,


Наш опрос
Нравиться ли вам рубрика "Этот день год назад"?
Да, продолжайте в том же духе.
Нет, мне это надоело.
Мне пофиг.


Показать все опросы
Other


Курсы валют


Курсы наличного обмена валют в Украине

Внешний вид


УКРАЇНСЬКА ДИВІЗІЯ ТА УПА ПІД БРОДАМИ
  • 4 июня 2011 |
  • 18:06 |
  • bayard |
  • Просмотров: 91592
  • |
  • Комментарии: 6
  • |
0
Я не маю на меті подавати військово-публіцистичний огляд чи розвідку про бій під Бродами. Маю на меті насвітлити іншу сторону обличчя Дивізії, а саме: ідейно-психологічний стан, який завжди був, є і буде одним з вирішальних чинників кожного військового з'єднання чи армії під оглядом їх ідейних прагнень, а звідси й наслідків їх дій. Т. зв. психологія вояка є основним складовим чинником кожної стратегії й тактики та основним предметом навчання у всіх військових академіях і школах. З великим сумом треба ствердити, що ця ділянка має в історії української зброї дуже велику прогалину і чекає на свого українського Верґілія. Ледве чи є другий народ нашої епохи, котрий мав би такий багатющий матеріял саме в цій ділянці. Одних дій УПА вистачить історикам та військовим публіцистам на ціле життя їхнє. Основною причиною цього недоліку є незаперечно вікова бездержавність нашої нації.

Під оглядом інтелектуальним та ідейним Перша Українська Дивізія стояла без сумніву дуже високо. Це власне визначало ідейно-політичну ролю Дивізії, як перший етап у визвольних змаганнях українського народу в період другої світової війни. Такий стан Дивізії, її організаційний зв'язок зі своїм народом та його змаганнями у широко політичному маштабі вирішив тяжку і гостру проблему: чи стане Дивізія звичайним з'єднанням "ляндскнехтів", чи збереже в цих невимовно тяжких обставинах для українського народу своє ідейно-політичне обличчя в користь загально-українських визвольних змагань.

У підпіллі формувалась і гартувалась в боях на два фронти молода Українська Повстанська Армія, і симпатії всієї маси членів Дивізії були, річ зрозуміла, по її боці. Німецьке командування Дивізії було про це дуже добре поінформоване, тому останні місяці перед виходом на фронт повело посилену пропаґанду проти УПА.

Підполковник Долинський видає накази

Плян штабу Дивізії в царині політичного виховання був заповнений темами проти УПА, як небезпечного, недоцільного і шкідливого руху. Дивізія насторожилась, причаїлась і мовчки слухала. Не обійшлось без арештів одвертих прихильників УПА, які арешти, на щастя, завдяки критичній для німців коньюнктурі, закінчились лише звільненням кількох старшин і підстаршин з Дивізії. Ця, незрозуміла спочатку для нас, протиупівська пропаґанда дала цілком протилежні наслідки. Дивізія знала правду про УПА. Чимало вояків мали своїх братів і рідних в рядах УПА; певна кількість вояків була сама в рядах УПА і силою обставин опинилася в Дивізії, головно з теренів, зайнятих вже або загрожених большевиками. До мене приходили українські старшини за порадою, що робити з плянами навчання, одержаними із штабу Дивізії. Я порадив їм робити так, як я. Якщо вони певні своїх вояків, говорити з ними одверто про стан речей. Це було ризиковно, але іншого виходу з цих скрутних обставин не було, якщо ми хотіли зберегти національно-ідейне обличчя Дивізії всупереч прагненням німців та наших "квіслінґів". Треба взяти під увагу, що перед відходом на фронт у Дивізію була втілена певна кількість фахових технічних німецьких досвідчених старшин і підстаршин, між якими було чимало фольксдойчів зі Шлезька, Буковини, Румунії та багато з яких розуміли польську, ба навіть українську мову. В таких випадках я радив вести бесіди з вояками групово у вільний, позашкільний, час. Сьогодні можна сміло твердити, що своєю протиупівською пропаґандою в Дивізії німці не лише нічого не зробили а, навпаки, як потім показало саме життя, лише пошкодили собі. Ця пропаґанда не виявила рішуче жодного впливу на Дивізію. Може й добре сталося, що німецьке командування зразу відкрило свої карти і тим насторожило нас. Коли в критичний момент під Бродами воно шукало зв'язків з розташованими в тому районі з'єднаннями УПА, ми свідомо спаралізували ці спроби, знаючи затаєні пляни командування. Головно вся українська маса Дивізії була цілковито свідома, що вже тоді молода УПА, хоч ще слаба у військовому відношенні, була єдиною надією і політичною підпорою в національно-ідейному розумінні. Інших перспектив опертя визвольного змагання тоді не було, і, як це показав хід подій, нема його й зараз. З певністю можна сьогодні, з перспективи часу, сказати, що іншого опертя у майбутньому, крім на власні революційно-національні сили, визвольне змагання нашого народу мати не буде.

* * *

Дивізія прибула на фронт і тимчасово зайняла місце резерви ХІІІ корпусу "Вермахту" на відтинку Броди-Золочів. Умовини війни вимагали пильного маскування, тому частини Дивізії були розташовані в багатющих лісах цієї мочаристої околиці. Зв'язок вояків з населенням наших сіл був встановлений з першого дня. Нічого говорити про ентузіястичну зустріч вояків з населенням. В перших днях ми довідались про наявність в нашому районі частин УПА, які розташувалися в глибинах багатих лісів і трималися здалека від німців та в постійній готовості на всякий випадок. Ці відділи патрулювали ліси за лінією фронту, а то й в безпосередній стичності з ним та успішно ліквідували большевицьких парашутистів або окремі відділи, що проривались через лінію фронту в запілля. Зрештою, хто мав обсерваційний хист, міг зауважити в селах ідеально організований рух на ті часи, що забезпечував безперебійне постачання харчів відділам УПА та взаємний зв'язок.

Розвідча група алярмової частини штабу Дивізії. Командант частини пполк. Роман Долинський.

З'єднання, яким я командував, мало за обов'язок постачати амуніцію та зброю до лінії фронту, поповняти та охороняти всі амуніційні фронтові склади. Структура таких з'єднань була настільки змодернізована, що вони були в стані не лише оборонятися, але й переходити в протинаступ. В чисельному відношенні це була досить велика частина, яка крім відділів прямого, наведеного вище, призначення, мала ще т.зв. "алярмовий" відділ силою до 200 вояків, споряджених наймодернішою легкою і частинно тяжкою зброєю, та чоти кіннотників. Завданням цього відділу було подавати "першу допомогу" на тих відтинках бойової лінії, де міг бути прорив ворога. В таких випадках цей відділ міг діяти і діяв як окрема практична одиниця. З тих мотивів моє з'єднання розташовувалось завжди в серединному пункті лінії фронту, в найбільш лісистій частині, з огляду на маскування амуніційних складів. Так було й на цей раз. Проте умови війни на східніх теренах зобов'язували кожний найменший відділ при розташуванні забезпечуватися польовими охоронами з усіх боків. В умовинах східнього фронту не існувало позафронтового запілля в дослівному розумінні цього слова. Проте кіннотники пускали своїх коней поза лінію свого забезпечення, і тому при пошуках коня нераз треба було запускатися вглиб лісу. Жоден німець на це не зважився б, але наші вояки були у себе дома. Через декілька днів після нашого прибуття мої вояки донесли мені, що в лісі, в якому ми розташовані, є якісь напівумундуровані озброєні люди. Ще перед виїздом на фронт я був поінформований про наявність у фронтовій смузі відділів УПА, які діють незалежно, часто проти німців. В дорозі і на місці я одержав підтвердження цих відомостей. Однак я не знав льокації цих відділів, а в даному конкретному випадку могли бути також большевицькі партизани. Я вислав у розвідку свого помічника, одного з найбільш досвідчених і бойових старшин з групою добре озброєних підстаршин та стрільців. Через півдня "чесання лісу" розвідка наткнулася на передову сторожу, озброєну легкою автоматичною, переважно большевицького типу, зброєю, і її оточила. Проте, хоч особовий склад тодішніх відділів УПА був дуже молодий, а з військового погляду мало досвідчений та майже невишколений, провід відділу був у руках досвідчених військовиків. Просунутись далі без тяжких боїв було б неможливо, бо на віддалі пів кілометра була друга лінія, укріплена важкими кулеметами, мінометами та іншою зброєю. Скоро було усталено, що це курінь УПА (золочівський підрозділ), який був добре поінформований не лише про наявність Дивізії в цьому районі, але й про льокацію її окремих частин. Командир куреня УПА просив побачення зі мною. На другий день, вибравши догідний час та зберігаючи всі міри обережности, я разом зі своїм помічником, двома підстаршинами та кількома стрільцями пішов до місця розташування куреня УПА. Його командир виявив досить добру поінформованість про мене, я ж своєю чергою засвідчився знайомством де з ким з головного командування УПА. Терен для нас був безпечний як з огляду на ворога, так і з огляду на наших "союзників". Німці з частин "Вермахту" оминали цей район, бо вже мали деяку науку від УПА за безконечні, часто свавільні, реквізиції і грабунки населення. Штаб Дивізії знав також про наявність відділів УПА, проте не рішався на будь-які акції, бо знав добре про прихильне наставлення дивізійників до УПА. Зрештою, здоровий глузд підказував, що краще мати в запіллі меншого противника, в той же час накинутого ходом подій союзника проти спільного ворога, чим большевицьких партизан. В додаток я не мав в свойому з'єднанні а ні одного німця і міг спокійно провести майже півдня в гостях в упівців. Ми устійнили цілу низку технічних справ оборони, взаємного зв'язку та безпеки. Курінь відчував недостачу амуніції до рушниць та кулеметів совєтського типу і не мав жодного запасу конденсованих і консервованих харчів. На протязі кількох днів мої вояки достачили їм кілька возів одного і другого. Ціла акція була так тихо і зручно проведена, що про це знали лише ті особи, які безпосередньо доставили їм потрібні матеріяли.

Стежа

Через тиждень чи більше до мене з'явився командир польової дивізійної жандармерії пор. Феркуняк (сьогодні покійний) з приватним дорученням від командира Дивізії Фрайтаґа, щоб я нав'язав зв'язки з УПА. Я насторожився, бо був певний, що дивізійна контррозвідка мусить вже мати відомості про наявність УПА в нашому терені, тим більше, що на чолі її стояв балтійський німець, який поправно говорив московською мовою і добре розумів українську. Я вдав здивованого тим дорученням, виговорився відсутністю у мене потрібних дипломатичних здібностей і, поскільки доручення носило приватний характер, відмовився від нього. Українські старшини Дивізії мали тоді певні застереження до особи пор. Феркуняка, викликані скоріше характером його функцій, ніж діловими мотивами. Я ж особисто відчував до нього певні симпатії і довір'я. Мені подобався цей відкритий гуцул з Жаб'єго, який ніколи не прощав німцям їх вибриків. Керований інстинктом, я відкрив йому карти і розказав, як стоять справи. Врешті я заявив йому, що як Фрайтаґові потрібні зв'язки з УПА, нехай шукає їх сам, а моє діло виконувати воєнний обов'язок. Феркуняк підтримав цілком мій погляд і обіцяв дотримати сказане в таємниці. Через декілька днів у мене знову з'явився зв'язковий старшина зі штабу дивізії з такою самою пропозицією. Я різко відмовився. Розвиток подій пішов скорим темпом. Корпус, що займав відтинок Броди-Золочів, в тому числі наша Дивізія, опинився в подвійному оточенні вдесятеро переважаючими силами ворога. Перші відомості про оточення ми отримали від УПА. Командування Дивізії з певних причин приховувало перед нами цей факт. Почались сильні, майже безпереривні бої і розгром, який урвав наші зв'язки з УПА. Однак, в час прориву і відступу до Карпат, ще не раз схрестилися наші шляхи. В останнє побачення перед пробоєм з оточення, в якому разом з нами опинився також курінь УПА, командир його повідомив мене, що вони залишають частину людей в запіллі, а з частиною, здібною до пробою та тяжких маршів, пробиваються в Карпати. У другу зустріч з ним, десь над Дністром, він оповідав, як після одного пробою коло Гологір попав він у розташування одної компанії "Вермахту", що приготувалася до переходу в полон і роззброїла його відділ, щоб захопити большевикам ласий дарунок. На щастя, большевики чомусь припізнилися з форсуванням вперед, а вночі упісти ліквідували польову сторожу і, захопивши зброю, майнули у дальший похід-пробій в напрямі Карпат. Останній раз наші шляхи схрестилися в районі Турки, коли відділ УПА досяг вже свого збірного пункту, а недобитки Дивізії стяглися на Закарпаття, район Ужгород-Середнє.

* * *

Так двома шляхами йшли озброєні сили українського народу в останній війні до одної і тієї самої мети. Шляхи ці не раз ішли поруч і схрещувались, аж поки не злилися в один могутній струмінь, ім'я якому Українська Повстанська Армія. Високий національно-ідейний рівень особового складу Дивізії забезпечив ту позитивну ролю, яку вона відіграла в цілості визвольних змагань. Значна більшість тих, що залишилися живими після пробою, поповнили ряди УПА і вкрили вічною славою національних героїв себе і пам'ять загиблих під Бродами братів.

УКРАЇНСЬКА ДИВІЗІЯ ТА УПА ПІД БРОДАМИ
Розвідча група алярмової частини штабу Дивізії. Командант частини пполк. Роман Долинський.

My Webpage



Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут видеть и оставлять комментарии к данной публикации.

Вверх