,


Наш опрос
Нравиться ли вам рубрика "Этот день год назад"?
Да, продолжайте в том же духе.
Нет, мне это надоело.
Мне пофиг.


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


БІЙ ПІД БРОДАМИ Майор В.Д.Гайке
  • 5 июня 2011 |
  • 14:06 |
  • bayard |
  • Просмотров: 101600
  • |
  • Комментарии: 7
  • |
0
28 червня 1944 почалося транспортування Першої Української Дивізії. Переміщення мало відбутися з площі вправ Нойгаммер до Галичини, у район на схід від Львова. Транспорт відбувався в темпі "4", цебто щодня навантажувалися і відходили 4 транспорти. Т. зв. "Ф.П.", тобто персонал, що мав від'їхати найшвидше, залишив Нойгаммер 25 червня. Шеф генерального штабу Дивізії (Іа), як керівник цього персоналу, залишив площу вправ в дивізійному літаку "Шторх" 26 червня 1944. Двадцять хвилин після вистартування його літака надійшов до Нойгаммеру відпис телеграми Головної Армійської Квартири до Армійської Групи "Північна Україна", згідно з яким Дивізія не мала б бути введена в дію, як було проєктовано, в околиці Станиславова, але в другій лінії передбачуваного пункту тяжіння Армійської Групи "Північна Україна". Червона армія концентрувала в цей час сильні з'єднання в районі загально на схід від Львова, так що треба було рахуватися з совєтським наступом з початком липня 1944 в районі Львова і на захід від нього.

Таким чином пропали всі плянування і наміри щодо Дивізїї. Всі численні звідомлення, рапорти і подорожі виявилися даремними. Це було справді гірке розчарування для всіх, хто брав участь в цій справі. Тепер Дивізія йшла на центральний відтинок фронту, при тому було тільки питання часу, коли її частини мали б увійти в бойові дії, чи навіть у центральний пункт подій на фронті. Для шефа штабу найпильнішою справою було тепер дістатися до армійської групи, щоб дізнатися про становище і одержати нові накази. Після посадки й ночівлі в Кракові, він прибув 27-го липня до Львова; увійшов в контакт з губернатором д-ром Вехтером, повідомив його про зміну становища і негайно відлетів до Армійської Групи. Там теж жалкували з приводу наказу Головного Командування. Спроби Армійської Групи завернути наказ не вдалися. Дивізію підпорядковано тепер ХІІІ армійському корпусові (4-та танкова армія). Завданням Дивізії було збудувати в районі Бродів (біля 100 км. від Львова) другу лінію становищ і зайняти їх. Побіжно вона мала вдосконалювати вишкіл, скільки дозволить розбудова становищ. Армійська Група розраховувала, що Дивізія залишиться ще два-три тижнів для будови становищ і доповнення вишколу, доки червона армія рушить до очікуваного наступу. Армійська Група ще не мала ніякого вартого уваги запасу, так що Дивізія залежно від розвитку подій могла була швидко введена в дію, навіть якби Армійська Група зовсім не хотіла цього робити передчасно. Але не зважаючи на це, не було передбачене ніяке пересування Дивізії в інші відтинки корпусу чи армії.

Тим часом транспорти Дивізії спрямовуються на новий відтинок. Того самого дня шеф штабу відлітає до ХІІІ армійського корпусу, після телефонної розмови з ПАОК 4 і після заяви цієї останньої про непотрібність особистої явки. Того ж таки дня прибуває перший транспорт із "ФП", так що можна зразу ж почати роботу.

Командуючий генерал - піхотний генерал Гауффе, його шеф генерального штабу полковник фон Гаммерштайн. Для обох їх Дивізія щось цілком нове, і вони дивляться спочатку дещо скептично на її бойову вартість. Поза тим вони раді підкріпленням, а зокрема вітають факт розбудови другої лінії на відтинку їх корпусу. Генерал зорієнтовує щодо становища... Ворожа фронтова лінія тепер середньої сили і не являє ніякої безпосередньої небезпеки. Щоправда помічається порівняно з минулим часом дещо збільшена дія розвідчих і ударних груп. Повітряні сили противника почали останніми днями жваву діяльність, зокрема розвідчу.

Тому треба вивантажувати Дивізію під час темряви. Через власну розвідку і зізнання полонених стверджено, що у ворога починаються пересування військ, які дозволяють зауважити концентрацію, що починається на відтинку проти четвертої танкової армії.

Головному командуванню ХІІІ армійського корпусу випадає завдання в складі четвертої танкової армії боронити відтинок фронту обабіч Бродів, включно з містом. Сили корпусу вистачають для цього завдання, якщо взаємовідношення сил не зміниться. Корпус має 4-5 піхотних дивізій, або дивізійних груп, з яких кожна, щоправда, має лише неповну або середню вартість. В корпусі бракує власних танків. В загальному, всіх танків армія має не більш 50, число не варте уваги. Крім цього, деякі лише з них мають пальне. Власне летунство не виявляє дотепер ніяких помітних дій, крім декількох розвідчих польотів, хоч є багато привабливих цілей у зв'язку з рухами ворожих військ. Командуючий генерал сподівається ворожого наступу, мабуть, протягом наступних 14 днів. У випадку ворожого наступу на Львів мусіла б ворожа армія неминуче зіткнутися із брідським наріжняком, бож Броди є в тому випадку важливим комунікаційним пунктом. Генерал не вірить при цьому у фронтову атаку на місто, але радше сподівається "кліщового маневру" із півдня і півночі, Крім цього існує ще одна можливість, що большевики не атакуватимуть взагалі ХІІІ армійського корпусу, але намагатимуться повалити "брідський наріжняк" за допомогою маневру, спрямованого з теренів на південь і північ від корпусу. Це була б найпоганіша можливість для Дивізії, яка довела б до замкнення її в кітлі. Завданням для Дивізії було б утримати в кожному випадку терен коло Бродів. Таким чином постає завдання: дослідити точніше терен під її становища, збудувати їх поспішно і зайняти. З цих становищ мала б Дивізія оборонятися проти ворожих бічних чи кліщових ударів, їх невтралізувати або зломити ворожий прорив коло Бродів у власних становищах. Крім цього існувала можливість при розірванні власної фронтової лінії атакою Дивізії залатати можливі прориви у власному фронті. Корпус не має, крім чисто місцевого запасу, ніяких інших запасних частин, і не можна розраховувати ні на які підкріплення.

[збільшити]
Головна лінія фронту і розбудована
Дивізією друга лінія фронту

Тимчасове життя Дивізії в другій лінії було корисне з огляду на можливості вишколювання. Цю можливість треба було використати, як довго дозволяв на це спокій на фронті. Скоро Дивізія дістала відтинок фронту довжиною в 36 км. до обсадження й розбудови у тому місці, звідки було треба сподіватися наступу червоної армії на Львів. Покищо становища не були ще точно визначені, для всіх частин визначено лише загально збіркові місця. Всі транспорти надходять тим часом пляново і без пригод. Командир Дивізії приїжджає автом після розмов з губернатором у Львові.

Штаб Дивізії негайно по прибутті на місце передав поточні звідомлення четвертій танковій армії і ХІІІ армійському корпусові про її властивості й бойову вартість. У передбаченні наступних подій особливо прохається, щоб з огляду на ненімецький склад частини не розпорошувати її, що траплялося з іншими дивізіями залежно від становища на фронті дуже часто. В цьому випадку йшлося про те, щоб ввести Дивізію в бій як цілість і під її дивізійним командуванням.

Після того як штаб в загальному визначав становища, а поодинокі частини оглянули їх на місці, усі частини завзято беруться до розбудови становищ.

Воякам ця перша практична робота в обороні батьківщини дає багато радощів. Вони нарешті відітхнули після не дуже для них приємного, але конечно довгого й важкого вишколу. Три полки ґренадирів будують становища головної бойової лінії один побіч одного. Батальйон "фюзилерів" будує свої становища близько фронту, частинно під ворожим обстрілом. Для здобуття бойового досвіду і фронтового вишколу постійно вводиться в дію частини тяжкої зброї, включно до артилерії. Вони підлягають під час бойових дій фронтовим відділам "Вермахту". Цей наказаний ХІІІ армійським корпусом вишкіл цілком виправдав себе. Зокрема батальйон піонерів має нагоду відзначитися при будові становищ, його робота задовільна. Частини постачання, згідно з своїм головним завданням, займають квартири в околиці Ожидова і розбудовують їх на оборонні пункти. Щоб призвичаїти частини до воєнного стану, все постачання відбувається ніччю.

Запасний курінь, розташований на схід від Ожидова, становить пляновий запас і будує свої становища. Хоча всі частини віддалені на 20 км. від фронту, всюди звертається увагу на бойову поведінку; так, напр., не дозволяється розміщуватися в населених пунктах, зате всі частини і штаби мусять розбудовувати свої приміщення поза селами - наказ, який опісля виправдав себе.

Для прохарчування частин, а ще більше з обережности перед очікуваним російським наступом німецьке військове управління закуповує в селян рогату худобу, залишаючи для них тільки невеликий відсоток. За худобу платиться грішми або видається векслі. Для скуповування були вислані відповідні комісії від військово-адміністративних установ. Цивільне населення, боронячись перед таким примусовими заходами, звертається з скаргами до українських вояків, які дуже часто, часом навіть зі зброєю в руках, не дають комісіям виконувати їх завдання. В цьому випадку винне саме німецьке командування. Воно повинне було своєчасно повідомити про це зарядження штаб Дивізії. Найкращою розв'язкою було б однак передати виконання цього зарядження самій Дивізії, замість виключення її з цієї операції. В Дивізїї був відповідний до того персонал. По втручанні Дивізїї, цю акцію ведено далі з її допомогою, і тоді не було вже подібних випадків.

Застереження штабу Дивізії, що з близького контакту українських вояків з місцевим населенням могли б вийти деякі труднощі, виявилися необґрунтованими. Справді, досить багато вояків робило "відвідини додому", але пізніше це не повторялося. Зате було багато прохань на дозвіл коротких відвідин в близькі околиці, якщо можна було довести, що йдеться дійсно про відвідини своїх близьких, такі прохання були прихильно полагоджувані. Але врешті з огляду на те, що Дивізія перебувала на фронті, треба було всі приватні бажання закинути.

Відповідно до розгортання сил ворога на відтинку ХІІІ корпусу, Дивізію переміщувано щораз більше на південь, так що врешті вона покидає два розбудовані полкові становища на лівому крилі і починає розбудовувати два нові на правому крилі. Отже, частини Дивізії розбудували в той час коло 50 км. становищ, з яких пізніше можна було практично використати тільки малу частину.

Танки в наступі

Тим часом множаться ознаки здогаданого ворожого наступу на Львів, який міг би з повним натиском ударити на відтинок ХІІІ корпусу. Розбудова другого становища поступає з натиском далі.

Ворожі становища поповнилися новими частинами. Ворожа артилерія помітно збільшила свою дію. Ворог здобув велику перевагу над нашими силами числом своїх фронтових частин. Вороже летунство щораз більше жваве, рух поза ворожими становищами триває.

Наше летунство взагалі не появляється. Власних резервових частин, які могли б мати значення на відтинку корпусу і поза ним, немає. Ознаки, що ворожі частини почнуть незабаром наступ у напрямі на Львів збільшуються. Здається, що головна сила ворога концентрується проти правого крила ХІІІ корпусу чи проти правого сусіднього корпусу. Штаб Дивізії і всі частини перевіряють постійно можливості дії, особливо можливості протинаступів на відтинку фронту "Вермахту". Скільки можна, командири частин розглядають практичні можливості дій відповідно до невеликих завдань.

Четверта танкова армія встановила в цей час такі ворожі сили: 1 ґвардійська танкова армія, 3 і 4 ґвардійські танкові армії, 1 самостійний танковий корпус, 6, 7 і 8 кавалерійські дивізії. До цього ще розташовані на фронті стрілецькі дивізії. Згадані три кавалерійські дивізії стояли разом з іншими в околиці Бродів. Ці дані одначе не можна вважати повними.

Кількість і нумерація поодиноких російських стрілецьких дивізій не були відомі. У центрі дій проти кожної нашої дивізії стояло коло двох ворожих, без запасу. Коли йдеться про запас, на кожну нашу дивізію припадала одна ворожа. Щоправда, кількісно одна російська дивізія мала лише 8-10 тисяч людей, але бойовим станом, мабуть, дорівнювала німецькій дивізії.

Із свого боку четверта танкова армія мала в цей час такі сили: ІІІ танковий корпус з трьома піхотними дивізіями, поміж ними 100. стрілецька (jäger) дивізія і 249. піхотна дивізія; ХІІІ армійський корпус, який включав 300 піхотну дивізію, 291 піхотну дивізію, 202 дивізію, Першу Українську Дивізію, 361 піхотну дивізію і залогу Бродів; - і VІ танковий корпус з чотирма піхотними дивізіями, поміж ними 214 і 26 піхотні дивізії; ХХІV армійський корпус з трьома піхотними дивізіями.

З власних резервів були до послуг: ІІ СС танковий корпус, який саме відходив на захід із сходу і півночі від Львова, 20 дивізія танкових ґренадирів в околиці Жовкви і на схід від неї, 8 танкова дивізія, новосформована на схід від Львова; 3, 5, 6 танкові дивізії на південь від Ковля, які однак перед самим початком російського наступу були, не зважаючи на протести штабу армії перекинуті до Угорщини. Армія мала в своєму розпорядженні 40 до 50 танків. З цього видно, що 4 танкова армія була "танковою" лише з назви, але в дійсності майже не мала - танків, і в її розпорядженні були лише піхотні дивізії. Такі сили в загальному стояли з обох боків на відтинку, якого південний кордон лежав 60 км на південь від Тернополя, над Серетом, а північний на північ від Ковля, над Припяттю.

В середині липня з нечуваною силою розгортається російський наступ на сподіваному відтинку. Червона армія здобуває одночасно два вирішальні оперативні пробої в своєму наступі на Львів і на захід від нього. Один із них добуто на шляху Тернопіль-Львів, отже майже в самій середині ІІІ танкового корпусу, другий на північний-захід від Бродів, на місці зустрічі ХІІІ танкового корпусу і VІ танкового корпусу. Обидва ворожі удари не можна спинити, тому що просто бракує сил, особливо бракує танків і літаків. Через місця прориву розливаються маси ворожих танків, особливо типу "Т 34", успішно підтримуваних бойовими літаками і винищувачами.

Керівництву фронту ніяк не можна закинути якоїнебудь легковажности в оцінці становища або помилки. Штаби поодиноких відділів, командування частин і вище командування виразно з'ясували сили ворога і звертали не раз увагу на можливість ворожого наступу. Годі отже припускати, щоб генеральний штаб головного командування передавав далі вгору якийсь інший образ становища. Одначе найвищі чинники нехтували ці перестороги і відкидали їх як боязливі. З цієї ж причини, волею "найбільшого полководця всіх часів" і цей відтинок східнього фронту віддано на призволяще.

[збільшити]
І-ий етап Львівсько-Сандомирської операції

З безприкладною швидкістю посуваються вперед танкові ворожі клини і замикають ХІІІ армійський корпус, ще заки взагалі власні оперативні резерви зуміли розгорнутися до бою і рятувати долю корпусу.

До того ще ворогові сприяли обставини. Ворожий північний танковий клин зачепив тільки ліве крило ХІІІ корпусу, вдаряючи всією силою на праве крило лівого сусіда. В лівокриловій дивізії ХІІІ корпусу з початком большевицького наступу командир і Іа1 наїхали на міну. Серед частини зчинилась паніка, що довела до дводенної кризи Дивізії. Через це був улегшений большевицький прорив, а чоло ворожих танків несподівано швидко досягло Бузька, де замкнено перстень навколо ХІІІ корпусу. Поголоска про те, що командуючий генерал корпусу ліворуч від ХІІІ корпусу перейшов до ворога й тим допоміг в оточенні ХІІІ корпусу, позбавлені всяких підстав. Ані ген. Госбах, що пізніше командував дивізією на західньому фронті, а ні його наступник ген. Бльок, що пізніше загинув у боях коло Радома, не перейшли до ворога. Остаточна причина, чому ХІІІ корпус потрапив у таке важке становище, лежить в обставині, що головнокомандувач німецьких збройних сил не хотів слухати своїх військових дорадників, які неоднократно пропонували залишити Броди й перенести головну бойову лінію на пануючі над тим простором височини Підгірці - Бузьк. Пропозицій з боку армії й армійської групи не бракувало.

Таким чином ХІІІ корпус з його дивізіями, серед них Перша Українська Дивізія, за кілька днів були оточені. Годі було змінити щонебудь в ході подій, бо оперативні події розгорталися майже виключно поза межами дій корпусу. Про південний танковий клин довідались у дивізії щойно тоді, коли оточення було вже довершеним фактом. Теж щойно тоді стало зрозумілим значення й вплив на ситуацію північного ударного клина - з такою швидкістю йшли події.

Большевицьке командування не мало наміру залишити Броди і ХІІІ корпус його власній долі за фронтом. ХІІІ корпус в'язав великі сили ворога. Ці сили були конечно потрібні большевицькому командуванню для посилення наступу на Львів. З тієї причини перед ХІІІ корпусом постало завдання завзято боронитися, щоб унеможливити швидке звільнення ворожих сил. Тим самим німецькі протизаходи могли б дістати далекосяжну підтримку, й єдино ці заходи були в силі принести рятунок цілому фронтовому відтинкові й ХІІІ корпусові.

Так, з початком російських операцій у львівському просторі починається одночасно й затяжна оборонна битва ХІІІ корпусу, битва, що мала тактичне значення і що закінчилася врешті повними посвяти боями в кітлі, - практично розбиттям всіх частин корпусу. При надзвичайно сильному введені в дію воєнного матеріялу, головно танків, слідує, одночасно з ворожими операціями проти Львова, ворожий наступ переважаючими силами з району на південь від Підкаменя проти схід нього відтинку ХІІІ корпусу. В районі корпусу постає враження, що цей наступ стоїть в прямому відношенні до саме накресленого північного крила наступу і що обидва клини наступу мають завданням оточити кліщовим маневром опірний пункт Броди і знищити його. Щойно згодом стало ясним, що вороже командування керувалося двома намірами, які справді загально були пов'язані, одначе мали різні цілі. З одного боку, широко закроєна операція, що майже не цікавилася Бродами і ХІІІ корпусом, з другого боку, тактичний наступ, що своїм виключним завданням мав знищення корпусу.

[збільшити]
Прорив фронту і введення Дивізії в бойові дії

В наслідок згаданого наступу, праве крило ХІІІ корпусу відкривається і прогалиною впихаються з подивугідною швидкістю переважаючі сили ворога. Частини наших дивізій відступають. Перша Українська Дивізія становить єдиний великий резерв корпусу.

Тепер сталося найнесприятливіше для Першої Української Дивізії, чого весь час боялися: саме, що вона буде введена в дію не як ціла одиниця, а полками, киненими в найбільш скрутне становище. З математичною точністю і послідовністю наступає все те, чого Дивізія всіма засобами старалася уникнути, задля чого висилали неоднократно звіти й перед чим в найбільш серйозній формі перестерігали. Цей закид не стосується ХІІІ корпусу, що згідно з становищем інакше не міг діяти. Закид стосується тих, що від самого початку призначили Дівизію в цей район.

Першим кинуто 30. полк із завданням наступом закрити фронтову прогалину, пробиту на правому крилі корпусу. Ґрунтовну й завчасну розвідку місцевости роблять начальник штабу і командир полку.

До вихідних становищ, що були на схід від Сасова, 30. полк мав добрих 10 км підходу. Зовсім поволі посувається 30. полк на заваленій частинами одної танкової дивізії підхідній дорозі. Становище стало критичним, коли погідного дня, єдина в прифронтовій смузі підхідна дорога опинилася під обстрілом бортової зброї і градом бомб російських бойових літаків.

Посування полку затримується, постають важкі втрати в людях, конях і бойовому матеріялі. Але швидко дорога знову очищується від постріляних коней і розбитих возів. Тим часом появляється, спершу поодиноко, а потім чимраз більшими групами, відступаюча німецька піхота. Це і є перше враження, що його переживає ще не заправлений в боях полк. Попри відступаючих німецьких вояків, іде до наступу український полк. Завдання, що його зумів би виконати тільки добре вишколений і загартований в боях вояк, тим більш важке для невипробуваних частин Першої Української Дивізії. По короткій затримці на вихідних становищах у рідкому лісі полк переходить під сильним вогнем ворога до наступу. Сили ворога втричі більші, і він має багато танків. Замкнення фронтової прогалини, що тим часом стала ще ширшою, не вдається. Полк, ще заки зумів розгорнутися до бою, був заатакований танками і у великій мірі розбитий. Тільки поодинокі сотні дістаються поза крила пролому й звужають дещо прогалину. Сотенні змушені діяти на власну руку, зв'язок до їхніх командирів не існує або існує тільки короткий час. Приділений до полку відділ легкої артилерії затягає становища, але вже швидко мусить зміняти їх. Ще кілька разів доводиться зміняти становища, а стале взаємне переплітання фронтів дуже утруднює стріляння. Артилерія теж мусить обходитися без зв'язку, а стріляти доводиться переважно прямою наводкою. Тим часом постають і перші бойові втрати полку. Падає вбитий один сотенний, тяжко ранено курінного.

З початком російського наступу було введене в бій сильне вороже летунство. Від світанку до присмерку панує в повітрі російське летунство, встряваючи щораз в наземні бої. Всі важні пункти терену і перехрестя доріг бомбляться безперестанку. Правильним виявляється наказ корпусу, згідно з яким заборонено було частинам розкватировуватися по селах і наказувалось розмістити частини по лісах. Нашого летунства взагалі немає.

Зараз же від початку російського наступу оголошено тривогу по цілій Дивізії і наказано всім частинам маршову готовість. Поповнені частини постачання чекають на накази введення їх у дію. Командир Дивізії і Іа безперервно в дорозі, щоб на місцях підтримати конечні рішення і застережні заходи, головно, щоб особисто втримувати зв'язок між фронтом і корпусом. Скоро приходить наказ, що й другий полк, а ще згодом і третій, разом з підлеглими артилерійськими відділами, мають долучитися до 30. полку. Обидва полки дістають накази зайняти на початок Підгірці і район на південь від них. Ще того самого дня підсуваються частини далі вперед. Увечорі того самого дня йде вже другий полк, а за ним і третій, останній, кожний окремо до наступу, щоб закрити фронтову прогалину. Їм доводиться дещо легше, але й вони зазнають поважних втрат і вже від початку потрапляють в шок, по якому вони не так скоро опанують себе.

[збільшити]
Стабілізація фронту й бої на відтинку Дивізії

Врешті командування трьома полками передається знову Дивізії, а тим самим остаточно вводиться Дивізію, як зімкнену формацію, в дію. До дії впроваджується всю тяжку зброю. Дивізії вдається, хай і не на первісному місці фронтової прогалини, побудувати ліворуч і праворуч прогалини засуви, держати прогалину під контролем, а остаточно таки замкнути. В згаданих засувах є крім полків Дивізії ще численні недобитки багатьох німецьких частин, що їх введено в дію на самому початку. Поспішно витягається ці недобитки, й Перша Українська Дивізія має врешті свій власний відтинок, при чому, розбитий 30. полк стає дивізійною резервою й у швидкому темпі, таки зараз за фронтом, переформовується. Велика тут заслуга командира полку, що за короткий час 4 днів зумів виставити, хай чисельно зменшену, боєздатну одиницю.

В силу обставин Дивізії дістається найнебезпечніший і найбільш непроглядний відтинок корпусу. Дивізія знову міцно в руках командування. 30. полк, побіч своєї реорганізації, веде очищення довколишніх лісів від ворожих недобитків.

Головне завдання Дивізії замкнути долини Сасова і Ясенева на півд.-схід і перешкодити прониканню ворога в лісисті терени.

Зліва і ззаду приходять вістки і звіти, що на півн.-захід від Бродів ворожі танки прорвали наші лінії. Польовий запасний курінь Дивізії в Бузьку повідомляв, що його заатакували сильні з'єднання ворожих танків і він розформовано відтягується на захід. Подібні звіти приходять до Дивізії і від її частин постачання. Спочатку штаб Дивізії ставиться скептично до тих звітів, бо не може собі вияснити, звідкіля береться цей ворог. Але приходить підтвердження від ген. командування ХІІІ корпусу, що орієнтує Дивізію про обидва оперативні ударні клини ворога на Львів і про те, що немов би вдалося ворогові виконати перше завдання - окруження ХІІІ корпусу. Ворожий наступ продовжується далі в напрямі Львова. З частинами корпусу за Бугом немає більше зв'язку. Корпус зданий тепер на себе і згідно з наказом армії, без огляду на загальне становище, має й далі боронитися на дотеперішніх становищах. Запляновано звільнення корпусу ззовні, з півдня. Треба рахуватися з концентричними атаками ворога на корпус. Йдеться про те, щоб якщо корпус не хоче загинути, всіма засобами якнайдовше триматися.

Перед Першою Українською Дивізією стоять виїмково важкі дні. Поперше, введена вона в дію на найбільш гарячім пункті фронту, подруге, російському командуванню була відома її присутність на фронті, і ці обставини додають йому особливого поштовху до розбиття її. Тому замкнення фронтової прогалини це ще не все. Треба тепер підготувати здобуті становища на сподівані сильні наступи ворога.

Тільки ніччю є змога зміцняти становища, закладаючи міни й засуви. За дня близькість фронту й дії ворожого летунства унеможливлюють якунебудь працю. Вже внедовзі починає червоне командування наступи переважаючої сили, що їх початково вдається відбити.

Поодинокі місцеві вломи очищується протиударами чи протинаступами. Виглядає, що частини вчуваються в їхнє завдання. Постачання ще в порядку, відділи постачання на висоті завдання. При тому треба взяти до уваги, що багато вояків з тих частин взято до ударних відділів, а інші відставлені до оборони їхніх квартир і таборів. Вояки тилових відділів стоять так само в боях, як і введені в дію фронтові курені. Їхні великі втрати свідчать про завзяття боротьби і їхню витривалість.

По безуспішних наступах ворог підтягає дальші підсилення і вводить в дію артилерію, танки і летунство. Очевидно, що він поспішав звільнити свої численні зв'язані сили для інших завдань.

Шаліє десятиденний бій ХІІІ корпусу в кітлі коло Бродів: на опустілих позиціях воюючих кінчається він остаточно виломом решток в напрямі подільської височини.

[збільшити]
Брідське оточення

По багатьох вломах на відтинку Дивізії, які вдалося таки полатати, слідують тепер вломи на інших фронтових відтинках. Вишукавши майстерно пункти стику оточених дивізій, ворог веде проти них завзяті наступи. Центр тяжіння наступу спрямовано проти пункту стику поміж Першою Українською Дивізією і її правим сусідом.

Трагікою тих днів лишається факт, що цілий час боїв в кітлі не було сталого зв'язку праворуч. Одначе ворог не відкрив цієї прогалини, а принаймні не використав її.

Оборонний бій триває далі. Переважаючим ворожим наступом приходять на зміну пожвавлені розвідчі й пробоєві дії. За місцевості Пеняки, Гута Пеняцька, Гута Верхобузька, Майдан Пеняцький і Суходоли йдуть важкі бої. При тому щораз Дивізія мусить відставляти частини для прочищування лісів від ворога, що пропхався. Але й із заходу посилюється тиск ворога так, що постачання утрудюється.

Численні ворожі вломи на відтинку цілого корпусу примушують командування кількакратно скорочувати фронт, щоб таким способом дістати резерви. Відтепер починаються безпереривні налети ворожого летунства. Кожночасно повітря повне ворожих літаків, що все обстрілюють, що тільки з'явиться на місцевості, а малі скравки лісів обкладають масою розривних бомб. Рухи відділів постачання, конечні в наслідок скорочення фронту, неможливі вдень; з бігом часу все, що не конечно потрібне для бою й постачання, треба нищити або покидати... Окремий розділ становить зв'язок. Майже всі дроти щораз постріляні так, що треба користуватися радіоапаратами. Але й ці прилади, в наслідок перевантаження, скоро відпадають, так що ціле командування і звітування відбувається з допомою посланців.

Тим часом ситуація на відтинку Дивізії стає критичною. Слідують безперервні вломи, що їх вдається з допомогою недобитків інших частин сяк-так стримати. Наші втрати великі, критичним пунктом цілого відтинку корпусу стала Дивізія. Введення в дію багатьох большевицьких "катюш" чинить спустошення й деморалізацію. Особливо завзятий бій розвинувся за високо розташоване село й замок Підгірці, де зараз, по скороченні фронту, проходить головна бойова лінія. Замок і місцевість кількакратно переходить з рук до рук. В цих боях стоять переважно 29. і 30. полки. Важкі бої йдуть коло Кадлубиськ і Цішків. Ворожі танки досягають вже Олеська, де з'єднуються з слабими ворожими силами, що пробилися з заходу, від Бузька. Наші винищувальні команди в багатьох місцях зблизька нищать танки. Добре б'ються курені "фюзилерів" і піонерів.

31. полк, командування якого полягло без решти на північ від села Сасова, проявляє ознаки розпаду. Часто треба пересувати поодинокі курені, щоб латати діри в сусідів. Таким чином один курінь Дивізії на довгий час був відкомандирований до оборони села Опаки.

Врешті має прийти ззовні акція розриву кітла, щоб витягнути корпус. До наступу з півн.-заходу йдуть 8. танкова дивізія і 20. полк. Оточений ХІІІ корпус повинен рівночасно пробиватися на південь, щоб прийти назустріч наступові. По короткому часі відтяжувальний наступ мусів бути перерваний з огляду на загрозу оточення наступаючим ворогом. Російське командування перенесло центр тяжіння наступу на південь від Львова.

Корпус дістає наказ до вилому. Командир корпусу зупиняється при напрямі на південь, в бік подільської височини - місце найслабшого ворожого тиску. Ворог не міг припускати, бо це суперечило б засадам воєнного мистецтва, що вилім піде в напрямі густо лісистих стрімких берегів височини.

[збільшити]
Бої в районі Підгірці-Сасів

Одна німецька вермахтівська дивізія й Перша Українська Дивізія, обидві найдалі висунені на північ, дістають доручення тримати становища й тільки під гострий тиск ворога відступати на південь, щоб тим уможливити іншим частинам корпусу розірвати оточення й вийти з нього. Обидві дивізії, командує ними ген. Лінденманн, мають потім долучитися до корпусу.

Всі дивізії корпусу виставляють збиральні команди з завданням збирати недобитки частин власних відділів і вводити їх в дію. Бо в такій ситуації нові ворожі вломи знівечили б виломні дії корпусу і довели б вже й так здесяткований корпус до цілковитого знищення.

Увечорі, коли повинен початися відступ, на відтинку корпусу постає кілька ворожих вломів, з яких один в районі Української Дивізії має вирішне значення. Становище робиться поважним, його вдається опанувати з допомогою чужих частин. В тому часі командуючий генерал корпусу телефонує до командира Першої Української Дивізії, питаючи про становище. Командир Першої Української Дивізії повідомляє, що він не в стані командувати далі Дивізією, бо не має більше змоги панувати над нею. Перший старшина ген. штабу (Іа) чує розмову й здригається від страху перед такою заявою. Цю, таку вирішальну постанову ніколи перед тим командир не обговорював з ним, із своїм найближчим тактичним співробітником, а ухвалив її виключно на власну руку. На думку Іа командир Дивізії поспішно прийняв її під впливом кризи і відразу ж передав її вгору.

З причини того рішення командир накликав на себе вороже наставлення, і слушно. Іа вважає цю постанову передчасною. Мабуть, і сам командир злякався пізніше своєї заяви. В інтересі загального становища це рішення, може, й було правильне. Частина не була в руках командування, і не існував жадний зв'язок, а ні засоби зв'язку. З черговим ворожим наступом напевно стався б розгром Дивізії. У такому випадкові ген. Ліндеманн не впорався б з своїм завданням, що спричинило б знищення решток корпусу. Командир Дивізії повинен був одначе насамперед запропонувати підпорядкування йому місцевих резерв інших частин, щоб ними підтримати свій фронт. Це йому так само добре вдалося б, як і ген. Ліндеманнові. Місцеві резерви ще були. Командир І корпусу приймає пропозицію командира Дивізії й підпорядковує всі її частини ген. Ліндеманнові а командира Дивізії кличе на допомогу до свого штабу. Очевидно, Фрайтаґ не повинен був задоволитися таким завданням, його місце було на чолі останньої бойової одиниці Дивізії. Ген. Ліндеманн стабілізує фронт з допомогою власних місцевих резерв.

Північний фронт корпусу відступає поволі з запеклими боями на південь. Становище можна ще опанувати. Завзяті бої йдуть за лісисту височину й село Гавареччина. Дальші ворожі наступи йдуть з півдня проти переходів коло Білого Каменя. Їх удається стримати в просторі Білої Гори.

Кулемет в дії

Українські вояки в рямках частин ген. Ліндеманна б'ються хоробро. Невідомий ні один випадок, щоб член УД перейшов до ворога.

Тим часом відбувається дальше вибивання вилому в північній стіні кітла й протискування частин корпусу. Простір вилому лежить зараз таки на захід від Золочева поміж Княжим і Ясенівцями. Чотири легкі танки 8. танкової дивізії дійшли до того місця назустріч корпусові. З найбільшим героїзмом тримають становище проти всього ворожого тиску відділи ген. Ліндеманна, між ними багато українців, і тим уможливлюють вихід з кітла ХІІІ корпусові. Зовсім поволі відступають частини ген. Ліндеманна на південь, відбиваючи щораз нові ворожі наступи. Почапи, Белзець, Скварява - це назви, яких не забудуть члени корпусу. Місце прориву, спочатку 150-200 м. завшир, вдається з часом поширити. Отвір кітла безнастанно під найтяжчим вогнем всіх родів зброї ворога. Прогалиною прориву проїжджають туди і назад ворожі танки, обстрілюючи всю місцевість. Ззаду, з боків і спереду сиплеться ворожий вогонь. Командуючий ген. корпусу з своїм штабом зайняв становище коло Хильчиць, при місці прориву, й звідти дає накази. Кілька годин пізніше він загинув, а з ним його два найвищі штабові старшини.

Безпосередньо перед місцем прориву підносяться на південь від залізничої лінії Бузьк - Золочів стрімкі береги подільської височини. Вони обсаджені ворогом, правда, нечисленним, але зате це першорядні, добре замасковані стрільці. Ці береги треба здобути в той час, коли і ззаду сіє вогонь ворога по наших вояках, що підлізають, головно вогонь 2-см. протитанкової артилерії. Падає не одна жертва вогню добре замаскованих стрільців ворога. Крім ручної зброї частинам, що спинаються на стрімкі береги з кітла, не вдається забрати нічого більше з собою. Власні втрати при подоланні всіх тих перешкод надзвичайно великі.

Дія ворожого летунства припиняється, мабуть тому, що годі в тому становищі розрізнити свого від ворога. Зате появляються два німецькі винищувачі, перші і останні німецькі літаки під час цілої кампанії в брідському кітлі. Вони одначе не втручаються в бої...

Але не лише один котел був замкнений ворогом навколо Дивізії, ворог вже встиг посунутися далі на захід. Таким чином вилім з кітла не означав ще волі, треба було прориватись далі. Всюди були ворожі опірні пункти, деякі з них мали по два-три танки. Гологори були одним з таких пунктів, що коштував багато жертв, де й загинув ген. Ліндеманн. Ворожі танки в замкові змушували до обходу цієї місцевости.

[збільшити]
Прорив з брідського оточення і шлях відступу

Поза кітлом до начальника штабу Першої Української Дивізії, що його за день перед тим вислав був ген. Ліндеманн по накази до ген. командування, прилучається багато українських вояків. Одночасно командир Дивізії виходить з кітла з великою групою українських вояків. Обидві групи ще того самого дня з'єднуються і спільно йдуть далі під проводом командира Дивізії. Група, підсилена німецькими вояками, нараховує 6.800 людей. Бої з малими ворожими групами продовжуються і наступних днів. Частини ХІІІ корпусу опиняються в просторі поміж власним фронтом, що відступав на захід, і наступаючим ворогом. 8. танкова дивізія була завжди більше відсунута на захід, ніж решта ХІІІ корпусу. Вона була здесяткована і не мала пального. Рештки ХІІІ корпусу, а з ними й українці, посуваються по дорозі відступу на південний захід. Чемеринці, Виписки, Тучна, Стрілиська - це місцевості, розташовані при цій дорозі, де ще траплялися зустрічі з ворогом.

Дивізійне командування мало завдання дістатися на чоло маршової колони й перебрати в свої руки командування над багатьма членами Дивізії, що відступали. Дуже легке завдання, коли є моторизація. Всі дивізійні авта лишилися в кітлі. З великим зусиллям командир дістав можливість їздити з 8. танковою дивізією, трохи згодом дістає особове авто з власної дивізійної технічної сотні, що була поза кітлом і тепер долучилася.

При допомозі багатьох вивісок вдається врешті вхопити в руки українських і німецьких вояків Дивізії і попровадити їх далі. Посування, з огляду на наступаючого ворога, мусіло бути й далі приспішене. Конечним був швидкий марш. Дорога відступу під контролем ворожого летунства, що утруднює проходи крізь вузини та переходи через ріки. Годі було ствердити, скільки ще лишилося членів Дивізії. Стрий, Дрогобич, Самбір - це головні пункти відступу. В Дрогобичі ген. Фрайтаґ зустрічає пол. Бізанца і оповідає йому про переходи Дивізії. Тим часом Дивізія дістає наказ разом з рештками ХІІІ корпусу збиратися в Карпатській Україні - в районі Ужгород - Мукачів.

За короткий час збирається там біля 1500 членів Дивізії, між іншими у повному складі ветеринарна й технічна сотні й більша частина польового запасного куреня. Ці частини не були в кітлі. Крім повного бойового озброєння згаданих вище частин і ручної зброї 1500 українських вояків, усе дуже добре озброєння Дивізії лишилося в кітлі, так само, як і всіх інших частин корпусу, що були під Бродами. Вермахтівські дивізії не вивели відсотково більшої кількости людей з кітла, і вони були розформовані й приділені до інших дивізій.

В Середному командир Дивізії й Іа виготовили докладні бойові звіти й накреслили карти боїв - все з пам'яті, бо всі воєнні щоденники пропали. Звіт розіслано до всіх зацікавлених політичних і воєнних установ. Тепер вже можна підвести перший терпкий підсумок. Дивізія ввійшла в дію, маючи 11 000 вояків. В кітлі вона стратила біля 7 000 вояків і старшин. З них найбільша частина згинула або, ранені, попали в большевицькі руки. Деякі групи попали до інших військових одиниць і були приєднані до них. Це припущення потвердив, напр., запит у 18. дивізії в районі Ясла. Поважне число розгублених знаходиться поза лініями, поміж населенням, або вступило до УПА. Штаб Дивізії вважав, що з часом повернеться ще багато вояків, так що їх буде біля 3 000. Багато хоробрих старшин, підстаршин і стрільців полягло геройською смертю.

Бій під Бродами (Борис Крюков)

В минулих важких боях Дивізія виконала завдання, якого від неї чекали. Не з її вини була вона оточена і мусіла боронитися проти у всіх відношеннях переважаючого ворога. Тут і там не витримали нерви, це траплялося й іншим частинам у першому бої. Але ніяка частина не зустрічалася навіть приблизно з так великими труднощами, як Перша Українська Дивізія. Командування Дивізії знало, як оцінити боєздатність частини. Воно з'ясовувало це в звітах, але на це не зверталося уваги й робилося щось прямо протилежне. Тому й мусіли події набрати того терпкого характеру, на жаль, коштом українців. В ім'я слушности треба ще не забути, що першим бойовим враженням українців були відступаючі німецькі частини. Від українців, що не були в боях, вимагалося, щоб вони врятували становище. Вимагалося від них надто багато й вимагалося того, до чого вони ще не були підготовані. В кітлі і при виломі з нього українці відважувалися на численні найхоробріші вчинки. Наприклад, всюди, де пробивалися ворожі танки, на нищення їх ішли хоробрі українці. Відомий випадок, коли один український підстаршина, свідомий втрати власного життя, висадив у повітря ворожий танк.

Розглядаючи брідську кампанію, треба ствердити, що Дивізія не підвела. Вона виправдала покладені на неї надії. Переважаюча частина Дивізії полягла в бою, виконуючи найвірніше свій обов'язок. І коли навіть не припала на її долю велика перемога, сталося це не з її вини, а з нещасливого збігу обставин. Перше введення Дивізії в бій з наказу Головного Командування було неправильне.

В книжці "Совєтська країна", ІV. том, "Велика вітчизняна війна Совєтського Союзу", І.Й.Мінца, І.М.Разґона й А.Л.Сідорова, Видавництво СВА, Берлін, 1947, про Броди пишеться: "В перебігу боїв оточено й знищено велику ворожу бойову групу в районі Броди. Совєтські війська взяли до полону 17000 вояків, в тому числі двох генералів. На побойовищі лишилося понад 30000 вбитих німецьких офіцерів і вояків".

Це коротка большевицька згадка, числа якої одначе перебільшені. Згідно з моїми відомостями до ХІІІ корпусу, крім Першої Української Дивізії, належало ще 4 вермахтівські дивізії. Стан тих дивізій був одначе скрутний і всі вони разом нараховували 32-35000 вояків, отже разом з УД стільки, скільки большевики подають вбитими й полоненими.

БІЙ ПІД БРОДАМИ Майор В.Д.Гайке
Бій під Бродами (Борис Крюков)


My Webpage
Отредактировал irenasem (5 июня 2011)
Причина: Перенесла в рубрику "История"



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх