,


Наш опрос
Как изменилась Ваша зарплата в гривнах за последние полгода?
Существенно выросла
Выросла, но не существенно
Не изменилась
Уменьшилась, но не существенно
Существенно уменьшилось
Меня сократили и теперь я ничего не получаю


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Якби Україна була в НАТО
  • 18 апреля 2009 |
  • 02:04 |
  • Batman |
  • Просмотров: 30480
  • |
  • Комментарии: 19
  • |
0
Якби Україна була в НАТО

НАТО нещодавно відсвяткувало своє 60-річчя. Ювілей відзначали на саміті у Франції і Німеччині в сімейному форматі – без участі держав, які не входять до Альянсу.

Тому на святкуванні не була присутня й Україна. «Главред», між тим, вирішив дещо підкоригувати історію – і приєднати Україну до НАТО


Перша хвиля розширення Альянсу на Схід відбулась 1999 року, коли до організації приєднались Угорщина, Чехія і Польща. Теоретично тоді ж членом НАТО могла стати й Україна – якби так само послідовно і наполегливо, як і західні сусіди, рухалася на шляху євроатлантичної інтеграції. 23–25 квітня 1999 року якраз відбувся ювілейний саміт НАТО у Вашингтоні. Тоді ж мало місце перше засідання Комісії Україна–НАТО за участі Президента Леоніда Кучми. Чому б не уявити, що, приміром, 24 квітня 1999 року генсек НАТО Хав’єр Солана оголосив про прийняття до натівських лав України? Чому – 1999-го? Тому що тоді українці ще не ставились негативно до НАТО. Тому що тоді Росія не мала такого впливу на мізки німецьких і французьких політиків. Просто тому, що це було б дуже символічно.


Яку Україну ми мали б тоді?


1. Росія вже звикла б до того, що Україна – не її сфера впливу


На сьогодні ми мали б абсолютно інші відносини між Україною і Росією – і не обов’язково напружені. Членство в НАТО, навпаки, дозволило б двом країнам уникнути чималої кількості прикрих випадків, відносини нарешті могли б стати передбачуваними.


Приєднання до НАТО дозволило б російській дипломатії не розпорошувати своїх зусиль на пошук проектів із затягування України в тісні обійми. Ми, напевно, ніколи не почули б слів ЄврАзЕС, ЄЕП, куди марно Росія намагалася заманити українців.


Не було б і найприкрішого інциденту в наших відносинах – тузлинської кризи. Сумнівно, що Росія відважилася б претендувати на частину української території, знаючи, що на захист України можуть стати два десятки союзників. Адже основний принцип Альянсу – один за всіх і всі за одного.


Кость Бондаренко, директор Інституту Горшеніна, вважає: «Москва десять разів подумала б, перш ніж розпочинати конфлікт через Тузлу». «Цей конфлікт мав характер регіональної технології. Його використовували для того, щоб підняти рейтинг окремим політичним силам і діячам у Росії. У конфронтації навколо Тузли не було зацікавлене ні українське, ні російське керівництво. Тузла була серйозною політтехнологією», – вважає експерт.


Чорноморський флот у Криму так там і залишався б – але лише до 2017 року. Однак Києву було б легше вести переговори з росіянами про його виведення після цього строку. Російські дипломати часто ігнорують будь-які ініціативи української сторони щодо майбутнього виведення ЧФ (а воно не може відбутися за один день). Була б Україна в НАТО – Росії довелося б переглянути своє інколи зверхнє, а інколи й нахабне ставлення до українців на переговорах. Представники країн Балтії, які приєдналися до Альянсу в 2004 році, пишаються тим, що нарешті офіційна Москва почала рахуватися з ними, бо у балтійців зараз за спиною – НАТО і Європейський Союз.


Зменшилися б і апетити Росії щодо впливу на внутрішньополітичне життя в Україні. Демократія, політична відповідальність, міль-


ярди інвестицій, економічне процвітання – Україна неминуче ставала б привабливою для багатьох росіян. Російському керівництву нічого не лишалося б, як підлаштовуватись під позитивні зміни в Україні. Тоді вже Київ міг би впливати на Москву, а не навпаки. Українським політикам більше не довелося б оббивати пороги Кремля задля отримання московського благословення.


Ціни на газ і його транизит уже давно були б по-європейськи високими. Але у цьому є й позитив. Усе-таки 1999 року ціни на газ були аж ніяк не 400 доларів. А тому в України був би час підготуватись до піднебесного злету вартості на газ. Ринкові ціни – це гарантія того, що між державами не виникало б загострень на газовому ґрунті, світ ніколи не дізнався б про словосполучення «газова війна».


2. Помаранчевої революції могло б і не бути


Членство в НАТО убезпечило б Україну від численних політичних скандалів, від фактичної міжнародної ізоляції часів другого президентства Леоніда Кучми. Членство в НАТО – це чесні і прозорі вибори. Якби Україна була членом Альянсу з квітня 1999 року, то Кучма, цілком можливо, не став би вдруге Президентом. Все-таки він переміг завдяки нечесній передвиборній кампанії.


Кучмівські штабісти в 1999-му розіграли російський сценарій: демократичний Президент протистоїть червоній загрозі – Кучма проти Симоненка. Решти політиків ніби не існувало. Між тим, якби українське телебачення тоді не працювало лише на одного Леоніда Даниловича, то й результат тих виборів міг би бути інакшим – адже і в умовах ігнорування мас-медіа непогані шанси на перемогу мали Олександр Мороз, Євген Марчук...


А далі – не було б Кучми-2, то не було б і вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, скандалу з плівками Мельниченка, «сірого кардинала» Віктора Медведчука, не було б і «темників», і утисків опозиції, не було б і Помаранчевої революції.


Не відбулася б Помаранчева революція, то не було б і героїчного приходу до влади Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко. Перший, напевно, став би Президентом – про його високі президентські шанси експерти говорили вже 1999 року. Що було б із Юлією Володимирівною? Хіба можна уявити Тимошенко без Помаранчевої революції, без її постійної боротьби? Ще страшніше подумати, що було б із політичною кар’єрою Віктора Януковича. Можливо, губернаторство на Донеччині так і залишилося б кар’єрною вершиною в його біографії?


І головне – навіть якби Тимошенко і Ющенко прийшли до влади, то ми, напевно, не були б свідками постійних конфліктів між ними. Протистояння між українськими прем’єром і Президентом фактично закладене конституційною реформою, проведеною за Леоніда Кучми.


«Якби Україна була в НАТО, то її політики діяли б за європейськими стандартами. Політика була би більш орієнтованою на політичні результати, а не на боротьбу особистостей. Була б чітко визначена платформа політичних сил. Ми б нарешті подолали розподіл на Схід і Захід», – вважає Ілько Кучерів, директор Фонду «Демократичні ініціативи».


Але найважливіше досягнення – у політиків поменшало б тем для спекуляцій. Під час передвиборних кампаній українські політики тільки й роблять, що чубляться з приводу російської мови, НАТО... Щонайменше на темі Альянсу їм би більше не довелося заробляти рейтинги.


3. Україна вже була б у Євросоюзі. Чи підійшла б впритул до вступу


Швидше за все, Україна вже вступила б до Європейського Союзу. Базові принципи НАТО і ЄС збігаються – верховенство права, демократія, ринкова економіка, права людини. Україна вже в 1999 році отримала б хороший стартовий майданчик для приєднання до ЄС – так само, як його отримали країни Центральної Європи.


Гадаєте, що на Україну чекав би не польський, а турецький сценарій? Мовляв, Туреччина – член НАТО, але не член ЄС. Але якби функціонери ЄС були абсолютно чесними, то вони сказали б, що невступ Туреччини до Союзу пов’язаний не з тим, що Анкара не досягла якихось критеріїв, а передовсім з тим, що ця країна є не зовсім Європою в географічному плані, не зовсім Європою і в релігійному сенсі... Албанії та Боснії зі значною кількістю мусульман буде легше приєднатися до ЄС, оскільки ці країни порівняно невеликі. Інша справа з Туреччиною, де мешкає понад 70 млн осіб. Проблема ще й у тім, що приєднання Туреччини до ЄС бояться пересічні європейці. Опитування в країнах-членах ЄС показують, що європейці швидше раді бачити в Євросоюзі Україну, а не Туреччину.


«Членство в НАТО і ЄС – це дві частини одного цілого. Всі країни, які вступили до НАТО, це визнають. Нові члени ЄС кажуть, що членство в НАТО – це на 70–90% складання тестів на членство в Євросоюзі», – підтверджує Ілько Кучерів.


4. Україні було б легше

боротися з кризою


НАТО, звісно, не врятувало б Україну від фінансової кризи. Вона зачепила тією чи іншою мірою всі країни світу. Однак не виключено, що Україні було б легше виборсатися з кризових тенет, якби вона входила до Альянсу.


«НАТО не допомогло б уникнути удару кризи. Але нам було б значно легше отримати допомогу від фінансових міжнародних організацій. Зараз ми з великою потугою випрошуємо ці кошти», – каже Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ.


Членство в НАТО означає більшу довіру до країни, її прогнозованість. Звісно, що за таких умов українській владі було б легше домовитись про кредити від МВФ.


З іншого боку, з десяти нових країн-членів НАТО лише дві дуже сильно постраждали від кризи – Латвія та Угорщина. Решта цілком справляються з подоланням кризових наслідків без залучення коштів МВФ. Польща навіть прогнозує цього року незначне зростання ВВП (на відміну від падіння цього показника у, здавалося б, більш стабільних Німеччині і Франції). Таким чином, у натівської України були б вищими шанси вийти з кризи з меншими збитками.


Західні країни упродовж останніх десяти років робили б мільярдні інвестиції у розвиток української економіки. Україна була б не менш привабливою інвестиційно, аніж Польща чи Чехія. Так, приміром, у чеську економіку 1997 року було інвестовано $4 млрд, а вже 1999 року – $12,8 млрд. У польську економіку 1997 року було вкладено $2,7 млрд, а 1999 року – $8 млрд.


Західні компанії, які вклали б в українську економіку, більш наполегливо вимагали б від урядів своїх країн підтримати Україну під час кризи – аби не втратити вкладених коштів. В України просто було б більше прибічників за кордоном.


Казка схожа на правду


Ми, звісно, розуміємо, наскільки нереалістичною видається можливість приєднання України до НАТО 1999 року. Але факт залишається фактом: вступ до НАТО суттєво змінив би життя українців. Що швидше це зрозуміють українці, то швидше Україна приєднається до кола розвинених держав. І журналістам «Главреда» вже не доведеться писати: а що було б, якби... Оскільки багато фантазій можуть зрештою стати реальністю.

Якби Україна була в НАТО



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх