayard |
  • Просмотров: 26305
  • |
  • Комментарии: 5
  • |
0
- Діду, а чим відрізняються євреї від жидів?
Вуйко відповідає: – Євреї це хороші люди.
Живуть в Ізраїлі, захищають свою країну, воюють з арабами.
А жиди живуть в Україні, жеруть сало, п'ють горілку і будують національну українську державу.

- Діду, а чим відрізняється росіянин від москаля?
- Росіяни хороші люди.
Живуть в Росії, люблять свою Батьківщину, воюють з чеченцями, дають нам нафту і газ.
А москалі живуть в Україні, жеруть сало, п'ють горілку і будують національну українську державу.

- Діду, а чим відрізняються українці від хохлів?
- Українці хороші люди.
Живуть в США та Канаді, не порушують законів, люблять Україну і займаються бізнесом.
А хохли живуть в Україні, жеруть сало, п'ють горілку та заважають жидам і москалям будувати національну українську державу.
__________________________________________________________________________________________________



"Знаешь, как эти бандеровцы наши шампиньоны называют? – Как? – Пэчерыцы!"

ПЕЧЕРИЦЯ, -і, ж. 1. Їстівний гриб родини пластинникових із сірою чи білуватою шапинкою на тонкій білій ніжці, який росте на полях, луках, городах, у садках і т. ін.; шампіньйон. 2. перен., зневажл. Стара, зморщена або товста й присадкувата людина.

Вважаю себе інтер-націоналістом (саме так, а не інтернаціоналістом). Тому що я – і білоруський націоналіст, і український, і який завгодно. Проте треба визначитися з термінологією. Адже націоналізм буває трьох типів:

НАЦІОНАЛІЗМ, -у, ч. 1. Ідеологія й політика, яка проповідує зверхність національних інтересів над

загальнолюдськими, панування однієї нації за рахунок пригнічення іншої, розпалює національну ворожнечу. 2. Рух, спрямований на боротьбу за незалежність нації, народу проти іноземних гнобителів. 3. Рух за збереження і розвиток національних традицій, культури, мови, літератури, мистецтва і т. ін.; патріотизм. (slovnyk.net)

Позначимо ці націоналізми як 1) печерний, 2) печерський та 3) печеричний.

Отже, я – націоналіст печерський. Печерськ – це український Кремль, політичний центр нації (президент, Рада, уряд). Я навіть народився за пару кілометрів від Печерська – щоправда, не київського, а могильовського, в Білорусі, хоча й теж на правому березі Дніпра:) А своє київське життя розпочав з вулиці Богомольця та донедавна мешкав на Кловському узвозі.

А Фаріон та її однодумці (представлені в блогах УП Тягнибоком та Мірошниченком) вважають себе націоналістами печерськими, хоча саме в цих блогах та інколи в дитячих садках спробують виглядати як націоналісти печеричні – мовляв, ми за мову, за традиції. Вони хочуть мати такий вигляд, проте насправді є націоналістами печерними.

Бо про яку чисту українську мову може йтися, якщо Фаріон, публічно говорячи нібито українською, вимовляє "ужасний женскій журнал" і "медведик", а дуже спортивний журналіст Мірошниченко навіть коми розставити в тексті неспроможний. Я вже мовчу, що його опус спочатку мав заголовок "Фаріон – відкрита агонія...", але тільки після кількох коментарів став "Фаріон і відкрита агонія..."

Найбільше мене здивував Олег Тягнибок, який не тільки не відреагував на суцільні російськомовні дурниці своїх кримських однопартійців, але й сам розпочав свою заяву так:

В Україні існує лише один вид ксенофобії – українофобія.

Мабуть, пан Тягнибок не знає такого українського слова, як ксенофобія.

Ксенофобія від грецьких слів (ксенос), що означає "чужинець", "незнайомець", та (фобос), що означає "страх", – це 1) хворобливий стан, що виявляється у нав'язливому страху стосовно чужинців чи просто чогось незнайомого, чужоземного.[1] 2) Страх перед чужоземцями та ненависть до них.[2] 3) У науковій фантастиці ксенофобія – це страх перед інопланетянами.

Розрізняють дві основні форми ксенофобії. Перша спрямована на групу всередині суспільства, що вважається чужою та шкідливою для суспільства, наприклад, нові іммігранти, біженці, трудові мігранти, євреї. Об'єктом другої форми ксенофобії є головним чином культурні елементи, що вважаються чужими. Усі культури підпадають під чужоземний вплив, але культурна ксенофобія є часто вузьконаправленою на певні прояви такого впливу, наприклад, поширення нетрадиційної для даної країни релігії.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Ксенофобія

Іншими словами, Олег Тягнибок вважає, що українці – це чужинці в Україні. І що українців тут ненавидять. Що українців вважають чужими та шкідливими для українського суспільства. Що українці поширюють нетрадиційну для України релігію.

І це справді так – просто замість слова "українці" у попередньому абзаці треба скрізь поставити слова "тягнибоки-фаріони-мірошниченки". І в Україні дійсно існує лише один вид ксенофобії – ксенофобофобія, вона ж тягнибокофобія-фаріонофобія.

Щоб ви переконалися в цьому, закликаю прочитати не донецький, а львівський "Високий замок" за травень минулого року, коли про Фаріон з Мішами-Альонами ще ніхто не писав:

АРХІВ:: ПОГЛЯД НА ЖИТТЯ

14.05.2009

ХТО НЕ З НАМИ – ТОЙ ПРОТИ НАС

Навчать, як "Свободу" любити, "правильно і красиво" говорити...

Борис КОЗЛОВСЬКИЙ

У боротьбі за чистоту української мови "свободівці" з депутатів і пасажирів громадського транспорту переключилися на підопічних дитячих садочків

Акцію "Говорімо правильно і красиво" започаткувала кандидат філологічних наук, доцент "Львівської політехніки", один із лідерів ВО "Свобода", депутат Львівської обласної ради Ірина Фаріон. Почала вона вчити грамоти своїх колег депутатів. Згодом у маршрутках з'явилися листівки з прикладами правильного і неправильного вживання слів, русизмів...

Очевидно, "свободівці" дійшли висновку, що уроки грамотності дорослі люди засвоюють на трійку з мінусом (що вдієш, якщо у школі не навчили), і вирішили переключитися на дошкільний електорат, вихованців дитячих садочків. Поставили собі за мету у всіх дошкільних закладах міста розклеїти свою друковану освітницьку продукцію (плакати і листівки) під девізом "Говорімо правильно і красиво". Звернулися з листом до начальника міського управління освіти пані Надії Оксенчук. Просимо, мовляв, освятити цю благородну (пишу це без тіні іронії) акцію. Вона не заперечувала... Щоправда, вказівки щодо підтримки цієї акції своїм підлеглим письмово чи усно не дала... Нехай самі вирішують...

Життя скромної трудівниці освітньої ниви, завідувачки дитячого садочка N163 "Сопілка" Зеновії Мацьків можна поділити на дві нерівні частини: до 26 березня 2009 року і після. У цей день до садочка завітав помічник-консультант депутата Львівської міської ради Романа Плахтія. Подальший хід подій викладаємо за текстом запиту депутата Львівської міської ради, голови міської організації "Свобода" Івана Гринди до міського голови Львова Андрія Садового. Представник "Свободи" начебто показав завідувачці копії відповідного листа Івана Гринди та Надії Оксенчук і попросив розмістити друковану продукцію у дитячому садочку. Розмова ця відбувалася у кабінеті завідувачки без свідків, тет-а-тет. Якщо вірити "свободівцям", Зеновія Мацьків "у вкрай брутальній формі відмовилася прийняти тематичні плакати і фактично вигнала помічника-консультанта з кабінету...". Іван Гринда у депутатському запиті зазначає, що "акція носила виключно просвітницький характер, не мала ніякої політичної спрямованості і була скерована лише на наочне демонстрування збереження і правильності застосування української мови". А от кінцівка цього запиту – загрозлива: "Вимагаю терміново створити комісію по проведенню (правильно – "для проведення". – Б.К.) службового розслідування відносно негідної поведінки Мацьків Зеновії Іванівни та розглянути питання доцільності перебування її на посаді завідувача дошкільного закладу".

Довідавшись про цей запит, Зеновія Іванівна розхвилювалася не на жарт. 22 роки керує садочком, який має хорошу репутацію, нещодавно відбулася його атестація... Одразу майнула думка: вік пенсійний, комусь потрібна ця посада. У середу до садочка мала прибути поважна комісія, щоб розібратися на місці... У розмові з журналістом "Високого Замку" Зеновія Іванівна категорично спростувала звинувачення у грубому поводженні з представником "Свободи". За її словами, саме він пообіцяв "провчити"... Щодо мотивів відмови прийняти плакати і листівки Зеновія Іванівна сказала: "Я не мала розпорядження від керівників освіти щодо розміщення цієї друкованої продукції. Окрім того, ці листівки ніяк би не гармонували з естетикою оформлення дитячого закладу, це ж не маршрутка... Та й не бачила особливої потреби у такій наочній продукції. Наш садок відвідують не лише українці, а й діти з російськомовних родин. Усе спілкування у нас – виключно українською мовою. Я сама український філолог, вихователі наші розмовляють "правильно і красиво", дбаємо про мовну культуру дітей. Дивно, що мене вчать любити Україну і нашу мову...".

Довідавшись про цю конфліктну ситуацію, письменниця, редактор дитячої газети "Галицьке юнацтво" Марія Людкевич звернулася до редакції з листом. Невеличка цитата: "Маю право сказати, що садок є одним з кращих у пропагуванні української мови, книги, культури. Це я бачу на різних заходах протягом року: свято писемності, української мови і книги, сучасної казки".

Авторові цієї публікації ясно як Божий день: не там шукає "Свобода" ворогів України й української мови. Погрози зняти з роботи, пошуки "ворогів народу" нагадали мені більшовицьке гасло "Хто не з нами – той проти нас". Цілком природним є бажання кожної політичної сили "показати роботу", "засвітитися" на електоральному полі... Але чи правильний (а точніше, чи єдиний) це спосіб, якщо йдеться про дитячі дошкільні заклади? Пані Ірина Фаріон могла б влаштувати якісь мовні курси для вихователів дитячих садків. А чому б "Свободі" не допомогти садочкам дитячими книжками, іграшками, дрібним ремонтом приміщень і майданчиків? Як казала героїня Ірини Муравйової, "не вчіть мене жити, краще допоможіть матеріально...".

Із запиту Івана Гринди випливає, що всі дитячі садочки прийняли листівки і плакати, і тільки "Сопілка" відмовилася "танцювати" під дудку "Свободи". Цікаво, чому? Мав розмову з кількома вихователями садків. Цей феномен вони пояснили просто: "Ніхто не хоче зв'язуватися зі "Свободою". Її бояться. Знайшлася одна людина яка не побоялася...". Невже "Свобода", яка відчула силу після виборів у Тернополі, бере на озброєння методи погроз та залякування?

P.S. Моя домовлена зустріч з паном Іваном Гриндою не відбулася. Прийшов до офісу і поцілував клямку. Також я телефонував, щоб отримати коментарі на мобільний Олега Тягнибока. Трубку взяла помічниця і сказала, що він на спілкування не має часу. Я залишив їй номер свого мобільного телефону, але дзвінка від лідера "Свободи" так і не дочекався. Неетично це виглядає. А щодо правильної мови, то вчитися треба усім і нещадно воювати з русизмами. У запиті пана Івана читаємо: "Мацьків Зеновія Іванівна, не дивлячись на те...". А "правильно і красиво" – "незважаючи на те...".

http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=73684

І на десерт. Колись у Мінську я з колегою написав лише одне речення білоруською мовою – тест на переклад для тих, хто вважає її діалектом російської. Хто знав тоді, що це речення ("сказ" білоруською) так ідеально описуватиме поведінку типового члена ВО "Свобода":

Шалёны

драпежны

цемрашал

разьюшана

шчыраваў

бруднай

рыдлёўкай

на шурпатым

даху

нязграбнага

грувасткага

хмарачоса

ды енчыў

і скуголіў

з тае нагоды,

што нібыта

раптам

згубіў

стракаты

гарэзьлівы

гузік

ад бэзавай

вар'яцкай

кашулі

на ганку

гэтага

нягеглага

гмаху.

My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх