,


Наш опрос
Как изменилась Ваша зарплата в гривнах за последние полгода?
Существенно выросла
Выросла, но не существенно
Не изменилась
Уменьшилась, но не существенно
Существенно уменьшилось
Меня сократили и теперь я ничего не получаю


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


ПЕРША ДИВІЗІЯ УНА - ІСТОРИЧНА НЕОБХІДНІСТЬ Володимир Барагура
  • 5 июня 2011 |
  • 15:06 |
  • bayard |
  • Просмотров: 33640
  • |
  • Комментарии: 2
  • |
0
У зв'язку з всенародними святкуваннями 30-ліття Першої Дивізії Української Національної Армії й недалеким відзначенням битви під Бродами, приходиться зустріти у дискусіях на вечорах, присвячених цим подіям, і у приватних розмовах критичні зауваження деяких кіл нашого громадянства й окремих осіб до цих історичних фактів. Ці зауваження варто розглянути.

Картка історії України, записана Дивізією, обернулася й закрилася назавжди. Дивізія перейшла до історії так, як до минулого перейшли всі інші українські військові формації - княжі воїни, козацькі армії, Запорізький Орден, Леґіон УСС, УГА, Армія УНР, чи повстансько-підпільні й революційні формацїї - УВО, УПА. Тому на Дивізію треба дивитися як на факт, що не дасться викреслити з історії української збройної боротьби за визволення. До Дивізії треба підходити "сіне іра ет студіо" - без упереджень і хвилювань. Залишім ворогам лаяти, знецінювати й засуджувати Дивізію, її творців і членів. Розглядаймо й оцінюймо її радше із становища тих часів, коли вона повставала, творилася й діяла, а не із становища тільки сьогоднішнього часу, бо цю помилку робимо й у відношенні до княжих і козацьких часів та до часів Першої світової війни й відродження Української Держави. З перспективи часу, після досвіду минулого, легко осуджувати й критикувати Дивізію. Найчастіший закид це те, що створення Дивізії було політичною помилкою. Це ми так бачимо справи тепер. Але в моменті творення Дивізії ніхто не міг передбачити, якими шляхами підуть події, котра сторона перша матиме атомову бомбу, бо не знали того й великі державні мужі. Ніхто не знав, де буде альянтський десант, бо тоді ще самі союзники сперечалися, чи робити його на Балкані, чи у Франції. Ніхто не знав, чи після розгрому Німеччини консеквентно й логічно не прийде черга на Совєтський Союз, бо ці проблеми не були вирішені альянтами.

Зрештою, треба розмежувати політичний бік Дивізії від її мілітарного аспекту, як зав'язку української збройної сили з націлом боротьби за волю України. Такий зав'язок національної армії міг бути тільки в тій частині України, що знайшлася під німецькою окупацією, бо під альянтами українських територій не було, а більшість наших земель була під большевицькою займанщиною й ніяка концепція творення національної збройної сили не була там можлива.

Ні ініціятори Дивізії, ні дивізійники не творили цього з'єднання, щоб скріпити силу гітлерівської імперії, чи воювати проти Заходу, але щоб бути готовими до ведення визвольної боротьби власного народу.

Інший закид: існування Дивізії причинилося до братовбивства, бо Дивізія боролася проти совєтських частин, в яких були українські вояки. Воістину не для того була створена Дивізія, щоб проливати братню кров! Коли ця кров була пролита, то сталося те через історично-політичні події й через історичний фатум українського народу. Упродовж нашої історії ми завжди маємо до діла з братовбивством - княжі міжусобиці, часи козацтва, визвольна боротьба під час і після першої світової війни.

Ще інший закид: не було глузду творити Дивізію, бо вона й так не виборола нам волі. Будьмо справедливі, - а котра наша формація виборола нам волю? Наші мілітарні перемоги, що мали політично-державне значення, скінчилися з Хмельницьким і Виговським. Але й ці мілітарні успіхи тривалого політичного значення в розумінні збереження власної держави - не мали. Від Мазепи й по останні часи ніяка наша збройна сила чи формація будьто військового, будьто підпільно-повстанського характеру не принесли нам волі. Чи це значить, що український нарід повинен закинути збройну боротьбу або засуджувати тих, що боролися за волю із зброєю в руках? Засуджуючи з того погляду Дивізію, ми мусіли б засудити УСС, УГА, Армію УНР, УВО й УПА. Чи поляки засуджують армію Андерса, Польську Армію Крайову чи оборонців Варшави?

Черговий закид: створення й існування Дивізії наразило населення на репресію ворога. А чи не наразили цього населення на репресії дії повстанців?

Створення Дивізії було історичною необхідністю, бо дивізіонери, підійнявши споловілі грозна Червоної Калини й наново забагривши їх своєю кров'ю, стали черговим кільцем нерозривного ланцюга збройної боротьби українського народу за волю й Державу.
My Webpage
Отредактировал irenasem (5 июня 2011)



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх