,


Наш опрос
Нравиться ли вам рубрика "Этот день год назад"?
Да, продолжайте в том же духе.
Нет, мне это надоело.
Мне пофиг.


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


7,000 ПОЛЯГЛИХ ЗА ІДЕЮ
  • 5 июня 2011 |
  • 15:06 |
  • bayard |
  • Просмотров: 39074
  • |
  • Комментарии: 0
  • |
0
"Дивізія ввійшла в дію, маючи 11 тисяч вояків. В кітлі вона втратила коло 7,000 вояків і старшин. З них найбільша частина згинула, або, ранені, попали в большевицькі руки..." Здається, що ці три короткі рядки найсутніші з усього, що вміщається на 165 стрінках прецікавої, дуже добре зредаґованої і написаної книжки "Броди", що її видало Братство колишніх вояків Першої Української Дивізії Української Національної Армії" (Мюнхен 1951).

Трагізмом віє з отих сторінок, на котрих дійсно нема ні штучного патосу, ні гурра-патріотичної фразеології. Навіщо патос, навіщо викликувати настрій високопарними словами, коли суха інформація діє сильніше, як найголосніший крик: Одинадцять тисяч українських вояків і старшин ввійшло в бій, із них сім тисяч лягло головами на боєвищі, або попало в полон до такого ворога, що не шанує ніяких Богом ні людьми признаних законів! Здається, що це найвища цифра втрат українського народу, що він зазнав їх в якомунебудь бою впродовж всієї своєї тисячелітньої історії, і, здається, ніодна кривава битва в історії України не є так мало відома і так мало прославлювана, як саме ця битва під Бродами, де сім тисяч українського квіту, сім тисяч високоідейної, тілом і духом здорової української молоді віддало своє життя для тієї самої ідеї, що червоною ниткою в'яже поля над Калкою і під Пилявцями та Корсунем і Конотопом і Полтавою і на Лисоні й під Семиківцями і під Чортковом і Мотовилівкою і Крутами і так багато інших піль, українською кров'ю политих і українськими трупами засіяних.

Саме 8 років минає від тієї трагічної події. Безпосередньо після битви під Бродами тільки глухі вістки кружляли про неї, бо німецька воєнна цензура затаїла і цей погром, що стався - як виходить з найавторитетнішого з'ясування начальника штабу Української Дивізії на сторінках названої книжки - головно з вини німецького верховного командування, тероризованого фюрерським неуком, що вважав себе "геніяльним стратегом". Трохи пізніше, вже після закінчення війни, битва під Бродами була замрячена тим самим мряковинням, що окутувало в опінії українського заходу всю проблему Української Дивізії: це мряковиння складалося з українського примітивізму перемішаного з ворожою пропаґандою. Автор цих рядків належав до найбільших скептиків у відношенні до самої концепції Дивізії в періоді її творення і ще нині, читаючи систематизовані та списані на папері всі арґументи "за", не є переконаний в їхній політичній доцільності. І питання тієї доцільности залишиться в українській історіософії питанням відкритим, бо завжди будуть українські історики та політичні письменники, що будуть приєднуватись до арґументів за створення Дивізії у 1943 році, і завжди будуть інші, що протиставлятимуть контраарґументи. Обидва табори напевно орудуватимуть арґументом також Бродів: Чи сім тисяч трупів, що засипали поля під Бродами, це доцільний засіб закріплення ідеї, яка надалі має просвічувати сучасному й грядучим українським поколінням, - чи треба було передбачувати можливість такої трагедії і не ризикувати її?! Але всі ці історично-теоретичні суперечки не нарушають ні на одну йоту історичної правди: що дійсно і українські творці Дивізії Галичина і всі її учасники, включно з тими, що полягли під Бродами і тими, що їх пережили, керувались в своїх діях виключно українською рацією, що всі вони діяли в добрій вірі українських патріотів та що всіх їх єднала та сама ідея, яка єднає всіх нас, увесь свідомий український національно-політичний світ і ввесь український державно-здібний нарід.

І ця правда така безспірна, що чим далі від дати битви під Бродами, тим вона яскравіша. І тому нині вона вже розсіяла те зловіще мряковиння, що раз-у-раз затемнює українську політичну думку через брак глибокої політичної освіти широкого українського загалу та через поквапність, з якою він піддається пропаґанді, що її раз-у-раз перепачковують в наші ряди ворожі нам чинники. Майже два роки тому автор цих рядків боронив чести Української Дивізії на сторінках "Свободи" (три статті п. з. "Дивізія Галичина") проти баламутства "колябораціонізму" та звичайних наклепів "погромництва", опертих часто на свідомій злобі, частинно на жалюгідному незнанні фактів. Можна тільки з найбільшим вдоволенням ствердити, що у відношенні до Дивізії, як цілості, та у відношенні до її колишніх членів, нема вже сьогодні в українському громадянстві різниці думок: щодо ідейно-моральної вартости та високих бойових чеснот тієї військової формації, і в не-українському світі прийшла вже переоцінка давнього осуду, що її треба поглиблювати.

Нема в політиці ніяких твердих фетишів тактичного характеру, як напр., "В усякому часі і за всяку ціну зброя". Або, погодімся, цей фетиш є щонайбільше дискусійний. Але існують в політиці тверді фетиші моралі. До них належить: В усякому часі і при всяких умовах керуватися завжди рідною рацією і ніколи не тягнутись у хвості чужих інтересів. І коли перша, вгорі наведена засада, застосована у випадку Дивізії, залишається дискусійною то друга, застосована теж в історії Дивізії, не підлягає дискусії. І не підлягає дискусії конечність культу тієї жертвенности, що найбільшою ціною, яку хто може дати - ціною власного життя - документує вірність рідній визвольницькій ідеї. Ми мали під Бродами величезну маніфестацію вірности цієї ідеї. Таку величню і таку трагічну маніфестацію, що заслужила собі на вічну пам'ять в українському народі. І тому добре діється, що Об'єднання б. вояків-українців в ЗДА святкує вже роковини битви під Бродами окремими сходинами. Треба, щоб цей звичай підхопили всі Відділи цієї організації та піддержували його щорічно. Добре діється, що продовжує існувати Братство колишніх Вояків І Української Дивізії, що воно оснувало свою клітину також в ЗДА і що на цьому ґрунті також плекатиме традицію, кров'ю записану на Брідських полях. Бій під Крутами також був із військового погляду недоцільний і проти висилки Студентського Куреня з Києва в січні 1919 року заявилось було командування Корпусу Січових Стрільців у Києві, - а проте Крути стали українською святістю. І мають стати нею Броди! І Броди мають дістати свою леґенду, що її ще досі не мали! І культ пам'яти семи тисяч боєвиків, що впали під Бродами, має заступити прапор, що його не мала Дивізія! І цей культ має іти з роду в рід і "БРОДИ" будуть виписані колись такими самими великими літерами у довгому списку боїв, як ними будуть виписані в Українському Пантеоні всі інші славні битви, що в них боролися і гинули українські вояки. З погляду культу ідеї і тих, що за неї дали своє життя, не грає ролі, чи битва була виграна чи програна, чи це була перемога чи погром, чи треба було її, чи ні. Вона була, в ній боролися українські вояки і старшини, боролися з думкою про Україну і їм належиться за те наш доземний поклін та вдячність України.

My Webpage
Отредактировал irenasem (5 июня 2011)



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх