,


Наш опрос
Нравиться ли вам рубрика "Этот день год назад"?
Да, продолжайте в том же духе.
Нет, мне это надоело.
Мне пофиг.


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


УКРАЇНСЬКА ДИВІЗІЯ „ГАЛИЧИНА": НА СТОРІНКАХ ФОТОАЛЬБОМУ САМБІРЧАНИ ВПІЗНАЛИ КРАЯН
  • 4 сентября 2011 |
  • 10:09 |
  • bayard |
  • Просмотров: 664
  • |
  • Комментарии: 8
  • |
0
Таке припущення має під собою ґрунт. Принаймні, для тих зацікавлених книжкою, хто придбав її у Самборі (Львівщина). 19 січня у місцевій газеті „Новини Самбора" з'явилася стаття „Повернулися із пам'яті", у якій очевидці тих далеких подій - періоду формування Дивізії - називають імена та прізвища дивізійників з однієї зі світлин.

Літня самбірчанка, членкиня ВСУМу Ярослава Дуда-Тимчук, яка у 1941-1944 рр. працювала в Українському Допомоговому Комітеті (УДК) і тільки за це відбула покарання у сталінських таборах Сибіру, згадує:

У Самборі добровольці зголошувалися у ратуші. Там працювала комісія зі Львова, яка відповідно скеровувала всіх бажаючих на вишкіл. На фото - збір добровольців на площі вчительської семінарії у Самборі. На передньому плані стоїть її директор Гнат Мартинець. У першому ряді - голова Симбірського УДК професор Микола Орловський, Ярослав Кульчицький - працівник господарської установи, Добрянський - працівник Окружного Союзу Кооператив, професор Лука Луців - викладач вчительської семінарії. Біля Гната Мартинця - Євген Рудий, а далі - студенти вчительської семінарії Мицьо, Ганьчак, Микола Сенчишак, Ігор Мірецький - син учителя Мірецького, Михайло Піцюра та інші.

У другому ряді першим стоїть Бережницький — працівник Окружного Союзу Кооператив, Джугайло - працівник комунальної служби, вчитель Мірецький, Скипакевич - працівник УДК зі Старого Самбора, далі - студенти, яких важко розпізнати.

Відомо, що Ігор Мірецький і Михайло Піцюра виїхали до Канади. На чужині Михайло Піцюра помер, а Ігор Мірецький неодноразово приїжджав до Самбора.*

А ось що пише членкиня „Меморіялу" Дарія Томашек, яку фотоальбом теж наштовхнув на спомини:

Житель Самбора Ярослав-Іван Винарчик разом з іншими пішов добровольцем в Українську дивізію „Галичина". Бувши в Німеччині, потрапив в американський полон, а звідти у „збірний пункт радянських громадян". Під конвоєм МҐБ його вивезли в Узбекистан. Працював на уранових рудниках і звільнений зі спецпоселення у 1955 році. Повернувся до Львова, а відтак переїхав до Польщі, а потім - до Австралії.

Сестра Ольга Винарчик була в УПА і загинула в 20-річному віці у с. Кульчиці на хуторі „Верхи". Похована у братській могилі на узліссі в селищі Дубляни.

Житель Самбора Богдан Тарнавський - рідний брат композиторки Оксани Тарнавської з Австралії, теж пішов добровольцем у „Галичину". Бувши в Німеччині, після звільнення переїхав з родиною до Австралії. На жаль, минулого року він помер.*

З нашої родини рідний брат по батькові Роман Томашек, який проживав у Добромильському районі, також зголосився добровольцем в Українську дивізію „Галичина". Під Бродами з бойовими побратимами потрапив у радянський полон. Очевидець розповів, що бачив його за колючим дротом у районі Добромиля, де всіх дивізійників знищили голодом. Дружина і троє дітей, щоби уникнути вивезення в Сибір, переїхали у Миколаївську область.


А закінчується публікація в „Новинах Самбора" такими рядками:

Добровольців, які йшли на очевидну смерть, було багато. Вони хотіли добра і свободи для свого народу, але доля розпорядилася інакше. Тепер слава і честь про них ожила в газетних рядках, а також у фотоальбомі. У ньому - правда про мить історії, яка не має права на забуття.
My Webpage
Отредактировал irenasem (4 сентября 2011)



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх