,


Наш опрос
Как изменилась Ваша зарплата в гривнах за последние полгода?
Существенно выросла
Выросла, но не существенно
Не изменилась
Уменьшилась, но не существенно
Существенно уменьшилось
Меня сократили и теперь я ничего не получаю


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


Керченська протока: другий Зміїний?
  • 16 февраля 2009 |
  • 12:02 |
  • нах... |
  • Просмотров: 43591
  • |
  • Комментарии: 5
  • |
0
Рішення Гаазького суду про делімітацію шельфу та виняткових економічних зон в районі острова Зміїний між Україною та Румунією нагадало про те, що подібний спір наша держава має і з Росією. Так, уже не перший рік наші держави не можуть визначити кордон між собою в районі Керченської акваторії...

«Главред» поцікавився у політичних експертів та експертів-міжнародників, чи зможуть (і чи захочуть) Київ та Москва скористатися недавнім прецедентом і вирішити спір про кордон між собою у Міжнародному суді ООН?

Володимир Горбач, аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва:

Теоретично таке можливо за умови, що на вирішення цієї суперечки щодо делімітації кордонів у Міжнародному суді ООН буде добра воля сторін. Але це лише теоретично.

На відміну від Великого договору з Румунією, наш Великий договір з Росією не передбачає можливості розв’язання цієї суперечки в Міжнародному суді. З РФ у нас ситуація схожа до тої, що була з Румунією в тому плані, що де лімітувати потрібно шельф, на якому є нафтогазові родовища. Але тут найважче питання – це кордон по Керченській протоці та фарватер. Тут також є острів Тузла, який за українською версією повинен визначати серединну лінію розмежування.

З того, як себе поводять щодо цього питання росіяни, видно, що вони не зацікавлені вирішувати його ближчим часом. Росія залишає питання делімітації кордонів на морі з Україною для можливості тиску на українську владу.

У нас з Росією не менше, а може і більше невирішених питань, ніж у нас було і ще залишається з Румунією. Тут крім питання делімітації ще є питання про Чорноморський Флот РФ, різні економічні речі тощо...

Євгеній Мінченко, директор Міжнародного інституту політичної експертизи (Москва):

Україна вже один раз програла суд (Міжнародний суд ООН – ред.) – з Румунією. Не можу сказати, що з тріском, але Румунія виграла з дуже великою перевагою. Думаю, що українській стороні краще акцентувати увагу на інших методах.

Тим більше, що Росія, на скільки я розумію, традиційно не визнає юрисдикцію Міжнародного суду ООН. Україна може звернутись до цього суду, а Росія може просто відмовити.

До речі, Україна мала повне права саме так поступити, коли позов до суду подала Румунія. Просто через одну просту причину – цей суд приймає так звані компромісні рішення, а Україна могла сміливо наполягати на тій лінії, яка діставалась їй у спадок від СРСР.

В України зараз взагалі дуже вразлива позиція на міжнародній арені. З власного спілкування з європейськими політиками, особливо з французами та німцями, можу сказати, що у них складається таке враження, що українські політики самі не знають, чого хочуть.

Звісно, Міжнародний суд ООН – це не політичний орган, але факт подачі позову до цього суду є, безумовно, політичним рішенням. Це все вказує на конфліктний потенціал. Зараз в Європі щодо українських політиків загальний настрій приблизно такий: «Хлопці, перестаньте сваритись з Росією. Ми на це не купимось. Якщо ви вважаєте, що якимось чином прискорите своє просування до Європи та викличете якісь додаткові симпатії до себе через ескалацію конфлікту з Росією, то це не так».

На мою думку, для Києва і Москви оптимальним було б домовитись на двосторонній основі. Я спілкувався і з українськими спеціалістами з міжнародного права, і з нашими дипломатами. Якщо чесно, це питання мало чого варте. Його навмисне розкручують саме з політичною метою, намагаючись створити відчуття, що існує велика кількість проблем з Росією. Я розумію, що проблема не в дипломатах, які є технічними виконавцями, а в тих завданнях, які їм ставлять. А їм ставлять завдання максимально розкручувати будь-які конфліктні ситуації з Росією.

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:

Росія навряд чи піде на те, щоб вирішити цей спір з Україною в судовому порядку, тому що Москва тут очікуватиме не на рішення суду як якоїсь об’єктивної міжнародної інстанції, а на те, що вона самостійно вирішить це питання на свою користь у результаті дипломатичного міждержавного торгу та геополітичних бартерів. Росія чекатиме на зміну влади в Україні, на зміну політичного режиму, тобто на прихід в Україні до влади тих політиків чи настання такої політичної ситуації, яка дасть змогу Росії реалізувати той інтерес, на який вона розраховує. Росія робить все, аби з Україною не було проведено повноцінної делімітації та демаркації як сухопутних, так і морських кордонів.

Міжнародний арбітраж був би оптимальним для України, але не для Росії: міжнародні суди ж не піддаються політичному тиску, призначення суддів там не є політичним. А тому тут можливі об’єктивні рішення і несподіванки для Росії, яка буде все-таки вичавлювати з України те, що вона вважає за потрібне, розраховуючи на нестабільність політичного режиму, конфлікти у владі, скрутну економічну ситуацію, а також на нових політиків, які з точки зору Росії є більш прийнятними для російських національних інтересів, аніж нинішні.

І це стосується не тільки демаркації та делімітації, а й, наприклад, тієї ж проблеми Чорноморського флоту РФ. Як з економічної, так і з політичної точки зору час грає на користь Росії. Тому що з економічної – ситуація в Україні погіршується, а відповідно, можна диктувати свої умови в обмін на економічну допомогу. З політичної точки зору росіяни вважають, що час працює на них, тому що розраховують не те, що Віктор Ющенко не залишиться президентом на другий термін, а вибирати між Юлією Тимошенко та Віктором Януковичем краще, аніж коли приходиться вибирати між Ющенком і кимось іншим.

Це не означає, що Москва отримає все. Але росіяни на це розраховують. Росія намагатиметься отримати свій інтерес через Україну, тому що Росія сильніша за Україну, у той час як геополітична вага Києва та Бухареста приблизно одинакові.

Юрій Онишків

источник



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх