Пир духа продолжается...
...три шедевральных памфлета Остапа Вишини. "Українсько-німецька самостійна державна дірка", "ХЛЮСТ" и "УКРОУНА Й УКРОУНЦI". Все три вещи объединяет общая тема. Думаю, по названиям понятно, о чём пойдёт речь.
И ещё. Когда будете читать, держите в уме, яка само "дірка" мається на увазі - в этом вся соль. :)))
Письменникова зброя - мова, слово. Веселу гумореску, фейлетона, гостру сатиру не можна написати спокійною, холодною, хай навіть і найлітературнішою мовою.
У сатирика та гумориста мова має бути жива, гостра, дотепна, наближена до мови, якою розмовляє народ.
Отож і доводиться прислухатися, записувати, знайомитися з фольклорними матеріалами і т. д. і т. ін.
Це для нас і необхідне, і обов'язкове, без цього веселої усмішки не напишеш.
Мені довелося повоюватися зброєю сміху з ворогами радянського народу, панськими лакузами, продажними українсько-німецькими націоналістами.
Вся ця наволоч після війни кублилася по всіляких схронах у західних областях Радянської України. Все це вихованці всіляких гестапо та інших гадючих гнізд із своєю розбійницькою специфікою, жаргоном, побутом, вчинками і т. д.
Розуміється, що сидівши в Києві, не вивчивши цього всього матеріалу на місці, мені трудно було б щось про них уїдливе написати. Треба, значить, було їздити в західні області, знайомитися з обстановкою каїнової роботи ворогів, говорити з місцевими людьми, що докладніше знали роботу цих запроданців, доводилося говорити і з самими "героями" темної ночі та густої хащі.
Наслідком тільки цього й могла вийти моя книжечка "Самостійна дірка"...
Розуміється, все оброблено з мого погляду.
В кабінеті наш брат багато не висидить.
Остап Вишня.
УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКА НАЦІОНАЛІСТИЧНА САМОСТІЙНА ДІРКА
Та й потягли Івана Темного будувати українську самостійну, навіть од розуму не залежну, державу.
Почвалав Іван Темний на державну роботу.
Прийшов, дивиться ― стоїть державний будинок, такий, як і в царів та цісарів навіть був: у такі будинки і царі і цісарі пішки ходили.
Одразу трохи був здивувався Іван Темний, що треба в державну дірку влазити, та проте поліз ― вся ж самостійницька держава туди лазить, бо другого державного ходу нема, та, до того, ще й дуже вже йому ту самостійність вихваляли.
І недарма вихваляли, бо такої самостійної держави, щоб усе населення разом з державною владою мали за державні кордони саму тільки дірку, ― такої держави, ще й як і світ стоїть, не було.
Проліз Іван Темний у державу.
Назустріч йому лізе рачки голова держави.
Іван до нього:
— Здорові були.
А голова української держави Йому на відповідь державною мовою:
— Гутен таг!
— Як ся маєте? ― Іван питає.
А голова української держави йому:
— Вас?
— Та ні, я питаю вас!
Підійшло до Івана державне населення ― чоловіка з п'ятнадцятеро, а то, може, й з двадцятеро, показують Іванові територію державну:
— В оцьому, ― кажуть, ― кутку ― гори, а в цьому кутку ― море! Хай живе самостійна держава!
І почав Іван Темний державу свою українську самостійну будувати.
Іван Темний з'діда-прадіда ― селянин, все життя по господарству порався, в збіжжі та в товарі кохався.
З'явилися і тут у Івана Темного цілі табуни бліх, отари вошей, обріс Іван замість пшениці та жита волоссям і на обличчі, і в носі, і у вухах.
Прийшов якось темної ночі з дірки додому, поперелякував дітей, настрашив дружину.
Так і жив у самостійній українській державі Іван Темний, чухаючись та з німецького автомата у чесних своїх земляків стріляючи.
Жив, аж поки прийшла його дружина, взяла за скуйовджене волосся, витягла з державної дірки, привела до представників радянської влади, вклонилася та й каже:
— Простіть, товариші, мого Івана Темного, дозвольте йому дома жити та чесно працювати, а я хоч українсько-націоналістично-німецькі державні воші йому повичісую та іржавою косою шерсть пообрізаю! Простіть, може, ще з нього люди будуть!
Простила радянська влада Івана Темного, обдуреного, затурканого агентами гестапо ― українсько-німецькими націоналістами.
Живе тепер Іван Темний не в державній дірці, а у власній селянській хаті.
Живе, працює...
Тільки діткй Іванові, прокинувшись інколи вночі та згадуючи, як їхній татко українсько-німецьку державу будував, ― од жаху здригаються та щільніше до своєї мами пригортаються.
--------------------------------
И потянули Ивана Темного строить украинскую, самостийную, даже от разума не зависящую державу. Побрел Иван Темный на государственную работу. Пришел, смотрит: стоит государственное помещение, такое же, как и у царей и у цесарей бывало,- в такие помещения и цари и цесари пешком ходили.
Удивился сперва Иван Темный, что нужно в такую державную дырку лезть, но, подумав, полез: ведь вся самостийная держава в нее лазит, потому что другого государственного хода нет, к тому же очень уж ему эту самую самостийность нахваливали.
И недаром нахваливали, потому что такой самостийной державы, у которой для всего населения вместе с правительством государственными границами была бы только дырка, свет еще не видал. Полез Иван Темный в державу.
Навстречу ему на четвереньках лезет глава державы. Иван говорит:
- Здоровеньки булы!
А глава украинской державы на государственном языке отвечает:
- Гутен таг!
- Как поживаете? - спрашивает Иван.
А глава украинской державы:
- Вас?
- Да нет, это я вас спрашиваю!
Подошло к Ивану державное население - человек пятнадцать, а может, и двадцать и показывают Ивану государственную территорию.
- Вот в этом углу,-говорят,-горы, а в этом углу- море! Да здравствует самостийная держава!
И начал Иван Темный строить свою державу, украинскую и самостийную.
Иван Темный от деда-прадеда крестьянин, всю свою жизнь с хозяйством дело имел, зерно и скотину выхаживал.
Появились и тут у Ивана целые табуны блох, стада вшей. Оброс Иван вместо ржи и пшеницы волосами и на лице, и в носу, и в ушах.
Пришел как-то он темной ночью домой, насмерть перепугал детей, настрашил жену.
Так и жил в самостийной украинской державе Иван Темный, почесываясь да из немецкого автомата в честных своих земляков постреливая.
Жил до тех пор, пока пришла жена, схватила его за свалявшиеся космы, вытащила из державной дырки, привела к представителям Советской власти, поклонилась и сказала:
- Простите, товарищи, моего Ивана Темного! Позвольте ему жить дома и честно работать. А я хоть украинско-националистических вшей у него из головы вычешу да ржавой косой шерсть на нем обрежу! Простите, может, из него еще человек получится!
Простила Советская власть Ивана Темного, обманутого, забитого агентами гестапо - украинско-немецкими националистами.
Живет теперь Иван Темный не в державной дырке, а в своей собственной хате.
Живет, работает...
Только детки Ивановы иногда ночью просыпаются, вспоминают, как их батько украинско-немецкую державу строил, начинают дрожать от ужаса и крепче прижимаются к своей маме.
1945
...три шедевральных памфлета Остапа Вишини. "Українсько-німецька самостійна державна дірка", "ХЛЮСТ" и "УКРОУНА Й УКРОУНЦI". Все три вещи объединяет общая тема. Думаю, по названиям понятно, о чём пойдёт речь.
И ещё. Когда будете читать, держите в уме, яка само "дірка" мається на увазі - в этом вся соль. :)))
Письменникова зброя - мова, слово. Веселу гумореску, фейлетона, гостру сатиру не можна написати спокійною, холодною, хай навіть і найлітературнішою мовою.
У сатирика та гумориста мова має бути жива, гостра, дотепна, наближена до мови, якою розмовляє народ.
Отож і доводиться прислухатися, записувати, знайомитися з фольклорними матеріалами і т. д. і т. ін.
Це для нас і необхідне, і обов'язкове, без цього веселої усмішки не напишеш.
Мені довелося повоюватися зброєю сміху з ворогами радянського народу, панськими лакузами, продажними українсько-німецькими націоналістами.
Вся ця наволоч після війни кублилася по всіляких схронах у західних областях Радянської України. Все це вихованці всіляких гестапо та інших гадючих гнізд із своєю розбійницькою специфікою, жаргоном, побутом, вчинками і т. д.
Розуміється, що сидівши в Києві, не вивчивши цього всього матеріалу на місці, мені трудно було б щось про них уїдливе написати. Треба, значить, було їздити в західні області, знайомитися з обстановкою каїнової роботи ворогів, говорити з місцевими людьми, що докладніше знали роботу цих запроданців, доводилося говорити і з самими "героями" темної ночі та густої хащі.
Наслідком тільки цього й могла вийти моя книжечка "Самостійна дірка"...
Розуміється, все оброблено з мого погляду.
В кабінеті наш брат багато не висидить.
Остап Вишня. Сочинения Т. 2.
Остап Вишня.
УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКА НАЦІОНАЛІСТИЧНА САМОСТІЙНА ДІРКА
По деяких селах українсько-німецькі банди переховуються по схронах, зроблених у вигляді викопаного в землі великого нужника.
(Факт)
(Факт)
Та й потягли Івана Темного будувати українську самостійну, навіть од розуму не залежну, державу.
Почвалав Іван Темний на державну роботу.
Прийшов, дивиться ― стоїть державний будинок, такий, як і в царів та цісарів навіть був: у такі будинки і царі і цісарі пішки ходили.
Одразу трохи був здивувався Іван Темний, що треба в державну дірку влазити, та проте поліз ― вся ж самостійницька держава туди лазить, бо другого державного ходу нема, та, до того, ще й дуже вже йому ту самостійність вихваляли.
І недарма вихваляли, бо такої самостійної держави, щоб усе населення разом з державною владою мали за державні кордони саму тільки дірку, ― такої держави, ще й як і світ стоїть, не було.
Проліз Іван Темний у державу.
Назустріч йому лізе рачки голова держави.
Іван до нього:
— Здорові були.
А голова української держави Йому на відповідь державною мовою:
— Гутен таг!
— Як ся маєте? ― Іван питає.
А голова української держави йому:
— Вас?
— Та ні, я питаю вас!
Підійшло до Івана державне населення ― чоловіка з п'ятнадцятеро, а то, може, й з двадцятеро, показують Іванові територію державну:
— В оцьому, ― кажуть, ― кутку ― гори, а в цьому кутку ― море! Хай живе самостійна держава!
І почав Іван Темний державу свою українську самостійну будувати.
Іван Темний з'діда-прадіда ― селянин, все життя по господарству порався, в збіжжі та в товарі кохався.
З'явилися і тут у Івана Темного цілі табуни бліх, отари вошей, обріс Іван замість пшениці та жита волоссям і на обличчі, і в носі, і у вухах.
Прийшов якось темної ночі з дірки додому, поперелякував дітей, настрашив дружину.
Так і жив у самостійній українській державі Іван Темний, чухаючись та з німецького автомата у чесних своїх земляків стріляючи.
Жив, аж поки прийшла його дружина, взяла за скуйовджене волосся, витягла з державної дірки, привела до представників радянської влади, вклонилася та й каже:
— Простіть, товариші, мого Івана Темного, дозвольте йому дома жити та чесно працювати, а я хоч українсько-націоналістично-німецькі державні воші йому повичісую та іржавою косою шерсть пообрізаю! Простіть, може, ще з нього люди будуть!
Простила радянська влада Івана Темного, обдуреного, затурканого агентами гестапо ― українсько-німецькими націоналістами.
Живе тепер Іван Темний не в державній дірці, а у власній селянській хаті.
Живе, працює...
Тільки діткй Іванові, прокинувшись інколи вночі та згадуючи, як їхній татко українсько-німецьку державу будував, ― од жаху здригаються та щільніше до своєї мами пригортаються.
--------------------------------
В некоторых селах украинско-немецкие банды прячутся в убежищах, сделанных в виде выкопанных в земле больших нужников.
(Факт.)
(Факт.)
И потянули Ивана Темного строить украинскую, самостийную, даже от разума не зависящую державу. Побрел Иван Темный на государственную работу. Пришел, смотрит: стоит государственное помещение, такое же, как и у царей и у цесарей бывало,- в такие помещения и цари и цесари пешком ходили.
Удивился сперва Иван Темный, что нужно в такую державную дырку лезть, но, подумав, полез: ведь вся самостийная держава в нее лазит, потому что другого государственного хода нет, к тому же очень уж ему эту самую самостийность нахваливали.
И недаром нахваливали, потому что такой самостийной державы, у которой для всего населения вместе с правительством государственными границами была бы только дырка, свет еще не видал. Полез Иван Темный в державу.
Навстречу ему на четвереньках лезет глава державы. Иван говорит:
- Здоровеньки булы!
А глава украинской державы на государственном языке отвечает:
- Гутен таг!
- Как поживаете? - спрашивает Иван.
А глава украинской державы:
- Вас?
- Да нет, это я вас спрашиваю!
Подошло к Ивану державное население - человек пятнадцать, а может, и двадцать и показывают Ивану государственную территорию.
- Вот в этом углу,-говорят,-горы, а в этом углу- море! Да здравствует самостийная держава!
И начал Иван Темный строить свою державу, украинскую и самостийную.
Иван Темный от деда-прадеда крестьянин, всю свою жизнь с хозяйством дело имел, зерно и скотину выхаживал.
Появились и тут у Ивана целые табуны блох, стада вшей. Оброс Иван вместо ржи и пшеницы волосами и на лице, и в носу, и в ушах.
Пришел как-то он темной ночью домой, насмерть перепугал детей, настрашил жену.
Так и жил в самостийной украинской державе Иван Темный, почесываясь да из немецкого автомата в честных своих земляков постреливая.
Жил до тех пор, пока пришла жена, схватила его за свалявшиеся космы, вытащила из державной дырки, привела к представителям Советской власти, поклонилась и сказала:
- Простите, товарищи, моего Ивана Темного! Позвольте ему жить дома и честно работать. А я хоть украинско-националистических вшей у него из головы вычешу да ржавой косой шерсть на нем обрежу! Простите, может, из него еще человек получится!
Простила Советская власть Ивана Темного, обманутого, забитого агентами гестапо - украинско-немецкими националистами.
Живет теперь Иван Темный не в державной дырке, а в своей собственной хате.
Живет, работает...
Только детки Ивановы иногда ночью просыпаются, вспоминают, как их батько украинско-немецкую державу строил, начинают дрожать от ужаса и крепче прижимаются к своей маме.
1945